Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Драма Лесі Українки "Камінний господар" більш як сто років тому стала першим в українській літературі твором про любовний трикутник за участі спокусника Дона Жуана. Цього листопада українська версія світового сюжету знов стала першою, адже вистава прийшла до глядача в інноваційному діджиталізованому форматі з елементами 3D.

Історія божевільного кохання відтворена з пристрастю талановитими акторами "Театру на Подолі" в режисурі Івана Уривського. 17-26 листопада відбулася онлайн прем’єра вистави, яку можна було подивитися в будь-якому куточку світу.

Страшна казка про принцесу та лицаря у в’язниці

Історія Дона Жуана для Івана Уривського була захопливою, як комікс про супергероя. А коли режисер уперше побачив п’єсу Лесі Українки, то зрозумів, що вона виводить своїх персонажів на зовсім інший рівень: Командор стає повноцінним учасником цієї історії, з’являється любовний трикутник і певний ритм віршованого тексту. Для Командора Дон Жуан — суперник, для Анни — можливість вибору.

Як зазвичай сприймається образ Дона Жуана? Герой-коханець — доволі стереотипно. Але у виставі "Камінний господар" є можливість поміркувати над тим, яким він може бути. А ще — замислитися, чим може бути любов. Іван Уривський препарує почуття, екзаменує героїв на очах у глядача, спокушає вірити в кохання між Доном Жуаном та Анною й зичити їм щастя.

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Однак ця історія заводить нас у найтемніші куточки любовних взаємин:

  • Дона Анна мріяла про те, що колись з’явиться прекрасний лицар, який підійметься на високу круту кам’яну гору та здобуде її. Вона вийшла за Командора та закохалася у владу.
  • Дон Жуан мріяв зустріти незвичайну жінку та зробити її щасливою.

Обидвоє опинилися у в’язниці власних ілюзій.

Чому ж тоді після вистави в глядача залишається пронизливе відчуття, ніби він став свідком великої історії про кохання? Для мене то найцікавіше питання.

Атмосферна музика, пластика рухів акторів, спокусливі дотики мови кохання — усе це є повітрям сцени. Перед нами не чергова пригода коханця і не розмови про секрети привабливості. Дон Жуан спокушає Анну свободою обирати, яким може бути її життя, спокушає своєю довірою, щирістю, відданістю. Його любов — “жива дитина волі”.

Любов Командора має скульптурні форми. Його життя тримається на твердому камінні, і пестощі до Анни, коли він її цілує, гладить ніжне тіло, такі чуттєві та пристрасні, водночас — спроби зліпити з неї ту жінку, про яку він мріє.

У наступних сценах нерухома та прикована до стовпа міцними металевими ланцюгами мармурова нога Анни-нареченої (а потім — статуя Анни-дружини) може означати символічну підкору чоловікові: вона стругає моркву та дослухається його порад щодо поведінки під час зустрічі з королевою. У цього подружжя є спільна мрія — дістатися найвищої вершини камінної гори — корони.

Чи то була її дитяча мрія?

Шосте чуття театру

Ідея реставраційної майстерні як місця дії героїв вистави "Камінний господар" з’явилася в художниці-сценографа Тетяни Овсійчук. Якось вона побачила малюнок зі скульптурою, яку готували до відправлення на реставрацію: то було кам’яне тіло, обкладене ганчірками та дошками. Тоді в уяві Тетяни з’явився образ майстерні, до якої приходять коробки з частинами старовинних скульптур, а Командор (скульптор) їх відчиняє та реставрує. Далі виготовили каркаси людських фігур, що рухаються завдяки 3D-анімації.

Для створення певної візуальної атмосфери Тетяна Овсійчук використала естетику потворності. У виставі скелети поводяться, немов живі істоти, та набувають плоті в людях: Долорес, Анна, Командор, Дон Жуан — їхні почуття та стосунки кам’яніють, і любов перетворюється на попіл, видимий глядачеві онлайн вистави завдяки 3D-ефектам.

Така візуалізація магічного проникнення духу каміння в людину посилює містичну лінію п’єси Лесі Українки та поглиблює її філософські сенси. Кінематограф традиційно спирається на технологічні новації, відтак ефекти трансформації образів у кіно сьогодні використовують дуже активно. Пригадаймо останню роботу Мартіна Скорсезе "Ірландець" — режисер 3D-анімацій “Камінного господаря” Андрій Компанієць пропонує провести аналогії між тим, які прийоми було використано в цьому фільмі та у виставі за класичною п’єсою Лесі Українки.

Як робилися 3D-ефекти для вистави, розповідає Андрій Компанієць:

Звісно, що сучасний театр багато що запозичив у кінематографа: екранні проекції, монтажний принцип, документування історій, часові та просторові експерименти. Однак результати такої синергії не завжди будуть на користь: не кожна вистава підходить для діджиталізації. У "Камінному господарі" цифрова програма підсилює художню концепцію режисера і дає змогу повернутися до витоків античної драми, коли завданням театру був мімезис ("імітація", наслідування).

Тобто анімовані образи імітують те, що складно відтворити на сцені — подих смерті через скам’яніння героїв та перетворення їхніх стосунків на в’язницю. Таке втручання технологій у природу театру можна вважати ще однією метафорою: ми бачимо "потойбічні" зв’язки між образами — актори це називають магією театру.

Технічну сторону “магії” забезпечувала команда продакшену із сімдесяти людей. Вони зняли тридцять сцен на чотири камери, а до цього були тижні підготовки, детальний план розкадровок, створення авторських декорацій, 3D-сканування акторів. Потім — три дні зйомок із перервами.

"Доступність" театру набуває нового значення

Народження діджиталізованої версії "Камінного господаря" надає поняттю "доступність" нового значення. І в цьому полягає вагома соціальна складова: доступність вистав означає, що глядач залишається під час ізоляції разом із театром. Людині, яка живе за межами Києва, дуже складно подивитися ту виставу, яку вона хоче. Та й багатьом киянам не завжди просто збалансувати своє дозвілля в умовах дистанційної праці. Наразі долучитися до перегляду можна звідусіль, і команда проєкту постійно працює над тим, аби наблизити театр до повсякдення без втрати якості шляхом креативних способів перегляду вистав.

Наприклад, на сторінці проекту "Театр 360°" є провокативне запрошення "підготуватися до перегляду": одягнути красиві сукні та костюми (так, ніби ви дійсно завітали на прем’єру), зробити свої фото та надіслати на поштову скриню проекту. Гадаєте, йдеться про естетські забаганки?

Насправді організувати перегляд такої вистави на екрані з використанням проектора для локальних закладів культури — не проблема. Головне — бажання, дотримання всіх карантинних правил та активні люди, яким не байдужа українська культура.

Віртуальна екскурсія "Театром на Подолі", який розпочав еволюцію театрального мистецтва України:

"Доступність" — це також можливість безперервної роботи акторів, для яких театр є домом і школою постійного професійного вдосконалення, оскільки як вид мистецтва вимагає більшого занурення в драматургічний матеріал та значної уваги до кінцевого результату. На відміну від театру кіно знімається один раз і потім транслюється на екранах будь-коли. Вистава щоразу створюється знову — така природа театру. Актори мають грати й шукати нові форми. Чи не на це очікує глядач?

Театральний Digital-вибух

Якщо подивитися на театральну сферу ширше, то вочевидь, вона переживає не тільки фінансову, але й екзистенційну кризу. Як планувати репертуар, що робити акторам, як спілкуватися з глядачами, коли майбутнє вимірюється короткими кроками?

У березні Віденська опера ледве не першою в Європі оголосила про відкриття своїх архівів для прямих трансляцій, а далі щотижня безкоштовно надавала доступ до найвідоміших оперних та балетних вистав і культових режисерських проектів. Саме на цій сцені 1 вересня відбулася світова прем'єра перформансу Марини Абрамович "7 Deaths of Maria Callas". Упродовж 2020-го року європейські театри транслювали в онлайн власні та гостьові вистави, освітні програми, фестивалі та дискусії. Частина цього контенту була платна, але здебільшого просвітницьких матеріалів і досі можна побачити безкоштовно.

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Перформанс Марини Абрамович "7 Deaths of Maria Callas".

Актори, музиканти, танцюристи вийшли у простір соціальних мереж із домашніми читаннями п’єс, арт-квартирниками, сольними виступами та перформативними форматами вистав і концертів, які проходили поза межами театру. У мережі я бачила, як на узліссі симфонічний оркестр грав із рок-музикантами, вони в той самий час знаходилися за тисячі кілометрів, а спільний виступ транслювався на великих екранах, розташованих між деревами. Оперні діви співали на руїнах історичних пам'ятників або в старовинних церковних двориках. Актори та акторки презентували перформанс у ванній, на даху чи на балконі.

Ще на початку весни незалежні арт групи почали створювати цифрові платформи для митців, чиї проекти не могли бути завершені через локдаун і вимагали додаткового часу на пошуки кінцевої форми, а часу вже не було. І платформа на ім’я The Social Distancing Festival (Фестиваль соціального дистанціювання), оперативно об'єднала навколо себе цілу спільноту перформерів. Вони здобули можливість продемонструвати свої напрацювання світові та не впасти у творчій ступор.

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Royal Exchange Theatre у Манчестері, Англія. Фото: BBC

Багато акторів і режисерів документували своє повсякденне життя в ізоляції, а потім — робили експериментальні п'єси та презентували їх онлайн. Дехто, як Пол Харт, художній керівник Berkshire's Watermill, публікували щоденники в ЗМІ. Читаєш його тексти і розумієш, що сучасна історія театру насправді відбувається не за кулісами, не в глядацькій залі, а прямо перед очима.

Разом з тим, у мережах поширювалися сюжети про адвокаційні кампанії, ініціаторами яких ставали актори, режисери, сценографи. Вони відчайдушно намагалися привернути увагу суспільства до загострення фінансових проблем театрів.

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Національний театр в Лондоні, Англія. Фото: BBC

Наприклад, у липні представники незалежної сцени обмотали будівлю Національного театру в Лондоні рожевими стрічками з меседжем "Missing Live Theatre" — такий вислів було обрано в якості контраргументу до заяв уряду, ніби театр — "токсичне місце". Представники театрів в інших містах Британії також приєдналися до акції, і перехрещені стрічки з написами стали колективним висловлюванням митців про небезпеку ситуації, коли мистецтво безпечне.

Восени у пустій залі Liceu Opera (Барселона) відбувся музичний перформанс із рослинами, який відразу перетворився на справжній хіт соціальних мереж. Люди репостили відео та запитували один в одного, чи дійсно театр заповнили живими рослинами замість людей? Музиканти, одягнені в концертні сукні та фраки спокійно виконали твір, вийшли на поклон і покинули сцену. Вважайте, що свій віртуальний меседж вони до публіки донесли.

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Музичний перформанс із рослинами у пустій залі Liceu Opera (Барселона). Фото: Liceu Operа.

Де взяти гроші на український театр

Продюсерки Даша Малахова та Наталія Чіжова називають "Театр 360°" машиною часу, яка перенесе глядачів у майбутнє українського театрального мистецтва. Загальний бюджет проєкту "Камінний господар" склав близько трьох мільйонів гривень. Але для створення вистави в держави грошей не просили. Не скористалися і грантовими можливостями.

Продюсерки звернулися до меценатів і самі знайшли кошти. Свою позицію вони пояснюють так: наразі великі бізнес-компанії не витрачають фінансових ресурсів на фестивалі та конкурси й шукають нових можливостей для взаємодії з користувачами. Театр — цікавий об’єкт інвестицій, і важливо, щоби після карантину він не опинився в пустелі.

У звичайних умовах бюджет театру для створення нових вистав формується із прибутку від продажу квитків. Але під час карантину театри не мають необхідних ресурсів. Підхід засновників проєкту "Театру 360°" орієнтований на співпрацю зі спонсорами, створення нових вистав із використанням високих технологій, завдяки чому генерується контент для монетизації театральних продуктів і розширення можливостей перегляду. Фактично йдеться про такий собі театральний Netflix.

Вистава “Камінний господар-3D”: перший крок до українського театрального Netflix

Механізм відносин із глядачем нагадує той, що пропонують онлайн-кінотеатри: людина реєструється, отримує квиток та впродовж доби може дивитися виставу на будь-якому ґаджеті. Перші 10 днів перегляд "Камінного господаря" був безкоштовним, опісля вистава перейшла у власність "Театру на Подолі" й на неї будуть продавати квитки. Водночас усі охочі зможуть подивитися спектакль і в самому театрі — він залишається в репертуарі.

Що буде далі? За словами продюсерки Даші Малахової, про наступний проєкт "Театру 360°" ми дізнаємося після завершення першого.

Але гадаю, що вже сьогодні ми можемо говорити про нове прочитання української класики та вихід театрального продюсування на інший якісний рівень.

Читайте також

"Чорнобильдорф": довга мандрівка у пошуках нового мистецтва

Спектакль "Іграшки Люшера". Як сучасний театр переміщується у персональний комп’ютер

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІнше