Перейти до основного змісту
Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"

Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"

Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"
.

20 січня на екранах кінотеатрів виходить фільм молодої режисерки Катерини Горностай "Стоп-Земля", який ще до вітчизняного прокату встиг наробити галасу на міжнародних і українських кінофестивалях. У Берліні стрічка отримала "Кришталевого ведмедя" на Берлінале, на ОМКФ в Одесі – Гран-прі та "Золотого Дюка", а українські кінокритики присудили їй п'ять нагород "Кіноколо": за найкращий дебют, сценарій, жіночу роль, режисуру і повнометражний фільм.

Катерина Горностай вже відома як режисерка документальних фільмів – у 2013 році її стрічка "Між нами" отримала схвальні відгуки на кінофестивалі "Молодість". Потім, за часів Революції Гідності, вийшли ще два фільми – "Євромайдан. Чорновий монтаж" і "Скрізь Майдан". Тому не дивно, що її повнометражний ігровий дебют, який розповідає історію дорослішання на прикладі підлітків однієї з київських шкіл, прикрашає молодіжну мамблкорФільми "розмовного жанру" (від англ. mumbl – бурмотати). Ключовою рисою багатьох мамблкор-фільмів є натуралізм в акторській грі та діалогах драму елементами документалістики.

І це одразу є як головною прикрасою, так і причиною, з якої деякі глядачі можуть не відчути фільм таким, як його задумала режисерка. Спробуємо розібратися разом.

16-річна Маша вчиться у звичайній київській школі в 11-А класі. Не почуватися дивно та відсторонено в колективі їй допомагають близькі друзі Яна та Сєня, по-своєму переживаючи напружену шкільну буденність. Окрім майбутніх екзаменів, вийти із зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашу. Вона розуміє: якщо не наважишся спитати – ніколи не знатимеш, чи це навзаєм.

"Це не просто історія першої закоханості, а історія першої точки у житті, коли починаєш про себе більше розуміти через травматичний досвід. Там немає як такої травми, але є внутрішня травма через неприйняття іншої людини, і це дуже потрібний досвід для того, щоби вискочити з ілюзії. Після цього розумієш, що ти всесильний, але не все від тебе залежить. Дуальність дає величезний поштовх на те, щоби рухатися далі і взагалі робити по життю все що завгодно", — сказала в інтерв'ю UA: Культура Горностай під час Одеського кінофестивалю.

Останніми роками в Україні з'явилися гідні представники жанру підліткової драми. "Плем'я" Мирослава Слабошпицького – сильна авторська історія, але навряд чи ідеально підходить для молодих глядачів. З недавніх проєктів можна виділити серіали: "#Школа", трилер-антологію "Перші ластівки", а також вебсеріал Антоніо Лукіча "Секс, Інста та ЗНО". Проте "Стоп-Земля" відрізняється від них на глибокому, концептуальному рівні. І це може стати перешкодою для її розуміння.

"Стоп-Земля" не є художнім фільмом у традиційному сенсі. Зазвичай у фільмах наявні конфлікти, які змушують героя відправлятися у метафоричну "подорож", долати перешкоди на своєму шляху, ставати сильнішими та змінюватись, щоб досягти мети.

Конфлікти в "Стоп-Землі" вичерпуються інфантильними питаннями, типовими для підліткового віку та знайомими більшості дорослих глядачів. Перепони між героями та їхніми цілями (в кого вони є, бо невизначеність – одна з ключових тем історії) переважно існують в головах і серцях, а не втілюються через токсичне середовище, яким ми звикли згадувати школу. Школа тут описується дещо утопічно, що неодноразово обговорювалось журналістами безпосередньо з режисеркою.

Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"
Кадр з фільму Катерини Горностай "Стоп-Земля". Facebook

Хулігани тут не такі вже й злі, однокласники доволі привітні. Вчителі поводять себе як нормальні люди, батьки намагаються ставитись до своїх дітей з розумінням (навіть якщо їм це не завжди вдається), а школярі достатньо заможні, щоб їхні проблеми зводилися до особистих фрустрацій. Хоча, за словами режисерки, спочатку школа в сценарії була більш наближена до реалій, але потім вона вирішила зробити навпаки – створити світ, в якому школа стане місцем, де все добре.

Тобто ті речі, які асоціюються в нас із підлітковими конфліктами в нашій пам’яті, не є предметом розмови у фільмі "Стоп-Земля". Проте така відірванність від реальності дозволяє перемістити персонажів у космічний вакуум, де важливо не куди ти прямуєш, а де перебуваєш зараз.

В інтерв’ю UA: Культура режисерка згадувала, що їй цікаво працювати з людьми без акторського досвіду. І пояснила – частково через те, що в неї ще слабкий драматургічний складник, загалом її акторам нічого грати. Переважно глядач сучасного кіно звик відштовхуватись у драматургії сюжетів від конфліктів, які допомагають створити необхідний темп історії, де герої розкривають характер через те, як вони дають собі ради з проблемами, як досягають мети.

Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"
Кадр з фільму Катерини Горностай "Стоп-Земля".

Тому сценарний експеримент "Стоп-Землі" можна однаково вважати як вдалим, так і недопрацьованим. Втім, у ньому реалізований творчий задум режисерки: показати героїв зі звичайним життям, без пригод на рівні серіалу "Ейфорія".

"Кіно – це конфлікт. Дійсно, конфлікт лежить там, де є sex, drugs & rock'n'roll, і де це дуже легко зобразити. Але мені було цікаво створити драматургію, де конфлікт не такий явний", – казала в одному з інтерв’ю Катерина Горностай.

За її словами, коли команда готувалася знімати кіно, якраз виходила "Ейфорія". Проте після кастингу стало зрозуміло – велика частина підлітків не має такого досвіду в 16 років: "Вони проживають звичайне життя, але теж заслуговують мати свій фільм. Навіть якщо у них немає суперсерйозних драм – вони мають одну велику драму, яка називається: "Мені потрібно дорослішати і робити найважливіші вибори у своєму житті".

Декому буде нелегко співпереживати героям, які нікуди не поспішають і не знають, чого хочуть. Інші зможуть насолодитися процесом "споглядання" – тим більше, що фільм дає для цього все необхідне: класну операторську роботу, приємну акторську гру, десь на фоні грає знайома музика.

Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"
Кадр з фільму Катерини Горностай "Стоп-Земля".

Все віддалено нагадує нашу реальність, поки оповідання не робить паузу на зображенні якихось артефактів: грі у "пляшку" або "Стоп-Землю", поході в космічний музей, довгому та тривожному очікуванні на відповідь на повідомлення в Instagram. Проте відсутність конфліктів не робить фільм прісним, як і відсутність божевільних пригод у житті підлітків не робить їх нецікавими або неважливими.

Частково це обумовлено художньо-документальним стилем: режисерка не створює конфліктів, але уважно спостерігає за своїми героями. Показує середовище, в якому персонажі переживають складні емоції. У реальності світ змінюється дуже швидко, викликаючи залежність до постійних трансформацій – разом з цим приходить постійний стрес, тривожні думки, що ти не впораєшся з цими змінами. У цьому легко загубитись і забути, що найголовніше відбувається "тут і зараз".

"Стоп-Земля" може сподобатись і бути цікавою підлітковій аудиторії (дуже сподіваюсь, що так і буде). Також це зможуть оцінити й 30+-річні глядачі, які ще пам’ятають власні емоції з молодості, в кого ці травми недопрацьовані та іноді дають про себе знати. Але вирішення проблем, конкретних порад або прикладів, на яких б ви могли навчитися і стати кращими – немає. Якщо у вас є проблеми, то зверніться по допомогу, "Стоп-Земля" не є сеансом психотерапії. Радше – другом, з яким комфортно помовчати, з яким можна поділитися наболілим.

Проблеми ukraine teenage mumblcore. Про фільм Катерини Горностай "Стоп-земля"
Кадр з фільму Катерини Горностай "Стоп-Земля".

Що ми маємо в підсумку? Відсутність конфлікту в дещо "утопічній" реальності, наповненій підлітковими проблемами. Документальне спостереження в художньому фільмі без можливості втручання у події – можливо, це і є одна з ознак "української нової хвилі", яка з’явилась після Революції 2014 року.

Можливо, це характерно і для складної української реальності, в якій дедалі частіше події сприймаються як щось нереальне. Можливо, що й ми, як герої "Стоп-Землі", дрейфуємо космічним простором в очікуванні, поки хтось або щось нам допоможе – поки ті, хто має таку силу, продовжують спостерігати за нашими пригодами з екранів телевізора.

"Стоп-Земля", як і Україна – екзотичний фрукт, який сам ще до кінця не вирішив, ким він є або ким має бути. І ми, як підлітки, створюємо утопічний світ, бульбашку, повз яку проходить тільки сонячне світло, яке не зігріває, але дає зрозуміти, що десь там існує день, що майбутнє ще не втрачене.

Читайте також

Топ дня
Вибір редакції
На початок