Дружини захисників "Азовсталі" 15 травня дали онлайн-пресконференцію про ситуацію на заводі. Вони вимагають врятувати своїх чоловіків, які перебувають в оточенні російських військових.
Ганна Науменко, Катерина Прокопенко, Юлія Федосюк, Ольга Андріанова зараз перебувають за кордоном. Вони намагаються привернути ще більшу увагу світової спільноти до ситуації на "Азовсталі", борються з російською пропагандою.
Вони порівняли ситуацію в Маріуполі і на "Азовсталі" з подіями Другої світової війни, оскільки такого у Європі не було з тих часів. За словами дружин бійців, через відсутність медикаментів, пораненим військовим ампутують кінцівки без знеболювального, військові п'ють технічну воду, і зараз вже майже не виходять з підвалів "Азовсталі" через безперервні бомбові та артилерійські обстріли з боку РФ. При цьому бійці тримають зв'язок із рідними: інтернет є не усюди, зокрема його немає в "госпіталі" заводу.
Ганна, Катерина, Юлія, Ольга наголошують, що єдиний спосіб урятувати військових зараз — провести процедуру екстракції Ця процедура передбачає переміщення з підконтрольної ворогові території до безпечної зони на території третьої держави з подальшим перебуванням там до повного закінчення бойових дій.за участі третьої країни. Однак наразі усі дипломатичні зусилля стикаються з небажанням керівництва РФ вести переговори.
Суспільне транслювало наживо пресконференцію. Також переказуємо, про що розповіли дружини українських військових.
Про зв'язок і ситуацію на "Азовсталі" зараз
Ганна Науменко: Раз в день, раз в кілька днів отримуємо меседжі через телеграм вотсап.
Юлія Федосюк: Спілкувалась зі своїм чоловіком Арсенієм вчора. Він розповідав, що продовжуються бомбардування. Вони майже не виходять наверх. А коли виходять то намагаються знайти воду, якусь їжу. І настрої в них доволі песимістичні.
Вони готуються до останнього бою, бо вже не дуже вірять у дипломатичне розв'язання цього питання. Оскільки попри переговори щодня гине дуже і дуже багато людей, страждають поранені. Звісно знаходитись у цьому контексті, коли помирають люди, за яких ти несеш відповідальність, дуже важко.
Катерина Прокопенко: Дуже маленька кількість їжі лишилось. П’ють один стакан води технічної на день. Мали зв’язок буквально пару годин тому. Мене дуже вразила новина, що зараз закидають фосфатними бомбами "Азовсталь". Я питала чи все в нього добре. Сказав що тримають.
Ольга Андріанова: Мій чоловік поранений, тому зв’язок у мене з ним раз на два тижні. І крайній раз коли ми спілкувалися сказав, що ситуація критична.
Юлія Федосюк: Більшу частину часу вони у бункері. Це просто перманентні бомбардування, це авіація, яка працює постійно, це артилерія корабельна та наземна, це танки, які вже туди заведені. Вони можуть три дні взагалі не виходити на поверхню. Вони буквально не бачать сонця, вони дихають грибком у бункері. А коли виходять, то шукають воду та їжу.
Мій чоловік знаходиться далеко від точки доступу до інтернету. Йому потрібно вийти під обстрілом, дійти до інтернету, щоб написати мені та своїй мамі.
Про поранених
Ганна Науменко: Кількість поранених постійно змінюється, бо одні поранені вмирають, інші додаються через обстріли та бомбардування. Ми знаємо, що було близько 700 чоловік, зараз кількість не знаємо. Нещодавно мій чоловік ходив до приміщення, яке зараз як госпіталь і сказав, що там дуже спекотно, дуже душно. І якраз до госпіталю дуже маленька можливість передавати їжу. Там мало їжі.
Коли ми кажемо критично, то це дійсно критично. Антибіотики є в дуже обмеженій кількості особливо для важких операцій. Люди з ампутаціями зараз лежать без знеболювальних, без антибіотиків. Люди з дуже важкими пораненнями просто терплять біль. Тобто ситуація — все палає, все горить.
Юлія Федосюк: Звісно в першу чергу треба вивозити важкопоранених, які можуть загинути на наступну добу. Але ми наполягаємо на евакуації абсолютно всіх. Тому що насправді це абсурд. Сьогодні ми вивозимо всіх поранених, а завтра в нас ще 200 поранених, бо постійно відбуваються бомбардування. Потрібно говорити про евакуацію для всього гарнізону. Лише так ми зможемо врятувати людей.
Ольга Андріанова: Їм зараз ампутують кінцівки навіть з маленькими ушкодженнями. І без знеболюючих ріжуть наживо. Їх побратими це все спостерігають. У них немає взагалі ніякої медицини. У них є один стакан на всіх, з якого вони роблять ковток раз на 5-6 годин.
Катерина Прокопенко: Там в бункерах тотальна пліснява. Там просто неможливо знаходитись здоровій людині. Вони всі там, кожен має пройти потім реабілітацію, пролікуватися. Бо приміщення дуже шкідливе.
Про Папу Римського
Катерина Прокопенко: Ми спитали: Чи розглядали Ви можливість приїхати у Маріуполь або у Запоріжжя для евакуації наших військових? Він сказав, що загалом він спілкувався з Кардиналом і він відповів, що це не проблема. Це цитата буквально.
Для нас це новий подих, це надія. Наразі ми лише слідкуємо і дивимось як на дипломатичному та політичному рівні це буде вирішуватись тому що ми розуміємо, що є країни які готові долучитися до евакуації. Але єдина проблема, єдиний стовп — це Путін, його оточення, взагалі Росія, яка блокує всі наші наміри, бажання, позитивні рішення цієї проблеми.
Читайте також: "Ми сказали, що всі чекають на його допомогу". Дружина бійця "Азову" розповіла про зустріч із Папою Римським
Про можливість здатись в полон РФ
Катерина Прокопенко: Ми знаємо, що це постійно відбувається (пропозиція РФ здатись в полон). Вони цього не заслуговують, щоб бути закатованими, щоб вмерти в катуваннях.
Ольга Андріанова: Нещодавно був "азовець", якого взяли у полон, знімали відео, що йому надали належні умови полону. Потім через декілька днів його матері надіслали фотографії його закатованого та мертвого.
Юлія Федосюк: З 2014 року лише один "азовець" повернувся із полону російського, з вибитими зубами, пошкодженими внутрішніми органами, в жахливому стану. Всі інші були теж закатовані та вбиті, тому полон — це не варіант. Відношення росіян до "азовців" дуже специфічне, набагато гірше ніж до інших підрозділів. І в зв’язку із пропагандою, і у зв’язку з тим що це дуже професійний, боєздатний підрозділ, який не йде на перемовини чи домовленості. Тому вони — головний ворог, глобальна ціль для РФ.
Ще хочу розказати історію про евакуацію, яка здійснювалась саме азовцями. Пані Верещук, представники влади, Червоний Хрест, ООН росіяни не пустили на Азовсталь. Десь очікували автобуси. Всією евакуацією займалися "азовці" від початку до кінця. Керував евакуацією командир, чоловік Катерини, Денис Прокопенко. Він повністю фізично цим займався. І під час евакуації росіяни просто розстріляли автобус, в якому їхали "азовці", щоб забрати цивільних жінок та дітей. Троє "азовців" загинуло, шість поранено важко. Оце відношення росіян до "азовців".
Про Євробачення
Ольга Андріанова: Ми дуже вдячні Kalush Orchestra, за такий крок зі сцени. Після цього по хештегу #SaveAzovstal перейшло дуже багато людей.
Ганна Науменко: Треба користуватися цим моментом. Зараз починає з’являтися ще більше контенту англійською мовою про "Азовсталь". І також треба не забувати, що на тому що Олег сказав ці гарні слова зі сцени Євробачення — це ще не кінець. Це ще не перемога. Треба далі активно над цим працювати. Але дійсно ми дуже вдячні. І просто вчора був щасливий, можна так сказати, вечір. Я вчора посміхалась вперше з 24 лютого. Спочатку написав чоловік, потім ще Псюк. Шикарно.
Читайте також: Kalush Orchestra після виступу на Євробаченні закликав врятувати Маріуполь і "Азовсталь"
Чи є план звертатися до Байдена і наступні кроки
Юлія Федосюк: Я думаю, що президент США Байден прекрасно проінформований про те що відбувається у Маріуполі. І якби він мав бажання допомогти та долучитися, то він би долучився. США ітак допомагає Україні, допомагає зброєю. І я не певна, чи може бути ефективним звернення до Байдена. Але саме в символічному сенсі потрібно робити все, звертатися до всіх, щоб просто підтримувати цю медійну напругу постійно.
Та все таки ефективними щодо розмов з Путіним я вважаю інших лідерів. Не те щоб Байден неефективний , мені здається, що це трохи не його парафія. Але це моя особиста думка.
Катерина Прокопенко: Про плани поки не будемо розповідати, щоб вони не порушились. Але є плани певні, серйозні. І найближчим часом сподіваємось, що щось буде.
Читайте також: Рідні бійців "Азову" зустрінуться у Туреччині з Ердоганом
Як військові порівнюють сьогоднішні події з 2014 роком
Ганна Науменко: Зараз просто полірується "Азовсталь", Маріуполь авіабомбами. Тут дуже зрозуміла ситуація, наскільки все відрізняється. У 2014-2015 роках — так, було менше навичок, було важко. Але була ротація, підвози провізії, боєкомплектів. Зараз є просто оточений завод окупованої території з купою поранених, з купою крові, болю, сліз, страждань, без їжі.
Юлія Федосюк: Ми думаємо що взагалі це коректно можна порівнювати із подіями, які відбувалися під час Другої світової війни. Якщо говорити про Європу. Якщо це порівнювати із чимось більш близьким до нас, то це Сирія. Маріуполь — це Алеппо. Такого в Європі не відбувалось після 1945 року. Це безпрецедентно. Такого не було, тим більше на території України.
Катерина Прокопенко: Велика різниця і тому що у 2014 році вони були непідготовлені, в кросівках бігали, деякі не знали як стріляти із Калашникова. Зараз вони всі готові були до цього широкомасштабного вторгнення, всі вісім років вони працювали над своєю технікою, вони постійно працювали і готувалися.
Історії чоловіків
Ганна Науменко: Мого чоловіка звати Дмитро. Він у 2014 пішов добровольцем у полк, тоді ще це був батальйон. Він дуже добра людина, любить тварин, у нас в машині є завжди трохи корму, ми їздимо по притулках. Я у Харкові жила, він у Маріуполі, постійно на відстані і він постійно присилав фотографії собачок з бази, якихось корівок. Він дуже любить займатися спортом. Вони бігають марафони, ми потім кудись тягнемося, я постійно ходжу з якимись сумками, речами. У нього найкращий друг загинув у Маріуполи 25 березня. Вони з ным увесь вільний час у Маріуполі на базі постійно кудись їхали на велосипедах, кудись бігали. У цьому році Дмитро збирається брати участь у Берлінському марафоні, він виграв реєстрацію. Дуже активна людина. Дуже любить гори. Будь-яку відпустку, ми обираємо, де провести — це завжди до гір, походи, намети. Багато читає, кожна ротація закінчується і починається походом у "Книгарню Є". У мене не вміщаються вдома його книжки.
Юлія Федосюк: Мій чоловік Арсеній був активним учасником Майдану, Революції Гідності. Був поранений "Беркутом". Одразу по завершенню Революції, він завершив Києво-Могилянську академію, він історик, і після студентської лави він відправився у свій перший бій. Він пройшов три дні підготовки, полігон, де вони буквально вистрелили по 10 патронів, і поїхав на Схід. Брав участь у боях за Іловайськ, звільняв Маріуполь у 2014-му. І буквально 8 років він безперервно перебував на передовій, на фронті. Наші стосунки були дистанційними. Ми познайомились в інтернеті і спілкувались тільки коли у нього були відпустки, вихідні. Іноді він міг приїхати у Київ, чи я зайти на базу у Маріуполь. Він також любить спорт, читати, філософію та історію. На цьому ми і зійшлись., почали спілкуватися і полюбили один одного.
Катерина Прокопенко: Мій чоловік Денис Прокопенко до війни працював у різних сферах, де потрібна була англійська, тому що він закінчив ін'яз. Він викладач англійської загалом. Дуже спокійна людина. Він постійно займався будь-яким видом спорту — футбол, бокс і так далі. Будь-яка ротація — це лижний спорт, рафтинг, скелелазіння, альпінізм. Він дуже добра людина, дуже любить тварин. Ми планували у цьому році брати участь у заганнях з плавання на відкритій воді по Дніпру, але почалась війна. Дуже багато читає книжок. Пішов добровольцем у 2014 році на війну за покликом серця і усього досягнув сам. За рахунок книжок, за рахунок дисципліни. І це не дивно, бо у нього є коріння воїна. Його прадід брав участь у зимовій війні, на стороні Фінляндії, воював проти Радянського Союзу, проти комуністів. Це дуже символічно насправді. Я чекаю, коли він повернеться і ми знову будемо кататися на лижах і ходити у походи.
Ольга Андріанова: Така пропаганда, що вони такі жорстокі... це так дивно. Мій чоловік дуже високий і він займається крос-фітом і я завжди надихалася як він показує якісь результати, тому що з його зростом це дійсно важко робити. Тому при пораненні, я думаю, що сила духу його тримає, ну і моє кохання, звісно, на плаву. Вірю в це. Мій чоловік так як і усі пішов після студентських років на війну і це почалося до того, як війна прийшла до них додому. Вони поїхали на Схід, тобто ситуації дуже схожі.
Але я також хочу розказати про свого найкращого друга, який загинув 25 березня. Це Максим Кагал. Він чемпіон світу з кікбоксингу, він завжди з 2015 року перебування у складі Національної Гвардії завжди брав участь в усіх змаганнях, і завжди брав перше місце. У нього був була відзнака “Краповий берет”, він дійсно був дуже гідним воїном і сином України. Ми навіть жартували, що його жодна куля не може вразити, що він такий швидкий, жартували, що ми на машині довше їдемо, ніж він добіг би. Він ніколи не втомлювався, просто, на жаль, у нього трішки не вистачило сил протистояти авіабомбам, але я вважаю, що він досі боронить нашу Україну. Він перебуває там, з 25 березня, в рефрежираторі, який вже не працює. І дуже велика кількість воїнів, які полягли там. Для нас є дуже важливим, коли буде екстракція, на яку ми дуже розраховуємо, щоб забрали не тільки живих і поранених, а й мертвих. Тому що для українців і нас зокрема, є справою честі поховати кожного сина України і Героя України належним способом і попрощатися з ними. Тим паче він дав установи ще з 2016 року, що він хоче, щоб висадили дуб на його могилі і ми маємо це зробити.
Що відомо
- Російські війська зруйнували Маріуполь Донецької області. Місто перебувало в блокаді армії РФ із початку березня. Голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко повідомив, що за час війни у Маріуполі загинули від 20 до 22 тисяч людей. Українській владі вдалось верифікувати 33 тисячі людей, яких російські окупанти примусово вивезли з Маріуполя на окуповану територію Донеччини або у РФ. Мер Маріуполя Вадим Бойченко повідомив, що інфраструктура міста внаслідок боїв пошкоджена на 90%.
- Українські військові в Маріуполі опинились в оточенні російських військ. Зараз бійці "Азову", ЗСУ, нацгвардійці, прикордонники, бійці СБУ, поліцейські та тероборона тримають оборону на підприємстві "Азовсталь". Там є сотні поранених, українські військові не мають достатньої зброї, їжі, води, медикаментів для ведення бойових дій. При цьому Росія відмовляється евакуювати поранених військових, або провести процедуру екстракції.
- Станом на 14 травня Україна веде перемовини щодо евакуації 60 важкопоранених і медиків з "Азовсталі". А родичі військових просять Китай і Туреччину втрутитись і вплинути на президента РФ Путіна.
- Президент Україну Володимир Зеленський заявив, що, за висновками керівництва Збройних Сил України, на сьогодні не існує воєнного шляху для деблокади частково окупованого Маріуполя і відповідно "Азовсталі".
- Попри оточення, відсутність їжі, води, медикаментів бійці на "Азовсталі" продовжують тримати оборону. Спротив українських військових на "Азовсталі" зриває оперативні плани РФ на півдні Донбасу, повідомляє Міністерство оборони Великої Британії. У Маріуполі українські військові знищили близько 6 тис. окупантів РФ і понад 100 одиниць техніки.
"Я помираю кожен день", "Це не війна, це вбивства" — що розповіли родичі захисників "Азовсталі"
