Геї, лесбійки, бісексуали воюють в лавах Збройних сил України та займаються військовим волонтерством. Суспільне поспілкувалося з Борисом Хмілевським — одним із представників ЛГБТК+, який долучився до тероборони Києва. Про те, як проходить служба, про те, що переживають квір-люди під час війни, та що Борис буде робити після перемоги — у матеріалі Суспільного.
Життя до війни
Борис Хмілевський відкритий гей, йому 26 років. До початку повномасштабного вторгнення Росії очолював правозахисний проєкт "Мережі параюристів". Його учасники надавали безоплатну правову допомогу зокрема представникам ЛГБТ-спільнот, секс-працівницям та споживачам ін’єкційних наркотиків.
"Орієнтація — зараз в армії не основна тема для розмови. Основне — це те, яка у тебе мотивація, чому ти прийшов, чим ти займаєшся. У зоні бойових дій зовсім інші речі мають значення".
"Моя основна діяльність була пов‘язана з правозахистом, і паралельно я завжди займався якимось проукраїнським активізмом. Останні півтора року робив аналізував російську пропаганду і її вплив на Україну. До того декілька років їздив волонтером на Донбас, а під час революції Гідності був лікарем на Майдані", — розповідає Борис.
Що робити, якщо Росія нападе, він спланував заздалегідь, каже Хмілевський. Як тільки це сталося, подався до Збройних сил України, у територіальну оборону столиці.
Читайте також: "Неоціненний життєвий досвід, який нікому не варто пережити" — історія лікаря з Маріуполя
Життя в ТрО
"Я досить впевнена в собі людина, і розумію, що можу постояти за себе. Бувши глибоко в цій темі, я розумів, що в Україні армія — це не те місце, де ти можеш зіштовхнутися з дискримінацією або з якимись проблемами. І це було не перше, про що я думав, оскільки я більше думав про те, як ми будемо захищати Україну. Тому в мене не було сумнівів, що я маю йти до ЗСУ", — каже Хмілевський.
Головною мотивацією долучитися до війська, розповідає Борис, у нього була саме любов до рідної країни. "Не було ще в цьому світі ніколи військових конфліктів, у яких настільки відкрито і так багато було представників ЛГБТК+ спільноти. Думаю, ми зруйнували це кліше, тому що будь-яка аргументація про те, що ЛГБТК+ не захищають Україну, або повтікали за кордон, виглядає смішно. Ти заходиш на будь-які ресурси організації ЛГБТК+ військових і бачиш сотні історії людей, які знаходяться будь-де, на будь-якій ділянці фронту, воюють і захищають нашу країну", — каже Борис.
У Хмілевського три освіти. Перша — медична, друга — клінічна психологія, третя — журналістика. Та все життя хлопцю доводиться повертатися до саме медичного фаху. Спершу він був лікарем на Майдані під час Революції Гідності, потім викладав тактичну медицину для підрозділів, які відправлялися воювати на Донбас. Нині в територіальній обороні столиці Борис Хмілевський знову викладає тактичну медицину для бійців своєї роти, і має звання бойового медика. Про те, що належить до ЛГБТК+ спільноти, каже, від побратимів не приховує, його орієнтацію сприймають спокійно. "Це зараз в армії не основна тема для розмови. Основне — це те, яка у тебе мотивація, чому ти прийшов, чим ти займаєшся. І що ти з себе представляєш. Те саме я чув від всіх друзів і знайомих, які зараз в армії. Коли ти десь в зонах бойових дій, там зовсім інші речі мають значення".
Правозахисну роботу Борис не покинув, розповідає, що нею займається вночі, коли має вільний час.
Порушення прав ЛГБТК+ спільноти
Коли один з партнерів чи партнерок гине під час бойових дій, інший чи інша не можуть отримати компенсації, чи самостійно забрати тіло, бо за законами України ці люди одне одному не є родичами чи офіційно зареєстрованими партнерами. Менеджерка з комунікацій KyivPride Оксана Солонська в коментарі Суспільному розповідала також і про окремі випадки упередженого ставлення тероборони до представників ЛГБТК+ спільноти, наприклад, що вони нібито ретельніше перевіряють документи та речі.
"До 24 лютого ми говорили більше про напади деяких радикальних організацій на ЛГБТК+ місця, клуби, заклади. Напади під час прайдів. Ще частина стосувалася взаємодії з поліцією. І це була левова частина наших кейсів, — каже Борис. — Після 24 лютого картина змінилася. Правопорушення стосуються переважно взаємодії з представниками ТрО на блокпостах та з правоохоронними органами. Є велика кількість прогалин у законодавстві, які стосуються воєнного стану і взагалі компетенції силових структур під час війни. Тому, що, власне, законодавство, мабуть, писалось з розрахунком на те, що війни не буде" (зокрема, йдеться про те, що в Україні не врегульована зміна статі й частина представників ЛГБТК+ спільноти, яким загрожує небезпека і щодо яких існує ризик переслідування, не можуть виїхати з України — ред).
"Сподіваюся, ми завершимо війну і зможемо хоча б якусь частину нашого життя пожити спокійно без "кінчених" сусідів поруч".
Права представників спільноти порушуються і на тимчасово окупованих Росією територіях. "Те що ми бачимо на ново окупованих територіях — це просто величезна кількість злочинів, зникнень, вбивств, викрадень по відношенню не тільки до представників спільноти, але й взагалі до будь-яких активістів. Точно знаємо про зникнення активістів в Маріуполі, у Херсоні. І ми точно знаємо від цих людей, які знаходяться там, що ситуація взагалі з правами людини там відкотилася до середньовічного рівня", — розповідає Хмілевський.
Читайте також: Оборона Слов'янська та обстріли Лисичанська. Фоторепортаж
Як зміниться життя ЛГБТК+ спільноти після війни
"Ми бачимо те, що вже є досить радикальні, як для української влади ініціативи. Такі як легалізація медичного канабісу, ратифікація Стамбульської конвенції, за яку останні роки билися активістські організації. І так само ми сподіваємося, що з’явиться якісне антидискримінаційне законодавство по боротьбі зі злочинами на ґрунті ненависті. І, власне, партнерств для представників ЛГБТК+", — каже Хмілевський, та додає:
"Я буду будувати плани на життя, коли ми спалимо Кремль і поставимо туди український прапор. До того моменту наші плани від нас не залежать. Ця боротьба тривала сотні років, нарешті ми маємо шанс її завершити. Вперше. Я сподіваюся ми її завершимо і зможемо хоча б якусь частину нашого життя пожити спокійно без "кінчених" сусідів поруч".
Читайте також
Статус кандидата до ЄС: що це змінить для України та чи допоможе закінчити війну
Параноїдальні думки та тривожність: як сучасна війна впливає на психічний стан цивільних
"Коли чули обстріли, знали: скоро привезуть поранених" — історії лікарів Чернігова
