"Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в характері має вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов

"Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в характері має вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов

"Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в характері має вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов
Юлій Терехов, начальник пресслужби 58 окремої мотопіхотної бригади. Фото надане Суспільному

Юлій Терехов — начальник пресслужби 58 окремої мотопіхотної бригади. Під час Революції Гідності був серед студентів, яких побили бійці підрозділу "Беркут". Після Майдану доєднався до лав ЗСУ, обороняв Донецький аеропорт. Зараз Юлій служить на Бахмутському напрямку. Про події революції, розгін студентів, суди над "беркутівцями" та учасників подій на Майдані на війні — в інтерв’ю Суспільному.

Яка ситуація на вашому напрямку?

Бригада утримує позиції поблизу міста Бахмут. Ситуація доволі складна, тому що ворог постійно намагається прорвати лінію оборони. Але наші воїни тримають позиції та дають гідну відсіч.

Ви згадуєте події Революції 2014 року?

Рідко, бо зараз, виконуючи службові обов’язки, не маю часу, щоб філософствувати. Єдине, що можу сказати — ті події мене докорінно змінили. Я став іншою людиною і життя можу ділити на "до" і "після".

Я був цивільним, навчався на звукорежисера. Були мрії, цілі. Але після подій Майдану, заворушень з "Беркутом", після початку антитерористичної операції (АТО), коли ворог увірвався в АР Крим і почав анексувати Донецьку і Луганську області, я обрав військову професію. Взяв до рук зброю і відправився на захист країни.

У серпні 2014 року підписав контракт у Третьому полку спеціального призначення, та відправився в Донецький аеропорт. Тоді, це вважалось найгарячішою точкою конфлікту, але це не порівняти з тим, яка зараз жахлива повномасштабна війна.

З чого для вас розпочалась Революція Гідності?

Студентом я дізнався, що готується підписання документа президентом Віктором Януковичем, щодо Євроінтеграції України. Це пам’ятаю, готувалось ніби, як свято. Ми очікували на Майдані, були встановлені проєктори, був великий телевізор, колонки. Починалось це, як важливий крок на шляху до Європи. Але, великим здивуванням стало те, що президент не підписав той документ. Натомість він заявив, що вбачає рух України в сторону митного союзу з Білоруссю і Російською Федерацією. Це викликало бурхливу реакцію українського народу. Янукович вирішив розігнати мітингарів серед яких був я і мої друзі.

"Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в її характері є вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов
Учасники акції "Україна-ЄС" під час Народного віча в першу річницю Євромайдану, 21 листопада 2014, фото Володимир Гонтар / УНІАН

Що відбувалось на Майдані у ніч розгону студентів?

Залишалось мало людей. Не більше 100 перебувало під стелою і на території Майдану. Було пізно, хтось спав, хтось грівся біля бочок з вогнем. Але я вже розумів, що не вийде мирним мітингом змусити президента робити те, що хоче народ. Хлопці, що тоді створювали "Правий сектор", були вже зі щитами, балаклавами. Я до них долучився. В ту ніч "Беркут" підійшов до стели, вишикувався навпроти й очікував. Це виглядало так, наче скажених псів натравлювали на жертву, у їхніх очах вже вбачалась ненависть до нас.

Тоді була розіграна цікава картинка: приводом для розгону стала необхідність встановлення новорічної ялинки. Приїхали дві вантажівки й комунальники почали діставати щити, якими хотіли огородити стелу. А там знаходились люди. Комунальники почали встановлювати ці огородження прямо поміж ними. Всі намагались зупинити комунальників. Тоді дали команду "Беркуту" всіх розігнати. Між двома тими вантажівками забили мене і ще чотирьох хлопців.

Біля стели "Беркут" бив усіх підряд, навіть пенсіонерів. Таскали людину за патли з розбитим носом, у жилеті з надписом "Преса". Як забили людей під стелою, почали хвилею розтікатися Майданом забиваючи всіх далі. Підійшли до пам’ятника "Кию, Щеку і Хориву" де знаходились мої побратими. Ми намагалися чинити спротив, але їх було багато, вони були зі щитами, кийками сильно забивали.

Ми боролись за право мовити з гучномовця зі сцени на Майдані, але слово не надавали, нас почали називати провокаторами. За декілька годин до розгону, всі хто виступав зі сцени й розважав, раптово зникли. І почалась та кривава зачистка. 11 чи 12 людей зі мною вибігли до Михайлівського собору й почали телефонувати рідним, знайомим, журналістам.

Інформацію, що ми перебуваємо у соборі, дізналась міліція. Тоді разом з "Беркутом" вони почали загороджувати автобусами вхід до собору, намагаючись його оточити. У той момент, священнослужителями прийняли рішення бити в дзвони, щоб сповістити Україну про горе, що трапилось вночі.

У якому стані ви потрапили в Михайлівський собор?

Хвилин 10 нас без зупину лупили кийками. На той момент у мене була відбита спина, були синці, нирки травмовані. Стан був шоковий. Як таке може трапитись у центрі Європи, з мирним населенням, людьми, які не робили нічого кримінального? Беззахисних цивільних просто забили кийками.

Сказати, що було страшно — відносно. На той момент вогонь з палаючих бочок Майдану почав розпалювати у крові ненависть та злість. Із шокового стану ти переходиш у злість, реакція на розгін була очевидна. На наступний день на Майдан вийшли близько 300 тисяч людей. Була спроба штурму на Банковій. Тоді огортало бажання помсти, злість на злочину владу, на людей які віддавали ці накази.

У той день у вас була хоча б мінімальна можливість захищатись?

Коли на моїх очах били літніх людей під стелою, я не знайшов нічого кращого, ніж почати жбурляти у "беркутівців" бляшанками з горохом, що стояли серед складу їжі. У нас було з десяток палиць, бляшанки, пляшки, але це було більше схоже на дії футбольних хуліганів. Не було чим захищатись і не було можливості допомогти людям, яких били "беркутівці".

Але вже наступного дня багато хто з хлопців почали обклеювати одяг карематами, одягати мотоциклетні костюми, шоломи для будівельників. З’явились кийки, палиці, сльозогінний газ. Мій знайомий ланцюгом "карав" міліціонерів.

За даними Генпрокуратури на Інститутській загинуло 48 людей, у сотень — поранення. Щодо п’яти "беркутівців" розглядають справи. Що ви про них думаєте?

Момент втрачений і це не провина нашого керівництва. Більшість "беркутів", які мали підтримку серед росіян, антимайданівського руху, втекли до РФ. Якщо зараз суд і винесе їм вирок, то як це вплине на їхнє життя?

Яка була атмосфера на Майдані?

Пригадуючи події Революції Гідності, розумієш, що наше суспільство здатне об’єднуватись у часи гострої потреби. Люди підвозили один одного, коли намагались закрити станції метро, знаходили шлях доїзду до Києва, коли намагались не пускати автобуси з транспортом. Приносили чай, їжу аби нагодувати один одного, теплі речі, засоби захисту. Тоді вже люди почали думати про захист для очей від сльозогінного газу, про захист від побиття кийками, про придбання бронежилетів, травматичної зброї. Люди об’єднались у боротьбі з внутрішнім ворогом, так само як із початком подій 2014 року, повномасштабного вторгнення — із зовнішнім ворогом. Гірко усвідомлювати, що коли все затихає, ментальність повертається. Люди забувають про добродушність, взаємодопомогу. Зараз дуже приємно бачити, коли попри проблеми з фінансами, електроенергією, люди допомагають армії, збирають гроші.

"Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в її характері є вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов
Учасники Революції Гідності на Майдані Незалежності, 2014 рік. Фото: УНІАН

Чи могла Революція Гідності завершитись інакше?

Події Майдану були, як лакмусовий шматочок — перевірка нас, як нації. Вони відродили Україну, показали, що ми вільні, сильні. Але ми вийшли на поріг нової проблеми — зовнішнього ворога. Люди, які брали участь у подіях на Майдані — нове покоління, що ніколи не скориться і народить ще більш сильніше.

Чи можете виділити серед військовослужбовців, тих хто був учасниками подій Революції Гідності?

Їх було дуже помітно з початку АТО. Тоді ми мали внутрішні сварки та конфлікти з колишніми міліціонерами. Добровольці були записані до лав Національної гвардії разом із міліціонерами внутрішніх військ, які раніше якимось чином брали участь у подіях на Майдані. Тоді вони виділялись сильніше.

Людина, яка пройшла через події Революції Гідності, неодмінно виділяється тим, що в неї серед рис характеру є вогник Майдану, що грів душу, палку гарячу кров. Це незламність, сила духу, бажання йти вперед заради суспільного блага.

Зараз такий вогник запалав у мільйонах українців. Зараз важко виділити людину, яка можливо на той момент була занадто молода, або більш аполітична, але зараз поруч зі мною тримає оборону і в ній горить такий же самий вогник. Але за час до повномасштабного вторгнення росіян, можу сказати, ці люди виділялись. У більшості з них, що потрапили до лав Збройних Сил, була нестримна жага йти вперед навіть тоді, коли військово-політичне командування їх стримувало.

Чи є серед ваших знайомих майданівців, ті хто загинув під час повномасштабного вторгнення?

Роман Ратушний загинув неподалік моїх позицій. Ми служили в одному підрозділі й все сталось вночі, раптово. Це було шоком. Він був надзвичайною людиною і я мав за честь бути з ним знайомим ще до повномасштабного вторгнення. Також, мій добрий знайомий Роман Косенко більш відомий, як "Яшка". Він був членом "Правого сектору", згодом потрапив до мого підрозділу, де проходив службу у 3 окремому полку спецпризначення. "Яшка" загинув обороняючи місто Ізюм.

"Людина, що пройшла Революцію Гідності, виділяється тим, що в її характері є вогник Майдану" — захисник ДАП Юлій Терехов
Юлій Терехов, начальник пресслужби 58 окремої мотопіхотної бригади. Фото надане Суспільному

Які у вас плани на майбутнє? У вас же здається незавершена звукорежисура.

Я так давно не живу тим, іншим життям, що мені просто неможливо уявити повернення до минулого. Тепер я інша людина, з іншими планами. Серед найближчого — продовження визвольної війни, знищення ворогів, висвітлення подій мною, як офіцером пресслужби бригади, що героїчно тримає Бахмутський напрямок. Перемога України, розквіт нашої державності, наведення внутрішнього ладу, мирне та щасливе майбутнє.

Читайте також

"Тримай небо!" Близькі та друзі згадують загиблого в боях київського активіста Романа Ратушного

Колискова над труною сина. Мама Героя Артема Димида про життя і смерть хлопця

Трибунал для Путіна, уроки Югославії та чому правосуддя після війни — це гра в довгу — юрист Марк Елліс

На початок