Перейти до основного змісту
Нобелівська премія миру: історія, статистика, скандали та претенденти на нагороду 2023 року

Нобелівська премія миру: історія, статистика, скандали та претенденти на нагороду 2023 року

Лауреати Нобелівської премії миру у 2022 році
Лауреати Нобелівської премії миру у 2022 році Наталія Пінчук (представляє Алеся Біляцького), Ян Рачинський та Олександра Матвійчук. Фото: Javad Parsa / AP

З 2 по 9 жовтня у Швеції та Норвегії триває Нобелівський тиждень. Уже оголосили лауреатів Нобелівської премії 2023 року у галузі фізіології та медицини. Ними стали Каталін Каріко та Дрю Вайссман — за відкриття у модифікаціях нуклеозидних основ, що дозволило розробити ефективні мРНК-вакцини проти COVID-19.

6 жовтня очільниця норвезького Нобелівського комітету Беріт Рейсс-Андерсен оголосить, хто став лауреатом Нобелівської премії миру 2023 року. Нагородження відбудеться у 75-ту річницю ухвалення Загальної декларації прав людини — 10 грудня.

Суспільне зібрало все, що відомо про Нобелівську премію миру: історія створення, висування кандидатів, вибір переможця, відомі лауреати, та на кого ставлять букмекери цього року.

Заснування Нобелівської премії

Нобелівську премію миру з 1901 року майже щорічно присуджують людям і організаціям, які зробили видатний внесок в галузі зміцнення миру.

Її заснував Альфред Нобель — винахідник динаміту, підприємець і меценат. У 1895 році, за рік до смерті, він залишив заповіт. Відповідно до документа, створили спеціальний фонд, який управляє коштами Нобеля. Щороку фонд виділяє гроші на премії за найбільш важливі досягнення на благо людства в п’яти галузях — фізика, хімія, фізіологія та медицина, література, а також внесок у єднання народів, знищення рабства, сприяння миру.

Статистика Нобелівської премії миру

Нобелівський комітет 29 вересня 2023-го навів статистику про премію миру від її заснування:

  • кількість присуджень — 103;
  • лауреатів — 110;
  • нагороджені організації — 27;
  • наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру — пакистанська феміністка Малала Юсафзай. На момент присудження премії у 2014-му їй було 17 років;
  • найстарший лауреат премії миру — британський фізик Юзеф РотблатСтворив миротворчий Пагуошський рух вчених, що виступав проти ядерної війни. Коли його оголосили переможцем у 1995-му, чоловікові було 87.

Премію миру не присуджували 19 разів: у 1914-1916, 1918, 1923, 1924, 1928, 1932, 1939-1943, 1948, 1955-1956, 1966-1967 та 1972 роках — через дві світові війни або у випадках, коли жодна з розглянутих кандидатур не була визнана Комітетом достатньо вагомою.

Хто і коли подає кандидатів на Нобелівську премію миру

Подати окрему людину чи організацію на Нобелівську премію миру можуть:

  • Члени національних асамблей та національних урядів, а також нинішні глави країн.
  • Міжнародний суд в Гаазі.
  • Члени Інституту міжнародного права.
  • Члени Міжнародної ради Міжнародної ліги жінок за мир та свободу.
  • Професори університетів, почесні професори та доценти з історії, суспільних наук, права, філософії, теології та релігії; ректори та директори університетів; голови дослідницьких інститутів з питань зовнішньої політики.
  • Люди чи організації, які отримали Нобелівську премію миру в попередні роки.
  • Чинні та колишні члени норвезького Нобелівського комітету (їх обирає парламент Норвегії).
  • Ексрадники норвезького Нобелівського комітету.

Висувають кандидатів, які мають бути живимиЛише раз у 1961 році Нобелівську премію миру присудили посмертно — лауреатом став генсек ООН Даґ Хаммаршельд за внесок у розвиток Організації об'єднаних націй на момент оголошення премії. Не розглядаються персональні заявки, подані від самої людини чи організації, яка хоче номінуватися.

Як обирають лауреата Нобелівської премії миру

1 лютого відбувається перше засідання Нобелівського комітету. Оголошують великий список кандидатів. Починається обговорення кожного номінанта. За підсумками, до кінця березня складають шортлист — в ньому, як правило, 20-30 кандидатів.

З березня по серпень кандидатів із короткого списку розглядають радники Нобелівського інституту. Останній етап — обговорення найбільш імовірних кандидатів. Як правило, фінальне рішення комітет ухвалює на останньому засіданні перед оголошенням премії на початку жовтня.

Комітет прагне одностайності у виборі. Але коли такої немає, рішення ухвалюють більшістю голосів. Воно остаточне, його не можна оскаржити чи подати на апеляцію. Церемонія вручення Нобелівської премії миру відбувається 10 грудня в столиці Норвегії — Осло.

Каталін Каріко, Нобелівська премія 2023 року у галузі фізіології та медицини, 2 жовтня 2023
Каталін Каріко — вчена, що разом з колегою Дрю Вайссман отримала Нобелівську премію 2023 року у галузі фізіології та медицини, 2 жовтня 2023. AP Photo/Manu Fernandez

Що дає Нобелівська премія миру

Переможець отримує медаль, диплом і 11 мільйонів шведських крон (близько 990 тисяч доларів).

Лауреат Нобелівської премії під час її вручення може звернутися до світу. Південноафриканський архієпископ Десмонд ТутуБоровся з апартеїдом. Апартеїд у ПАР — це офіційна політика 1948-91 років, спрямована на расову дискримінацію та сегрегацію, який отримав цю нагороду 1984 року, сказав, що стати лауреатом Нобелівської премії — це двосічний меч. "Сьогодні ніхто не чує, а завтра ти оракул", — писав він в автобіографії.

Список кандидатів лишається у таємниці на пів століття

Хоча ми й будемо знати переможця, проте, згідно з правилами Нобелівської премії, імена номінантів можна оприлюднювати лише через 50 років після вручення (отже, повний перелік цьогорічних кандидатів на "нобелівку" ми дізнаємося у 2073 році). Якщо якісь імена оголошують раніше, це, як зазначають у Комітеті, або "просто здогади", або повідомлення тих, хто подав цю кандидатуру.

Нобелівська премія миру 2023: хто лауреати та їхні шанси

Як повідомляє пресслужба Нобелівського комітету, цьогоріч на здобуття премії визначили 351 претендента, з них 259 людей та 92 організації. Це друга найбільша цифра за історію премії. Рекордна кількість — 376 кандидатів — була подана у 2016 році. Вісім років поспіль кількість номінантів перевищує 300.

Як пише Reuters, серед ймовірних номінантів 2023 року — президент України Володимир Зеленський і російський політик в ув’язненні Олексій Навальний. Обидва уже другий рік поспіль згадуються як претенденти на Нобелівську премію миру.

Володимир Зеленський та Ґрета Тунберґ
Президент Володимир Зеленський та члени Міжнародної робочої групи щодо екологічних наслідків війни. Третя з права — екоактивістка Ґрета Тунберґ. Фото: ОПУ

І Зеленський, і Навальний — фаворити букмекерів. Третім фаворитом ставок є ув'язнений уйгурський активіст Ільхам ТохтіДвічі заарештований за критику політики китайського уряду у ставленні до уйгурів. Засуджений до довічного ув'язнення. У 2019 році отримав премії Сахарова та Вацлава Гавела. Також серед потенційних номінантів 2023 року — екоактивістки Ґрета Тунберґ та Ванесса Накате, ув’язнений російський опозиціонер Володимир Кара-Мурза, китайський художник та активіст Пен Ліфа, іранська борчиня за права жінок Масіх Алінеджад, борчиня за права корінних народів Амазонки Джані Сілва.

Неоднозначні випадки

Інколи номінування, а то й відзначення певних персоналій викликає дискусії. Наведемо кілька випадків.

На премію миру двічі (у 1945 і 1948 роках) номінували Йосипа Сталіна за його зусилля з припинення Другої світової війни.

У 1939 році на премію миру номінували Адольфа Гітлера. Це зробив член шведського парламенту Ерік Брандт, який мав антифашистські переконання. Його пропозиція була всього лиш сатиричною критикою щодо тодішніх дебатів у Швеції. Гумор Брандта не прийняли — Комітет відкликав кандидатуру Гітлера 1 лютого 1939 року.

У 1994 року премію розділили лідер Організації визволення Палестини (ОВП) Ясір Арафат та представники Ізраїлю Іцхак Рабін і Шимон Перес "за зусилля, спрямовані на досягнення миру на Близькому Сході" — тобто за внесок цих трьох діячів у мирні перемовини між Палестиною та Ізраїлем. Однак багато хто тоді зазначав, що поки Арафат був головою ФАТХФАТХ — абревіатура від Harakat al-Tahrir al-Watani al-Filastini. Це одна з політичних партій Палестинської автономії, ОВП скоювала акти тероризму проти Ізраїлю.

Генрі Кіссінджер і Ле Дук Тхо — лауреати Нобелівської премії миру 1973 року
Держсекретар США Генрі Кіссінджер (ліворуч) і в'єтнамський політик Ле Дук Тхо — лауреати Нобелівської премії миру 1973 року, Париж, 13 червня 1973. AP Photo/Michel Lipchitz

Один лауреат Нобелівської премії миру відмовився від нагороди. Це був в'єтнамський політик Ле Дук Тхо, якого відзначили у 1973 році разом із держсекретарем США Генрі Кіссінджером. Їх обох обрали за переговори щодо мирної угодиПісля кількох років перемовин у січні 1973 року було підписано Паризьку угоду про припинення вогню та відновлення миру у В'єтнамі. Після цього у 1975-му північнов'єтнамська армія вторглася до Республіки В'єтнам і за 2 місяці встановила контроль над Півднем у В'єтнамі. Ле Дук Тхо сказав, що не може прийняти Нобелівську премію, адже мир у В’єтнамі ще не встановлено.

Нобелівську премію миру 2022 року розділили представники України, Білорусі та Росії — Центр громадянських свобод, журналіст Алесь Біляцький і правозахисна організація "Меморіал". Частина критикувала Нобелівський комітет за ідею розділити цю премію між цими трьома країнами.

Засновниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук тоді підкреслила: таке рішення Нобелівського комітету не має нічого спільного із наративом про "братні народи", оскільки лауреати — правозахисники, що протягом багатьох років борються проти авторитарних режимів та утисків прав людей.

Лауреати Нобелівської премії миру 2022
Лауреати Нобелівської премії миру 2022 — голова правозахисної організації "Меморіал" Ян Рачинський (ліворуч), Наталія Пінчук — дружина Алеся Біляцького, та керівниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук (праворуч), Осло, Норвегія, 10 грудня 2022. AP Photo/Markus Schreiber

Скандал стосовно афганської претендентки на премію миру 2023

29 вересня Нобелівський комітет анонсував оголошення лауреата премії миру. Під цим анонсом є кілька десятків коментарів із критикою однієї з імовірних претенденток на премію — афганки Махбуби Серадж.

Махбуба Серадж — 75-річна журналістка та борчиня за права жінок. Її номінував Інститут дослідження проблем миру в Осло (Peace Research Institute Oslo, PRIO). Серадж — племінниця афганського короля Аманулли Хана, який правив до 1929-го. 26 років вона жила в еміграції, має паспорт США. Повернулася до Афганістану у 2003-му і залишилася в країні після того, як у 2021-му владу захопили таліби. Зараз живе в Кабулі. Журнал Time включив її до списку 100 впливових людей у 2021 році.

Після номінування на Нобелівську премію миру Серадж в інтерв’ю Foreign Policy зауважила, що "після 18 місяців жорстокості настав час прислухатися до талібів і домовитися з ними".

Афганські активістки розкритикували вибір Інституту та звернулися до його очільника, Генріка Урдала, із проханням прибрати Серадж зі списку. Активістки запевняють, що Серадж не доклала великих зусиль для відновлення миру та свободи для афганських жінок під режимом Талібану, а також не зробила нічого, щоб афганські жінки мали доступ до освіти, роботи чи брали участь у громадському житті.

Топ дня

Вибір редакції

На початок