Учасник Революції Гідності Тарас Личко потрапив на Схід без жодного досвіду військової служби. Разом з побратимами він опинився під обстрілами у Слов'янську та боровся за Луганський аеропорт. До Дня добровольця Тарас Личко розповів Суспільному свою історію.
Після Революції Гідності Тарас Личко хотів захищати країну в лавах Нацгвардії, проте йому відмовили, адже в чоловіка не було досвіду військової служби. Він вирішив не здаватися.
"Після цього я поставив перед собою завдання - будь-яким методом потрапити на Схід. В цей час військову службу проходив мій товариш у львівській 80-й бригаді. Я йому кажу, я хочу їхати до тебе. Знайшов бізнесменів, які допомогли нам купити тепловізори і біноклі. І дібрався на Схід на автомобілі швидкої медика Майдану", — каже Тарас Личко.
В перший день, коли Тарас приїхав на Схід, його бригада потрапила під обстріл. Тоді 80-та бригада була під Слов'янськом.
"Я не жалкував про те, що я лишився, навіть в найгірших халепах. Але якщо би я знав, що прийдеться пережити, не знаю чи я б тоді прийняв для себе рішення. Кажу це щиро і відверто", — розповів військовий.
Тарас Личко був в одному із літаків, які транспортували десантників на Луганське летовище. Тоді, у червні 2014, доброволець та його товариші змогли приземлитись у Луганську. Наступний літак збили терористи.
"До війни я боявся торкатись мертвих людей. Там не було такої відрази, ти розумієш, що це твій брат по духу. Останки, шматки тіл, металу. Запах людський, такий солодкавий, обгорілого тіла, тільняшок, форми. Стан був дуже жахливий", — додає Тарас Личко.
Захист аеропорту тривав 146 днів. Для окупантів будівля була ключовою локацією. У серпні через тривалі обстріли інфраструктура аеропорту була знищена, військові залишались без води, їжі та боєприпасів. У ніч на перше вересня військові отримали наказ і вийшли з-під руїн. Героїв зустрічали у Львівському аеропорту.
Тоді Тараса зустрічала донька — Зоряна Коновалець. Дівчині — 23. Зараз вона на передовій, служить у 80-й бригаді, як і її батько.
Читайте також: Війна закінчиться з останнім похованим. Історія львівської волонтерки
