Ілюстраторка Женя Олійник намалювала історію про евакуацію жінок під час повномасштабного вторгнення. Комікс було створено для швейцарського журналу коміксів Strapazin у межах спецвипуску "Переміщення" (Transportation).
Суспільне Культура публікує цю історію вперше українською.
Більшість із нас не знали, яких навичок вимагає сучасна війна, поки вона не підібралась впритул.
Виявилось, в основному треба вміти втікати.
Я виїхала з Києва у потязі, повному людей з Ірпеня, які щойно вийшли звідти пішки під обстрілом росіян. У вагоні було темно, з міркувань безпеки.
"Хтось бачив мого кота? Він виліз з переноски".
"Він тут у мене, на руках".
"Вимкніть телефон!"
"Я бачила, як влучило у наш ЖК, і думала: «Це не може бути наш ЖК, це неможливо…»”
"Ми йшли дуже довго вздовж річки… Міст зруйновано…"
Люба виїхала з Києва на машині свого хлопця. Він відправився на фронт одразу після початку повномасштабного вторгнення, і вона везла його сім’ю на захід.
Вона відчувала, що в неї є завдання, і це тримало її в купі того дня.
"Це мені тут ставати чи…"
"Це ви вперше за кермом?"
"Ага".
"Ну, ви сьогодні не перша така".
В евакуації Люба записалася в автошколу.
Після повномасштабного вторгнення так зробила майже кожна жінка, яку я знаю. І я теж.
"О, привіт!"
"Мені важко з машинами. Я не вмію їх малювати. Вони забруднюють повітря. Вони займають все місце. І я ніколи не почувалася достатньо дорослою, щоб їх водити".
"Я тут собі просто їду тихенько, не зважайте!"
Тепер, мабуть, почуваюся.
Аня, Женя та їхня собака Мона виїхали з Києва у мікроавтобусі зі стрьомним водієм. Поїздка до Чернівців обійшлась їм у 1000 доларів.
"Яка різниця, хто при владі? Я шапку поміняю і далі житиму".
Вони вирішили, що евакуюватися знову буде дешевше на власній машині. І купили її.
"Анін тато допомагає нам з СТО. Він — наш провідник у світ чоловіків. Там розмовляють лише з ним, хоча ми за все платимо".
"Тепер він дзвонить мені спитати, як машинка".
Аня досі вчиться водити, а Женя вже отримала посвідчення.
"Тут у нас запаска і домкрат і вогнегасник і турнікет і пледик для Мони… Вона досі іноді блює… Куди я діла телефон?"
Женя каже, що стереотипи щодо жінок і машин працюють в обидві сторони.
Жінки гірші водійки, бо вони жінки.
Жінки кращі водійки, бо вони жінки.
Хоча статистично це може здаватися правдою: жінки водять акуратніше і потрапляють у менше аварій, бо знають, що до них вимоги вищі. Тим часом чоловіки ПРОСТО ВОДЯТЬ.
"В описі нашої машини писало: «Водила жінка». Це значить, що машина в хорошому стані".
Женя навчилася водити механіку на зло упередженням і тому що такі машини дешевші.
"А ще вони ймовірніше заведуться після ядерки!"
"Ну звісно".
Тривога!!!
Катя брала уроки водіння перед повномасштабним вторгненням, але не виїжджала з Києва.
У мене було заняття в день вторгнення, але інструктор сказав, що, мабуть, варто скасувати. Потім він пішов у тероборону.
Катя їздила забирати різну допомогу на кордоні, коли чоловіки вже не могли його перетинати.
Вона повернулася на заняття пізніше того року. Але місто змінилося.
Як журналістка, Катя також іноді їздить на прифронтові території. Це вимагає додаткових водійських навичок.
"У яку сторону має рухатись автомобіль у такій ситуації?"
"Звідки мені, бляха, знати!"
"Обидві відповіді правильні".
"Вміти водити необхідно для виживання. Ми бачили, скільки людей з машинами змогли виїхати з окупації, і скільки без авто так і не виїхали".
"Але тобі подобається водити?"
"Так, це свобода. Я вагітна, і мене не нудить лише у власній машині".
"Так! Це пригода. Коли ми їдемо в кіно, то це кіно і водіння!"
"Так. Це прикольно".
Колонка публікується у співпраці з Інститутом гуманітарних наук у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen) та програмою Documenting Ukraine.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
