"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

"Якщо в когось свято, його обов'язково треба споганити" коронна фраза головної героїні серіалу "Fleabag" (Погань) могла би стати епіграфом до нього. Її рідні та друзі вважають, що вона завжди створює персональне шоу, що така в неї потреба. Але насправді ця розумна жінка має блискуче почуття гумору та висміює фальш і людські слабкості. Там, де всі роблять вигляд, ніби "у нас все добре", вона порушує табу і називає речі своїми іменами. Відгукується на ім'я "Погань", жартує, що з нею все гаразд. Шукає підтримки.

Ця драматургічна історія підкорила публіку і стала магнітом для добрих справ у театральному середовищі. У грудні 2020-го року соло Фібі Воллер-Брідж "Fleabag" пролунало в кінозалах мережі великих кінотеатрів України і підштовхнуло до розмови на деякі дуже відверті теми.

Шлях "Fleabag" до глядача почався з 10-хвилинного шоу однієї жінки та продовжився на знімальних майданчиках, театральних сценах, у залах кінотеатрів і онлайн-трансляціях. Її героїня шукає розради в сексі, порнографії, відвідуванні лекцій феміністок, висміюванні чоловіків, оголенні жорсткої правди про оточення, і насамкінець — у коханні, якому не судилося збутися… Проте хіба сум робить це шоу настільки блискучим?

Коли я кажу "шоу", то маю на увазі весь довгий шлях "Fleabag" від першого стендапа на театральному фестивалі у 2013-му до нічних чергувань шанувальниць Фібі Воллер-Брідж під будівлею театру в очікуванні автографа від акторки і благодійних показів для збору пожертв на допомогу колегам із театрального середовища.

Вистава отримала премію від Fringe First, а потім — The Stage Edinburgh за виконавську майстерність, стала частиною театру Сохо, де Фібі як найбільш перспективний драматург була нагороджена премією Critics Circle. У 2016 році її текст став основою для серіалу на BBC, що залучив мільйони глядачів по обидва боки Атлантики.

Прем’єра першої серії відбулася 21 липня 2016 року, а фінальна вийшла 8 квітня 2019 р. І критики вважають, що Фібі Воллер-Брідж перетворила "Fleabag" на улюблену телевізійну комедію, яка визначає наше сьогодення, на шоу, яке поклало початок її кар’єрі та нескінченним дискусіям навколо образу головної героїні.

Багато хто сприйняв "Fleabag" як трактат про нове розуміння жіночності та відповідь Британії Ліні Данам, яка широко відома як популяризаторка бодіпозитиву. У 2010-му вона написала сценарій, зрежисерувала та зіграла головну роль у фільмі "Крихітна мебля", здобула низку винагород "за незалежний погляд". Це вона — авторка сценарію, головна продюсерка й героїня комедійного серіалу "Girls" (Дівчата) на HBO, це її книга Not That Kind of Girl: A Young Woman Tells You What She's "Learned" в десяті роки XXI століття неймовірно вплинула на становлення дівчат у різних країнах.

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

Фібі Воллер-Брідж

А що зробила Фібі Воллер-Брідж? Вона акторка, сценаристка, продюсерка і разом із режисеркою Вікі Джонс керує DryWrite — компанією-партнером театру Сохо, яка, власне, і продюсувала виставу "Fleabag". Воллер-Брідж написала сценарій до серіалу "Вбиваючи Єву" та допомагає сценаристам останнього фільму про Джеймса Бонда "Не час вмирати". Також вона викладає на семінарах театральної лабораторії, де часто провокує письменників-початківців покинути зону комфорту: спробуйте щойно розсмішити публіку і змусити її перестати сміятися, і що різкіше й жорсткіше, то краще.

Саме такі реакції і викликає "Fleabag".

Вистава vs серіал

"Це історія про кохання", — промовляє героїня на початку другого сезону серіалу. Красива та елегантна, вона стоїть біля дзеркала туалетної кімнати у чорному комбінезоні з глибоким розрізом і витирає кров з обличчя. У той вечір вона познайомилася із сексуальним священником (Ендрю Скотт), і все змінилося. Життя помчало галопом. Якщо раніше вона не особливо замислювалася про цінності, вважала себе поганню, що причетна до безглуздої смерті подруги Бу, то тепер починає розмірковувати про свої вчинки і навіть читати Біблію. Священник виявився дуже схожим на неї: розумним, харизматичним, пристрасним, щирим, але зовсім з іншої планети. Його спосіб життя не такий, як у Погані. І все ж у фіналі обидва заговорили про любов.

У виставі тема кохання ховається в глибині. Ніби чекає можливості вийти на світло й поступається місцем самотності в серці жінки, що оплакує свої втрати за допомогою чорного гумору. Фібі Воллер-Брідж розповідає історію, сидячи на стільці та дивлячись в очі глядачам.

Для 60-хвилинного монологу вона й режисер Вікі Джонс примудряються поєднати події таким чином, що кожен епізод відбувається то за столом, то на дивані за переглядом порнографії, то в лекційній залі, де зібралися феміністки, то в таксі або в кафе, яке вони відкрили з подругою Бу. Кілька разів акторка встає зі стільця і ​​рухається сценою, згадуючи про зустріч із хлопцем в автобусі або ж про ті моменти, коли вона бігла до туалету, щоби зробити селфі своїх геніталій і відправити ці кадри одному навіженому коханцю.

Для таких делікатних тем театр не передбачає можливості інтимності. Проте Воллер-Брідж зуміла створити атмосферу довірчих стосунків із залою, звертаючись до глядачів так, ніби всі присутні давно знайомі та розуміють її натяки з півслова. Вона по-змовницьки описує подробиці своїх сексуальних пригод, пояснюючи аудиторії, що насправді не схиблена на сексі: "Я просто не можу перестати думати про це".

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

Відвертість цієї молодої жінки, яка дивиться на своє тіло крізь сексуалізовані погляди чоловіків, створює ефект присутності іншого в кожному моменті її оповіді. Вона веде діалог із чоловіками, повторюючи їхні інтонації, використовуючи пантоміму, кидає цинічні жарти, в деяких епізодах розігрує дію за ролями й міцно тримає увагу аудиторії. Художник зі світла Елліот Гріггс та звукорежисерка Ізабель Воллер-Брідж допомагають сформувати образний світ героїні. Також час від часу лунає запис із голосом невидимого співрозмовника — якогось чиновника, що ставить їй запитання, коментуючи резюме, перш ніж прийняти остаточне рішення.

Іноді здається, що актриса робить скетчі, але складно вгадати, яку карту вона витягне з колоди. Оскільки глядачі вистави "підготовлені" фільмом і знають матеріал, вони порівнюють сюжети та техніки оповіді, але багато жартів п’єси залишилися поза межами серіалу, тому в сценічній версії "Fleabag" є чим насолодитися — і у тексті, й у виконанні.

Навіть тоді, коли відбувається несподіваний поворот: героїня настільки сильно стискає маленьку морську свинку, наскільки боляче їй самій, внаслідок чого тварина завмирає назавжди. Ніхто не очікував такої жорстокості та пронизливого відчуття самотності.

Проміняти 5 років життя на ідеальне тіло? Легко!

Якщо в серіалі актриса ламає четверту стіну, періодично звертаючись просто до камери й коментуючи те, що бачить, то у виставі Фібі Воллер-Брідж і її героїня майже ототожнюються, що додає переконливості всій історії. Ми стаємо довіреними особами її авантюр, і питання про те, що ж вважати брудним і неприпустимим із погляду суспільної моралі, ніби втрачає свою вагу. Чи залишилися у двадцяті роки заборонені теми, що торкаються сексуальності людини?

Кого після #MeToo може здивувати відвертість проявів тілесності на театральній сцені?

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

Ця вистава говорить про кілька важливих речей: ми — вуаєристи, спокушені можливістю спостереження за чужим життям, і в умовах соціальної ізоляції це нам допомагає зберігати свою причетність до різних спільнот, з якими ми не комунікуємо напряму.

Другий момент: порнографічне уявне дійсно впливає на покоління молодих жінок 20-х років. Вони більше не вважають, що жіноче сексуальне бажання — це погано, і користуються своєю перевагою спокушати чоловіків.

Але чим пояснюється поведінка жінок, що довгий час чекали під дверима театру на вихід Фібі Воллер-Брідж після вистави "Fleabag"? Йдеться про спільну перемогу над усталеними стереотипами чи спільний досвід болю? Чи можемо ми стверджувати, що в питаннях сексуальності жінки 21 століття звільнилися з-під нескінченного тиску, який вони самі собі вчиняють?

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

У 2019 році серіал "Погань" отримав чотири статуетки "Еммі"

Пам’ятаєте реакцію героїні на лекції про фемінізм "Говорять жінки"? Цей епізод зберігається і в серіалі, і у виставі — лекторка запитує присутніх: "Хто з вас готовий обміняти 5 років свого життя на ідеальне тіло? Підніміть руки!". Крім героїні Воллер-Брідж та її сестри, піднятих рук у залі не було.

І третє. "Fleabag" не пропагує фемінізм. Скорше говорить від імені конкретної жінки, яка додає щось дуже особисте в загальні уявлення про це явище. І завжди — з чорним гумором. Можливо, тому її оповідь буде цікава не тільки жінкам.

"А тепер — йдіть до ліжка з "Fleabag"! Це — для благодійності!"

Упродовж квітня 2020 року в межах благодійної кампанії зі збору коштів для творчих спільнот, що постраждали від коронавірусу, британські глядачі могли придбати 48-годинний доступ до запису Fleabag в National Theater Live за 4 фунти стерлінгів. Зібрані гроші розподілялися між Національним фондом надзвичайних ситуацій, NHS Charities Together і Фондом "Fleabag".

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

Дізнавшись, що творча група відмовилася від гонорару від продажів, Воллер-Брідж сказала: "Сподіваюся, що запис "Fleabag" допоможе зібрати гроші, та водночас забезпечить невеличку театральну розвагу в часи ізоляції. Заздалегідь дякую тим, хто жертвує. А тепер — йдіть до ліжка з "Fleabag"! Це — для благодійності!". Вона також зробила пожертву в розмірі 356 000 фунтів стерлінгів.

Ще одним проєктом Фібі Воллер-Брідж, а разом із нею й Олівії Колман, Франчески Муді, Денні Бойла, Емми Томпсон, Ендрю Скотта, Джилліан Андерсон, Тома Хіддлстона, Джеймса МакЕвоя, Ієна МакКеллена, Рейчел Вайс та інших відомих персон став The Theater Community Fund.

"Погань": чорна комедія про делікатні речі в персональному шоу Фібі Воллер-Брідж

Фібі Воллер-Брідж та Олівія Колман

Вони спільно зробили внески до цього фонду, оскільки вважають, що британський театр і його коріння важливо зберегти для всіх глядачів. Місія The Theater Community Fund — полегшити наслідки економічної напруги в діяльності митців, дати їм можливість творити заради здоров’я британського театру. Розподіл фінансових ресурсів Фонду передбачає два напрямки: допомогу фрілансерам, особливо тим, хто гостро її потребує, та надання грантів акторам для театральних інновацій.

Здається, дуже розумне рішення. І воно свідчить про те, що театральна спільнота ще далеко не вичерпала своїх можливостей, щоби солідаризуватися в умовах кризи, використовувати підприємницький підхід, підтримувати та відновлювати театр, мислити ним, захищати його.

"Світ не такий страшний, коли є театр...", — сказав відомий український режисер Едуард Митницький. Так, і поки ми здатні сміятися і говорити зі сцени про делікатні, прекрасні, чудернацькі і трохи романтичні речі, він буде не таким самотнім.

Читайте також

"Дупа шиншили, є-є...". Вистава з чудернацькою назвою про безмежність свободи та людяності

Куди прямують пасажири «Трамваю „Бажання“». Рецензія на нову виставу театру імені Франка

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

"Чорнобильдорф": довга мандрівка у пошуках нового мистецтва

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше