Станом на 10 квітня у Великій Британії захворіли 65 077 людей, 7 978 померли і лише 135, за офіційними даними, одужали. За кількістю хворих 65-мільйонна країна перебуває на восьмій позиції у світі, за смертністю – на п’ятій. Прем’єр-міністра Бориса Джонсона, який захворів на COVID-19, вже перевели з відділення інтенсивної терапії у звичайну палату, його стан покращується. До середини березня уряд Великої Британії не планував вводити суворий карантин і порівнював COVID-19 зі звичайним сезонним грипом. Після того, як кількість хворих та смертей почала різко зростати, Велика Британія ввела одні з найжорсткіших обмежень.
Проте навіть попри таку офіційну кількість підтверджених випадків захворювання, жителі Великої Британії, з якими поспілкувалися журналісти Суспільного, вважають цифри суттєво заниженими. Що відбувається у країні, яка недавно вийшла з Євросоюзу, та як сприймають дії уряду британці, ми запитали у жительок Лондона, регіону Ноттінгемшир та Единбурга у Шотландії. Матеріал підготувала команда розслідувачів Суспільного.
Масок немає, школи працюють вибірково, а вулиці – порожні
Ірина Міллер живе у селі регіону Ноттінгемшир. У її населеному пункті – близько 900 мешканців, половина з яких працює у містах, 20% населення - пенсіонери, а 30% - фермери. Ірина з чоловіком мають власний сімейний бізнес з електричної інженерії.
"Школи і дитсадки закриті для всіх, окрім дітей поліцейських, лікарів, пожежників, продавців у супермаркетах. Виші не працюють. Гуляти можна з собакою одній людині або двом, але з однієї сім’ї. Також дозволено раз на день виїжджати на велосипеді або вибігати на пробіжку, але не далі, ніж у радіусі кілометра від дому. Досі парки були відкриті лише для спортивних індивідуальних занять, але люди осміліли, і за гарної погоди всі пішли засмагати. Тож думаю, що парки, швидше за все, закриють теж. Спортзали не працюють, всі змагання скасовані. Відкриті тільки продуктові магазини, автозаправки й аптеки", - розповідає Ірина.
Історикиня Наталія Кібіта живе у шотландському Единбурзі, який має трохи більше півмільйона населення. Розповідає, як жителі міста живуть в умовах карантину.
"У квітні я мала їхати на три конференції, але їх, звісно ж, скасували. Мій університет закрили, тож я працюю з дому, чоловік також. Донька, яка ходить у школу, теж вдома, після Великодня у неї розпочнеться онлайн-навчання. У пресі триває дискусія, чи безпечно відкрити школи, щоб не переривати процес навчання, але поки рішення уряду немає. Вже три тижні карантину. Усі, хто може, самоізолюються. Коли виходять, намагаються дотримуватися дистанції у два метри. Люди намагаються замовити продукти онлайн, але це не завжди можливо, оскільки супермаркети не мають достатньої кількості автівок і працівників доставки. Коли привозять продукти, їх залишають біля дверей", - зазначає Наталія.
Лариса Ітіна живе у Лондоні та є засновницею і власницею арт-клубу «Арка» у британській столиці. Її діти живуть у Німеччині, тож вона активно відстежує ситуацію в обох країнах. Німецький досвід їй імпонує значно більше. Лариса вважає, що британський уряд запізно відреагував на загрозу коронавірусу.
"Останній захід у моєму клубі був 12 березня, коли у Лондоні вже було дуже багато хворих на COVID-19. Тоді зустрічалася з читачами білоруська письменниця та лауреатка нобелівської премії Світлана Алексієвич. Після цього заходу ми закрилися, але я ще довго себе картала, що проводила його, переживала, що Світлану могли заразити. На щастя, усе гаразд. Перші випадки захворювання почали фіксувати на початку березня. Усі думали, що нас омине пандемія. Джонсон заявляв, що то різновид грипу, давав дивні поради – мити руки і співати гімн. Сам ходив лікарнями, тиснув руки хворим – і захворів", - розповідає Лариса.
Вона дуже обурюється через дії британського уряду на початку та у середині березня та називає Бориса Джонсона популістом.
"Прем’єр казав, що нам потрібно виробити колективний імунітет, так званий імунітет стада. Мовляв, 60% перехворіє – і все буде добре. До середини березня всі їздили у переповненому метро, у громадських місцях не було санітайзерів. На щастя, науковцям вдалося достукатися до прем’єра, вони підрахували, що якщо не ввести карантинні заходи, то може бути до півмільйона смертей. 13 березня швидко ввели карантин. Але якби раніше, наслідки були б м’якші, не було б стільки смертей. Лікарні не витримують навантаження, як на мене", - вважає жінка.
За словами Лариси, у Лондоні можна виходити на вулицю, аби займатися спортом, але не більше як на годину і лише у своєму районі. На тих, хто просто сидить на лавці, каже жінка, перехожі дивляться з підозрою. Поліція проводить бесіди з тими, хто порушує рекомендації, але штрафувати не може. Бо ж надзвичайного стану у країні не вводили, а заодно і не змінили законодавство, яке б дозволяло накладати штрафи на тих, хто не дотримується прохання сидіти вдома.
"Ще до оголошення карантину багато фірм розпустили своїх співробітників працювати вдома. Так, наприклад, зробив банк, де працює мій чоловік. Закриті також багато підприємств, зупинилося будівництво, окрім будівництва госпіталів, але там працюють військові. Продуктові магазини виділили час для медпрацівників та людей старшого віку – у певні години тільки вони можуть скуповуватися. Оскільки від усюди кричать про дистанцію, то люди і справді її почали дотримуватися", - додає Лариса.
Ірина Міллер зазначає, що носити маски ніхто не вимагає, бо їх просто немає у продажу: "Обіцяють нашити, але ми, наприклад, шитимемо самі".
Громадський транспорт у Лондоні їздить, користуватися ним можуть усі, проте людей суттєво поменшало. За словами Лариси Ітіної, метро та автобуси – напівпорожні, деякі станції закрили.
"Їздити приватним транспортом дозволено, але можуть зупинити й спитати про мету поїздки. Якщо їдеш не в найближчий супермаркет або не на роботу за спецпропуском, то можуть культурно завернути. Потяги ходять напівпорожніми, але поліція теж перевіряє, чому й куди їдеш. Пасажирські літаки, здається, зовсім не літають. Про пороми не знаю. А ось з таксі усе гаразд – там між пасажиром і водієм скло", - розповідає Ірина Міллер.
За словами Лариси, у Лондоні у перші два тижні карантину з полиць магазині масово розібрали продукти, через це навіть доставка їжі не могла працювати. Зараз усе нормалізувалося.
В Единбурзі, розповідає Наталія Кібіта, бракує у магазинах яєць, муки і макаронів: "Біля нашого будинку є садок, куди можуть зайти тільки мешканці будинків, які навколо нього Там сусіди вигулюють собак. Інколи можна побачити старші подружні пари на прогулянці або батьків з дітьми. Але більше півгодини там ніхто не перебуває. Бігунів серед моїх сусідів мало, а на велосипеді їздить лише одна дівчинка. Вулиці зовсім порожні, хіба проїде сміттєзбиральна машина або авто доставки продуктів".
Швидкі лікарні, спалювання мертвих і нестача апаратів ШВЛ
У Великій Британії, як і в Україні, є державні лікарні і приватні. Лікування хворих на COVID-19 безкоштовне, проте про якість лікування та підготовленість лікарень думки Ірини, Наталії та Лариси розходяться.
"Ліками, масками, захисними костюмами лікарні забезпечені. Не вистачає апаратів ШВЛ, але вже переорієнтовують автозаводи на їхнє виробництво", - розповідає Ірина Міллер.
Лариса Ітіна погоджується, що засоби особистого захисту у тих, хто на «передовій» у лікарнях, є, але її турбують також медпрацівники Національних центрів здоров’я. В одному з таких у Лондоні працює лікаркою її подруга.
"Ці центри здоров’я щось на кшталт поліклініки, але там немає обладнання – переважно лише терапевти працюють. Вони продовжують приймати людей – і у багатьох з засобів захисту лише одноразові маски. Мені не подобається державна медицина у Великій Британії, її система незмінна після Другої світової війни. У країні, де все капіталізовано, це такий собі соціалістичний рудимент. Галузь недоотримувала кошти, особливо у роки Brexit. Усе скорочували, зокрема і кількість ліжок в інтенсивній терапії. Знаю, що на початку карантину бракувало 20-30% медсестер. Багато позицій звільнилося, бо через Brexit виїхали жителі інших країн ЄС, які тепер мають виробляти дозвіл на роботу", - - розповідає Лариса.
За її словами, у великих виставкових центрах країни уже облаштували чотири тимчасові госпіталі для хворих на коронавірус. У Лондоні – найбільший, на 4000 хворих, який назвали на честь відомої медсестри Флоренс Найтінгейл.
"Апаратів ШВЛ у цьому госпіталі вистачає, а ось медпрацівників, як на мене, критично мало: один лікар на 26 хворих, одна медсестра на 6 хворих. Знаю, що дві медсестри уже померли. Багато медпрацівників хворіють. У центрі, де працює моя подруга, половина медиків або вже хворі, або на самоізоляції. Що цікаво, якщо медпрацівник був хворий на коронавірус, але його симптоми пройшли, то за тиждень він вже може повернутися на роботу. Вважається, що тоді від нього не можуть заразитися інші люди. Якщо ж медпрацівник просто контактував з хворим на коронавірус, то має бути у самоізоляції два тижні", - обурюється Лариса.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як там в США. Думки американців про ситуацію з COVID-19 у Штатах
Ірина Міллер зазначає, що некритичні планові візити до лікарів переносять. Наприклад, днями їй зателефонували і перенесли на шість тижнів візит до офтальмолога. Наталія Кібіта розповідає, що не чула страшних історій щодо проблем у лікарнях в Единбурзі, судячи з публікацій преси, ситуація там не трагічна: "Хоча кількість випадків у нас постійно зростає, але такої критичної ситуації, як у Лондоні, немає. У Шотландії у четвер померла від COVID-19 81 людина, загальна кількість померлих сягнула 447. Щодо підтверджених тестами випадків, то їх було 4 957 на 5,5 млн населення Шотландії. В Единбурзі та його околицях підтвердили 747 випадків, 39 людей у реанімації. Сирени швидких чути не часто".
У Великій Британії розробили алгоритм звернення до лікарень хворих на коронавірус. Як він діє, не з розповідей знає Ірина Міллер: "У першу чергу, потрібно подзвонити на неургентний номер. Лікар поставить 50-60 запитань, і тільки тоді ухвалюватимуть рішення щодо госпіталізації. У Тоні, мого чоловіка, так було десь місяць тому, коли він повернувся з-за океану з кашлем. Закінчилось все простим візитом до дільничного лікаря й антибіотиками. Тестів не брали, температури не було".
Госпіталізують хворих з ускладненим диханням та високою температурою. Тести на COVID-19 роблять переважно лише тим, хто потрапляє до лікарень.
"Точної кількості хворих у країні немає, тому що тести роблять далеко не всім. Наприклад, якщо є симптоми коронавірусу, але стан людини нормальний і вона може лікуватися вдома, збиваючи температуру та сподіваючись на власний імунітет, то тест не роблять. Проте у лікарнях тестують всіх, хто туди потрапляє, навіть людей без симптомів хвороби. Наприклад, якщо ви зламаєте ногу і вам потрібно буде накласти гіпс, у вас відберуть матеріали на COVID. Також вибірково тестували лікарів центрів здоров’я. Швидкі тести, які закупили у Китаї, як писали у ЗМІ, виявилися непридатними. Можна зробити тест у приватній клініці, заплативши гроші, але робити його, як на мене, немає сенсу, бо він тільки на антитіла, тобто він не може встановити, хворі ви чи ні, поки у вас не буде уже очевидних симптомів, а то й загострення" - вважає Лариса Ітіна.
У Великій Британії лікарі озвучують, які були супутні захворювання у померлих від COVID. Проте, нині вони роблять це рідше, ніж на початку карантину. Усіх померлих від коронавірусу спалюють у крематоріях, проте були і винятки. Наприклад, одного померлого рабина, як розповідає Лариса, поховали. У Лондоні на похоронах людей немає. А ось у місцевості, де мешкає Ірина, попрощатися люди все ж приходять: "Джонсон заборонив весілля, а похорон – ні".
Коли закінчиться карантин
"Я побоююся, але вже значно менше, аніж у березні – звикла. Коли закінчиться карантин, ніхто не знає. У Німеччині та Австрії, де ситуація нормалізовується, говорять, що за місяць-півтора буде послаблення обмежень. У нас поки тенденція до наростання хворих. Особисто я не планую відкривати свій клуб раніше вересня, вважаю, що робити це раніше – вбивство. Загалом я не люблю нинішнього прем’єра та його уряд, але теперішні дії щодо карантину підтримую. Розробили багато програм для допомоги населенню та бізнесу. Є податкові, кредитні канікули, працівникам, яких відправили у відпустку без заробітних плат, виплачують компенсацію з бюджету" , - ділиться Лариса Ітіна.
За її словами, у Великій Британії активізувався волонтерський рух. На початку карантину зібрали за кілька днів 1,2 млн фунтів на купівлю захисних костюмів для медиків. Волонтери допомагають старшим людям та тим, які мають супутні захворювання, і яким суворо рекомендували не виходити з дому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як там у Швеції. Що говорять шведи про свій помірний карантин
Ірина Міллер зазначає, що страх наростає: "Зо два тижні тому ще працювали паби й стадіони, а Борис (Джонсон – ред.) розпатякував щось про вироблення загальнонаціонального імунітету. На сьогодні заходи достатні, але контроль за їхнім виконанням дуже слабкий. Наприклад, у нас вздовж мальовничих берегів каналу люди гуляють сім'ями, і розминутися на вузькій доріжці із дотриманням двох метрів неможливо".
Як і у Штатах, у Великій Британії взяли за традицію ввечері дякувати медикам оплесками та вигуками. Раз на тиждень, зокрема, дякують тим, хто на "другій лінії" - працівникам центрів здоров’я.
Урядовий контроль коронавірусу
На сайті уряду Великої Британії оперативно оновлюється інформація про ситуацію з коронавірусом у країні та про дії влади. Для лікарів раз у кілька днів спеціалізовані медичні видання надають свіжі рекомендації наукових інститутів та лікарів-практиків щодо лікування хворих.
На початку квітня уряд оголосив про нову стратегію тестування населення. Як йдеться на урядовому порталі, до кінця місяця планують щоденно робити 100 тисяч тестів, розширивши діагностичні спроможності країни. 9 квітня у Лондоні відкрили першу з трьох найбільших лабораторій для тестування хворих на COVID. Як зазначають на сайті Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту Великої Британії, одна така лабораторія у день може робити десятки тисяч тестів. Дві інші великі лабораторії планують відкрити за півмісяця в Олдерлі Парку, що неподалік Манчестера, та у Глазго.
4 квітня Департамент охорони здоров’я презентував розроблений мобільний додаток Coronavirus Status Checker. Британців закликали встановити його у свої смартфони. Додаток не збирає індивідуальної інформації, зазначають в уряді, проте там є запитання, на які мають відповісти користувачі. Також уряд розробив інформаційну кампанію з закликом до британців залишатися вдома на Великдень, а не їхати до родичів чи друзів, як зазвичай.
