Amnesty International опублікувала звіт, у якому стверджує, що українські військові для базування використовують цивільні об'єкти, що порушує міжнародне гуманітарне право. На ці заяви відреагували й в Офісі президента, і в Міністерстві оборони. В чому суть скандалу та хто такі Amnesty International — розповідає Суспільне.
Що у звіті Amnesty International
4 серпня міжнародна правозахисна організація опублікувала звіт про дії українських військових. Автори стверджують, що українські бійці нібито піддають небезпеці цивільних, створюючи бази та застосовуючи озброєння в житлових районах, зокрема в школах і лікарнях.
"Росіяни вже застосували проти мирного населення усі типи зброї, крім ядерної. Росіяни вчиняють масові вбивства військовополонених".
В організації вважають, що таким чином Україна нібито порушує міжнародне гуманітарне право, бо вона нібито перетворює цивільні об’єкти на військові, адже росіяни їх обстрілюють, в результаті гинуть мирні жителі й руйнується цивільна інфраструктура.
З квітня по липень представники Amnesty International досліджували російські удари по Харківській, Миколаївській областях та по населених пунктах Донбасу. Організація нібито проінспектувала місця обстрілів, опитала свідків і родичів загиблих внаслідок таких дій Росії, дослідила супутникові зображення й провела дистанційне зондування та аналіз зброї.
В основному у звіті дослідники посилаються на окремі коментарі окремих мешканців прифронтових населених пунктів. Amnesty International начебто зафіксували певні елементи, які можуть вказувати на присутність військових у цивільних об'єктах. Серед доказів наводять такі дані: "У 22 із 29 відвіданих шкіл дослідники Amnesty International або виявили солдатів, які використовували приміщення, або знайшли докази поточної або попередньої військової діяльності, включаючи наявність військової форми, викинутих боєприпасів, армійських пайків і військових транспортних засобів".
В організації стверджують, нібито знайшли докази, що українські війська завдавали ударів із житлових районів, а також базувались у цивільних будівлях у 19 містах і селах регіонів. "Більшість житлових районів, де розташовувалися солдати, були за милі від лінії фронту, і були доступні альтернативи, які не загрожували б цивільному населенню. Наприклад, військові бази, густолісисті райони чи інші споруди далі від житлових районів", — йдеться у дослідженні.
В Amnesty International кажуть, міжнародне гуманітарне право не забороняє базуватися в школах, де не відбувається навчання, але на думку організації, цього варто уникати й треба попередити цивільних і, якщо необхідно, допомогти їм евакуюватися. Організація припускає, що "здається, цього не сталося у випадках, які розглядала Amnesty".
В підсумку — коментар генеральної секретарки Amnesty International Аньєс Калламар: "Ми задокументували схему, коли українські сили піддають ризику цивільне населення та порушують закони війни, коли діють у населених пунктах. Перебування в обороні не звільняє українських військових від дотримання міжнародного гуманітарного права. Український уряд має негайно забезпечити розміщення своїх сил подалі від населених пунктів або має евакуювати цивільне населення з районів, де діють військові".
Читайте також: "Удари сипались з усіх сторін". Історії волонтерів, які сто днів провели в Оленівці
У звіті про злочини Росії в Україні згадали побіжно у двох абзацах. В першому вказали, що були випадки, коли Росія обстрілювала райони, де немає українських позицій. В другому написали, що нібито розміщення українських військових в цивільних об'єктах не виправдовує "невибіркові атаки Росії".
В українському Amnesty International заявили, що звітом займалася окрема команда Департаменту реагування на кризи Amnesty International. Й наголосили, що дослідники й дослідниці організації задокументували десятки воєнних злочинів і довели, що вони були скоєні російськими військовими.
"Український офіс не був долучений до підготовки чи написання тексту публікації. І, на превеликий жаль, уже на початковому етапі розробки цієї доповіді ми зайшли у глухий кут, де аргументи нашої команди щодо неприпустимості і неповноти такого матеріалу не були враховані", — заявила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International в Україні.
5 серпня Покальчук заявила, що звільнилася з посади: "Все розбилося об стіну бюрократії та глухого мовного бар'єра. Справа не в англійській, а в тому, що якщо ти не живеш у країні, в яку вдерлися окупанти та рвуть її на шматки, тобі, напевно, не зрозуміти, що ж тут такого – засудити армію захисників. І немає слів у жодній мові, які здатні це донести до того, хто не відчув цього болю".
Якою була офіційна позиція України на дослідження
Президент Володимир Зеленський заявив, що звіт від Amnesty International "пробує амністувати державу-терориста й перекласти відповідальність з агресора на жертву".
"Немає й не може бути – навіть гіпотетично – жодної умови, за якої будь-який російський удар по Україні стає виправданим. Агресія проти нашої держави є нічим не спровокованою, загарбницькою й відверто терористичною. І якщо хтось робить звіт, у якому жертва й агресор нібито в чомусь однакові, якщо аналізуються якісь дані про жертву, а що робив агресор у цей час – ігнорується, то з цим не можна миритися", — наголосив Зеленський.
Міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що будь-які спроби навіть побіжно урівняти неспровоковану російську агресію й український захист — свідчення втрати адекватності. Міністр нагадав, що єдина причина, чому сотні тисяч українців ще живі й мають свій дім — це дії Сил Оборони України.
"Росіяни вже застосували проти мирного населення усі типи зброї, крім ядерної. Росіяни вчиняють масові вбивства військовополонених. Росіяни масово гвалтують жінок та дітей, калічать, грабують, нищать все живе. Росіяни чинять злочин геноциду проти українського народу. Будь-які спроби поставити під сумнів право українців опиратися геноциду, захищати родини й домівки, захищати свої життя і життя своїх дітей, опиратися діям Росії як держави-терориста — це збочення, у які б правові конструкції його б не маскували", — написав Резніков.
За його словами, Україна всебічно аналізує і дає оцінку, зокрема, і юридичну, подіям на війні й дотримується міжнародних норм ведення війни.
Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр теж заявила на брифінгу, що потрібен фактаж і якщо він є, Україна розслідує порушення зі сторони українських військових:
"Без контексту, якщо ми говоримо про голі дії, об'єктивною оцінка не буде".
Крім того, заступниця міністра вважає, що подібні дослідження не враховують те, що росіяни використовують тактику захоплення та утримання саме населених пунктів.
"Поки ми чекатимемо російського ворога в полі, як нам це радять, росіяни займуть всі наші будинки. Українські міста і села укріплюються й обороняються від міжнародного злочинця й фактично загарбника — РФ. За принципом досягнення найбільшої ефективності відбувається розміщення підрозділів ППО для прикриття неба над населеними пунктами", — розповіла Маляр.
Вона відзначила, що в дослідженні немає аналізу дій Росії й воно швидше нагадує "дослідження дій жертви без врахування дій озброєного гвалтівника". Відповідно, висновки дослідження, на думку Маляр, не можна вважати об'єктивними.
Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк у Twitter написав, що життю українців загрожує тільки російська армія, а подібні заяви — це інформаційні операції для дискредитації Збройних сил України.
"Абсолютний пріоритет для Збройних сил України — зберегти життя та здоров'я кожного громадянина в умовах російської варварської агресії. Тому ми послідовно вживаємо всіх заходів, щоб допомогти українцям переміститися із зони активних бойових дій у безпечніші райони. Попередні кілька тижнів уряд та вище керівництво України закликали мешканців Донбасу тимчасово залишити цю територію з міркувань безпеки. З 2 серпня розпочалася обов'язкова (але не примусова) евакуація", — написав Михайло Подоляк.
Натомість Росія, за словами Подоляка, дотримується тактики тотального терору та ігнорує будь-які правила та закони. Україна фіксує, як російська армія обстрілює житлові квартали за більші ніж 500 кілометрів від лінії фронту, навмисне вбиваючи мирних громадян.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав поведінку Amnesty International "створенням фальшивого балансу між злочинцем і жертвою, між країною, яка тисячами знищує цивільне населення і цілі міста, і країною, яка захищається".
"Надаючи рекомендації, Amnesty International ніби перебуває в Середньовіччі, де бої велися у відкритому полі за межами фортеці".
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець назвав заяву організації маніпулятивною й такою, що надає перевагу діям країни-агресора та її пропагандистам. Він наголосив, що під загрозу цивільне населення "потрапило виключно через необгрунтовану збройну агресію Російської Федерації й припиниться ця загроза одразу, як тільки російські військовослужбовці покинуть межі України, а російське військове командування перестане віддавати злочинні накази про обстріл українських міст і селищ".
Крім того, Лубінець нагадав, що війна в умовах міста не є забороненою міжнародним правом, і не є порушенням: "Ми підписали Декларацію про безпеку шкіл саме тому, що разом із цивілізованим світом дотримуємось стандартів. Збройні Сили України вживають максимум можливих заходів для захисту цивільного населення. Уряд у місцях активних бойових дій зупинив навчальний процес, проводив та проводить евакуацію, надає підтримку як внутрішньо переміщеним особам, так і тим громадянам, які опинилися за межами України, рятуючи своє життя. [...] Надаючи рекомендації, Amnesty International ніби перебуває в Середньовіччі, де бої велися у відкритому полі за межами фортеці".
Читайте також: "Наше життя закінчилося 28 лютого. Тоді вбили мого сина". П’ять українських жінок розповідають про загибель дітей
У відповідь генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар написала, що за хвилею критики, на її погляд, стоять російські та українські боти: "Українські та російські боти й тролі в соцмережах. Сьогодні всі вони атакують розслідування. Це називається військовою пропагандою, дезінформацією. Це не вплине на нашу неупередженість і не змінить фактів".
Чим займається Amnesty International
Amnesty International — це міжнародна неурядова організація, яка виникла у Великій Британії у 1961 році. Її мета — проведення досліджень, які б допомогли попереджувати й зупиняти порушення прав людини. Всесвітній рух налічує понад 9 мільйонів людей. За свою роботу у 1977 році організація отримала Нобелівську премію миру.
Серед найгучніших справ організації:
- сприяла визволенню першого в'язня совісті — предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого, якого радянська влада засудила і відправила в Сибір;
- зокрема, завдяки Amnesty International і її руху проти тортур, у 1984 році ООН ухвалила Конвенцію проти катувань;
- у 1980-х організація почала акції проти смертної кари;
- виступала за створення Міжнародного кримінального суду;
- просила про затвердження Міжнародного договору про торгівлю зброєю, щоб зупинити її неконтрольований потік;
В Україні Amnesty International виступали на захист релігійної свободи, проти "зникнень" і політичних вбивств, виходили на захист прав жінок, прав біженців, запустили кампанію "Зупинимо тортури", аби протидіяти жорстокому поводженню силовиків. Підтримували прайди на захист прав представників ЛГБТ спільноти. Запустили "Марафон написання листів" до тих, чиї права порушені.
Читайте також: "Сподіваюся, Україна зможе повернути Херсон у найближчі місяць-два" — інтерв'ю з Томом Купером
Чи потрапляла Amnesty International раніше у скандали
Так. Наприклад, шведську філію організації звинуватили в захисті ринку секс-індустрії. Amnesty ухвалила резолюцію, згідно з якою організація офіційно вважає право людей продавати та купувати сексуальні послуги одним з основних прав людини. Після такої заяви у 2015 році 1800 шведських членів організації припинили своє членство.
У 2022 році організація видала звіт під назвою "Ізраїльський апартеїд проти палестинців: жорстока система придушення та злочину проти людяності". У ньому стверджували, що від початку існування Ізраїль насаджував режим апартеїду.
Ізраїльське МЗС у відповідь заявило, що "категорично відкидає всі необґрунтовані звинувачення", а саме Amnesty International звинуватили у ретрансляції "брехні, невідповідностей та необґрунтованих тверджень, що йдуть від добре відомих антиізраїльських організацій". Мовляв, доповідь заперечує саме право Ізраїлю на існування.
"Екстремістська риторика доповіді й спотворення історичного контексту, що міститься в ній, спрямовані на демонізацію Ізраїлю і підливають олії у вогонь антисемітизму", — заявляли в МЗС.
Читайте також: Що сталося в Косово, як вдалося уникнути загострення і до чого тут Росія
Були скандали й в Україні. У 2014 році організація звинуватила українські добровольчі батальйони у порушенні прав людини. Наприклад, "Айдар" у жорстокому поводженні та "можливій страті людей".
У 2017 році Amnesty International заступилася за комуністичну символіку, мовляв, її заборона — порушення прав людини. Тодішній віцепрем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко заявив, що "у нього таке враження, що заяву Amnesty International писали в Кремлі".
Того ж року організація повідомила про нібито незаконне постачання української зброї до Південного Судану.
Як українські правозахисники відреагували на дослідження Amnesty International
Засновниця правозахисного центру "Дія" Олександра Дворецька написала, що своїм "звітом" організація підставила тих, хто їм довіряв в Україні та долучався до всесвітнього правозахисного руху: "Як на мене, спільнота волонтерів АІ, філії організації в країнах повинні поставити питання керівництву, як так сталося, що вони їх продали всіх скопом за кремлівські гроші?".
"Якщо навіть на якомусь заводі/елеваторі було кілька українських військових, все одно це злочинно цілити ракетою у це місце, якщо велика кількість цивільних довкола може постраждати".
Засновниця правозахисної організації Крим SOS, а нині постійна представниця Президента в АР Крим Таміла Ташева написала, що звіт Amnesty International виглядає цинічно: "Мені прикро, що задля збереження якось там "балансу" Емнесті вдається до цього… Україна намагається вести конвенційну війну, саме тому наш наступ на півдні такий обережний, саме тому ми постійно говоримо про евакуацію населення. Я вже уявляю російських пропагандистів, які заволають — а ми ж казали… Сподіваюсь буде заява і пояснення від нашого українського офісу Емнесті".
Журналістка Наталя Гуменюк, яка нині займається документуванням воєнних злочинів і злочинів проти людяності написала розгорнутий аналіз у відповідь на дослідження Amnesty International.
На її погляд, військові мають право займати певні позиції в місті для захисту, якщо є військова необхідність, при цьому попередивши цивільних. Щодо евакуації, то за її спостереженнями, українська сторона робить максимум для цього.
Читайте також: "Важко зрозуміти, чому РФ може не потрапити під визначення держава-спонсор тероризму" — дослідник Крістофер Етвуд
Крім того, Гуменюк нагадує про поняття "надмірної сили": "Якщо навіть на якомусь заводі/елеваторі було кілька українських військових, все одно це злочинно цілити ракетою у це місце, якщо велика кількість цивільних довкола може постраждати. Удар має бути пропорційним. Щоб знищити БТР не можна бомбити, скажімо, залу культури. Тому навіть якщо десь розмістилися військові — це не привід для РФ туди стріляти бомбою, яка руйнує міста".
Підсумовуючи досвід роботи на різних ділянках фронту Гуменюк пише, що коли були уражені саме українські військові об’єкти, які могли бути розміщені, наприклад, на закинутих заводах, цього ніхто не намагався приховувати. А українці, які живуть поруч із лінією зіткнення часто наголошували, що військові старалися стояти на околицях їхніх населених пунктів.
"Проблеми доповіді Amnesty не в наявності спроби розповісти про українську сторону, а в лінощах розібратися як було насправді, небажанні просто повернутися до підручників і зрозуміти, як ведеться "захисна війна"... Я більш ніж переконана, що юридично довести якісь звинувачення Amnesty на адресу ЗСУ не вийде, а морально — у них немає ґрунту", — додала Гуменюк.
Читайте також
"Більшість мешканців Нової Каховки зрозуміли, що вони втратили з приходом окупантів" — мер міста
"Треба бути продуманим та хитрим". Історії партизанського спротиву в окупації
