4 лютого – Всесвітній день боротьби із раком. Лікар-онколог обласного онкологічного центру, що у Кропивницькому, Андрій Гардашніков розповів Суспільному про вплив повномасштабного вторгнення на ситуацію з онкозахворюваннями на Кіровоградщині, що треба знати про рак та чи можна від нього вберегтися.
Чому Кіровоградщина – одна з лідерів за рівнем захворюваності на рак? (тут і далі – пряма мова)
Останніми роками кількість пацієнтів онкоцентру суттєво зросла. Наприклад, якщо говорити про стаціонарне лікування, то за 2023 рік – близько 15 тисяч пролікованих пацієнтів. В періоди до повномасштабного вторгнення було близько дев’яти тисяч пацієнтів на рік.
Причини різні. Є пов’язані саме з повномасштабним вторгненням, тому що серед пацієнтів є переселенці з прифронтових областей та військові, які в мирний час могли лікуватись в інших областях.
Військові звертаються з приводу онкозахворювань?
Здебільшого. У нас з’явився ще травматологічний профіль – нині роблять операції, не пов’язані з онкологією.
Звідки до Кропивницького приїжджають пацієнти?
Найчастіше – з Миколаївської, Харківської, Донецької та Луганської областей. На початку повномасштабного вторгнення велика кількість була з Київської області.
Яку частку від загальної кількості пацієнтів становлять первинні огляди?
Наша давня біда, мені здається – це невисокий рівень довіри до медичної системи. Навіть в часи, коли не було воєнного стану, до карантину через коронавірус, люди не завжди прагнули перевіряти своє здоров’я. Система може виявляти, виявляла б частіше (захворювання – ред.), якби було більше звернень.
З іншого боку, на мій погляд, медичній системі треба реально реформуватися і змінюватися для того, щоб викликати ту довіру. Щоб не відлякати пацієнта ще на етапі профілактичного огляду, коли нічого не турбує. Я про привітність пацієнта, повагу. Часто людина, яка звернулася до медичної системи, боїться незбереження лікарської таємниці.
Які найпоширеніші види раку зустрічаються у пацієнтів на Кіровоградщині?
Статистично – це рак шкіри, рак легенів. Для жінок – рак молочної залози, рак прямої кишки. З одного боку це означає, що здоров’ю цих органів треба приділяти більше уваги, а з іншого – дані статистики не є свідченням того, що не існує інших хвороб. Тому це не має нас спонукати взагалі забути про своє здоров’я. Якщо є щось незрозуміле, якісь підозри, то бажано це з’ясувати з сімейним лікарем, починати перевірку. Якщо є якісь симптоми, наприклад, ущільнення в молочній залозі – не завжди це рак.
Скільки людей потрапляють до онкологічного центру із занедбаними формами хвороби?
Ми можемо говорити про занедбаність на рівні 40%, майже половини. Є такі форми онкологічної хвороби, раку, які легко діагностувати. Так звані візуальні форми, коли навіть виявлення в третій, а інколи й у другій стадії – це вже надзвичайна ситуація.
Що таке "візуальні форми" й "легко діагностувати"?
Якщо ми кажемо про рак, який можна виявити при звичайному огляді, при поверхневому огляді, наприклад, жінку дивиться гінеколог і бачить шийку матки – може побачити очима – виявити цю хворобу. Або рак молочної залози, або рак шкіри. Те, що ми бачимо. Це візуальна форма – на противагу раку легенів, раку шлунку, підшлункової залози, тіла матки – локалізацій, розташованих глибше всередині, які простим оглядом – руками, очима – не діагностуєш, про підозру не скажеш.
Рання діагностика онкологічних хвороб внутрішніх органів важча. Мало хто у нас щороку робить гастроскопію, щоб виключити рак шлунку. І чим раніше виявляємо цю хворобу, тим більше шансів у пацієнта на одужання.
Крім того, якщо пацієнт в ремісії після повного курсу лікування, і немає проявів хвороби, все одно є доцільність у спостереженні за ним, бо ми розуміємо підлий характер тої хвороби. Ми не можемо заспокоїтись і сказати, що пацієнт одужав остаточно і нічого не потрібно робити.
Шанси пацієнта дожити до глибокої старості більші, якщо виявити хворобу на ранніх стадіях.
Які причини високого відсотка звернень із хворобою у занедбаному стані?
У нас немає культури піклування про власне здоров’я. Ми маємо це розуміти. Є люди, які дуже занепокоєні своїм станом, ретельно за собою стежать, але це не масово. Тут можна повернутись до потреби реформувати медичну систему, відповідні підходи й ставлення до пацієнтів. Тому що ми звикли до парадигми "А куди він дінеться, все одно прийде". Є вимога про збереження лікарської таємниці, але вона часто не виконується. Я знаю людей, які бояться того, що, якщо в їхньому селі про їхню хворобу дізнається сімейний лікар, то про це буде знати все село. Це може людину відлякати від того, щоб звернутися по медичну допомогу раніше. І вона буде терпіти.
Збільшення кількості звернень впливає на завантаженість лікарів. Як ви розподіляєте свій час?
Навантаження відчувається. Важко щось зробити, щоб зовсім його не відчувати. У нас рішення ухвалюють на рівні онкологічного центру. Одне з останніх рішень – це створення другого терапевтичного відділення, з урахуванням того, що найбільший відсоток людей, які отримують лікування – це саме хімієтерапія. Операцію роблять зазвичай один раз, можливо декілька, є певний курс променевої терапії – в один або декілька етапів, з госпіталізацією, а от циклів хімієтерапія нерідко буває чотири, шість, а інколи й десятки, залежно від клінічної ситуації пацієнта. Тому пацієнтів, які отримують хімієтерапевтичне лікування – найбільше. А хімієтерапевтичне відділення розраховане на 50 ліжок, тому створили друге. Нині маємо два відділення по 40 ліжок. Кабінетів поліклінічного прийому – також два, колись був один.
Як ще реагуєте на збільшення кількості звернень?
Після повномасштабного вторгнення з’явилася така опція лікування, як медична евакуація. Люди виїжджають за кордон на лікування. Це безплатно, і десятки два пацієнтів з Кіровоградської області скористалися цією опцією.
Як змінилась структура витрат на операцію та реабілітацію внаслідок збільшення фінансування пакетів на лікування тих чи інших захворювань у Кіровоградському обласному онкоцентрі Національною службою здоров’я?
У фінансовому плані медична допомога для пацієнтів стала більш доступною. Можна сказати, що витрати пацієнта на лікування й діагностику стали набагато меншими.
Раніше фінансування онкологічного закладу вистачало тільки на те, щоб закупити наркотичні ліки для знеболення, нині ж маю інформацію, що на рік виділили 50 мільйонів гривень на закупівлю лікарських засобів онкологічним центром.
Крім того, після вторгнення ліки отримуємо не лише централізовано, а й з гуманітарною допомогою. Це розширило асортимент безплатних для пацієнтів ліків.
Національна служба здоров’я фінансує багато чого стосовно діагностики та лікування, є пріоритетні послуги на базі обласного онкологічного центру – гастроскопія, бронхоскопія, колоноскопія, гастроскопія, цистоскопія. В області є програма з пріоритетного фінансування мамографії.
Є певні черги, нікуди від цього не подітись. Не можна зробити більше, ніж може зробити людина, лікар, апаратура, розрахована на певну пропускну здатність.
Збільшення пакета безоплатної діагностики стимулює пацієнтів звертатися до онкоцентру, стежити за своїм здоров’ям?
Певною мірою так. Адже були люди, які казали, що не звертаються, бо немає грошей. Важливо, щоб люди знали про те, що не завжди потрібні гроші. Якщо є встановлений діагноз або підозра – їм треба звернутися, їм треба дізнатися про всі умови лікування. Це все можна дізнатись на прийомі у лікаря – починаючи з сімейного лікаря. Дуже важливо, щоб сімейні лікарі надавали кваліфіковану інформацію.
Як я собі бачу маршрут: людина з підозрою звернулась до сімейного лікаря – сімейний лікар, якщо є медичні показання, направляє в онкологічний центр – пацієнт, наприклад, зустрічається зі мною – я бачу, що є показання для проведення хімієтерапія, інформую пацієнта про те, що ми можемо зробити взагалі без витрат з його боку. Бувають платні опції, не включені у законтрактований пакет послуг. Про це теж треба розповідати пацієнту, щоб він чи вона вирішували, чи є на це гроші. Часто є різні альтернативи в лікуванні – все індивідуально. Але це треба обговорювати.
Наскільки важлива профілактика?
Пацієнт, якщо захворів на рак, часто зустрічається з осудом: "сам винен, не дотримався профілактики". Людина, яка веде абсолютно здоровий спосіб життя, ні від чого на 100% не застрахована.
Профілактики, яка б гарантувала, що людина ніколи ні на який рак не захворіє, не існує. Та, по-перше, є профілактика конкретної хвороби. Наприклад, рак шийки матки пов’язаний з вірусом, від якого існує програма вакцинації, що знижує практично до нуля захворюваність на рак шийки матки.
Крім того, є ситуація, коли ми можемо не підвищувати ризики. Очевидно, що нездорове харчування може збільшувати ризик певних онкологічних хвороб. Наприклад, якщо людина їсть тільки смажене м’ясо, не вживає овочів та фруктів, тоді є більше ризиків захворіти на рак товстої кишки, якщо людина курить, в неї збільшується ризик захворіти на рак легенів, якщо жінка має дуже багато сексуальних партнерів, збільшується ризик інфікуватися вірусом папіломи людини, що може призвести до раку шийки матки.
