Понад 1300 безпілотників за місяць знищив батальйон безпілотних систем Signum 59-ї окремої штурмової бригади, розповідає командир ударної роти батальйону Владислав на псевдо «Турист». Його підрозділ працює, зокрема, і по російській логістиці на окупованих територіях. 30-річний «Турист» у 2022 році повернувся з Естонії, де мав власний бізнес, та долучився до війська. В інтерв'ю Суспільне Донбас він розповів про перехоплення російських дронів, роботу за десятки кілометрів від лінії фронту, людей у своєму підрозділі та чому, за його словами, звідти не йдуть у СЗЧСамовільне залишення військової частини.
— За рахунок чого ваш підрозділ досягає результатів і якими вони були за останній місяць?
— Ми в більшості добровольці. У нас надзвичайно низький відсоток людей мобілізованих, навіть назвемо їх «бусифікованих», — майже немає. Через це, я вважаю, наші підрозділи зараз одні з найефективніших у Силах оборони України.
Якщо брати ППО, нашу безпосередню роботу та Middle StrikeТак називають клас ударних безпілотників та ураження цілей на оперативній глибині противника на відстані від 30 до 200-300 км від лінії фронту, то за останній місяць силами нашого батальйону було знищено понад 1300 безпілотних літальних апаратів. Переважно це літаки-камікадзе.
По Middle Strike було знищено близько 80 вантажівок та іншого логістичного транспорту, який рухається з боку Росії у Крим і далі до нас, вглиб країни. Майже вся ця техніка була знищена на відстані від 50 до 120 кілометрів від лінії бойового зіткнення у бік противника.
Як людський, так і фінансовий ресурс ворога майже не обмежений. Скільки б ми їх не знищували, вони не закінчуються, але рух значно зменшився. Ми перекрили їм логістику відсотків на 30–40, можливо.
Раніше ми вилітали на траси — там прямо кишіло фурами, вантажівками й тому подібним. Зараз потрібно витратити деякий час, щоб іще знайти підходящу ціль. Ми працюємо виключно по великих вантажних логістичних фурах або військових автомобілях, не беремо все підряд.
— Де працює ваш підрозділ?
— Ми своїм підрозділом працюємо взагалі по всій окупованій території України.
— Які з останніх уражених цілей вам найбільше запам'яталися?
— Багато цікавих цілей було уражено, і кожного разу ти щось нове знаходиш. З останнього, що запам'яталося, — так само вільне полювання, але не буду говорити, на якій трасі.
Було виявлено колону автомобільного транспорту. Дві групи МВГ, які їхали спереду і позаду, дали розуміння, що це взагалі не цивільний транспорт. Прийняли рішення уражати саме вантажівку. Передивилися відео — було видно, що вона везла ракети. Найімовірніше, це були ракети до «Бука» або чогось подібного. Це така екзотична ціль була, дуже цікаво.
— Які ще цілі уражали за останній місяць?
— За останній місяць теж цікаве, чого в нас раніше ніколи не було, — це потяги.
Логістику залізницями дуже добре перекрили. Чотири потяги було знищено десь за сім днів. І це теж дуже хороший, приємний результат, тому що росіяни у своїх пабліках писали, що рух залізницею перекритий.
Ми самі помічаємо, коли ворог атакує наші дороги. Ми відчули на собі, наскільки це критично, коли у прифронтових містах немає палива, наскільки критично, коли в магазини ніхто не хоче їхати, тому що дороги під обстрілами. І це дороги за 50–70 кілометрів від фронту, тобто дуже далеко.
Це серйозний удар по морально-психологічному стану. Але в першу чергу — по підвезенню та забезпеченню фронту, тому що ніколи не знаєш, кого ти знищиш у тій «буханці»Так через форму називають автомобіль УАЗ — виробництва Ульяновського автомобільного заводу. чи військовому пікапі. Вороже керівництво не їздить на ЛБЗЛінію бойового зіткнення, вони всі їздять у тилу.
Тож я вважаю, що це надважлива робота. Коли ти вилітаєш на трасу за 100 кілометрів від ЛБЗ, вони там, по-перше, їздять у бронежилетах і касках — ми це підтверджуємо, коли вже безпосередньо уражаємо цілі. По-друге, рух майже зупинився.
— Наскільки змінилася результативність вашої роботи?
— Те, що було найрезультативнішим два тижні тому, зараз стає просто звичайною роботою, тому що ми весь час масштабуємося, збільшуємо кількість вильотів.
Умовно, місяць тому вісім уражених цілей за день, з урахуванням того, що нам до цілі летіти більше години одним польотом, — це тоді для нас було багато. Зараз у нас 12 за день — і це норма.
— Скільки чого летить сюди в цей бік? Які дрони найчастіше вражаєте?
— Найчастіше, безумовно, це дрони-камікадзе «Молнія»«Молнія» (або «Молния») — це російський ударний безпілотний літальний апарат літакового типу, який масово застосовується російськими військами як дрон-камікадзе та засіб терору прифронтових регіонів і прикордонння України росіян. Як у нас у народі кажуть, зроблені з лайна і палиць, але все одно ця річ несе смерть, і їх потрібно знищувати. Їх знищується найбільше, тому що виробництво у росіян так само наймасовіше.
Попередньо це десь 1200–1300 БпЛА-камікадзе на місяць. І це всього два екіпажі, чотири людини таке роблять.
Коли ми говоримо саме про захист тилових районів і піхоти вже від чогось більшого, ніж ці камікадзе, хлопці знищують повітряну розвідку противника. І більші камікадзе — такі як «Ланцет»,ZALA Lancet («Ланцет») — це російський баражуючий боєприпас (дрон-камікадзе) виробництва компанії ZALA Aero (входить до концерну «Калашников») «Скальпель»«Скальпель» — це російський баражуючий боєприпас (дрон-камікадзе), розроблений конструкторським бюро «Восток», який у ЗМІ часто називають «дешевим аналогом» або «молодшим братом» БПЛА «Ланцет», «Шахед», «Герань-2».
Ми перейшли до того, що винищили повністю всю розвідку в нашому районі, в зоні відповідальності нашої бригади і суміжних бригад, наскільки це можливо. Зафіксувати зараз ворожий розвідник — це вже історія, яка іноді прямо доводить до щастя: сидиш — і нарешті щось до тебе залетіло.
Ми їх довели до стану розпачу, і вони прямо змирилися з тим, що літати в наш район їм немає сенсу і немає ніякої ефективності від цього.
— Який секрет такої успішності вашого підрозділу?
— Люди прийшли до нас у підрозділ виключно через своє бажання щось змінити, допомогти в нашій визвольній війні. Ми так само кажемо всім новоприбулим або охочим долучитися до нашого підрозділу, що в нас відсидітися не проканає. Ти йдеш, тому що хочеш робити результат.
Зі свого боку я стараюся забезпечити людей усіма засобами й можливостями для того, щоб вони добре виконували свою роботу.
— Обов'язково для того, щоб працювати у вас, у мирному житті бути айтівцем, геймером чи ще кимось?
— Та ви що? У нас усі абсолютно різні. Куди не глянь — у кожного різна професія. І мене в більшості випадків цікавлять люди, які ходять у гори.
Люди, яким цікаве життя, яким цікаво жити, — взагалі найкрутіші військовослужбовці. Тому що коли є прагнення до чогось нового, воно не розрізняється на якісь категорії.
Коли ми почали формуватися, збільшуватися з п'яти людей, а зараз нас 40–50 людей, я взагалі не відчуваю складнощів. Згадую себе декілька років тому, коли ми тільки починали цей шлях, і зараз думаю: мабуть, дарма я переживав.
Коли класний колектив, в якому завжди є розуміння, відповідальність і відсутність поганих звичок — алкоголю і тому подібного, коли люди свідомо розуміють, навіщо вони тут і що вони роблять, — взагалі прекрасно.
— Чи йдуть люди від вас у СЗЧ? І що робити, щоб цього не було?
— Жодного випадку не було такого.
У людей є час на відпочинок, є час побачитися з сім'єю. Людям вистачає всього. Коли ти до цього всього ще й приносиш результат на своїй улюбленій роботі — навіщо це все?
— Розкажете про робоче місце?
— Це «паті-сигнобус»Паті — від англійського вечірка, сигно — частина назви підрозділу «Сигнум», бус — з англійської автобус., наше робоче місце для ППО і не тільки. Ми використовуємо його у випадках, коли маємо роботу на виїзд.
Він обладнаний антеною керування від «Диких шершнів»«Дикі Шершні» (Wild Hornets) — це українська MilTech-компанія, яка розробляє та виробляє бойові безпілотні системи для Сил оборони України, станціями керування, моніторами. У більшості випадків ми його застосовували для перехоплення ворожих цілей. Це «Шахеди» — до того часу, поки вони не стали реактивними у великих кількостях.
У нас тут повне завантаження — 16 дронів. Бувало таке, що за один вечір ми повністю все це випускали в бік ворожих цілей і мали дуже хороші результати.
— Де відбувається найголовніша паті? Де сидить діджей?
— Отут діджей. Отут діджей, який заправляє всю цю історію. Тут знаходиться штурман і ще одна людина — заряджаючий, який весь час виносить дрони.
Це, в принципі, мізки та очі цієї всієї історії, які збирають інформацію, виводять нам на екран. Звідси ми бачимо картинку з дрона і передаємо на нього керування.
— Коли роботи немає, коли пауза в цьому автобусі, що робите?
— Каремати, можемо полежати, можемо й кави заварити.
— Тому що війна — це вже і є життя?
— Звісно. Я вже іноді, коли їду додому, не знаю, де мій дім, настільки рідше я буваю там, ніж тут. А тут хлопці — це друга сім'я.
— Ким ви були в мирному житті і як сталася з вами ця метаморфоза?
— Звичайним пацаном, який хотів якось змінити своє життя чи створити його.
У 20 років усі кажуть: «Треба знайти себе». І весь мій шлях до війська я, мабуть, шукав себе.
На якийсь короткий проміжок часу, на три роки, я вважав, що знайшов себе в Естонії. І дуже дивним чином, коли були розмови про можливу війну в Україні, я чомусь думав: тільки б у цьому не брати участі.
Але вийшло так, що жодного дня не зміг сидіти й чекати в Естонії, коли почалася війна.
— Про що ви зараз мрієте?
— Просто робимо свою роботу тут і зараз. Зараз є якісь бажання різного роду, але це не мрія, не мета.
Мета одна — все більше і більше знищувати противника, завдавати йому ураження, створювати складнощі в його житті. А інших мрій як таких немає.
Ми в більшості своїй у підрозділі прийшли на війну добровольцями. І з 2022 року дотепер наше бачення цієї війни не змінилося взагалі. Ми тут будемо до того часу, поки вона не закінчиться.
Жодного разу за всю війну я не сказав, що вигорів. Я не вважаю, що втомився морально. Фізично втома була, так. Морально — ні.
— Яким ви бачите кінець війни?
— Я не думаю взагалі, що ця війна хоч колись припиниться. Мати такого сусіда — це означає воювати з ним вічно. Можливо, десь якась нетривала заморозка конфлікту і буде, але я в це не вірю.
Як можна взяти і віддати нашу землю, наші території, за які загинуло стільки людей? Просто взяти, потиснути їм руки і почати дружити?
Ми живемо в часи найбільш задокументованої війни, яка була у світі. Ми бачили ті звірства, які відбувалися на нашій землі з нашими людьми. І просто так усе це взяти і пробачити? Це неможливо.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
