Вони мріяли про спільну дитину та жити великою родиною у своєму будинку неподалік від Луганська. Олену Куліш і Володимира Альохіна, подружжя радіодиджейкі та програміста, пам’ятають як людей, як завжди приходили на допомогу. Коли Росія почала військові дії на Донбасі у 2014 році, вони почали допомагати українським військовим. Жили у Переможному, неподалік Луганська, тож бійцям, що були заблоковані в Луганському аеропорті, потайки приносили воду, їжу, медикаменти. 9 серпня 2014 року подружжя викрали з власного будинку у Переможному. 10 серпня сімейну пару вбили пострілами в голову.
Про родину та їхнє волонтерство, мрії й останні дні пари — у роковини вбивства — Суспільне Донбас розповіла подруга сім’ї Інесса Левусь. Далі — пряма мова.
Дружба
З Оленою і Вовіком ми разом працювали на радіостанціях в Луганську. Це, мабуть був найкращий час. Коли я народила дитину, то переїхала в Крим, ми не бачилися сім років. Але весь цей час спілкувалися.
У нас були дуже теплі стосунки. Коли я завагітніла, то Олена була першою, кому я розповіла. Мені тоді вже було 39 років і я сумнівалася, а Олена одразу ж сказала: "Не бійся, прорвемося. Вдвох виховаємо, все буде добре!".
Ми здебільшого разом працювали на "Хіт-ФМ" та радіо "Мелодія", нас знали під псевдонімами: вона — Альона Корольова, а я Лєра Гуліверова. Ми підтримували цей імідж в ефірах, як чорне і біле. У мене був глибший голос і я була розважлива, а Оленка — дзвіночок.
Олена була дуже яскравою особистістю. Коли працювали разом, то були немов дві протилежності. Бо вона яскрава, сонячна і тепла. Її багато людей в Луганську знали, вона ж і весілля проводила, і багато заходів. А для близького кола вона завжди була теплою і надійною, завжди розуміла і підтримувала.
У нас було багато спільного: ми обидві 1968 року народження, вчилися в одному університеті, наші дочки однолітки. Ми були не тільки колегами, а і подругами.
Тим більше вона хрещена мого Степана. Навіть ті 7 років, доки я жила в Криму, ми все одно спілкувалися і бачилися. Олена, навіть коли його не бачила, то завжди знаходила можливість передати йому подарунок.
Вона допомагала всім навколо — людям, тваринам. Допомогла і мені. Коли Росія почала захоплювати Крим, в мене були проблеми зі спиною — я не могла ходити. Тоді Олена сказала, що варто мені повернутися, бо вона тут всіх лікарів потрібних знає, щоб мене підняти. І я повернулася.
Останній раз ми бачилися 30 травня, у мого сина Степана був день народження. Вона прийшла в гості, обійняла його, сказала, що прорвемося. Потім обійняла мене і сказала: "Не плач, все мине". Тоді вже почалися штурми військових частин в Луганську. Того дня була наша остання зустріч, бо 1 червня ми вивезли дитину в Конотоп.
Окупація
Далі ми спілкувалися вже тільки телефоном. Олена з Володимиром жили в Переможному, це дуже близько до Луганського аеропорту, буквально городами можна було пройти до злітної смуги.
На той момент в аеропорту вже були заблоковані українські військові, і Олена з Вовіком носила їм все необхідне. Пробиралися неначе мурахи. Вони ухвалили для себе рішення, що будуть носити нашим хлопцям воду, одяг, їжу, ліки. Вони не одні такі були в Переможному, інші люди також намагалися допомагати.
Зрештою вони опинилися заблоковані у Переможному разом з аеропортом. В Олени хворіла мама, і коли вона померла, то навіть не було змоги її поховати — довелося робити могилу просто у власному дворі.
Коли вона подзвонила мені востаннє, то сказала, що вони з Вовою намагалися поїхати в Луганськ, щоб купити продукти та ліки, але на блокпосту їх зупинили росіяни й не випустили. Їм буквально сказали, що вони можуть поїхати, але назад їх не пустять. Ці люди, розповідала вона, просто з’явилися нізвідки, буквально вискочили з кущів з автоматами і зупинили машину. Тому Олена з Вовою повернулися назад, щоб не ризикувати.
Вони почали розробляти план, як їм виживати. Тоді ще було можливо робити якісь замовлення онлайн і доставку, тож вони робили запаси всього, щоб протриматися при довгій блокаді.
Допомога
А коли почалися обстріли з "Градів", то Вовік з Оленкою ховали у своєму підвалі сусідських дітей. Будинок був великий, вони планували там жити великою родиною.
Володимир — другий чоловік Олени, в них не було власних дітей, і вони мріяли про власну дитину, навіть планували робити ЕКО того року… Вони мали їхати в Київ на процедуру запліднення, але через війну не змогли виїхати з Переможного.
Але навіть у тих умовах вона продовжувала допомагати не тільки людям, але й тваринам.
Вони з Вовою зробили вдома притулок для бездомних тварин, які залишилися в Переможному, навіть окреме приміщення їм виділили. Збирали, лікували, годували. Настільки це були це світлі люди…
Вовік з Оленкою доповнювали один одного, бо вона була, як вогник — активна і запальна, а він тихими, м’яким і спокійним. Але вони знайшли одне одного і дуже гармонізували.
Володимир працював програмістом і мав підробітку у нас на радіостанції, там вони й познайомилися. І якби не війна, вони б були щасливою парою з дітьми, великим будинком і безліччю добрих справ. Бо навіть під тими обстрілами вони копали картоплю, варили борщі й відносили військовим — оборонцям Луганського аеропорту.
Вбивство
Потім Олена з Володимиром зникли. Їх викрали з власного будинку. Довгий час ми не знали, що відбулося і були впевнені, що їх забрали на підвал в Луганськ.
Розповідала мені про це донька Олени — її дідусь, Оленин батько, був у той момент вдома. Так от, десь о 04:00 в дім увірвалися озброєні люди, почали стріляти по стінах, вдарили дідуся прикладом автомата, вбили всіх тварин і забрали Володимира та Олену.
Майже рік ми були впевнені, що вони живі, що їх тримають десь у підвалі. Але дива не сталося. Їх знайшли мертвими, прикопаними в сусідньому селі. Олену катували, бо в неї не було жодної цілої частини тіла. Лише після того застрелили.
Останній пост Олени на сторінці у сомережі був зі словами "Ми будемо жити". Але їх обох вбили росіяни.
***
Олену Куліш та Володимира Альохіна у 2016 році нагородили премією "Народний герой України" посмертно.
У квітні 2020 року Луганська обласна прокуратура на офіційному сайті повідомила, що розслідувати вбивство родини на Луганщині представниками збройних формувань окупаційної адміністрації РФ будуть як порушення законів та звичаїв війни. Кримінальне провадження вело управління СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва прокуратури Луганської області.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
