Кропивничанка Анна Стародубцева замість виробництва меблів шиє тактичне спорядження для військових. Своє підприємство перепрофілювала у перші дні вторгнення Росії. Зібрала команду однодумців і тепер шиють розвантажувальні жилети, сумки для скидання магазинів, тактичні баули, спальники та одяг.
Анна Стародубцева – власниця підприємства з виробництва меблів. Після 24 лютого 2022 року змінила напрямок роботи, коли почали просити шити спорядження для військових. Суспільному жінка розповіла, що на підприємстві розробили власну технологію, нині виконують державне замовлення.
"У нас були швейні машини для важких тканин. В перші дні війни звернулися волонтери з проханням пошити з цупкого брезенту рюкзачки для переносних ракет, бо вони об'їздили все місто, і жодна машинка не брала".
У перші дні вторгнення, через бажання піти на фронт, з підприємства звільнились п’ятеро людей. Колектив підтримав рішення перекваліфікуватися й шити тактичний одяг та спорядження для військових.
"Ми поїхали до військових і запитали, що треба. Вони сказали, але ж ми цього не бачили, не розуміли. Нам повиносили одяг, і ми на капоті машини знімали мірки, а потім шили".
Освоїли техніку виробництва та не вистачало матеріалу, розповіла жінка.
"Зробили допис у фейсбуці, що ми шиємо, приносьте тканину. Але люди це сприйняли інакше — вони почали приходити й просити нашите. Сотнями йшли щодня".
З часом почали приходити помічники — вчителі й переселенці. Дехто приїжджав зі своїми машинками. Замість трьох швачок працювали 25.
За словами Анни Стародубцевої, масштабне шиття почалося з розвантажувальних жилетів. Потім шили сумки для скидання магазинів, тактичні баули, спальники для військових та дитячі, які відправляли у Миколаїв. Нині шиють ще й тактичний одяг. Волонтери почали робити замовлення на осінній та зимовий одяг.
"Минулої зими ми переробили три фури утеплювача-синтепону. Курток шили від 200 до 300 на місяць. Спальних мішків — до півтори тисячі на місяць".
Порахувала, що на виробництво тактичного спорядження за півтора року витратила понад мільйон гривень.
"Я не збирала жодних грошей, донатів. Те, що ми шили, ми продавали. Але продавали за ціною тканини. Де могла — дарувала. Комунальні послуги, оренду, заробітну плату компенсувала самостійно".
Нині Анна Стародубцева розмірковує над технологією зимових штанів для військових. Після війни мріє відродити улюблену справу.
"Бувають нестандартні замовлення"
Розробкою виробів займається Ірина Рибак. Вона на початку повномасштабного вторгнення переїхала у Кропивницький з Харкова, де працювала конструкторкою одягу.
"Нині військові нас просять, щоб ми їм відшивали флісові куртки. Вони їх одягають під верхній одяг, на білизну".
Часом доводиться виконувати нестандартні замовлення, сказала конструкторка-технологиня.
"Волонтери попросили пошити одяг на чоловіка, зріст якого понад два метри. Армія таких людей не забезпечує. Також шили одяг для хлопця з позивним "Кіндер" — у нього 42-й (малий — ред.) розмір".
Замовлення надходять і від жінок-військових.
"Дівчата хочуть мати жіночніший вигляд. І ми відшиваємо по їхній фігурі. Фасон залишаємо такий самий, як і у чоловіків, але вводимо технології з конструювання".
