Гурт Epolets випустив нову пісню "Крик", написану в бомбосховищах під час ракетних атак. В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо Промінь фронтмен гурту Epolets Павло Варениця розповів, чому гурт не видавав повноцінні альбоми з 2017 року і яким буде наступний реліз, а також про те, як зараз допомагає ЗСУ та ТРО.
Останнім часом я часто чую від багатьох музикантів, що після 24 лютого вони емоційно замерзли. Чи впадав ти у "заморозку" і скільки вона тривала?
Як і всі емоційно мислячі люди, я впав в таку "заморозку" в перший місяць точно. Я не тільки не писав музику, а й не слухав її. Тому що музика дуже повертала мене у довоєнні часи і це було трохи важко. Було важко усвідомлювати, що було життя до війни. І взагалі розуміти, що і далі є життя в інших країнах, в іншому, "паралельному" світі, який зараз продовжує існувати. Я вчився існувати, жити, думати у воєнні часи.
Що допомогло вирватися із цього стану?
Складно виокремити якийсь один момент. Але коли я написав пісню "Крик", коли виклав її в інтернет, коли почав отримувати відгуки від своїх підписників, тоді зрозумів, що я не один таке відчуваю. Завдяки цій підтримці я почав повертатися до життя.
Паралельно із творчістю чим ти займаєшся під час війни?
З самого початку війни я почав займатися волонтерством. Я збирав через свої сторінки в соцмережах гроші на провізію, на їжу. У мого знайомого є кафе і там, на кухні, ми готували їжу для ЗСУ і ТРО. А коли нарешті нормалізувалися поставки й приготування їжі безпосередньо в підрозділах, то ми завершили це. У квітні я почав займатися ліками. Збирав їх в Одесі у своїй квартирі, яка перетворилася на таку собі штаб-квартиру, й відправляв у гарячі точки біля Одеси, на Миколаївщині й Херсонщині.
Як створювалася пісня "Крик"? Чи всі музиканти Epolets змогли долучитися до її створення?
Не всі. Я тягав за собою комп'ютер у бомбосховища та під час волонтерства і збирав "рибу" для демозапису. Потім відіслав її нашому звукорежисеру на нашу студію в Дніпрі. І ось таким чином всі записувалися, хто де записував свої інструменти. Я навіть в порту в Одесі записував голос. Бо це єдине місце, де можна було знайти тихе приміщення, щоб на запис не потрапляли звуки повітряної тривоги.
Що саме цією піснею тобі хотілося донести слухачеві?
Я не хотів щось донести. Мені хотілося свій біль і свої емоції виплеснути кудись. І мені здалося, що пісня найбільше підходить для цього. У цій пісні повна хронологія моїх емоцій.
Останній ваш альбом "Діти Моря" вийшов у 2017 році. Сингли після того ще виходили, а от повноцінні альбоми — вже ні. Чому так сталося, що група, яка виступала практично на всіх фестивалях, яка мала дуже багато концертів по Україні, взяла і замовкла?
Чому замовкла? Чесно скажу – мене захарило випускати альбоми. Випускати сингли – це завершеніша думка, як на мене. Від ідеї до втілення швидше минає час. Немає відволікаючих моментів, через які ти можеш втратити якісь деталі, і фінальна ідея зміниться. І в нас якраз уже готовий новий альбом, який ми планували наприкінці березня випустити. Але війна завадила його виходу.
Які пісні там мали бути?
Точно не про війну. Тому боюся, що його не на часі зараз видавати. Думаю, що в тому вигляді, в якому він мав вийти, він і не вийде. Частина пісень вийде в наступні роки, коли це буде актуально. Я залишу в альбомі ту частину пісень, які вважаю актуальними, і доповню її піснями, які я пишу зараз. Зокрема піснею "Крик".
Чи можеш ти собі дозволити зазирнути в майбутнє під час війни та поділитися тим, що ви плануєте в Epolets? Релізи, концерти?
Планується одна пісня. Це максимум з того, що я можу сказати. Війна навчила мене не планувати більше, ніж на два дні вперед. Або ж не більше, ніж на тиждень розплановувати справи. Бо кожного дня змінюється все максимально: і ситуація в Одесі, і кожен день війни різний.
Про що буде пісня?
Пісня буде про українців, які втратили свої домівки. Але це позитивна пісня, якщо порівнювати з "Криком".
Редактори текстової версії інтерв'ю: Ганна Кор, Валерія Федченко.
Війна — усі останні новини
- Костянтин Трембовецький: про гумор під час війни, українізацію та вміння переглядати позицію
- "Вперше за довгий час почула звуки. Це були вибухи": автори документальних фільмів про те, як війна змінила їхніх героїв
- "Втомились, не втомились — у нас люди гинуть кожен день": інтерв'ю з Олександром Яцентюком, актором фільму "Памфір"
- "Відчуття, що важливе послання про вбивства людей подали між кавою і десертом": Ірина Цілик про Каннський кінофестиваль
- Юлія Юріна (ЮЮ): "Складно пробитися крізь пропаганду, яка зомбує людей"
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
