"Я помираю кожен день", "Це не війна, це вбивства" — що розповіли родичі захисників "Азовсталі"

"Я помираю кожен день", "Це не війна, це вбивства" — що розповіли родичі захисників "Азовсталі"

Важливо
"Я помираю кожен день", "Це не війна, це вбивства" — що розповіли родичі захисників "Азовсталі" Маріуполь, дим над підприємством "Азовсталь", 29 квітня 2022 року. Фото: Getty Images

12 травня близькі та родичі українських військових, які вже понад два місяці продовжують боронити Маріуполь на території заводу "Азовсталь" в окупованому росіянами місті закликали допомогти врятувати весь військовий гарнізон та організувати безпечну евакуацію бійців за допомогою процедури “extraction”Ця процедура передбачає переміщення з підконтрольної ворогові території до безпечної зони на території третьої держави з подальшим перебуванням там до повного закінчення бойових дій..

Негайної евакуації потребують поранені бійці, які перебувають в умовах антисанітарії та потребують негайної медичної допомоги. У підвалах оточеної окупантами “Азовсталі” давно закінчилися будь-які ліки та навіть дезинфікуючі розчини.

Родичі звертаються зокрема до президента Туреччини Ердогана з проханнями стати посередником у переговорах щодо екстракції, закликають всіх українців розголошувати і вимагати якомога швидше допомогти військовим.

Наталія і Сашко Зарицькі — дружина та син бійця полку "Азов"

Мій чоловік там, на "Азовсталі", крайній раз виходив на зв’язок 7 травня. Я ці повідомлення короткі знаю на пам'ять, вони є в мене в телеграмі. Ночами я їх перечитую. Вчитуюсь в кожне слово. У крайньому повідомленні було сказано "мала, ми навряд чи побачимося. Кільце навколо «Азовсталі» звужується. Нам кінець". До цього, коли він виходив на зв'язок, він між боями писав останнього листа. Цей лист довгий. На 15 сторінок. Він його сфотографував і сказав читати, коли зв’язку не буде більше, ніж три місяці. Ось такі повідомлення.

Він веде хроніку війни. Ми знаємо, що відбувається там на "Азовсталі". Це не людські умови. Там сотні поранених, які знаходяться без рук, без ніг і без знеболювального. Вони помирають від елементарних поранень. Але і важкі поранені. Це агонія, біль і нелюдські умови. Обстріли ведуться з моря, повітря, землі.

"На сьогодні Маріуполь – це найбільша рана на тілі світу. Це найбільша трагедія 21 століття. Мій чоловік, виходячи на зв’язок описав цю ситуацію таким словом – апокаліпсис".

17 квітня у нас було весілля на "Азовсталі". Ми побралися. Російські окупанти зробили нам "подарунок". Замість салютів мого чоловіка накрили забороненими у світі касетними снарядами.

Ми вимагаємо екстракції

Син бійця "Азову" Сашко закликав врятувати Маріуполь.

Я дуже прошу врятуйте людей з цим нестерпних умов. Будь ласка, звертаюся до кожного.

Два роки тому мій чоловік зробив мені подарунок. Він надіслав мені книгу, яка має символічну назву "В сталевих грозах", відомого на весь світ автора Ернста Юнгера. У цій книзі описані жахіття війни. Повірте, вони тьмяні у порівнянні з тим, що зараз відбувається на "Азовсталі" в Маріуполі.

Поки мій чоловік разом з побратимами концентрує вогонь на собі, як звертаюсь до інших сильних чоловіків цього світу. Зокрема, звертаюся до вельмишановного президента Туреччини Реджепа Ердогана. Допоможіть нам врятувати життя наших солдатів, наших бійців в Маріуполі. Ви маєте вагу у світі.

Євгеній Сухарніков, батько бійця "Азову" з позивним "Репортер"

Піти в "Азов" три роки тому було свідомим вибором мого сина. Нам було важко. Жартома я казав, що заплачу людям, щоб йому зламали ногу і він не зміг туди піти. Але я зрозумів, що це його вибір і я не маю права стояти в нього на шляху. Звичайно, я не знав тоді, наскільки все буде погано. Я не знаю, як би я себе повів, знаючи три роки тому, що буде така страшна війна. Не впевнений, що якось по-іншому, бо я поважаю його вибір.

Останні тижні все, що отримую від сина – це маленьке повідомлення "я живий". Я не можу нічого в нього питати. Тому що це може зашкодити їхній безпеці. Я не можу нічого казати зайвого. Крім того, що ми про них не забуваємо, що ми боремося за них, що поруч з нами ви чудові люди, журналісти, які волають на весь світ про те, що треба допомога. Про те, що ми робимо все що можемо. Ось таке у нас спілкування.

"Цими днями я часто чую "я навіть не уявляю, що ви відчуваєте" і я кажу "так, ви не уявляєте". Це абсолютно неможливо, я просто помираю кожен день".

Мій син зараз знаходиться там, на "Азовсталі", в цьому пеклі. Прямо зараз в ці самі хвилини вони там тримають оборону. Те, що зараз там відбувається це не війна. Це бійня. Це порушення будь-яких конвенцій. Це просто знищення оточених людей. Ми вимагаємо екстракції. Ми наголошуємо на екстракції наших людей, бійців гарнізону з "Азовсталі". Разом з пораненими і з тілами полеглих побратимів. Є практика у світовій історії часів Другої світової війни. Є більш сучасні приклади, наприклад в Сирії також ця процедура відбувається час від часу. До речі, з долученням Росії.

"Або ми діємо, або дивимось всім світом в прямому ефірі, як їх вбивають".
Ми вимагаємо екстракції

Нам потрібен герой. Потрібна людина, в якого вистачить політичного авторитету для того, щоб цю процедуру реалізувати. З політичної точки зору, якщо брати до уваги Чорноморський регіон, навіть з географічної точки зору ми розуміємо, що такою країною в першу чергу може бути Туреччина. І таким героєм може бути президент Туреччини пан Ердоган.

Я звертаюся особисто до шановного президента Реджепа Ердогана з проханням, як чоловік до чоловіка, як батько до батька. Допоможіть витягти звідти мого сина і його побратимів. У вас є певний досвід реалізації схожих операцій на Близькому Сході. Ми просимо вас направити цивільний флот, цивільний човен без зброї для того, щоб забрати звідти наших людей. Є певні ризики. Ми це розуміємо. Але у нас дуже не великий вибір. Або ми ризикуємо і запускаємо цю процедуру, або ми дивимося всім світом в прямому ефірі як їх там вбивають. Я дуже прошу провести процедуру екстракції.

Пане Ердоган, у вас є історична можливість стати людиною, чиє ім’я буде записане у світову історію як миротворця і як героя. Ми дуже просимо вас про цю допомогу.

Мати Назара Очеретного, бійця 36 бригади морської піхоти

Він на війні з 2014 року. З самого початку війни. Має 8 контузій і важко поранений. Мав 36 осколкових поранень. З них три залишилися в ньому. Я просила "синок, може не йди? Достатньо вже". А він каже, "хто ж піде, як не я?". Я втратила з ним зв'язок 29 березня.

Він парамедик. Я казала: "Ти ще сам важкий. На тебе страшно дивитися. Ти такий виснажений". Він каже: "Я такий як треба. Я здоровий. Я маю руки і ноги. Хлопцям важче". Ці його слова я почула востаннє. Кожен день заглядаю в телеграм, може щось...

Я звертаюся до всіх, щоб допомогли. Дуже всіх прошу допоможіть усім хлопцям, які там залишилися.

"Час іде вже не на години, а на секунди"

До брифінгу також приєднався лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Він розповів, що звернення щодо екстракції військових були доведені до Ердогана, а його представники навіть мали розмову із Кремлем. Але там сказали: "Нехай Зеленський дасть команду, щоб вони здались". Та турецька сторона зазначила, що жоден головнокомандувач в світі не має права казати військовим, щоб вони здались. Турецька сторона пропонує обміняти військових РФ, затриманих в Україні на бійців "Азовсталі".

Читайте також: Верещук: Україна пропонує обміняти поранених бійців з "Азовсталі" на військовополонених РФ

"Маріуполь — наш біль, наша гордість. Вклад воїнів Маріуполя захисту незалежності і свободи України неоціненний. Вони виконали свій обов’язок і треба вжити усі заходи для їх звільнення", — додав Джемілєв.

Читайте також

"Ми сказали, що всі чекають на його допомогу". Дружина бійця "Азову" розповіла про зустріч із Папою Римським

"Допоможи нам вийти з "Азовсталі": Командир маріупольських морпіхів звернувся до Ілона Маска

Війна — усі останні новини

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди