14 січня 1994 року лідери України, Сполучених Штатів Америки та Росії підписали спільну заяву про наміри вивезти з України всю ядерну зброю. Наступною того року була угода, яку з усіх міжнародних договорів найбільше згадують, коли йдеться про російське вторгнення до України. Це Будапештський меморандум. Його уклали через 11 місяців, 5 грудня 1994 року. Історик з міста Кропивницький Юрій Митрофаненко розповів Суспільному, у чому суть Будапештського меморандуму і чи є сенс про нього зараз так часто говорити.
"Україну обіграли зубри дипломатії"
"Кожну угоду треба розуміти "до" і "після". До Будапештського меморандуму Україна мала ядерну зброю і була ядерною державою. Після цього вона свій ядерний статус втратила", – так коротко історик Юрій Митрофаненко пояснює зміст документа, який 5 грудня 1994 року підписали президенти чотирьох країн – України, США, Великобританії й Росії.
Фактично ж наша держава почала роззброюватися за кілька років до цього.
Ще в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року йшлося про те, що Україна наміряється позбутися ядерної зброї. У 1991 році Верховна Рада заявила про без’ядерний статус. Також того року під час Мінської угоди країни СНД вирішили, що всю ядерну зброю з колишнього СРСР зосередять в Росії. Пізніше ядерне роззброєння України закріпилося на міжнародному рівні.
14 січня 1994 року президенти України, США й Росії (Леонід Кравчук, Білл Клінтон і Борис Єльцин) виступили з Тристоронньою заявою про те, що "всі ядерні боєзаряди будуть виведені з території України до Росії для цілей їх наступного розукомплектування у якомога коротший можливий час". Ця зустріч відбулася в московському Кремлі. У тому самому році, 5 грудня глави країн зібралися ще раз уже в Будапешті й підписали меморандум. Цього разу до американського й російського президентів приєднався британський прем’єр-міністр. Україну ж представляв уже не Леонід Кравчук, а його наступник Леонід Кучма: його обрали в липні 1994 року.
"Домовився про цю угоду Кравчук, – пояснює Юрій Митрофаненко. – Кучма ж був у ситуації людини, яка повинна була виконувати все, що підписав його попередник. Хоча я не сумніваюся, що він уклав би ту саму угоду".
Офіційна назва Будапештського договору – "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї". За цим документом Україна мала ліквідувати всю ядерну зброю на своїй території. Водночас США, Росія й Велика Британія зобов'язалися поважати незалежність, суверенітет і наявні кордони України, а також що "ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України". При цьому всі країни сказали, що проводитимуть "консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань".
США, Британія і Росія мали свій інтерес, говорить Юрій Митрофаненко. Після розпаду СРСР Україна успадкувала третій у світі ядерний арсенал. Більше було лише в Росії й США. "Тепер захід заспокоївся, що ядерна зброя буде в одних руках. Краще не мати на континенті багато ядерних країн. Росія ж потішилася, що ми їм віддали ядерну зброю. Щодо України, то її молода недосвідчена дипломатія була обіграна зубрами", – каже історик.
За словами Юрія Митрофаненка, уже тоді частина українців усвідомлювала, що Будапештський меморандум криє в собі небезпеку. "Досвідчені юристи говорили: "Вас обманули. Вам дали гарантії, механізм отримання яких, по-перше, не прописано. А по-друге, будь-яка міжнародна угода має бути ратифікована. Меморандум не затверджений парламентами США, Великобританії й Росії. Тому коли зараз кажуть, що це лише клаптик паперу, то з точки зору зобов’язань – це так. Якщо ж говорити про моральну відповідальність – інша справа".
З огляду на мораль лише Росія порушила угоду, говорить Юрій Митрофаненко. Решта країн Україну підтримують. "Після російського вторгнення Англія і США сказали: "Добре. Ми введемо санкції. Ми вам допомагатимемо й сприятимемо відновленню вашої територіальної цілісності. Але покажіть норму, що ми повинні надавати вам військову допомогу? От у цьому й був недолік Будапештського меморандуму".
Україна ж свої зобов’язання виконала і роззброїлася. 2 червня 1996 року країна була вже без’ядерною.
"Не можна пишатися беззахисністю"
Окрім без’ядерного статусу, Україна вирішила заявити ще й про нейтральність, позаблоковість і багатовекторність. Це все було виписано в Конституції 1996 року. І цим українці ще й пишалися в 90-х роках, нагадує Юрій Митрофаненко.
На думку історика, така політика ослабила Україну і позбавила її чітких союзників. "Україна опинилася в ситуації, коли в нас не виявилося друзів. Інші країни могли б пред’явити нам питання: "Чому ми повинні вам допомагати? Ви ж нейтральні".
Зі слів Юрія Митрофаненка, Україна декларувала миролюбність, але на практиці виявилася беззахисною: не мала ні ядерної зброї, ні надійних партнерів. "Пишатися тим, що ти без’ядерна держава – не дуже розумно. То ти миролюбний чи беззахисний? Ми виявилися беззахисними. Особливо маючи такого небезпечного сусіда".
"Нас захистить здоровий український мілітаризм"
Будапештський меморандум – недієвий механізм, вважає Юрій Митрофаненко. Ця угода не здатна допомогти нашій державі.
Ядерний статус міг би захистити Україну, але його вже нереально повернути, каже історик.
"Нам союзники цього не дозволять зробити. Будь-яке відновлення ядерного статусу зараз – це санкції. У ядерний клуб нас більше не пустять. Ми свій шанс бути ядерною державою втратили. Іншими словами, Україна залишилася на ігровому полі без фішок".
Новою такою"фішкою", каже Юрій Митрофаненко, може стати приєднання до Північноатлантичного альянсу. "Насправді Будапештський меморандум – це гарний дипломатичний урок для України. Тепер коли Україні пропонуватимуть альтернативні варіанти, вона повинна говорити: "Не треба. Це ми вже проходили з Будапештським меморандумом". Мають бути лише чітко прописані гарантії. У цьому контексті це членство в НАТО. Приклади – Латвія, Литва, Естонія. Це ворожі до Росії країни, але вони не зазнають з її боку агресії, бо вони є членами НАТО".
Зі слів Юрія Митрофаненка, Україні потрібно пишатися не миролюбністю, а силою. "Нам треба самим відроджувати нормальний здоровий захисний український мілітаризм. Нас повинні боятися й не лізти сюди, знаючи, що отримають по зубах від української армії й від українського суспільства. Я думаю, що наше покоління таки зуміє перемогти, і ми мислитимемо правильно. Для цього є всі передумови. Головне – ми не повинні бачити себе нейтральними й частиною "русского мира".
Читайте також
- Один з найбільших в Україні таборів для військовополонених. У Кропивницькому відзначили річницю вигнання нацистів.
- Як Богдан Хмельницький пов'язаний з Кіровоградщиною і що про нього думають сучасні історики.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
