Письменниця і музикантка Ірена Карпа вже давненько мешкає за кордоном, у Франції, але не перериває зв’язків із Батьківщиною. Наразі вона виступає активним адвокатом України — не втомлюється ходити по ефірах французького ТБ і радіо та розповідати про правду війни, опонуючи російським наративам.
Аж ось дійшла справа і до творчості — Ірена нарешті оприлюднила в публічній площині зимовий трек Die My Love Die гурту Qarpa. Кому саме вона присвячує цю пісню, як війна Росії в України відгукнулася у Франції і як протистояти російській пропаганді — Ірена Карпа розповіла ведучій "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь" Ксенії Івась.
"Тій любові, яка тебе руйнує, треба сказати "умри, зупинися""
Вітаємо з виходом нової пісні Die My Love Die! Офіційне відео на пісню в тебе вийшло 23 лютого, за день до повномасштабного вторгнення росіян, а пісня з’явилася на стрімінгових платформах нещодавно. Чому так вийшло?
Якось мій чоловік Луї сказав – ну скільки можна? Ви зробили стільки музики, а її немає на жодних стрімінгах. Також мене довго смикали слухачі: "Де вас можна послухати?". І ось нарешті мій французький чоловік цим зайнявся, виставив все, і тепер люди пишуть: "Боже, мені знову 12 років, я виріс на ваших піснях!".
Я відчуваю себе черепахою Тортілою, але мені насправді дуже приємно, що люди знають нашу творчість. Ми ж ніколи особливо не були ні на радіо, ні на ТБ зі своєю музикою, а люди десь все це знаходили й любили цю музику. Я вдячна всім. Це класно, бо в нас багато класної української музики, хорошої альтернативної музики. Раджу усім шукати її на всіх музичних стрімінгах. Буквально пару тижнів тому ми залили усі альбоми гурту Qarpa, і на стримінгових сервісах тепер є все.
Що стало поштовхом для написання пісні Die My Love Die?
Найкраща муза — це токсичні стосунки. Люди, як правило, творять, коли їм погано. Чому українські пісні такі тужливі? Тому що весь час війнонька, коханого немає. І, щоб не плакати, народ або створює якісь мемасики, або пише пісні про свої почуття. Пісні стають народними, бо багато хто розуміє цю реальність. Моя нова пісня не українською мовою, а, як я кажу, другою державною – англійською. Я перекладу для тих, хто ще не дійшов до другої державної – "Умри, моя любове, умри".
Колись я робила інтерв’ю з аргентинською письменницею Аріаною Гарвіч, її книга так і називається — "Die My Love". Там про дещо інше: про постпологову депресію, про жінку, яка не любить свого чоловіка. Книжка депресивна і похмура, але класно написана і скоро вийде в українському видавництві "Компас".
Я робила з нею інтерв’ю, мені сподобалися і ця жінка, і назва книги. І щось потім нагребло, такі усім знайомі речі… Коли ніхто не питає, як твої справи. Коли ти комусь написав, а тобі не відповідають. І це не тільки у стосунках між чоловіком та жінкою — таке і між друзями буває. Ти усім серцем до когось, а тобі — дуля з маком у відповідь. З часом тобі треба казати – стоп! І сказати тій любові, яка тебе руйнує, "умри, зупинися".
Ми цю пісню збиралися презентувати 14 лютого, але вирішили не робити цього, адже в День закоханих вийшло би багато пісень. Але потім почалася така тривожність – нападуть, не нападуть. Вирішили видавати через тиждень — бо потім же не видамо! Ну і видали, придурки, 23-го. Але нічого.
За потребою людям, які були закохані в "русскій мір", можна присвячувати цю пісню. Умри, моя любове, умри! Витрави з себе провісника "русского міра"!
"Якщо ми женемо на нашу попсу, то ви ще не чули французької попси! Там страшне і сумне"
У тексті синглу є слова "origami crane". Що символізує орігамі-журавель у твої пісні?
У мене в уяві була картинка, як цей журавлик тане в тарілці з водою.
У японській культурі вважаться, що саме на крилах журавлів душі відлітають до раю.
Я не знала. Прийшла спочатку візуальна метафора. Я не пишу поезію, я пишу тільки тексти пісень. Я пишу книжки, за ними мене і знають. І рими мені важко даються. Я зараз намагаюся співати двома мовами. Знаю багато українських гуртів, які чинять так само, дехто навіть не знає, що це українські артисти. Співають без акценту. І це класно! Бо люди повинні чути нормальну музику, і байдуже, звідки вона.
Щодо Франції, то я, наприклад, впевнена, що уся їхня сучасна музика — неякісна, окрім якоїсь електронщини або Daft Punk. Якщо ми женемо на нашу попсу, то ви ще не чули французької попси! Там страшне і сумне. Але винятки бувають. Український нормальний продукт потрібен.
А як український нормальний продукт залітає у Франції?
Там все дуже тяжко, вони забили свій ринок своєю продукцією. Але якщо приїде DakhaBrakha, там завжди буде "биток". Я не знаю, як пройшов концерт ОNUKA, але думаю, що там теж була інтернаціональна аудиторія. Але на концерти українських виконавців ходять українці, яких зараз багато у Європі, і ті, хто нам співчуває.
Я нещодавно була на останньому свіжому спектаклі Dakh Daughters. Спектакль був складений за історіями війни: документальні, тяжкі історії. Але була і смішна історія про бабку, яка проклинала росіян. Це ржака. Не знаю, чи доступно то французам, але коли були важкі історії, всі українці в залі плакали. Я питала у дівчат: "А чи плачуть французи, чи включається в них емпатія?". Dakh Daughters кажуть, що так.
Французи самі здивувалися тому, як вони нам допомагають. На початку війни вони приймали людей і возили гуманітарку. Як для парижан, то включилися вони дуже сильно. А про політику не будемо. Бо за останні 5 місяців в мене вже око тіпається. Я ходжу на французьке ТБ, де розповідаю різні історії. На початку війни запрошень було дуже багато. Зараз менше. Хочу вірити, що це через літні канікули, і з нового сезону буде більше програм, присвячених Україні. Тому що газове питання для французів теж актуальне. А через нестачу української пшениці у Франції вже подорожчали круасани – раніше були по євро, а зараз вже євро двадцять, тобто на 20% подорожчав хліб.
"Коли французькі кореспонденти повертаються з України, таке враження, що їм вкололи сироватку українства. Топлять за Україну – капець!"
Чи були ситуації під час інтерв’ю на французьких телеканалах, які тебе дратували?
Мене вибісило, коли одного разу представили чоловіка, який прийшов з паличкою, як колишнього "морського котика". Він казав, що довго не хотів їхати до України, але його переконали відвезти гуманітарку. Там начебто його зустрів "Азов", який ніби показував, як вони знущалися з російських полонених. Тобто він тупо шпарив по російських методичках.
Я була в шоці, питала: "А ви зверталися у військову прокуратуру? Якщо при вас когось вбили чи скалічили, перед тим, як йти до преси, треба подати відповідну заяву". І цей жах тривав, він ходив по всіх медіа. Зрозуміло, що це масова російська кампанія. За один ефір отакий проплачений експерт отримує приблизно тисячу євро. Цьому заплатили або трохи більше, або він такий дурачок, який ходить і збирає собі славу. Потім виявилося, що його взагалі не було в Україні!
Я їду в гори, щоб перезавантажитися після цього. У мене не виходить. А потім мені телефонують і кажуть: "Ой, це дійсно правда, ми перевірили, він навіть в армії ніколи не служив і ніколи не був в Україні". Я питаю: "А вибачатися ви будете? А ще раз його запрошувати?" У відповідь отримала: "Нє-нє, ми більше не будемо надавати майданчик брехунам". Ми думаємо, в нас не перевіряють інформацію, а от тобі Франція! Такі непрофесійні речі, на які ти не можеш напряму впливати, дуже бісять. Росіяни, які інвестують шалені гроші в пропаганду, не гребують такими інформаційними прийомчиками.
Дуже важливо мати французьких журналістів в Україні. Рівень довіри до них буде значно вищим. Коли французькі кореспонденти повертаються з України, таке враження, що їм вкололи сироватку українства. Топлять за Україну – капець! Але після того, як один французький журналіст загинув на нашій війні, їх шлють сюди менше. Переживають за їхню безпеку.
"Мені важко просити донати. Легше щось зробити, продати його, і вже з цих грошей віддати на ЗСУ"
Окрім музичної діяльності, ти проводиш літературні курси — наприклад, курс терапевтичного письма. У чому полягає суть терапії?
Я не психолог. Я відповідаю за творчу частину, за роботу з емоціями на рівні творчості, а Лариса Волошина – за терапевтичну частину. Цей курс покликаний розкопати те, що тебе тривожить, що тебе блокує. Ми зараз опинилися у хаосі й не можемо вплинути на обставини. Цей курс створений для того, щоб віднайти контроль.
Ми працювали з базовими емоціями – провиною, страхом, тривогою, горем. З усього світу зібралися класні люди, українці. Люди, які працювали зі своїми емоціями, ділилися текстами, і чимало текстів були справді хороші. Вони мають великий потенціал, щоби стати потім цікавими літературними творами.
Я зараз якраз веду перемовини з видавцями, щоб видати 10 авторів, які були на цьому першому курсі. Хочу сформувати цей літературний проєкт і видати книгу. Зі смішного в нас була там одна вправа: взяти якогось відомого персонажа і подивитися, як він буде боротися зі своїми страхами. В однієї студентки з’явилася тема "Як Брюс Віліс переміг страх бути недостатньо жінкою".
30 відсотків отриманих з курсу коштів ми віддали на ЗСУ. І це такий кайф, коли ти віддаєш з цього прибутку гроші на те, що буде знищувати ворога – це нереально класно. Тому дівчата, дивіться! Ви і для себе щось класне зробили, протерапевтували, і гроші зібрали. А ми зібрали 146 тисяч гривень з цього курсу. І це не так погано. Насправді мені важко просити донати. Легше щось зробити, продати його, і вже з цих грошей віддати на ЗСУ.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Слухайте епізод подкасту “Вікенд Нової Музики” з Іреною Карпою у SoundCloud Радіо Промінь. Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами
- Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"
- Alyona Alyona & Jerry Heil: "Найголовніше зараз – запалити увесь світ Україною"
- Лілу45: "Мені важко дався новий альбом, але я вже пишу наступний"
- ENLEO: "Я не думав, що мої переклади пісень вийдуть за межі Instagram та TikTok"
- Юлія Юріна (ЮЮ): "Я пишу пісні виключно вночі, бо вдень я волонтерю"
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
