Зимові розваги та новорічно-різдвяні святкування — саме так розпочався 2022 рік на Вінниччині. Але вранці 24 лютого хтось із вінничан прокинувся під звуки вибухів: російські ракети прилетіли у Калинівку, Бохоники та Тульчин. Дехто уже в цей час переглядав новини: Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Суспільне згадало, яким був цей рік на Вінниччині.
Стрибок цін, спустілі полиці у магазинах, черги до банкоматів та перша повітряна тривога. Але разом із тим — десятки небайдужих під центрами переливання крові та черги до тероборони й військових частин, — так вінничани переживали перші дні повномасштабної війни.
Вінниччина strong
Із 24 лютого Вінниччина 19 разів була під ракетним ударом, за інформацією ОВА.
Шостого березня російські військові здійснили удар вісьмома ракетами по аеропорту в Гавришівці.
Внаслідок цього виникла пожежа та зруйнувалася будівля. З-під її завалів рятувальники дістали п'ятнадцятьох людей. Дев'ятеро з них загинули. А це п'ять цивільних та чотири військових.
Вранці 16 березня обстріляли телевежу у Вінниці. Ефірне мовлення в місті тимчасово не працювало.
7 серпня по військових об’єктах у Вінницькій області російські окупанти застосували гіперзвукові ракети повітряного базування Х-47М "Кинджал" — найновіший тип ракет, які має на озброєнні Росія.
14 липня ракети РФ влучили у центр Вінниці. Поцілили в будівлю з офісними приміщеннями. На місці прильотів виникла пожежа, вщент вигоріла клініка, в якій перебували люди. Вогонь перекинувся і на автостоянку. Горіли близько 50 автомобілів.
Унаслідок атаки загинули 27 цивільних, з них 3 дитини. 4-річна Ліза загинула на вулиці. У дівчинки був синдром Дауна. 7-річний Максим Жарій та його мама Вікторія Рекута з села Мала Мочулка Теплицької селищної громади Гайсинського району на момент вибуху були у медичній клініці "Нейромед" та згоріли заживо. Ще один загиблий 8-річний хлопчик чекав дядька в припаркованому авто та потрапив у вогняну пастку.
З 10 жовтня РФ атакує критичну інфраструктуру України. За цей час нанесли 9 масованих ударів.
На Вінниччині 11 жовтня двічі завдали удару по Ладижинській ТЕС. Також армія РФ вдарила по об‘єкту інфраструктури поблизу Вороновицької громади.
12 жовтня, захищаючи Україну від обстрілів РФ, на Вінниччині катапультувався льотчик майор Вадим Ворошилов на псевдо "Karaya". Цього дня у небі над країною він збив п’ять дронів та дві крилаті ракети. Під час виконання бойового завдання його літак зазнав пошкоджень, але "Karaya" зробив усе можливе, аби відвести підбитий Міг-29 подалі від Вінниці.
Вранці 31 жовтня повітряні сили ЗСУ збили 3 крилаті ракети Х-101 над Томашпільською громадою. Їх випустили з району Волгодонськ Ростовської області з літаків Ту-95, Ту-160. Від вибухової хвилі були пошкоджені два двоповерхових будинки по 4 квартири в кожному, 24 приватних, адмінприміщення комунального підприємства, загальноосвітня та музична школи й два магазини.
23 листопада внаслідок ракетних ударів Вінниччина пережила повний блекаут. Тоді 18 тисяч ладижинців на кілька тижнів залишилися без централізованого опалення.
А кореспонденти Суспільного повідомляли про відключення світла у місті та області, призупинену роботу електротранспорту й відсутність водопостачання. Однак енергетикам до кінця доби вдалося заживити всю область.
Вінниччина незламна
Попри відключення електроенергії, спричинені російськими обстрілами по українській інфраструктурі, вінничани намагаються пристосовуватися до нових умов.
На випадок надзвичайних ситуацій школи та дитсадки Вінницької територіальної громади забезпечили генераторами різної потужності. Усього таких за гроші з міського бюджету замовили 65.
Щоб убезпечити пішоходів та розвантажити найбільші перехрестя, низку світлофорів у Вінниці обладнали автономним живленням. Завдяки акумуляторам вони зможуть безперебійно працювали під час вимкнення електроенергії.
Вінниччина увійшла в десятку лідерів за кількістю створених "пунктів незламності". Наразі у регіоні діють понад 520. Вони облаштовані в закладах освіти, культури та медицини, в адміністративних приміщеннях: сільських радах, ЦНАПах, у відділах ДСНС та Нацполіції, мережевих закладах автозаправок і аптек, відділеннях банків та супермаркетів.
Також в області діють мобільні “Пункти незламності", які облаштували ДСНС. У наметах можна зігрітися, підзарядити ґаджети, випити чаю та відпочити. Також цілодобово працює інтернет.
Жителька Гнівані Ольга Бобрусь відкрила "пункт незламності" у власній оселі. Суспільному розповідала, що на випадок відключення електроенергії чи газу вдома має усе необхідне, аби зігрітися, поїсти, поспати та відпочити.
Вінниччина в тилу
Із перших днів вторгнення вінничани об'єдналися у масштабний волонтерський рух: починаючи із виготовлення протитанкових їжаків, коктейлів молотова, збору гуманітарної допомоги, плетіння сіток, приготування їжі й смаколиків для оборонців, закінчуючи придбанням техніки на фронт.
Вінницька лялькарка Наталія Дремлюга у перервах між пошиттям балаклав, розвантажувальних жилетів та плитоносок створила й запатентувала авторські ляльки: "Бойових гусаків" та гусака "Бориса Джонсона".
Із 2016 року допомагає українським оборонцям волонтер Володимир Нагорний. З початком повномасштабного вторгнення він виготовив півсотні станин під великокаліберні кулемети.
В одній із автомайстерень Вінниці від початку повномасштабної війни безкоштовно полагодили понад 100 машин для ЗСУ. Тим часом понад 60 автомобілів доправили для захисників на передову волонтери БФ "Тихо".
Із трофейної російської техніки вінницькі майстри навчилися виготовляти міні-гради. Техніка мобільна, має прицільні пристрої для наведення і дальність влучання до 20 кілометрів.
Також три багі від вінницьких винахідників нині "служать" у війську. Автівки використовують для проведення спеціальних операцій, евакуації поранених.
Білизну та спортивні костюми-трансформери для поранених військових шиють в одному із Козятинських ательє на Вінниччині. А в одному із вінницьких цехів — наколінники, розгрузки і балаклави.
Вінницький дизайнер Дмитро Чернега від початку збройної агресії РФ проти України переформатував свою діяльність і шиє не брендові костюми, а амуніцію для українських військових. А вінничанка Ірина Проценко виготовляє плитоноски та розвантажувальні жилети для військових. Швейну майстерню розгорнула в себе вдома.
Павербанки, перетворювачі струму та сонячні зарядні станції виготовляють для захисників України студенти Вінницького технічного фахового коледжу. А студенти науково-дослідного центру "ВНТУ-FRENDT", що на базі вінницького політехнічного вишу, розробили прилади, які виявляють міни на полях.
Вивчають потреби оборонців, організовують збір і логістику волонтери громадської організації "Мольфар", яку очолює Юлія Вотчер. Збирають усе: засоби гігієни, аптечки, продуктові пакунки, генератори, обігрівачі та павербанки. Щось отримують від людей безкоштовно, щось — закуповують. Найдорожче — це техніка: автомобілі, дрони й оптика. Упродовж одного з місяців зібрали допомогу загальною вартістю понад 70 млн гривень.
Допомагають Україні вінничани і за кордоном. Наталія Чернюк (Франц) організовує та координує збори гуманітарної допомоги для українців, а також допомагає біженцям у Німеччині. За свою діяльність жінка отримала місцеву премію "Мартін Прайс".
Дитяче волонтерство
Активно влилися у волонтерський рух не лише дорослі, а й діти. Щоб допомогти українським військовим у боротьбі з російськими окупантами, вони продавали городину, влаштовували благодійні ярмарки, імітували блокпости, продавали власноруч створені вироби й випічку.
Так, 14-річний Тарас Сидорук із Вінниці за два місяці зібрав майже 50 тисяч гривень на генератор. А школярі 14-річний Іван та 9-річний Андрій майже два місяці продавали квіти, щоб придбати мобільну зарядну станцію для військових.
90 тисяч гривень на автомобіль для захисників зібрали під час благодійного показу мод "Коли ми переможемо" вихованці міського палацу дітей та юнацтва. А шестеро дітей із села Сьомаки Жмеринського району за місяць зібрали на армію майже 40 тисяч гривень, торгуючи домашньою випічкою, напоями та фруктами.
Понад 21 тисячу гривень зібрала вінничанка 10-річна Кіра Король для ЗСУ. Гроші разом із мамою Людмилою особисто передала Сергію Притулі у Києві 7 листопада.
Шестикласниці Маргарита й Анна та семикласниця Аріна із Жмеринської територіальної громади разом із мамами випікають печиво і солодощі, а отримані кошти від продажу смаколиків передають на підтримку ЗСУ. За проявлений героїзм під час війни дівчаток нагородили подарунками у МВС.
Вінниччина гостинна
Із 24 лютого Вінниччина стала першою в Україні за кількістю ВПО й прихистила понад 181 тисячу людей з інших регіонів. З них 54 тисячі — діти. Загалом населення регіону за рік зросло на 10%.
За час проживання на Вінниччині дехто із переселенців зумів розпочати власну справу. Так, подружжя Катерини та Олександра Слободянюків з Ірпеня відкрило власну кав'ярню у Жмеринці. А подружжя Єлизавети та Сергія Бойків із Києва облаштували сухий басейн із 30 тисячами кульок для дорослих у Вінниці.
У місто й область релокувалися близько 250 підприємств. Вони перевезли свої потужності із Київщини, Харківщини, Донеччини й Луганщини, а також Дніпропетровщини, Херсонщини й Запоріжжя.
Серед релокованих підприємств — "Anabel Arto" із Харкова. До міста швейний цех переїхав наприкінці літа. Півтори тисячі настільних ігор та понад тисячу книг та коміксів вивезло з Києва подружжя Козумляків. Вони — власники видавництва настільних ігор.
А власниця магазину верхнього одягу Анна Негуриця з Харкова поштою вивезла на Вінниччину з-під обстрілів близько тисячі шуб із натуральної вовни.
Також переїхала у Вінницю компанія STALEKS із Харкова – один із найбільших у світі виробників інструментів для б'юті-індустрії.
Окрім бізнесу, у Вінницю релокувалися й вісім освітніх закладів. Зокрема, у місті відкрили філіал Харківського національного університету внутрішніх справ. Також до області з Києва переїхала Українська військово-медична академія.
Прихисток на Вінниччині знайшли не лише люди, а й тварини. 6 коней, які вижили під час бомбардувань передмістя Києва, поселилися за 20 кілометрів від Вінниці, у лісі. До себе їх тимчасово забрала вінничанка Яна Віднічук.
У Подільському зоопарку Вінниці також нові мешканці. Серед тварин-переселенців лемури катта з Київщини, верблюд із Харківського зоопарку й рись із Миколаївського зоопарку, яку вивозили з-під обстрілів.
Також там прихистили усурійську тигрицю та ягуара, яких евакуювали із приватного зоопарку на Одещині.
Вінниччина релігійна
Понад 150 релігійних організацій УПЦ в єдності з Московським патріархатом прийняли рішення про перехід у підпорядкування Православної Церкви України на Вінниччині, повідомив Суспільному очільник департаменту у справах релігій та національностей ОВА Ігор Салецький.
"Наразі управлінням здійснено понад 50 реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей в єдиний державний реєстр стосовно підлеглості. Ряд документів — на розгляді, а решту очікуємо", — каже Ігор Салецький.
Рішення про перехід приймали релігійні громади, іноді — без підтримки місцевих священників. Наскільки нелегким іноді був процес переходу, бачили кореспонденти Суспільного.
Так, у Вахнівці на Вінниччині віряни ПЦУ упродовж 5 місяців проводили богослужіння у будинку культури. Місцевий храм Різдва Пресвятої Богородиці був закритим через суперечки щодо виходу громади із УПЦ.
У селі Ободівка на Вінниччині релігійна громада вирішила перейти до ПЦУ на зборах 19 червня 2022 року. Однак вірян не пускали до храму прихожани УПЦ. А віряни ПЦУ у селі Мухівці Немирівської громади змушені були проводити службу у колишній колгоспній їдальні.
Перша за сто років служба українською мовою прозвучала 28 липня у Свято-Вознесенському храмі села Широка Гребля. Рішення перейти до ПЦУ громада прийняла ще 21 травня. Втім тамтешній священник вирішив залишитися в УПЦ із кількома десятками прихожан. Тому два місяці на недільні богослужіння громада збиралася у центрі села.
Вінниччина дерусифікована
Цьогоріч на Вінниччині продовжили прибирати русифіковані назви вулиць і площ та демонтувати постаменти, які несли радянську та російську історію й культуру. Із початку російського наступу цей процес набув нових обертів.
27 травня у пам’ять про захисників, які боронять Україну у повномасштабній війні, перейменували три вулиці Вінниці. Вулиця Блока тепер носить назву — вулиця Героїв поліції. Вулицю Тімірязєва перейменували на вулицю Захисників Неба. Вулиця Некрасова — вулиця Героїв Нацгвардії.
Перейменувати ще шість вулиць та парк Дружби народів ухвалили на сесії міської ради 29 квітня. Колишній парк Дружби народів, який вінничани звично називають, як і озеро, Вишенським, повертає історичну назву — Вишенський парк.
30 вересня рішенням сесії міськради замінили 161 топонім для вулиць, проїздів, провулків, площ і бульварів. Їм повертають історичні назви або ж називають іменами полеглих воїнів. Зокрема, площа Гагаріна — тепер Калічанська на честь ринку Каліча, що існував до побудови універмагу.
Також із цього року деякі вулиці Вінниці носять імена героїв російсько-української війни: Братів Котенків, Дмитра Білоконя, Анатолія Черниша, Володимира Даценка, Олексія Зінов'єва, Павла Корнелюка, Олександра Божка.
До перейменування залучили вінничан. Упродовж 10 днів – з 30 серпня по 9 вересня – вони обирали назви для 183 топонімів з-поміж варіантів, які рекомендували експерти чи надійшли від мешканців.
Окрім перейменування вулиць, в області демонтували пам'ятники, що пов'язані з історією та культурою РФ.
29 квітня у вінницькому Центральному парку ім. Леонтовича прибрали пам'ятник російському та радянському письменнику Максиму Горькому.
5 травня знесли центральний пам'ятник Меморіалу Слави, що у Вінниці на площі Європейській. А саме прибрали чотириметрових будьонівця, червоногвардійця та червоноармійця. А 22 серпня на площу Тараса Шевченка перенесли інтерактивну стелу Небесної сотні та героїв АТО.
У жовтні продовжили демонтувати частину Меморіалу Слави. Зокрема, зняли плити з іменами загиблих у Другій світовій війні. Після реставрації вони стануть частиною Меморіалу Визволення на вулиці Київській.
У Тиврові 18 квітня на території з меморіального комплексу Слави зняли радянську зірку, на якій зображені серп і молот. 15 квітня там демонтували пам'ятні плити міст-героїв Радянського Союзу, серед яких була й Москва.
9 грудня у Тульчині демонтували пам’ятники російському полководцю Олександру Суворову та поету Олександру Пушкіну. Постаменти зняли уночі 9 грудня.
Демонтовані у Вінниці пам’ятники радянських діячів зберігають на ставці "Вервольф" у Стрижавці. Погруддя та скульптури лежать просто неба. Їх планують окультурити та об’єднати у музейний комплекс радянської доби.
Вінниччина спортивна
Від початку року вінничани вибороли 458 перших та призових місць на всеукраїнських змаганнях та 74 медалі – на міжнародних турнірах.
На Паралімпіаді-2022 Григорій Вовчинський здобув дві золоті та три срібні медалі, Ірина Буй золоту та бронзову медалі. Це спортсмени з ураженням опорно-рухового апарату. Повністю незрячий спортсмен Олександр Казік разом з гайдомСпортсмен, який веде по трасі паралімпійця з порушенням зору Сергієм Кучерявим здобув "золото"та "срібло".
Крім того, вінницькі спортсмени привезли золоті медалі з XII Всесвітніх ігор у Бірмінгемі. Це сумоїст, заслужений майстер спорту України Важа Даіаурі та акробати Данило Стецюк та Богдан Пограничний.
Вінничанин Дмитро Даниленко став другим на Олімпійській дистанції в байдарці-четвірці на етапі кубку Світу з веслування на байдарках і каное.
Вінницький пауерліфтер Іван Чупринко, який є 14-разовим рекордсменом світу, став чемпіоном світу 2022 з жиму лежачи (категорія до 74 кг, вижав 292.5 кг). Чемпіонат проходив у м. Алмати (Казахстан).
Срібло на Чемпіонаті світу зі стрільби кульової здобув Олексій Денисюк, таким чином виборов ліцензію на Паралімпіаду-2024.
Спортсмен із Вінниччини Іван Никун встановив світовий рекорд з присідання зі штангою: із вісімдесятьма кілограмами протягом години він присів 534 рази.
Крім того, за час повномасштабної війни спортивна громада зібрала близько 900 тисяч гривень благодійної допомоги. Для військових на передову придбали тепловізор, генератори, тактичні окуляри, термобілизна, рації, квадрокоптер, інвентар для реабілітації у центр інвалідів, дозиметр.
Також наразі у міських спортивних школах займається 101 дитина-переселенець. А до лав ЗСУ вступило 12 працівників галузі фізичної культури та спорту.
Вінниччина мистецька
Незважаючи на війну та пов'язані із нею складнощі, Вінниччина продовжує тримати і "культурний" фронт.
20 жовтня у Вінниці погасили колекційну поштову марку з "бойовим гусаком-льотчиком". Ескіз належить вінницькій майстрині Наталії Дремлюзі.
А до Дня незалежності Польщі у Вінниці погасили марку "Два міста — одне серце. Кельце — Вінниця", яка стала першою у серії поштових марок, конвертів і листівок із назвою "Побратими".
23 грудня у Вінниці презентували святкову марку "З Різдвом, незламні!", яка стала другою із циклу "Бойові гусаки".
Упродовж року у Вінниці організували дві літературні толоки. Вінничани зносили на переробку російськомовні книги й за виручені гроші купували українську літературу. А також приносили україномовні видання для переселенців.
15-річна вінничанка, представниця України на Дитячому Євробаченні-2018 Даріна Красновецька випустила пісню "Мій дім".
Витинанки та картини створює хмільничанин Дмитро Власійчук. За його технікою нині вчаться митці. Кожна робота — це окрема історія, кожна має назву. З 24 лютого чоловік працює над серією “Україна буде”.
Священник Православної церкви України Іван Пукас сам розписує й оздоблює різьбленими виробами релігійні будівлі. Робить це в перервах між службами. На його рахунку уже дев'ять спроектованих та зведених храмів.
Фотограф Костянтин Ревуцький відзняв серію світлин, на яких зображено наслідки ракетного обстрілу Вінниці 14 липня. Так, розповідає, хотів продемонструвати нескореність українського народу. На світлинах — руїни, знищених російськими ракетами будівель, дорослі та діти.
Нацгвардієць з Вінниччини Володимир малює відомих поетів у військовій формі та зі зброєю. Тараса Шевченка зобразив одягнутим у бронежилет, Лесю Українку — в касці.
Вінницький художник Олександр Нікітюк висміює імперські амбіції Путіна та російську армію у власних картинах. Малює усе життя, але у стилі політичної сатири – вперше.
Путіна художник зобразив в образах паразита та збоченця — самозакоханого і хворого. Російську армію — як стадо свиней. Намалював й Україну, яка дає гарбуза із відповідним написом москалю.
Вінниччина – Батьківщина героїв
Щодня вінничани на різних фронтах роблять свій вклад у майбутню перемогу України. Чимало із них – безпосередньо на полі бою. У окремій статті Суспільне згадувало бійців та офіцерів з Вінниччини, які отримали найвищу державну нагороду – звання "Героя України".
Із деякими оборонцями з Вінниччини Суспільному вдалося поспілкуватися особисто.
Про особливості своєї роботи розповідав нацгвардієць на псевдо “СС", який має спеціалізацію снайпера. До початку повномасштабного вторгнення він мав цивільну професію.
"Снайпер — це не лише влучний постріл, а й розвідник, це спостерігач, від якого залежить успішне виконання завдань підрозділу. Снайпер — це не тільки стріляти. Це спостереження, корегування артилерії", — каже нацгвардієць.
Випускник вінницького медуніверситету, військовий медик Віктор на псевдо "Ларс" розповідав Суспільному про те, як здавав екзамен в окопі та отримав на фронті бойове хрещення.
Проходить реабілітацію після поранення ноги та одночасно проводить теоретичні і практичні тренінги про зброю боєць Олександр Гаврилюк на псевдо "Таклбері". У російських пабліках про нього пишуть, що він у полоні. Все — через особисту образу Кадирова.
Нині боронить Батьківщину на Харківському напрямку рекордсмен України, переможець "Ігор героїв" Роман Кашпур, який родом із Хмільника. Ще 2016-го року він пішов добровольцем на фронт, а за рік підписав контракт із ЗСУ. 2019-го отримав поранення: поблизу Марʼянки наступив на протипіхотну міну. У результаті втратив частину ноги.
Командир розвідувальної роти, капітан Богдан Копчатов із Брацлава на Вінниччині був одним із перших, хто зустрів військових РФ на Кримському кордоні. У свої 25 років він ветеран ЗСУ та інвалід війни. На його рахунку — дві нагороди від президента України. захисник розповідав Суспільному про свій шлях військового, поранення та реабілітацію.
22-річний Петро Мазур — начальник штабу окремого підрозділу. У його підпорядкуванні понад сотня військових. Розповідав про те, як отримав поранення, чому побратими вирішили, що він загинув, та чому вирішив знову повернутися на службу.
Сергій Лукащук на псевдо "Кузнєчік" пішов добровольцем на фронт у 2014 році, захищав станицю Луганську на Донбасі. Йому вдалося вийти з Дебальцівського котла. Півтора року тому звільнився зі служби, одружився та працював барменом. Але із 24 лютого 2022 знову пішов захищати Україну.
169 днів у російському полоні, а це майже 7 місяців, перебувала старший стрілець Наталя Фіялова з Вінниччини. У полоні і досі її чоловік Олександр.
Серед військовополонених, яких повернули з російського полону, і стрілець Іван Рибак, що родом із міста Чечельник. Його вважали безвісти зниклим. Наразі захисник перебуває у шпиталі на Полтавщині, де проходить реабілітацію.
Майже місяць перебував у російському полоні, а наразі проходить реабілітацію в США розвідник 36-ї окремої бригади морської піхоти Роман Городенський. Разом із побратимами тримав оборону Маріуполя. Під час російського обстрілу втратив ногу та отримав важкі поранення руки, яку згодом йому ампутували у полоні.
Рятуючи побратимів підірвався на міні і втратив кінцівку 20-річний Веніамін Бондарчук. Він — серед українських захисників, яких запросили взяти участь у безкоштовній програмі протезування і реабілітації українців, які втратили кінцівки внаслідок війни РФ.
2022 рік став найскладнішим в історії незалежної України, в тому числі і для Вінниччини. Але вистоїмо, переможемо!
