Вона допомогла дістати з-під завалів 66 жінок, дітей, літніх людей. Історія парамедикині Тайри, яка потрапила у полон РФ

Вона допомогла дістати з-під завалів 66 жінок, дітей, літніх людей. Історія парамедикині Тайри, яка потрапила у полон РФ

Вона допомогла дістати з-під завалів 66 жінок, дітей, літніх людей. Історія парамедикині Тайри, яка потрапила у полон РФ
Юлія Паєвська під час 25-й урочистої церемонії нагородження орденом "Народний Герой України", 14 вересня 2017, фото: УНІАН

Оновлення: 17 червня президент Зеленський повідомив, що "Тайру" звільнили з полону.

Понад два місяці росіяни утримували в полоні "Тайру" — українську парамедикиню Юлію Паєвську. 15 березня під час евакуації жінку затримали на блокпості в селищі Мангуш, що в 15 кілометрах від Маріуполя. Згодом пропагандисти зробили про жінку декілька роликів на російському ТБ. При цьому, за словами віцепрем’єр-міністерки Ірини Верещук, Росія заявляє, що не знає, де знаходиться Паєвська. Суспільне розповідає історію "Тайри" та пояснює, яка ситуація з полоненими наразі в Україні.

Хто така "Тайра"

Юлія Паєвська — українська спортсменка та волонтерка. Понад двадцять років жінка займається айкідо. Має 5 дан, очолює федерацію "Мутокукай Україна". У 2014-му Паєвська на Майдані надавала медичну допомогу пораненим і травмованим. За словами Вадима Пузанова, чоловіка Юлії, вона з дитинства мріяла лікувати людей.

"Коли розпочалася російська інтервенція, вона вивчала тактичну медицину. Пізніше почала викладати тактичну медицину бійцям, навіть розробила курс для тих, хто виїжджав на фронт відразу після Революції Гідності. Це був початок тієї війни, яку ми з вами зараз, сподіваюся, завершуємо", — пригадує Вадим.

Читайте також: OTOY про зниклого безвісти брата на "Азовсталі", вступ до Руху Опору та пісні під час війни

За словами чоловіка, у дружини було кілька тисяч учнів. "Вона стала їздити на фронт. Побачила, що там бракує досвідчених парамедиків. І вирішила, що буде більш корисна там, ніж в тилу. Тоді ж їй дали позивний "Тайра". А коли зібрала свою команду, то та отримала назву "Ангели Тайри" — це від фільму "Ангели Чарлі", — каже Вадим.

У 2018-2020 роках Юлія була військовослужбовицею Збройних сил України і очолювала 61-й мобільний шпиталь поруч із Маріуполем. "Якось при евакуації вона зазнала серйозної травми. Самі уявляєте, що таке евакуація з "нуля". Тобто це треба кремезного бійця у всьому військовому спорядженні завантажити в медичне авто. Одного разу вона невдало впала. Їй довелося міняти обидва ключових суглоби. Після цього, аби надати приклад побратимам, які теж зазнали травм під час війни, вона вирішила прийняти участь у "Іграх нескорених". Зокрема з таких дисциплін, як плавання, стрільба з лука і паверліфтинг", — розповідає чоловік.

"Вона допомогла дістати з-під завалів 66 жінок, дітей, літніх людей" — історія парамедика Тайри, яка потрапила у полон
Фото: armyinform.com.ua

У 2020 та 2021 році змагання не відбулися через пандемію коронавірусу. У 2022-му Юлія також не взяла в них участі.

Полон

"Я теж займаюся спортом. І от, власне, в середині лютого ми поїхали на змагання. Я отримав терміновий дзвінок від Юлі. Вона сказала, що їй треба їхати на фронт. Це було днів за 5-6, може, й більше, до повномасштабного вторгнення. Тоді саме на сході загострювалася ситуація", — каже Вадим.

Тайра повернулася до села Бердянське, недалеко від Маріуполя, на базу свого евакуаційного відділення. Останній її допис у Фейсбуці — за 13 березня.

"Я не знаю, яким чином Юля опинилася в Маріуполі, але вона подзвонила, сказала, що вони в оточенні. Зв'язок був епізодичний. Час від часу зідзвонювалися або списувалися у месенджерах. З інтернетом було тяжко. Інколи його не було кілька днів. Тому коли вона зникла на два дні, я не дуже переймався, бо знав, що з нею все, скоріш за все, нормально. Але 16 березня я отримав повідомлення. Хтось із друзів запитав, чи знаю я щось про Юлю. Я кажу, ні. Мені кажуть, зайди на сторінку у Фейсбуці Оксани Корчинської, там є інформація. І там я побачив пост з приводу того, що Юля потрапила в полон", — говорить Вадим.

Юлію Паєвську бійці самопроголошеної "ДНР" затримали на блокпості в селищі Мангуш, коли вона допомагала евакуюватися жінкам та дітям. Згодом російський пропагандистський телеканал НТВ показав Юлію в новинах, а згодом, наприкінці березня, видав про неї фільм. У ньому українку називають націоналісткою, звинувачують в тому, що вона нібито викрала дітей, запитують, чого була в цивільному одязі (Юлія вже два роки не є військовослужбовицею) та закидають Тайрі торгівлю органами. І намагаються пов’язати Паєвську з полком "Азов". Окрім того, у фільмі жінку порівнюють з хижою твариною, кажуть, що її націоналістичність видають очі, а сама Тайра схожа на Гітлера. Паєвська, з голови якої в кадрі знімають мішок, всі звинувачення відкидає.

Читайте також: "Готуються до останнього бою, бо не вірять у дипломатію". Що розповіли дружини бійців "Азовсталі"

Волонтерка та подруга жінки Оксана Корчинська всі ці звинувачення називає нісенітницею. Востаннє жінки спілкувалися 15 березня.

"Того дня вона допомогла дістати з-під завалів 66 жінок, дітей, літніх людей. І звичайно, що вона рятувала життя військовим. Бо в цьому секторі працювала багато років. Але вона допомагала всім без винятку. У неї обидва тазові суглоби змінені на титанові, в неї астма. Я дуже хвилююся. Для того, аби її катувати, небагато потрібно", — каже Корчинська.

Чому Росія не хоче обмінювати Юлію Паєвську

У квітні Ірина Верещук в інтерв'ю виданню РБК повідомила, що попри сюжети та програми з Юлею на російському телебаченні, нині Росія заявляє, що не знає, де перебуває Тайра. Цю інформацію нам підтвердили і в офісі омбудсменки Людмили Денісової. У відповіді на наш запит є ймовірне пояснення, чому Росія відмовляється повертати Тайру: "Є припущення, що вони далі хочуть її використовувати з пропагандистською метою і для якоїсь провокації. Росія намагається створити для Паєвської образ злочинниці".

Цю ж версію підтримує і Оксана Корчинська, і Вадим Пузанов. Після березневих роликів на російських каналах інформації про Юлію більше не було.

Що нині з обмінами

Загалом за час повномасштабного вторгнення відбулося 9 обмінів. З відкритих джерел ми підрахували, що додому повернулися 366 людей. Як заявляла раніше віцепрем’єрка Ірина Верещук в ефірі Національного Марафону, зараз саме в полоні перебуває близько тисячі цивільних та семи сотень військових українців. Однією з найбільших проблем, з її слів, є саме повернення цивільних: "Приміром, кого нам міняти на наших міських голів, яких захопили окупанти в полон? Нам треба теж захоплювати ваших цивільних? Що нам зробити, якщо ви кажете про паритетний обмін? Військовополонені, вони мають свій порядок обміну, є картки, які подає РФ, які подаємо ми".

Читайте також: "Якщо очікування перейде у розчарування, нам буде важко зберегти людей" — інтерв'ю з мером тимчасово окупованого Херсона

Річ у тім, що обмін цивільних на військових заборонений Женевською конвенцією. На думку Анатолія Полякова — очільника асоціації полонених України, яка займається пошуком та збором інформації щодо зниклих, — окрім Женевської конвенції, варто розуміти, що обмін військових на цивільних є ще й дещо небезпечним: "Взяти в полон нашого цивільного набагато простіше, ніж військового, бо мирні люди без зброї. У разі, якщо ми почнемо віддавати їхніх військових в обмін на наших цивільних, вони почнуть масово брати останніх у полон".

Крім того, додає чоловік, окрім переговорів щодо обміну, потрібно створювати важіль впливу для контролю за доглядом за полоненими. За його словами, асоціація вже довгий час обговорює можливість створення моніторингової місії. "Це справді важливо. Вона може складатися і з українців, і з іноземців, однак вона повинна бути. Умови, в яких утримують наших полонених — не людські. Ба більше, людей піддають тортурам, про що сьогодні відомо вже всім. З цим потрібно щось робити".

Нині, каже Анатолій, ця ідея на етапі узгодження між сторонами. Однак додає: говорити про закінчення цього процесу ще дуже зарано.

Читайте також

"Як маму звільню, то можу поплакати". Донька української парамедика "Тайри" – про полон матері і участь у Invictus Games

"Якось вони це все роблять — із задоволенням" — звільнений з полону староста на Херсонщині про катування й допити

"Я помираю кожен день", "Це не війна, це вбивства" — що розповіли родичі захисників "Азовсталі"

"У Кремля завжди проблеми з мотивацією" — дослідник пропаганди Пітер Померанцев

"Отруєння ненавистю триває дуже довго": Ярослав Грицак про Другу світову, ставлення росіян до України і "вату" в головах

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди