У російських пабліках про нього пишуть, що він у полоні. Все — через особисту образу Кадирова. Відео, як українського бійця Олександра Гаврилюка наздогнала карма набирає мільйони переглядів. А він тим часом у рідному місті проходить реабілітацію після поранення ноги та одночасно проводить теоретичні і практичні тренінги про зброю. Чому вступив до ТРО, як до цього спонукала 5-річна донька — боєць на псевдо "Таклбері" розповів Суспільному.
Вступ до ТРО
До територіальної оборони Вінниччини Олександр Гаврилюк вступив 25 лютого. Саме слова Єви стали останнім аргументом: не сидіти і не чекати, — розповідає дружина Карина.
“Прокинулись Єва, ходить по квартирі. Ми питаємо: "чому не спиш?", а вона: "Я слухаю сирени, щоб татко відпочив". Чоловік зібрав речі і пішов”, — говорить дружина бійця Карина Гаврилюк.
На Донеччину у складі зведеного батальйону ТРО Олександр потрапив у червні. Перших два тижні, де він і що з ним, каже Карина, не знала.
“Запитала його чи потрібен тепловізор. А він каже: "та це ж дорого". Відкрила рахунок, за три години зібрали. Я була в шоці”, — каже дружина бійця Карина Гаврилюк.
Звернення до Кадирова
Тепловізор був конче необхідний на тих позиціях, де перебували, каже Олександр. Працювали на нулі. У перервах між боями знімав відео. Якось записав звернення до тік-ток військ. Зокрема, до Кадирова.
Відео поширили на багатьох російських пабліках, каже Олександр. Там його заочно і взяли полон.
"Роздувають, що говорив про Кадирова, а зараз їду на зустріч з ним в місто Грозний. Я написав, що якби це було так, то це була б остання в його житті зустріч", — розповів Олександр Гаврилюк.
Реабілітація та практичні та теоретичні тренінги
Зараз Олександр Гаврилюк знаходиться у Вінниці та проходить реабілітацію в одному з медичних закладів. Як тато отримав поранення, і хто в тому винен, розповідає 5 річна донька Єва.
“Кісточка поламалась. Вони їхали і потім поставили на дорогу бомбу ті росіяни і машина зірвалась. Вони злі, воюють з нами", — каже донька бійця Єва Гаврилюк.
Поки Олександр лікує ногу — проводить практичні та теоретичні тренінги. Вчить всіх охочих як поводитись зі зброєю. З вересня на такі тренінги прийшли понад тисяча вінничан.
“Зараз докладаю зусиль, щоб навчити інших. Проводжу заняття зі стрілецької справи, розповідаю хто такі марксмениПіхотний снайпер, який працює на малих і середніх дистанціях невідривно від свого взводу. З англійської "designated marksman" - дослівно перекладається, як "призначений стрілець"., снайперській справі, по зброї”, — говорить Олександр Гаврилюк.
Раніше Олександр був поліцейським. Як мисливець має власну зброю. Через захоплення нею — бійцю і дали псевдо “Таклбері”.
“Зброя для мене - останній вихід. Про неї мусить знати кожен з таким сусідом. Не дає впевненості в завтрашньому дні”, — каже боєць.
Поки тут, каже, буде навчати військовій справі, як тільки відновиться, повернеться на передову.
Читайте також
- "Син цілує кожну фотографію із батьком": розповідь дружини військовополоненого із Вінниччини
- "Часто сниться, що брат повертається додому", — розповідь сестри військовополоненого із Вінниччини
- "Зробила татуювання із почерком чоловіка", — розповідь дружини полоненого командира з Вінниччини
- "Кип’ятив простиню, намилював і дезінфікував рани", — захисник із Вінниччини 100 днів у російському полоні
- "Коли звільнять мій Херсон, повернуся туди": лікар Роман Плахотний про війну, життя в окупації та евакуацію до Вінниці
