Три роки тому, в ніч на 29 липня, на окупованій території Донецької області в колонії №120 в селищі Оленівка, де РФ утримувала українських полонених, в одному з бараків пролунав вибух. Тоді загинули щонайменше 50 українських військовослужбовців, серед них і 25-річний азовець з Краматорська Станіслав "Схід" Артьоменко. У День пам'яті загиблих, закатованих чи страчених у полоні Суспільне Донбас згадує юнака, який став жертвою оленівського теракту.
До того, як стати до лав тоді ще полку "Азов", чоловік професійно займався спортом.
Свій шлях у боксі Станіслав розпочав вісімнадцятирічним парубком завдяки другові, який привів його до спортивної зали та познайомив з тренером. Характер та щоденні тренування допомогли Станіславу швидко вийти на ринг та вирости до рівня професійного боксера.
Тренер і перша вчителька у розмові з Суспільне Донбас згадують його як наполегливу та щиру людину з добрим серцем. Розповідаємо історію бійця, який загинув під час оленівського теракту.
До полку "Азов" Станіслав Артьоменко приєднався у 2020 році, був снайпером. 24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення "Схід" боронив Маріуполь на Донеччині, розповідає платформа пам'яті "Меморіал".
"11 травня під час боїв боєць отримав поранення в ногу. А вже за кілька днів, у ніч на 16 травня, полк "Азов" вийшов із заводу "Азовсталь". Українські захисники потрапили у полон до російських окупантів. З того дня рідні не знали, яка подальша доля Станіслава", — йдеться на сайті організації.
Після звільнення групи українських військовополонених 21 вересня стало відомо, що Станіслав Артьоменко з Краматорська загинув в Оленівц, писала на сайті Федерація боксу України.
"Бився з лютого 2022-го з російськими окупантами за Маріуполь. Виконуючи розпорядження командування, разом із побратимами захисник опинився у полоні. Подальша його доля стала відома тільки після звільнення з полону бійців “Азова”. За їхньою інформацією, Станіслава Артеменка було переведено до того самого ангару в Оленівці, в якому російські окупанти влаштували свій підлий теракт 29 липня 2022 року", — зазначали у федерації.
За їхньою інформацією, Станіслав навчався спочатку у 10-й, а потім у 16-й школах Краматорська, після — у машинобудівному технікумі та в ДДМАДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ (ДДМА).
Парубок професійно займався боксом.
"Тренер, ви здійснили мою мрію":
тренер з боксу про Станіслава
У 2020 році Станіслав з найкращим другом, який тоді навчався у Харкові, прийшли у спортивну залу до континентального чемпіона з професійного боксу за версією WBA Валентина Головка.
До того, згадує тренер, у Станіслава жодного досвіду з боксу не було.
"Хлопцеві було вже 18 років. До того він не займався боксом, але мав дуже наполегливий характер. Почав займатися і там, де йому не вистачало бойових навичок, фізичної чи технічної підготовки, він брав упертістю та витривалістю", — розповідає чоловік.
За словами тренера, Станіслав дуже хотів вийти на професійний ринг. Тренувався, брав участь у "відкритих" рингах, спарингах, обласних поєдинках.
"Одного разу я віз боксерів у Миргород на змагання серед професіоналів. Він дуже хотів там побоксувати. Я відмовив, сказав, мовляв, Стас — ти ще слабенький. І так склалися обставини, що мені прийшла заявка на ще одного спортсмена. Тоді я Стасу запропонував і він поїхав. Після бою він вийшов до мене зі сльозами:" Тренер, ви здійснили мою мрію, я боксував з професіоналами!". Хоча той бій він програв, але навіть через біль, ішов до задуманого, до мрії — такий характер", — згадує тренер.
Про те, що Станіслав збирався йти до лав полку "Азов" Валентин Головко знав, ба більше, готував його, розповідає спортсмен.
"Туди ж не так просто потрапити й зробити це може далеко не кожний. Ми багато тренувалися для цього, наполегливо", — пояснює тренер з боксу.
Він згадує: якийсь час після інтенсивних тренувань від Станіслава не було новин. За місяць-два той зателефонував і радісно повідомив, що він — тепер азовець.
"Я знав, що він у складі "Азову" боронив Маріуполь. Я гордий за нього — він великий молодець. Такий характер не в кожного — це приклад для юнаків та хлопців", — підкреслив Головко.
"Любов до мами — для нього було найсвятіше":
перша вчителька про Станіслава
Перша вчителька Станіслава Світлана Машир, розповідає, що той був занадто рішучий, як для шестирічного хлопчика — сміливо йшов до школи, де швидко адаптувався.
"Коли його побачила вперше — дитина світла, з лагідними очима. Тобто в нього не було ніякого переляку, Стас дуже швидко освоївся. Він був добрим і товариським", — згадує учителька початкової школи.
Вона пам'ятає, що в друзі він не набивався, хоча й готовий був прийти на допомогу, тому, хто потребував. Найуразливішим місцем для Стаса була — мама, розповіла Світлана Машир.
"Любов до мами — це було найсвятіше. Він, як то кажуть, трусився за мамою. Не в тому плані, що він боявся без неї — ні. Якщо щось звучало образливе — навіть не конкретно до його мами, а стосовно загального слова, поняття — "матір", в його розумінні, то він одразу ставав на захист. Бо все, що пов'язано з мамою, то було святе", — говорить вчителька.
Станіслав із задоволенням брав участь у святах та різноманітних заходах: вікторинах, виставах, змаганнях. Щодо уроків — був старанним, найбільше любив фізкультуру, додає вона.
"Він любив поговорити — висловлював свої роздуми щодо тем на уроці. Математика трошки давалася, десь 50 на 50. Гарно читав, любив командні ігри. Тому для мене трошки несподівано, що він для себе обрав бокс. У дитинстві його більше тягнуло до футболу, легкої атлетики. Коли дізналася про професійне заняття боксом — це стало для мене несподіванкою, приємною, але несподіванкою", — розповідає Світлана Машир.
Вона також пригадує, що Станіслав був хворобливою дитиною і часто пропускав навчання. У третьому класі його перевели в іншу школу.
Про загибель свого учня його перша вчителька дізналася з медіа:
"Побачила фото в інтернеті — красень. Навіть можна було не читати, що це Артьоменко Станіслав — лице те саме. Сумно досі казати, що був. Прочитала, що він захищав Маріуполь, був на "Азовсталі" й загинув в оленівській колонії. Світла дитина, світлий хлопчик, добрий — немає значення, яка в нього була успішність, за людськими якостями — це був класний хлопець. Сумно, пишаюся, хай земля йому буде пухом. Усе буде Україна".
Факт загибелі Артьоменка Суспільне Донбас підтвердив Костянтин Кожекін — офіцер по роботі з особовим складом 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Нацгвардії України. За його словами, тіло краматорця на позивний "Схід" представники РФ передали у межах обміну, про що свідчить ДНК-експертиза.
Як повідомляли у громадському центрі "Olenivka Community" на сторінці у Facebook, поховали Станіслава Артьоменка 23 червня 2023 року у Києві на "Алеї Слави" Барковецького кладовища.
За інформацією Донецької обладміністрації, у Станіслава лишалися хвора на онкологію мати та старенька бабуся.
Оленівська колонія: що відомо про теракт
Волноваська виправна колонія № 120 розташована за 30 кілометрів від тимчасово окупованого Донецька, поблизу селища Оленівка Кальміуського району. Після початку повномасштабного вторгнення росіяни створили в колонії фільтраційний табір.
Тут утримували й катували понад три тисячі військовополонених Збройних сил України, правоохоронців та цивільних осіб, йшлося у повідомленні Нацполіції щодо розслідування відносно начальника та працівників оленівської виправної колонії.
Під час вибуху в ніч проти 29 липня, який пролунав на території колишньої виправної колонії біля селища Оленівка на тимчасово окупованій території Донецької області, була знищена будівля, де утримували українських військовополонених.
Росіяни зробили заяву: загинули понад 50 українських захисників, кількість поранених невідома, винні ЗСУ.
11 жовтня на підконтрольну Україні територію повернули тіла 62 українських військових. Серед них — загиблі в Оленівці. Загиблих щонайменше 57, поранених 130 — це дані, які озвучили у липні 2023 року. Тоді ж Офіс генпрокурора повідомив: за висновками слідчих, по бараку вистрілили з термобаричного гранатомету. На липень 2023 року тривали експертизи ДНК по шістнадцятьох імовірних загиблих. В українській розвідці була версія, що російські окупанти не мали наміру обмінювати полонених в Оленівці та умисно стратили їх, щоб приховати тортури та умови утримування. Генштаб ЗСУ повідомляв, що підрив колонії в Оленівці вчинили найманці ПВК "Вагнера" без узгодження з військовим керівництвом РФ.
3 серпня 2022 року генсекретар ООН Антоніу Гутерреш повідомив, що Організація запускає місію для встановлення фактів трагедії в Оленівській колонії. 28 вересня Уповноважений з прав людини ВР Дмитро Лубінець повідомив, що створена генсеком ООН місія, яка мала розслідувати теракт в Оленівці, так і не прибула в Україну.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини 4 жовтня 2023 року оприлюднило звіт із новини деталями та висновками щодо теракту в колонії в тимчасово окупованій Оленівці. На основі інтерв’ю з понад 50 свідками та постраждалими, а також аналізу доступних відео та фотографій, ООН підтвердило раніше озвучені організацією дані про те, що вибухи не були спричинені HIMARS.
Щодо безпеки військових у звіті також звертають увагу на те, що 28 липня 2022 року в колонії перебували тисячі українських військовополонених та затриманих, водночас відстань до лінії фронту становила приблизно 14 кілометрів. "Безпосередня близькість колонії до лінії фронту наражала військовополонених на небезпеку військових дій", — додали в ООН.
Теракт в Оленівці. Що відомо про розслідування
Що відомо про теракт у колонії в Оленівці в ніч з 28 на 29 липня 2022 року
Українські правоохоронці розслідують вибух у Волноваській колонії №120 як порушення законів і звичаїв війни. За даними, які Офіс генпрокурора оприлюднив 29 липня 2024 року у Facebook, вибухи пролунали між 23:00 28 липня та 01:00 29 липня 2022 року. Згідно з даними слідства, на той час у бараці утримувалося 193 військовополонених полку "Азов".
Внаслідок вибуху на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованій Оленівці загинули щонайменше 50 українських військовослужбовців, які перебували там в полоні, близько 150 дістали поранення, повідомили в ОГПУ. Там уточнили, що дев'ятеро з пів сотні полонених загинули внаслідок несвоєчасного та неналежного надання медичної допомоги.
За даними Офісу генпрокурора, у ході розслідування слідчі та прокурори отримали показання 20 потерпілих та більше 30 свідків, проведені 48 судово-медичних експертиз, у тому числі молекулярно-генетичні, а також комплексну експертизу зброї та слідів і обставин її використання.
Насьогодні, як розповіли в Офісі, встановили й ідентифікували 49 загиблих військовослужбовців, з них 48 — відповідно до висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, та ще 1 загиблого з показань потерпілих та свідків.
29 липня Служба безпеки України повідомила, що оголосила підозри двом чоловікам: вони, за даними слідства, керували колонією в Оленівці, де утримували військовополонених. СБУ назвала, імена підозрюваних — Сергій Євсюков та Дмитро Нейолов.
За даними слідчих, обидва чоловіки перебували на "посадах" у 2022 році, коли в ніч на 29 липня в одному з бараків пролунав вибух.
"Обидва фігуранти усвідомлювали про наслідки вибухів та кількість постраждалих, але умисно зволікали з евакуацією поранених до медустанов", — йдеться у повідомленні.
Слідчі Служби безпеки повідомили обидвом чоловікам підозру у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб за ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Також у СБУ розповіли, що у листопаді 2022 року обох окупантів зняли з "посад", наразі вони переховуються на тимчасово окупованій частині Донеччини.
Теракт в Оленівці в колонії: свідчення полонених, які були в Оленівці 28-29 липня — Cуспільне Донбас
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
