Військові Болівії під керівництвом генерала Хуан Хосе Зуніги 26 червня намагалися взяти штурмом президентський палац у Ла-Пасі. Броньована машина прорвала вхід до резиденції, президент Луїс Арсе назвав це спробою перевороту.
Суспільне Культура розповідає про історію країни, її зв'язки з Радянським Союзом, українську діаспору, а також про колоніалізм у російському павільйоні на Венеційській бієнале.
Венеційська бієнале: російський подарунок для Болівії
Росія має свій павільйон на Венеційській бієнале з 1914 року, але через повномасштабне вторгнення в Україну вона не брала участі в заході 2022 та 2024 року. Цьогоріч Росія надала свій павільйон Болівії. Видання Artslooker зазначало, що цей російський жест — лише один зі способів відбілити свою репутацію у світі після вторгнення до України, використовуючи такі великі культурні майданчики, як Венеційська бієнале.
Виставка називається "Дивлячись у майбутнє-минуле, ми крокуємо вперед" (Looking to the futurepast, we are treading forward). Там представлені роботи не лише болівійських митців, а й з інших країн Південної Америки. Виставку організувало Міністерство культури, деколонізації та депатріархалізації Болівії за сприяння Мінкульту Росії.
Міністерка культури Болівії Есперанси Гевари заявила, що "ця виставка є важливою можливістю поставити питання і знайти відповіді про те, як розширити наші горизонти для всіх, з півдня на північ, зі сходу на захід, без дискримінації", та додала, що такий жест Росії не залишиться непоміченим, оскільки "культура є і може бути інструментом співпраці та єдності між народами, корисним для прогресу".
Як писало видання The Art Newspaper, угода про надання павільйону для Болівії збіглась в часі з іншими угодами між РФ та Болівією про видобуток літію й атомні дослідження.
Водночас, за даними Геологічної служби США, яка провела активну розвідку джерел покладів літію у світі у 2024 році, світові запаси становить 105 мільйонів тонн. Лідером за запасами є саме Болівія, яка має 23 мільйони тонн покладів цього металу, який, зокрема, використовують у виробництві електробатарей.
У своєму тексті критик Борис Філоненко цитує журналіста та автора книжки про російський колоніалізм Максима Еріставі, який пропонує формулу російського колоніалізму: "маніпуляція — вторгнення — винищення".
Філоненко пояснює, що в історії павільйону вона розгортається так: "Газова війна — переписування історії (щоб не лишалося незручних винятків, як-от 1993 рік, або двох прочитань щодо прив'язки Кабакова до російського мистецтва) — запрошення Болівії (під комісарством Міністерства культури, деколонізації та депатріархалізації Болівії) — …".
Нова російська імперська технологія
У сучасній політичній теорії дослідники сходяться на думці, що Росія намагається вдосконалювати свою імперську політику для розширення впливу в Латинській Америці. Зокрема, Кремль активно поширює пропаганду та дезінформацію в Аргентині, Болівії, Чилі, Колумбії, Кубі, Мексиці, Венесуелі, Бразилії, Еквадорі, Панамі, Парагваї, Перу та Уругваї.
За даними Держдепу США, Росія намагається переконати ці країни у справедливості війни проти України, оскільки називає це боротьбою проти неоколоніалізму — і закликає долучитися до цієї боротьби на боці Москви. Тож у цьому контексті Росія використовує культурні зв'язки з Болівією, щоб вона залишалася колонією нового типу: де між країнами будуть культурні зв'язки, обмін ресурсами й схожі політичні устрої.
Болівія була колонією Іспанської імперії — це травматичне минуле відобразилося у відносинах з іншими країнами. Болівія скептично налаштована до США, як до потенційного нового колонізатора Латинської Америки. Тож Болівія піддалася на російські маніпуляції про те, що РФ "звільняє від неоколоніалізму", коли насправді залежність країни від Росії посилюється. Наприклад, Газпром інвестував кошти в дослідження покладів газу в країні у 2008–2009 роках.
Крім того, Болівія співпрацювала з Росією під час пандемії коронавірусу. Також Болівія одна з країн, що зареєструвала російську вакцину проти COVID-19 "Спутник V".
Дипломатичні представництва в Болівії
Перші дипломатичні контакти Російської Імперії та Болівії почалися в 1898 році. Дипломатичні зв'язки СРСР з Болівією почалися 18 квітня 1945 року, однак радянське посольство відкрилося лише у грудні 1969 року, а у 1970-му до Болівії прибув посол.
РФ має посольство в найбільшому місті Болівії Ла-Пасі, а Болівія має посольство в Москві.
У Болівії немає посольства України. Проте є почесне консульство України у Санта-Крусі, а у Києві є почесне консульство Болівії. Посольство відрізняється від почесного консульства тим, що в останньому працюють громадяни країни, в якій діє представництво. Тобто в Санта-Крусі консулкою є громадянка Болівії Марія Елена Лема Дієc де Медіна. Це консульство є частиною української дипломатичної місії в Бразилії.
Українська діаспора в Болівії
На відміну від сусідніх країн: Бразилії, Аргентини, Парагваю, українська діаспора в Болівії є нечисленною.
Представництва Світового конгресу українців в Болівії також немає.
Співпраця СРСР і Болівії
Співпраця Болівії та СРСР збільшувалася на фоні Холодної війни й приходу до влади лівих сил у Болівії 1969 року. Радянський Союз хотів розвідати поклади сировини та добувати їх. Крім того, ще одна ліва країна в Латинській Америці (Куба, Нікарагуа, Колумбія) для СРСР була потрібною, щоб протистояти США.
За даними розсекречених архівів бібліотеки тодішнього президента США Ніксона, активну залученість СРСР у Болівії фіксували з 1970 року. У цих звітах йдеться про цільову фінансову підтримку в обмін на ресурси. У 1970-му Радянський Союз та Болівія уклали низку угод і не тільки:
- Угода про науково-технічну співпрацю
Вона передбачала обмін науковцями та спеціалістами, а також інформацією. Угода почала діяти у червні 1970-го, тоді ж болівійське олово вперше продали до СРСР. У жовтні 1970 року СРСР запропонувало допомогу Болівії в пошуку нафти й мінералів на Альтіплано.
- Торгова угода
Її підписали у серпні 1970-го: вона передбачала створення торговельних представництв у Москві та Ла-Пасі й кредит у розмірі 27,5 мільйонів доларів для Болівії. Країна мала його повернути під 3 % протягом десяти років.
Також у березні 1970 року між країнами почався культурний обмін. СРСР та Болівія визнавали професійні й технічні дипломи одне одного; передбачалися стипендії болівійським студентам і фахівцям; був обмін професорами на рівні університетів. Технічний університет Оруро уклав окрему угоду з Московським університетом Патріса Лумумби, яка надавала шість стипендій на рік болівійським студентам і двом аспірантам Московського університету Патріса Лумумби.
Дещо погіршилися відносини у 1972-му. У березні того року The New York Times писало, що тодішній уряд президента Уго Банзера Суареса непрямо повідомив, що радянське посольство фінансувало ліві повстанські рухи в країні. Тож із Болівії вигнали 119 працівників посольства СРСР. Це сталося після трьох років існування радянського посольства у цій країні.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
