У жовтні художній керівник Театру на Лівому березі Дніпра Стас Жирков опублікував у своєму Facebook пост про те, що йде з посади керівника театру: "На жаль, обставини складаються так, що я не готовий далі бути на посаді директора театру. Причини? Це довга розмова і не факт, що я готовий робити це публічно — занадто важкий момент для мене".
30 листопада на порталі "КиївВлада" вийшла стаття про те, що Театр на межі знищення через свого екскерівника Стаса Жиркова – з прямою мовою акторів Театру, Народних артистів України. У змісті та підставах цих звинувачень ми спробуємо розібратися далі.
Що відбувається в Театрі на лівому березі Дніпра
Після повномасштабного вторгнення театр спершу перевели у простій. За короткий період було організовано ініціативу "Ukrainian Artistic Task Force" для допомоги українським театрам і артистам у пошуці можливостей продовжувати мистецьку діяльність за кордоном, влаштовувати читання та покази вистав, шукати грантове фінансування.
Результатом цієї діяльності став виїзд з Лівого берега з виставою "Погані дороги" до Латвії, Литви, Чехії, Німеччини та гастролі інших театрів Києва. Із вересня Театр відновив роботу у Києві і продовжує займатися театральним фестивалем "Митниця", що відкриває нові імена в режисурі.
Отже, після повідомлення Стаса Жиркова, що він залишає посаду – його обов’язки почала виконувати заступниця Анна Атвіновська. У матеріалі на "КиївВладі" йдеться, що Театр потерпає від свого екскерівника, що він зараз фактично керує Театром дистанційно через свою заступницю, далі цитата:
"Керівник Театру Станіслав Жирков поїхав за кордон та не повернувся. Під час закордонних гастролей розрахунки велися на ФОП "Посіпаки Жиркова", а зарплата акторам сплачувалася з бюджету Києва. Керівник Театру Станіслав Жирков та його адміністрація отримували зарплату за кордоном, а актори бідували у Києві й під окупацією рашистів. Станіслав Жирков звільнив 90% допоміжного персоналуМонтувальників сцени, гримерів, костюмерів, декораторів Театру, Театр не може оплачувати за пальне, Театр програв суди пожежникам та інше".
У матеріалі "КиївВлади" не висвітлена позиція іншої сторони конфлікту, тому "Культура на часі" звернулася до Станіслава Жиркова по коментар. Також дізнались у заслуженої артистки України Олесі Жураківської про її бачення конфлікту та плани щодо керування театром.
Що говорить Стас Жирков
Я закіную ті проєкти, які розпочинав: гастролі Театру в Цюріх і це ще один проєкт, який має статися у Берліні за участі Театру драми і комедії. Мої завдання я виконаю, тому що це зобов’язання, які я брав на себе перед міжнародними партнерами.
Ми багато працювали і намагалися втілити горизонтальну систему управління Театром, де б кожен мав право висловити свої думки. Здебільшого, якщо людей щось не влаштовувало, щось не подобалося – ми про це завжди могли відверто поговорити. І взагалі наша команда працювала цілодобово.
Про це свідчать наші досягнення: лише 10% артистичного персоналу не зіграли великих ролей у нових виставах Театру. Нам вдалося за короткий час випустити 20 прем’єр: до 2019 року Театр випускав 2-3 прем’єри за сезон, водночас нашим завданням було випускати 6 прем’єр за сезон, а то і більше.
Ми повноцінно запустили Малу сцену. Вистав ставало більше, ми грали в півтора рази більше на місяць, ніж ми грали до цього. Зробили звукоізоляцію і закупили нове обладнання на Малу сцену. Нашим завданням було грати дві вистави на день, і тому ми накопичували репертуар.
Я прийшов на Лівий берег не один, ми прийшли командою. На той час Театр був у кризі. Театр був абсолютно російськомовним, тому перше, що ми зробили – випускали вистави лише українською мовою.
Нашим завданням було говорити про сучасну Україну, відкривати Україну світу, відкривати світ для України, бути тут і зараз. Говорити про ті соціальні проблеми, які є в нашій країні, говорити про нашу війну в середині країни і поза межами нашої країни, тому, звісно, людям, які звикли до радянських наративів, грати Чєхова і так далі, це не дуже подобалося. Для мене це неподобство – і цю незадоволеність я сприймаю як ту саму війну, яку ми ведемо зараз з Росією.
Моє призначення можна вважати чесним або не чесним, проте конкурс відбувся за всіма правилами. Якщо у когось є питання до конкурсу – будь ласка, подавайте до суду.
Щодо думок – звісно всі хотіли, щоб ми з Тамарою [Тамарою Труновою, головною режисеркою театру, – ред.] посварилися, бо два амбітних молодих режисери. Але ми об’єднали зусилля.
Це [публікація у "КиївВлада", – ред.] — замовний матеріал. Для мене найприкріше у цій ситуації, що там викривлені факти. І це найприкріше, тому що вони зачіпають не тільки мене, а й команду Театру, яка дуже важко працювала.
Багатьох людей у Театрі ця стаття образила. Повірте мені, підписатися від колективу трьом людям – це треба мати або щоб пусто було в голові, або, ну не знаю, щось ще. Тому що колектив складається з 200 людей. Те, що ці люди зробили такий ганебний крок, і в такому вже поважному віці просто занапастили свої кар’єри.
На офіційній сторінці Театру опублікували звернення колективу, яке також відправили і до КМДА, із проханням призначити художньою керівницею Олесю Жураківську на період воєнного стану, поки конкурси не проводять.
Що говорить Олеся Жураківська
Погляд Олесі Жураківської на ситуацію у Театрі на Лівому березі Дніпра та його майбутнє маємо можливість почути просто зараз.
Ми бачимо цю статтю про Театр на лівому березі Дніпра у "КиївВладі", як зазначив Стас Жирков, замовну статтю, бачимо конфлікт у колективі. Як людина, кандидатуру якої колектив висуває зараз на посаду нової очільниці, як ви бачите ситуацію довкола Театру?
Це довга розмова, оцінювати ситуацію дистанційно мені доволі складно. Те, що сказав Стас, не хочеться повторювати. Це дуже неприємна історія, вона мене здивувала, тому що, 20 років працюючи з цими людьми, я уявити собі не могла, що вони здатні на такий вчинок.
Зруйновані всі комунікації, всередині колективу нічого не було обговорено. Для мене це дивно, тому що протягом 20 років я жодного разу не конфліктувала в нашому колективі. Оскільки я все таки не в Театрі, можливо, мені простіше було б зорієнтуватися і поговорити з цими людьми, що їх спонукало до такого вчинку.
Чому звільнення Жиркова не вирішило конфлікт у колективі? І чи може взагалі зміна керівника на будь-кого вирішити цю проблему?
Зміна керівника на будь-кого проблему не вирішить. Коли колектив запропонував мою кандидатуру – мені це здалося логічним саме через те, що це повинен робити той, хто розуміє настрій колективу, знає, що відбувалося за останні роки.
Найбільш огидне у цій історії для мене було, що знецінені всі доробки. Робота була колосальна, титанічна, її ігнорувати не можна, і є певний напрямок, в якому Театр рухається. Театр інтенсивно працює, що дуже важливо, і коли писали, що він там був забитий, заколочений, я вам хочу сказати, що я онлайн спілкувалася з глядачами, і не тільки я, постійно підтримуючи їх. Ми організовували читання, не кажучи про те, що дуже активно займалися волонтерською діяльністю всюди, де тільки могли.
І коли з’явилася домовленість про бомбосховище, тому що в нашому Театрі бомбосховища немає, і ми не могли ризикувати життями наших глядачів, то ми одразу вийшли на роботу. Відкрили обидві сцени – Малу і Велику. А зі статті може скластися враження, що ніхто нічого не робив, що ігнорувалися потреби колективу. Там лунало те, що не отримували зарплатню, але насправді це не відповідає фактам.
Олесю, а скажіть, будь ласка, ви оскільки давно спостерігаєте за ситуацією – в який момент стався розкол?
Не було ніякого розколу, він дуже штучно зроблений. Було складно працювати, тому що прийшли молоді керівники, які змушували працювати багато, пробувати різні жанри. На територію Театру зайшли іноземні режисери – знадобилося виходити з зони комфорту. Тому для мене цей лист був жахливим сюрпризом – і лише троє людей взяли на себе відповідальність за весь колектив. Це нонсенс.
У випадку, якщо вас призначать зараз художнім керівником, що ви плануєте робити у Театрі? Яку репертуарну політику запроваджувати? Чи зберігати вже існуючий вектор?
По-перше, Театр працює. Театр рухається у визначеному напрямку, репетируються нові вистави, робиться все, щоб Театр працював у нормальному режимі. Є команда, з якою обговорюються всі нюанси співпраці, і ми починаємо вирішувати проблеми.
У нас у Театрі хороші спеціалісти, люди, які не тікали зі своїх місць, і ті, хто дистанційно знаходиться, от як, скажімо, Тамара ТруноваГоловна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, вона працює цілодобово. От я, будучи з нею поруч півтора місяця, бачу, як вона між репетиціями робить заявки на пітчинги, проводить конкурси, проводить фестиваль "Митниця" тощо. Робота не спиняється, мене просто треба спокійно ввести у курс справ, і я буду працювати.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
