"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання як вирок

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання як вирок

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання як вирок

Читати Шевченка, Франка, Твена і Лондона — такі вироки уже неодноразово отримували обвинувачені від судді Малиновського районного суду міста Одеси Олександра Гарського. Окрім призначення читання як покарання, він пише розгорнуті судові вироки, де аналізує обставини життя підсудних, їхню історію, чинники, які впливали на них у дитинстві чи юності. Приклади вироків тут, тут і тут.

Вироки Гарського цікаво читати навіть людям, не пов'язаним з юриспруденцією — вони складаються з посилань на письменників, цитат з художньої літератури, містять епіграфи й список використаної літератури.

Про переваги такого підходу до судівства, улюблені твори та про те, як освіта може запобігти злочинам — у розмові Суспільне Культура з Олександром Гарським.

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання, як вирокdumskaya.net

Олександр Гарський

У вироках із читанням книг ви наслідуєте якийсь закордонний досвід чи це ваша ініціатива?

Я вперше побачив, що в Сполученому Королівстві суддя призначивУ вересні 2021 британський суддя засудив 21-річного Бена Джона, якого звинуватили в правому екстремізмі, до двох років умовно, а також до читання книг Чарльза Діккенса і Джейн Остін. Хлопець зберігав у себе інструкції з виготовлення бомби і тексти про "біле панування". Йому загрожувало до 15 років в'язниці, проте суддя вирішив, що злочин був "актом підліткової дурості" і одиничним інцидентом. неонацисту прочитання класиків англійської літератури. Можливо, саме це і подало певний приклад, було якимось поштовхом.

Я намагаюсь уважно вивчати рішення Верховного суду США, Канади і Сполученого Королівства. Я писав виправдовувальний вирок щодо хабаря і в ньому приводив думку щодо провокації на скоєння злочину, де посилався на рішення Верховного Суду Сполучених Штатів і Канади. Там вони більш детально описують факти й обставини, а в нас такого немає. У нас узагалі з приводу "провокації" нічого немає.

Я вивчаю практику інших іноземних судів і мені подобається, як вони пишуть. Це підштовхнуло мене призначити покарання у вигляді читання книг. Коли замислився над цим, то зрозумів, що це, мабуть, координація юридичного і життєвого досвіду.

Хотілося щось змінити. Бо призначення одних і тих самих покарань не виконує тої ролі, яку повинне виконувати в суспільстві покарання.

Як ви обираєте книги, які порадити засудженим?

З власного досвіду. Мені б хотілося мати якусь досвідчену людину — чи спеціаліста, чи літературного знавця, який би мені допомагав у пошуку тих чи інших творів. Але, на жаль, такої людини немає.

Іноді раджусь з тими, хто багато читає. Зокрема в мене є, я вважаю, геніальний керівник — голова суду. Дуже начитана людина, і я можу з ним радитись – не про те, який твір призначити, а просто з точки зору життєвого досвіду, літератури. Він може мене надихати чи показувати якісь напрямки в мисленні. Я цікавлюсь тією літературою і знаходжу щось для себе.

Щодо цих конкретних випадків – це було спонтанно, у нарадчій кімнаті. Можливо, перед цим уже замислився, що можу призначити. І так приходиш до думки, пам’ятаєш певні образи з прочитаного, так і призначаєш.

Чи буде контролюватися виконання цих вироків?

Звісно. Є ціла державна пробаційна служба, яка займається виконанням вироків.

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання, як вирокФото: Антон Наумлюк, Ґрати

Олександр Гарський

З юридичної точки зору читання книжок — це саме вирок чи супутня рекомендація? Тобто чи обов’язкова вона до виконання?

По-перше, там було три вироки. В перших двох було призначено саме покарання, а не рекомендація. Це покарання відповідно до Статті 76 — є право суду встановити один з обов’язків, і людина має дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій. В даному випадку – прочитати книжки.

Тобто у перших двох вироках — це покарання, і його треба виконати. Бажає людина, не бажає — це нікого не стосується. Це, як і обов’язок з’являтися для реєстрації, не змінювати місце проживання, це все обов’язки, які покладаються судом і людина повинна це виконувати, а орган пробації повинен це контролювати.

Що стосується останнього вироку, то дійсно – я призначав покарання у вигляді штрафу. Коли призначене таке покарання, то не може бути застосована Стаття 76, яка застосовується у випадках, коли ми звільняємо особу від покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі. Тобто штраф — це окремий вид покарання і він виконується самостійно.

Відповідно, не можна було ніяк вплинути на покарання іншим шляхом, а мені дуже хотілося рекомендувати цій особі прочитати цю книгу. Тому у мене з'явилася така думка, щоб це було не покарання, а особиста рекомендація. Бо я не міг вийти за межі закону, який, на жаль, поки що не регулює питання, коли призначається інше покарання, не пов’язане з іспитовим терміном.

Особисто ви яку літературу найчастіше читаєте? І яка література є вашою улюбленою?

У мене немає конкретної системи чи методу в читанні. Мій єдиний принцип — щоб воно мені подобалося, несло якісь вічні цінності. І щоб ця література надавала нові знання, ідеї. Або навіть не нові ідеї, а таку інформацію, такий ґрунт, щоб в думках нові ідеї самі зароджувалися.

Я звертаю увагу на зміст літератури і мені байдуже, хто її написав, – я з’ясовую це потім. А от зміст для мене дуже і дуже важливий.

Ну і, я так бачу по собі, що читаю все, що було раніше – на сучасну літературу не дуже звертаю увагу. А от ХІХ століття, XVIII, XVII, XVI, туди все, в історію, — це мені подобається. Цікавлюся, наскільки дозволяє час. Ви ж розумієте, є багато роботи, і потрібно ще й багато професійної літератури читати

Серед найулюбленіших – Лев Толстой, я виділяю його як видатного письменника, особливо його останній роман "Воскресіння". Як на мене, це один з його великих творів. Хоча і "Анна Кареніна" багато чого людству дала.

У Достоєвського, наприклад, найулюбленіший роман – "Біси", також "Підліток". Такі романи вплинули суттєво і на розвиток культури, і на формування людей, і на формування письменників, які прочитали ці твори у той проміжок часу. Та і взагалі вони про вічні цінності, їх можна завжди читати і кожного разу бачити в них щось нове.

Ще мені подобається Гете. "Фауст" – неперевершений твір, я вважаю. Його можна цитувати щонайменше про кожну подію життя. Якщо ми переходимо до конкретних творів, то можна згадати про Пастернака "Доктор Живаго" — цікавий твір, Стендаля "Червоне і чорне". Є ще така книжка у Іллі Мечнікова, "Етюди оптимізму" – рекомендую людям, вона дуже позитивна, про життя.

Багато читаю професійної філософії. Мені здається, вона важка до пізнання, але її я читаю по-іншому, більш методично: її треба вивчати, аналізувати, порівнювати, я на це витрачаю багато часу. Художню літературу я люблю, але не витрачаю на неї стільки часу, щоб досконало вивчати.

З українських письменників кого ви виділяєте? Зустрічала посилання на Франка у вас у вироку.

Найбільше полюбляю саме Франка. Дійсно, його творчість для мене на першому місці. Його "Перехресні стежки" я вважаю найвидатнішим твором. Я на нього посилаюся іноді, а іноді хочеться постійно його цитувати у вироку. Менше я знайомий з творчістю Кобилянської, Винниченка.

Розумієте, не все можна покласти в основу судового рішення. Багато чого є, ти знаєш про це, але не можеш цього викласти або не зовсім воно підходить. "Основи суспільності" і "Перехресні стежки" Івана Франка частково політичні, частково соціальні твори. Вони найперше показують, яке було життя в кінці ХІХ ст. в Україні і як відносини будувалися.

Узагалі, якщо казати про "Перехресні стежки", то там прямо описується і суддівництво на заході України: і які були адвокати, які були судді, прокуратори, і це все пов’язано ще й з життям. В них описується, мені здається, видатний адвокат, який ще був громадським діячем. Франко писав це на основі історичних подій. Мені дивно, чому досі на підставі цього твору не зняли серйозний фільм, з залученням великих коштів. Бо він дуже цікавий, дуже. Там би вийшов дуже гарний сюжет.

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання, як вирокФото: Антон Наумлюк, Ґрати

Олександр Гарський

Коли у вас з'явилося бажання стати суддею?

Мабуть, коли працював юристом по спеціальності. Мені здалося, що це найкраща серед інших професія — бути суддею. Чому так – мені здається, вона більш незалежна від інших. Я працював у прокуратурі, і там від керівництва залежить багато чого. Є певні складнощі в роботі.

Що стосується судді — це творча робота.

І вона вимагає багато роботи над собою, щоб потім вдалося щось хороше написати.

У одному з інтерв'ю ви казали, що хочете стати письменником.

Хочу щось написати. Можливо, це можна трактувати і як бажання стати письменником. Я не вважаю, що маю якийсь літературний талант. У мене, знаєте, уже випрацювався такий юридичний жаргон чи стиль. Він такий, більш сухий. А для літератури, мені здається, потрібно мати більший словниковий запас і, так би мовити, художній вираз.

Я завжди порівнюю, як пише Лев Толстой або Достоєвський. У них є такі образи великі, художні, цікаві. Після цього уявляєш собі картини, які вони описують. У мене такого немає, на жаль. Тому я казав, що хочу щось написати, але поки що не розумію, що саме.

Можливо, це буде професійна юридична література. Хотів би написати про судове рішення. Або про помилки в житті, бо у нас усе з помилками зв’язано, і є сувора відповідальність за ці помилки. Можливо, щось і художнє, але так далеко я не заходив. Було б непогано, якщо б десь наприкінці кар’єри у мене склалися й літературні здібності.

Чи можна сказати, на вашу думку, що злочини вчиняються від недостатньої освіченості людини, від нестачі культури?

Так, можна.

Зрозуміло, не все можна виправити за допомогою книжок, але я твердої думки про те, що книжки роблять нас добрішими.

Я цю думку також виписував у вироках і вважаю, що так повинно бути. Я звертаю увагу на ту літературу, яка робить людей добрішими. Усі чомусь вважають, що вона дитяча, але я так не вважаю. Багато літератури, того ж "Тома Сойєра", потрібно читати всім дорослим. Щоб зрозуміли, що з дитинства вони багато чого в житті забули. Так само й Джек Лондон з "Білим іклом" — він за змістом неймовірний і, я вважаю, стосується нашого життя.

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання, як вирокФото: Антон Наумлюк, Ґрати

Олександр Гарський

Окрім читання книжок, про якісь інші варіанти вироку, які б підвищували культуру, ви не задумувалися?

Думав, але тут багато залежить від обставин. Це ж все індивідуально. Призначення книжок як покарання — це був індивідуальний вирок. Так само, якщо я встановив, що людина з якоїсь галузі і може виправити своїми руками наслідки свого злочину, то можливо і так робити. Якщо людина має навички до чогось, може особисто зробити для суспільства щось корисне. Можливо, це (такі вироки, – ред.) і підвищувало б авторитет судової влади — люди дивилися б, що суд — це не тільки державний каральний орган.

Треба намагатися змінити думки людей — люди повинні думати про те, що треба постійно самоосвічуватися. Це тривалий процес на все життя.

Не можна закінчити коледж або університет, або декілька університетів і вважати, що ти вже все знаєш, і тобі не потрібно навчатися далі. Ми завжди навчаємося, я на цій роботі кожного дня дізнаюся щось цікаве, намагаюся це зрозуміти, і навчаюсь теж, можна сказати. Потрібно в школах і в університетах такі знання давати, і казати, що ми вам даємо базові знання за спеціальністю, а потім ви самі повинні багато вивчати і думати, як зробити себе більш професійними спеціалістами в тій чи іншій галузі життя.

Окрім літератури, в чому ще ви черпаєте натхнення? Можливо, музика чи театр, чи маєте якесь захоплення чи хобі? І чи вистачає вам часу на культурне дозвілля, окрім роботи?

Сидяча робота псує здоров’я, тому я займаюся спортом – і саморозвитком. Це можна і гімнастикою назвати, мені подобається на повітрі займатися, трошки бігаю.

Ще подобаються гірські лижі, але на це теж потрібен час і, на жаль, я в такому регіоні живу, де небагато є можливостей покататися (Одеська область, – ред).

Щодо музики особливих уподобань немає. Queen подобаються, але професійно музикою не займаюся, не вистачає часу. Ще займатися хоча б сім'єю, дитиною. Щоб написати вирок, щонайменше такий, треба багато часу. Ти вихідні за ним проводиш, а вироків багато. Робота займає 80% часу.

Тобто ви і в позаробочий час працюєте, так?

Так, бо по-іншому не можна. Роботи багато, суддів не вистачає, а навантаження велике. І хто вважає, що робота тут цукор — я не згоден. Щонайменше я до неї ставлюся по-іншому.

"Суддівство — творча робота". Що читає суддя Гарський, який призначає читання, як вирокФото: День

Олександр Гарський

Ви сказали, що ваша робота творча. Можливо, тоді суддівство можна розглядати як аспект культури? В чому саме полягає творчість у цій професії?

Творчість полягає в тому, що ви читаєте ці вироки. Вам цікаво, ви ставите питання. І я ж не взяв, написав кодекс і потім зробив висновок, що людина винна, і на цьому зупинився. Таких вироків ви можете побачити багато, я впевнений.

Мені цікаво описати обставини і події, які я побачив.

Саме це я вважаю творчістю. Бо кожна справа — це кожна інша людина, а кожна інша людина — це своє життя, події з життя, вчинки, емоції, свої характеристики і соціальне життя, і життя поряд з ним, яке відбулося. На все це треба звертати увагу і давати цьому оцінку.

Що це, як не те саме, що описує Федір Михайлович Достоєвський в своєму "Злочині і карі"? І у нас таке саме – ми описуємо життя людей, стикаємося зі звичайними людьми, які потрапили у складні обставини. Чи то по своїй вині, чи то по вині інших, це вже не має значення. Суддя повинен розібратися і дати цьому оцінку. Тому і треба творчо підходити, бачити деталі життя. Бо вони не зовсім такі, як описані в законі.

Читайте також

Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІншеПрограмиРозклад