20 грудня Володимир Зеленський відвідав Бахмут, де вручив військовослужбовцям державні нагороди. Після — полетів в США, де окрім іншого виступив в Конгресі й передав американським законодавцям український прапор з автографами оборонців Бахмута. З одним із них — Юрієм Сиротюком — Суспільне поговорило про ситуацію в місті, зустріч із Зеленським, підпис прапора, про те, як під Бахмутом воюють російські військові та чому з цього міста почнеться звільнення Донбасу.
Яка зараз ситуація в Бахмуті?
Ми на Бахмутському фронті вже майже пів року. Інтенсивність боїв зараз значно посилися, схожа з боями, які були влітку. На цьому напрямку росіяни не перестають наступати починаючи з початку війни. Вони зараз помітно інтенсифікували наступ, пруть вперед. В них нічого не виходить, посадки завалені їхніми трупами, але вони вірять що тактика завалити масою, залізом, створити вогняний вал в них спрацює. Наразі вона працює недостатньо ефективно, але ми відчуваємо, що ситуація помітно загострюється. Знаєте, як всі чорти вилазять перед Різдвом? От російські чорти думають, що у них щось вийде. Але ми впевнені, все буде добре.
Чи погіршується якість російських військових?
Якість погіршується, але є різні російські військові, з різною мотивацією. Все-таки є ті хто хоче і вміє воювати. Але в загальному рахунку, порівняно з літом, коли вогняний вал у них був максимально великий, зараз, хоча їхня перевага в артилерії істотна і значна, точність застосування артилерії та мінометів явно на нашому боці.
Ми помічаємо, що на цій ділянці фронту активно працюють вагнерівці. Вони дещо змінили тактику, діють меншими штурмовими групами, використовують найманців, позаду яких стоять загороджувальні загони. Російські мобілізовані воюють набагато гірше. Вони не розуміють куди потрапили, дозволяють собі в повний ріст ходити на відкритих позиціях, тому часто їдуть додому в чорних пакетах, швидше ніж усвідомили куди приїхали.
Ви знали, що Володимир Зеленський приїде в Бахмут?
Не знали й нікого особливо до цього не готували. Було приємно бачити що президентська охорона не перевіряла набої. Ми всі були з зарядженими автоматами, гранатами, боєкомплектами. Ніяких списків військових не було. Будь-який військовий, який був на тій локації, міг спокійно підійти.
Тішить те що наш Верховний Головнокомандувач розуміє, що армія — це захист і її не треба боятися. Це було приємно. Всі солдати були здивовані появою президента. Локація була така собі, бо там немає даху над головою. Під час виступу президента постійно прилітало. Солдати були вражені.
Ви підписували прапор для того, щоб передати його президентові?
Ми знали, що буде процедура нагороджування. Нам запропонували підписати прапор і сказали, що він поїде до Конгресу США. Хто його повезе, хто до нас приїде — не повідомляли. Я мав честь від окремого п'ятого штурмового полку підписати звернення до Конгресу. Побажав звичне для себе за останній рік: "Перемога буде!" Вірю в це, за це ми б'ємося, це ми заслужили.
Росіяни пробують, як олівцем тільки без графітного стержня, в якусь таку кам'янодробілку запихати своє військо, яке перемелюється. Нам це на руку, тому що замість того щоб підготувати резерви для системної зваженої атаки, Росія пре великою стіною. Росіянам байдуже скільки солдат загине. Мені здається, Путіну це вигідно: чим більше загине його солдат, тим менше потім буде проблем всередині країни. Особливо якщо ці солдати — вихідці з національних меншин, в яких після неминучої поразки виникне багато питань до окупаційної російської влади.
Путін охоче кидає в атаку людей і менш охоче техніку. Причому вони не шкодують ні живих, ні поранених, ні загиблих, які просто лежать в посадках і ніхто не просить навіть дати дозвіл забрати тіла.
Які були емоції, коли ви дізналися що цей прапор буде переданий Конгресу США?
Надихає те, що Президент бачить важливість українських вояків, що цей прапор підписували вояки. Я бачив багатьох солдатів, у яких через край били емоції. Але ще осмислити якось не вдалося — я тільки сьогодні дізнався про те, що він поїхав у Конгрес, бо був на бойовому виїзді. Переважно ми тут без зв'язку, в нас немає можливості читати новини, вести якісь дискусії про внутрішньополітичне життя.
Тут зараз гаряча фаза битви й ми на цьому намагаємося сконцентруватися. Навіть той підпис на прапорі чому для нас був важливий? Тому що ми хочемо, щоб менше вмирало українських вояків. Для цього потрібно більше зброї. Зараз фронт звузився, росіяни можуть залучити набагато більше артилерії, живої сили у набагато вужчій ділянці фронту. Тому зараз на фронті достатньо складно, немає часу думати про багато речей.
В Бахмуті один з військових передав свою нагороду Джо Байдену. Чому він це зробив?
Не бачив цього моменту, але будь-який військовий міг підійти до президента, з ним поспілкуватися, сфотографуватися. Будь-що подарувати. Тобто президент не приїхав на секунду і не втік. Хоча місце дуже небезпечне. Він приділив достатньо уваги кожному, хто до нього підходив. Я не бачив за потребу забирати у нього час, розумів що в нього достатньо інших важливих завдань. Сама його присутність мене переконала, що Бахмут лишиться українським. Це буде місце звідки почнеться українська перемога і контрнаступ на Донбасі. Адже це точка, звідки можна відбивати українське Дебальцеве — батьківщину Сосюри, український Луганськ, Сєвєродонецьк, Горлівку, де Василь Стус викладав в школі. Бахмут — це місто, де народився перший загиблий в російсько-українській війні — Дмитро Чернявський. Це дуже символічне місто. Ми розуміємо, що Путін не хоче захопити Бахмут, він хоче його знищити. Бахмут виглядає не як захист жителів Донбасу, а як спланована кампанія терору і знищення українського Донбасу.
Читайте також
- Випалені руїни, загиблі та вцілілі цивільні, втомлені військові — фоторепортаж із Бахмута
- Бахмут — не Артемівськ. Чому місто стало епіцентром боїв за Донбас
- "Людино-машина для руйнації ворога" — інтерв’ю з військовослужбовцем до дня ЗСУ
- "Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в характері має вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов
