Що таке байопік? Навіть якщо ви ніколи не чули про цей піджанр фільмів, ви точно бачили хоча б одну стрічку, яка до нього належить. Байопік, або біографічний фільм — це фільм, що розповідає про життя конкретної людини, зазвичай публічної чи історичної постаті. Наприклад, раніше Суспільне Культура вже розповідало про низку байопіків, які фокусуються на історіях відомих музикантів. З гучних біографічних стрічок останніх років можна пригадати "Оппенгеймера", "Прісциллу" та "Голду".
Однак наскільки різними бувають байопіки? І які фільми є найвідомішими представниками цього піджанру? Розбираємося у цьому матеріалі Суспільне Культура.
Відомі політичні фігури: історична точність та вплив спадщини
На прикладі фільмів: "Лінкольн", "Малколм Ікс", "Залізна леді"
Відомі історичні постаті стають центральними персонажами більшості байопіків, винятком не є і політичні фігури. Їхні імена на слуху, а рішення впливають на долі мільйонів, тож не дивно, що за останні роки світовий доробок кінематографу обріс десятками історій про політичних постатей різної величини.
Одним із найвідоміших байопіків про політичну постать є стрічка Стівена Спілберга "Лінкольн" 2012 року, в якій Денієл Дей-Льюїс грає роль 16-го президента США Авраама Лінкольна. Фільм отримав сім номінацій на премію "Золотий глобус" (одна перемога для Дей-Льюїса) та дванадцять номінацій на премію "Оскар" (дві перемоги: "Найкраща робота художника" і "Найкращий актор").
Сюжет оповідає про останні чотири місяці життя Лінкольна, фокусуючись на його зусиллях ухвалити Тринадцяту поправку до Конституції Сполучених Штатів, яка б скасувала рабство.
Цікаво, що перша чорнова версія сценарію, написаного Тоні Кашнером, мала понад 400 сторінок (для порівняння — одна сторінка у сценарії зазвичай дорівнює одній хвилині екранного часу) та охоплювала майже усе життя Лінкольна, а не тільки чотири місяці. Стівен Спілберг вирішив зосередити сюжет саме навколо подій Тринадцятої поправки.
"Лінкольн" є хорошим прикладом того, як байопік може розкрити постать обраної особистості, не розповідаючи усю історію життя, зберігаючи фокус на ключових подіях та рішеннях. Схожий прийом використовує фільм "Король говорить" 2010 року з Коліном Фертом у ролі короля Георга VI. Фільм зосереджується на тому, як Георг VI долає дефект мовлення і готується очолити націю в часи кризи.
Ще один фільм, який вдало фіксує та розповідає про життя та спадщину впливового лідера руху за громадянські права — "Малколм Ікс" 1992 року, режисера Спайка Лі, з Дензелом Вашингтоном у головній ролі. В стрічці зображено трансформацію Малколма Ікса від дрібного злочинця до видатного лідера громадянських прав, включно з його шляхом через "Націю ісламу" і розрив з організацією.
Окремий фокус присвячено комплексній особистості Малкольма Ікса та дослідженню його виховання, досвіду боротьби з расизмом і дискримінацією, а також еволюції як політичного і духовного діяча.
Такі фільми як "Малколм Ікс" висвітлюють не тільки особистий шлях героїв та їхню спадщину, а також розглядають проблему дискримінації та маргіналізації соціальних груп (у цьому випадку темношкірого населення). Саме тому їхня проблематика та оптика залишаються актуальними надовго після смерті центральних постатей фільму.
Політичні постаті часто є фігурами вкрай контроверсійними, тож коли автори фільму беруться за висвітлення спадщини тієї чи тієї публічної постаті, вони мають вкрай обережно ставитися до всіх нюансів та фрагментів біографії обраного героя чи героїні.
Цікавим прикладом цього є фільм режисерки Філліди Ллойд "Залізна леді" 2012 року з Меріл Стріп у головній ролі (за цей перформанс вона також отримала "Оскар").
Стрічка розповідає про ключові події та віхи життя і політичної кар'єри Маргарет Тетчер — британської прем'єр-міністерки XX століття та першої жінки на цій посаді в історії Сполученого Королівства. Фільм представляє глядачам глибоке дослідження особистості Маргарет Тетчер, заглиблюючись у її виховання, цінності та особисту боротьбу. Він досліджує її рішучість, стійкість і непохитність у своїх політичних переконаннях (за які її згодом часто критикували), а також вплив її стилю керівництва на особисті стосунки та спадщину.
"Залізна леді" також досліджує конфлікти та суперечності, пов'язані з лідерством Маргарет Тетчер, зокрема її протистояння з політичними опонентами, суперечливу політику (таку як приватизація та дерегуляція), а також соціальні розбіжності, що виникли під час її перебування на посаді.
Водночас стрічка вдало відображає перетворення Маргарет Тетчер із доньки бакалійника на одну з найвпливовіших політичних фігур свого часу. У фільмі показано її прихід до влади, сміливі реформи, що змінили британську економіку, та особисті жертви, на які вона пішла на цьому шляху.
Список байопіків про політичних лідерів та лідерок:
- "Лінкольн" (2012);
- "Малколм Ікс" (1992);
- "Залізна леді" (2012);
- "Темні часи" (2017);
- "Лоуренс Аравійський" (1962);
- "Ганді" (1982);
- "Останній король Шотландії" (2006);
- "Король говорить" (2010);
- "Джекі" (2016);
- "Влада" (2018).
Історії андердогівЦе особа або група (часто в змаганнях), від яких очікується поразка, але вони, наперекір усім перепонам, виграють.: американська мрія та сила волі
На прикладі фільмів: "Соціальна мережа", "Аутсайдери" та "Людина, яка змінила все"
Багато відомих байопіків створюють за підтримки американських кіностудій, маючи у головних ролях відомих голлівудських зірок. Не секрет, що американська культура обожнює "андердогів" — персонажів, у яких на початку ніхто не вірить і вони вважаються невдахами, аж доки, завдяки власній силі волі та наполеглевості, не вириваються уперед і стають чемпіонами (як буквально, так і фігурально). Персонажі типажу андердога є прямим продовженням ідеї про американську мрію, яка базується на тому, що якщо достатньо тяжко працювати та витримати усі виклики, будь-хто зможе досягти будь-чого. Тож не дивно, що велика кількість байопіків містить цей наратив.
Наприклад, стрічка "Аутсайдери" 2019 року з Крістіаном Бейлом та Меттом Деймоном у головних ролях. Фльм розповідає біографічну історію про спробу Ford Motor Company сконструювати автомобіль, здатний перемогти Ferrari на престижних перегонах "24 години Ле-Мана" у 1960-х роках. Фільм дотримується наративу про андердогів, зосереджуючись на сумнівному партнерстві між автомобільним дизайнером Керролом Шелбі (Метт Деймон) та гонщиком Кеном Майлзом (Крістіан Бейл), коли вони очолюють зусилля команди Ford, щоб кинути виклик домінуванню Ferrari. Незважаючи на скептицизм і опір всередині компанії Ford, головні герої сповнені рішучості кинути виклик обставинам і довести свої здібності на трасі.
У стрічці простежується динаміка протистояння Давида та Голіафа, притаманна команді Ford, яка прагнула перемогти вже визнану Ferrari. Фільм підкреслює контраст між меншим, інноваційним підходом Шелбі й Майлза та корпоративною бюрократією і традиціями Форда. Це популярний складник сюжетів про андердогів — коли головні герої приносять інноваційність та вигадливість на противагу усталеним правилам.
Хоча сюжети про андердогів часто використовують у фільмах на спортивну тему (тому що вони прямо демонструють ідею поборювання обставин), це не єдиний наратив, у якому можна зустріти таких персонажів. Відомим, хоча й контроверсійним прикладом є стрічка "Соціальна мережа" 2010 року режисера Девіда Фінчера, що розповідає про заснування та становлення Facebook, зосереджуючись на постаті Марка Цукерберга і соціальній динаміці, що призвела до створення соцмережі.
Марка Цукерберга важко назвати традиційним андердогом, але фільм представляє його як аутсайдера у світі елітних інституцій Ліги Плюща. Він показує його амбіції та бажання довести свою спроможність перед обличчям неприйняття та скептицизму з боку істеблішменту. У "Соціальній мережі" також помітний наратив про Давида та Голіафа, адже, у певному сенсі, стрічка представляє Цукерберга та його колег як тих, хто кидає виклик усталеному соціальному порядку, представленому ексклюзивними соціальними клубами та інституціями Гарвардського університету. А також зображує їх як підривників, що кидають виклик укоріненим владним структурам традиційних соціальних мереж.
Інший приклад історії про андердога — спортивна комедія "Людина, яка змінила все" 2011 року з Бредом Піттом у головній ролі. Заснований на книзі Майкла Льюїса, фільм розповідає реальну історію Біллі Біна — генерального менеджера бейсбольної команди Oakland Athletics — та висвітлює його інноваційний підхід до створення конкурентоспроможної команди з обмеженим бюджетом. У спортивних драмах роль андердогів можуть грати не тільки спортсмени, а і їхні тренери. Відомим прикладом цього є фільм "Тренер Картер" 2005 року із Семюелем Л. Джексоном у ролі тренера, що підіймає свою команду на новий рівень.
"Людина, яка змінила все" також розвиває цей наратив. За сюжетом Oakland Athletics була бейсбольною командою вищої ліги, але стикалася зі значними фінансовими обмеженнями порівняно з більш заможними конкурентами. Біллі Бін та його команда прийняли свій статус аутсайдерів, кинувши виклик уявленням загалу і знайшовши інноваційні способи змагатися з командами зі значно більшими бюджетами.
Список байопіків про андердогів:
- "Соціальна мережа" (2010);
- "Аутсайдери" (2019);
- "Тренер Картер" (2005);
- "Людина, яка змінила все" (2011);
- "Жовтневе небо" (1999);
- "Ігри розуму" (2001);
- "У гонитві за щастям" (2006);
- "Джой" (2015);
- "Засновник" (2016);
- "Невидима сторона" (2009).
Спортивні драми: кров, піт і сльози як головні драматичні складові
На прикладі фільмів: "Я, Тоня", "Скажений бик", "Боєць"
Спортивні драми — один із найпопулярніших жанрів біографічних історій, який майже не поступається музичним байопікам. Різні види спорту стають ідеальним майданчиком для розкриття історії та персонажів, адже за своєю формою будь-який спорт вже є драматичним: у героїв таких фільмів зазвичай є чітке прагнення перемогти та довести оточенню (і собі), що вони найкращі. Цей піджанр фільмів дає змогу знімати виснажливі тренування як символ сили та волі героя, жертви, на які персонаж іде, а також усі непрості виклики, з якими стикається герой, ідеально лягають у сценарну структуру перепон на шляху протагоніста.
Стрічка 2018 року "Я, Тоня" режисера Крейга Гіллеспі розповідає про життя і кар'єру фігуристки Тоні Гардінг (у виконанні Марго Роббі), зосереджуючись на її злеті до вершини світового фігурного катання та сумнозвісному нападі на суперницю Ненсі Керріган.
Фільм "Я, Тоня" уподобали глядачі та високо оцінили критики, але в його основі є доволі популярні складники байопіків про спорт, які можна побачити в багатьох інших фільмах на схожу тему. Наприклад, стрічка висвітлює виховання головної героїні та боротьбу з насильством з боку родини і бідністю. Сама ж Тоня Гардінг зображена як андердог у світі фігурного катання, адже вона походить із робітничого класу, через що стикається з дискримінацією та критикою з боку суддів. Фільм підкреслює її стійкість і рішучість досягти успіху всупереч обставинам.
Одним із найвідоміших спортивних байопіків у доробку світового кінематографу є стрічка Мартіна Скорсезе "Скажений бик" 1980 року. Її вплив на подальші спортивні кінокартини важко переоцінити: наприклад, у нещодавньому біографічному фільмі про родину реслерів "Залізний кіготь" 2023 року можна було помітити прямі омажі на роботу Скорсезе.
"Скажений бик" з Робертом Де Ніро у головній ролі розповідає про боксера Джейка Ламотту та його бурхливе особисте життя, схильність до насильства як на рингу, так і поза ним, а також боротьбу з ревнощами, гнівом і саморуйнівною поведінкою. Фільм використовує бокс як метафору внутрішнього неспокою та деструктивних нахилів Ламотти. Жорстокий і каральний характер цього виду спорту відображає фізичний та емоційний біль, якого герой завдає собі та іншим.
Ще один відомий байопік про бокс — "Боєць" 2010 року, який приніс усім виконавцям головних ролей, включно з Марком Волбергом та Крістіаном Бейлом, номінації на "Оскар". Фільм розповідає справжню історію професійного боксера Мікі Ворда та його заплутаних стосунків з родиною, зокрема зі зведеним братом і колишнім боксером Дікі Еклундом. Стрічка заглиблюється у складну і дисфункціональну динаміку всередині сім'ї Ворд-Еклунд, зокрема між Мікі та його братом Дікі, який бореться з наркозалежністю та проблемами із законом.
Як і у "Скаженому бику" бокс слугує метафорою боротьби та викликів, з якими стикаються Мікі Ворд та його родина: фізичні та емоційні баталії на рингу віддзеркалюють конфлікти та напругу в сімейній динаміці.
Список байопіків про спорт:
- "Я, Тоня" (2018);
- "Боєць" (2010);
- "Скажений бик" (1980);
- "Нокдаун" (2005);
- "Алі" (2001);
- "Залізний кіготь" (2023);
- "Феррарі" (2023);
- "Король Річард: Виховуючи чемпіонок" (2021);
- "Наяд" (2023);
- "За кров до перемоги" (2016).
Проста людина з народу: це можеш бути ти
На прикладі фільмів: "Ерін Брокович", "Я і Орсон Веллс" та "Горе-творець"
Сюжети про "людину з народу" часто поділяють наративи історій про андердогів. Однак, все ж таки, між цими підходами є різниця. Історії про андердога зазвичай висвітлюють сюжети про людину, в яку ніхто не вірив, але вона вірила в себе і тому досягла успіху. Найчастіше це історії про спортсменів або ж людей, обдарованих в іншій сфері (як-от "Соціальна мережа"), але головна суть полягає у тому, що в андердогів завжди є якась ключова якість та/або талант, який виділяє їх з натовпу. У випадку "людини з народу" сюжет часто зосереджений на звичайній людині, яка опинилася в незвичайних обставинах.
Стрічка "Ерін Брокович" 2000 року режисера Стівена Содерберга з Джулією Робертс у головній ролі заснована на реальній історії жінки на ім'я Ерін Брокович, яка починає боротися з діяльністю Тихоокеанської газової та електричної компанії (PG&E), що забруднює підземні води у містечку Гінклі, штат Каліфорнія.
Можна посперечатися, що в певному сенсі Ерін Брокович є андердогом — і це буде частково правдою. Але суть її історії полягає у тому, що вона була звчайною матір'ю-одиначкою, без юридичної освіти та будь-яких додаткових кваліфікацій. На відміну від більшості героїв-андердогів, її метою не було виділитися та довести свою значущість світу. Натомість головною цінністю Ерін були діти та турбота про них, вона прагнула просто вижити та забезпечити їм гідне життя.
Окрім того, статус "людини з народу" стає ключовою рисою Ерін і в сюжеті фільму: постраждалі від дій компанії PG&E часто не хочуть говорити з юридичними представниками інших фірм, боючись, що їх надурять та розведуть на гроші. Саме Ерін переконує людей боротися за себе та свої права — і вони довіряють їй через те, що вона є представницею їхньої соціальної групи та має ідентичні цінності.
Проте більш поширеним є прийом, коли "людиною з народу" стає не історична постать, про яку знімають фільм, а герой "ззовні". Це можна побачити у фільмі "Я і Орсон Веллс" 2008 року із Заком Ефроном у головній ролі. Головний герой — юний хлопець Річард — є вигаданим персонажем, який зустрічає "реального" Орсона Веллса — одного з найвідоміших режисерів кіно і театру у світі. Хоча особиста історія Річарда відображає типовий сюжет про дорослішання молодого хлопця, саме через його призму глядачі знайомляться з постаттю Веллса та його творчою діяльністю.
Схожий прийом можна побачити у фільмі "Горе-творець" 2017 року з братами Франко у головних ролях, що розповідає про дружбу скандального та "найгіршого режисера сучасності" Томмі Вайсо і його колеги Грега.
Стрічка заснована на однойменних мемуарах Грега Сестеро, який знявся у фільмі "Кімната" (який називають "найгіршим фільмом усіх часів") і був свідком його зйомок. Фільм дає драматизоване, але багато в чому точне зображення подій, пов'язаних зі створенням "Кімнати".
Сам Томмі Вайсо зображений як аутсайдер, і, так, андердог, адже він загадковий та ексцентричний і постійно стикається з відторгненням та глузуванням з боку голлівудського оточення. Проте головним героєм виступає Грег, який захоплюється Томмі й проводить глядачів у дивакуватий світ епатажного режисера. Якщо Томмі здається чудернацьким, то Грег є більш "звичайним" персонажем: він реагує так, як зреагувала б більшість людей, має цінності, ідентичні з більшістю.
"Людина з народу" — це хороший прийом, щоб провести глядачів у світ яскравих історичних персон, які часто не знаходили розуміння серед загалу. Оскільки головні герої часто виконують роль напівспостерігачів, глядачі долучаються до них і можуть разом занурюватися у незвичний для них світ.
Список байопіків про "людину з народу":
- "Ерін Брокович" (2000);
- "Я і Орсон Веллс" (2008);
- "Горе-творець" (2017);
- "Піймай мене, якщо зможеш" (2002);
- "127 годин" (2010);
- "Дика" ("2014);
- "Тепер я йду у дику далечінь" (2007);
- "Їсти, молитися, кохати" (2010).
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
