"Міць і сила" української гімнастики: інтерв'ю з режисеркою Таїсією Кутузовою про фільм "Вікторія" від Олімпійських ігор

"Міць і сила" української гімнастики: інтерв'ю з режисеркою Таїсією Кутузовою про фільм "Вікторія" від Олімпійських ігор

Документальний фільм про Вікторію Онопрієнко
Документальний фільм про Вікторію Онопрієнко. Федерація гімнастики України

На офіційному медіаканалі Олімпійських ігор вийшов фільм "Вікторія" про українську художню гімнастку Вікторію Онопрієнко.

Документальний фільм описує шлях українки на Олімпійські ігри 2024: участь у міжнародних змаганнях, тренування під час обстрілів Києва та здобуття ліцензії на другу в кар'єрі українки Олімпіаду.

Вікторія Онопрієнко — найтитулованіша чинна українська гімнастка: багаторазова чемпіонка України, чемпіонату світу та Європи. Після початку повномасштабного вторгнення Росії батько, дідусь та дядьки Вікторії приєдналися до сил оборони України. Відтак історія Онопрієнко стає не лише історією про спорт.

Українська знімальна група на чолі з режисеркою Таїсією Кутузовою працювала над фільмом трохи більше як рік: в кінці 2022 року почали розробляти ідею, навесні 2023-го почалися перші зйомки, а в лютому 2024-го закінчили монтаж.

Про роботу над стрічкою, особливості зйомок на спортивну тему та співпрацю з олімпійським каналом — читайте в інтерв'ю з режисеркою.

"Міць і сила" української гімнастики: інтерв'ю з режисеркою про фільм та Вікторію Онопрієнко
Режисерка Таїсія Кутузова. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Розкажи, будь ласка, про героїню: чому ти обрала Віку й вирішила розказати її історію?

Історія Віки — це історія дорослішання. З дитинства у Віки була мрія — поїхати на Олімпійські ігри. У 2022 році, коли сталося повномасштабне вторгнення Росії, мрії кожного українця та українки опинились під загрозою. Мама Віки розповідала, що гімнастка навіть хотіла закінчувати зі спортом, в неї опускалися руки. Я гадаю, що так було не тільки у Віки, а й у кожного спортсмена і кожної людини в Україні.

Головною мотивацією для досягнення мрії Віки було те, що її родина пішла захищати країну. Її тато, який з дитинства виховував та тренував, став військовим. Він — фехтувальник та є прикладом для спортсменки. Він пішов воювати, а вона має продовжувати свою спортивну кар'єру. Віка вирішила, що вона на спортивній арені бореться за країну, поки її тато захищає країну на сході.

Для мене як для режисерки ця історія відображає життя кожного українця. І саме через історію Віки ми показали, через що нам доводиться проходити, щоб досягати своїх мрій.

Раніше ти не знімала фільми про спорт. Що змінилося у твоїй роботі, у твоєму підході з огляду на те, що це спорт?

Я не дивлюся на цей фільм як на фільм про спорт насамперед. Спорт — це рамка, через яку ти можеш розказати набагато ширші речі. Тобто це історія про людей, які мають свої бажання і які перебувають зараз в умовах війни. Знаючи, що кожної хвилини батько може загинути, Віка виходить і бореться за країну. Вона це робить також заради тата. І для мене це така інтимна особиста історія. А спорт — це те, через що Віка свої бажання розповідає.

Мій попередній фільм був про активіста Сергія Чагарова, який бореться з корупцією. Він також змінює країну через те, що викриває якісь корупційні схеми. У випадку з Вікою це інша боротьба та сміливість — вона робить країну видимою на міжнародній арені. Вона також бореться за визнання країни у світі.

Мені було дуже круто працювати в команді разом із продакшеном "СУК" та особливо з продюсеркою Інною Ласточкиною. Згодом до команди долучилася Катя Янюк, яка провела нам вступ до художньої гімнастики — власне, це вона розказала нам, що там відбувається, на що звернути увагу.

"Міць і сила" української гімнастики: інтерв'ю з режисеркою про фільм та Вікторію Онопрієнко
Вікторія Онопрієнко. Вікторія Онопрієнко. Фото: Simone Ferraro

Історія створення фільму належала Міжнародному олімпійському комітету (МОК) та Olympics Channel. Наскільки їхня ідея та бачення історії збіглися з твоїми?

Мене приємно здивувало те, що Баді (продюсер фільму, представник Olympics Channel) завжди робив акцент саме на авторському кіно. Все було в діалозі. Я відчувала, що ми працюємо як команда.

Коли ти говориш і знімаєш фільм про Українку, де триває війна, де батько героїні воює на фронті, — чи можуть виникати моменти, які не вписуватимуться в картину світу Olympics Channel?

Ми проговорили всі деталі одразу, що тато героїні на війні й що це війна з Росією, що ми нічого не приховуємо. Olympics Channel сказав, що не хоче нічого замовчувати, тож ніякої цензури не буде. Продюсер фільму з Лівану, для нього було важливо показати те, що відбувається зараз в Україні.

Коли ми знімали фільм, як Віка бореться за вихід на Олімпіаду, паралельно йшли розмови про те, чи буде Росія допущена до Олімпійських ігор. І нам дуже хотілося показати це у фільмі. Через хронометраж (спочатку він мав бути 30-хвилинним) ця тема не увійшла повною мірою. Та, читаючи коментарі, я бачу, що ця лінія проглядається достатньою мірою. Люди пишуть: "Подивіться, як в Україні взагалі спортсмени тренуються", "Чого вартує їм потрапити на змагання", "Їх обстрілює Росія", "І за таких умов ви хочете, щоб Росія брала участь у змаганнях, коли вони не дають українцям жити своє звичайне життя, любити, займатися спортом" і таке інше.

"Міць і сила" української гімнастики: інтерв'ю з режисеркою про фільм та Вікторію Онопрієнко
Вікторія Онопрієнко. Вікторія Онопрієнко. Фото: FIG – International Gymnastics Federation

Як тобі взагалі було зануритися в український спорт?

Мене приємно вразив той рівень, який показують наші спортсмени на змаганнях. Вразило те, за яких умов вони тренуються. В гімнасток є два зали, в яких умови не є найкращими: наприклад, в одному із залів висота стелі є недостатньою.

Гімнастика — це красивий спорт. Я була на чемпіонаті України і мене вразило те, що про цей чемпіонат майже неможливо дізнатися. Ніяких новин, ніхто взагалі не говорить, як туди зайти, нема квитків. Натомість ми були у Валенсії — а там повний стадіон. Люди стоять у чергах, є реклама, всі обговорюють. І ці всі речі — присутність у медіа, реклама, увага фанів та інше — теж впливають на спортсменів. Вони бачать, для кого вони виступають та що це потрібно людям.

Але це не лише про гімнастику насправді.

Як Вікторія відреагувала на фінальну версію фільму?

Віка дивилася і сказала, що весь фільм переживала, а в кінці заплакала.

Дуже класно, що Віка нам довірилась, що нам вдалося показати щиру людину та спортсменку. І її мама, і тато зрозуміли, що потрібно знімати фільм. Віка подякувала нам, що ми були поруч з нею у ці моменти й зберегли їх.

Люди не завжди розуміють, що означає знімати документальне кіно. Що з тобою будуть проводити дуже багато часу і цей час треба віддавати. Найбільше проблем було з тим, що Віка тренується шість днів на тиждень. І, відповідно, в неділю вона не дуже хоче зніматися, адже потребує відпочинку.

Було важко знімати її вдома. Але без цього у фільму не було б якоїсь автентичності, розкритої особистості.

Ми почали знімати у квітні, тоді якраз у Віки помер родич. Ми вже в Баку під час чемпіонату Європи дізналися про цю новину. Це просто неймовірно, як вона зібрала всю волю в кулак і виграла золоту медаль. Десь у вересні-жовтні на декілька днів приїхав її тато. В неї був день народження і я попросила, чи можемо ми зняти святкування. Мама відповіла мені, що можу. Вони потроху почали довіряти нам. Але додому, наприклад, на перше інтерв'ю вона впустила нас десь за два-три місяці.

Яку реакцію від глядачів ти очікувала?

Головною метою цього фільму було показати, в яких умовах Віка тренується, як вона живе, як чекає на тата з фронту, як вона реагує на новини з війни, знаючи, що він там. Я вважаю, що світ має це бачити й розуміти, в якому світі ми живемо.

Один із відгуків на фільм був від дівчини, що живе за кордоном та стежить за успіхами Віки. Вона була вражена тим, яких зусиль докладають українські спортсмени, щоб перемагати та кожного виступу посміхатися. Люди бачать спортсменів щасливими, бачать цю міць, цю силу. Та підготовка до цих змагань дійсно вартує колосальних зусиль.

Хто така Вікторія Онопрієнко

Вікторія Онопрієнко — українська гімнастка, чемпіонка Європи. Фіналістка Олімпійських ігор у Токіо. Майстриня спорту міжнародного класу. Окрім цього, Вікторія — призерка Чемпіонату Європи в команді, Чемпіонату світу у вправах з булавами та Всесвітніх ігор у вправі зі стрічкою. Переможниця та призерка етапів Кубка світу.

Народилася 18 жовтня 2003 року в Києві. У 2015 році приєдналася до збірної команди України. З 2017 року стала другим номером юніорської збірної України — після Христини Пограничної. У 2018 році стала бронзовою призеркою в абсолютній першості на кваліфікаційному турнірі на юнацькі Олімпійські ігри.

У 2019 році Вікторія дебютувала в дорослій збірній України. Її відразу залучили до складу збірної на Чемпіонат Європи, де гімнастка здобула допуск на Чемпіонат Європи 2020 року в Києві.

У 2024 році здобула перемогу в багатоборстві та ще три золоті медалі: у вправах з обручем, м'ячем і стрічкою.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок