Військовий з Новоукраїнського району Кіровоградської області Олексій служить у взводі ударних дронів. "Ми – очі піхоти та артилерії ", – каже він про свою роботу. У 2014 році, коли розпочалась російсько-українська війна, виконував завдання під Авдіївкою та у Мар’їнці. А після повномасштабного вторгнення вдруге пішов захищати Україну, не чекаючи повістку.
Учасники Антитерористичної операції з Новоукраїнського району побудували спортивний клуб. На стінах розвісили прапори батальйонів та бригад, фотографії загиблих побратимів. Олексій долучився до будівництва, з міркувань безпеки попросив не назвати адресу клубу.
"15 учасників Антитерористичної операції створили спілку й вирішили на зборах зробити щось гарне, залишити після себе слід. А коли почалося повномасштабне вторгнення, всі зібрались і пішли у військкомат".
Чоловік вперше з початку повномасштабної війни приїхав додому у відпустку. Розповів, що коли РФ анексувала Крим у 2014-му, він працював там приватним підприємцем.
"Працювали у Севастополі – будували споруди. Будь-які, аби заробити. Коли відбувався референдум, коли окупували Севастополь, ми бачили – як заїжджала перша техніка з Козачої бухти, морська піхота. Виїхали не одразу, а десь через місяць".
Зі слів військового, проходив строкову службу в повітрянодесантній бригаді. Виборювати незалежність України пішов у вересні 2014 року. Пам’ятає свій перший бойовий вихід.
"Хлопець з позивним "Дід" взяв для мене у механіка-водія з БМП бронежилет, бо бронежилетів не вистачало, у водія взяв автомат і запитав, чи пам’ятаю я, як ним користуватись. Коли приїхали в село, я вперше потрапив під обстріл. Я розгубився, але пощастило, що зі мною були брати-близнюки – вони побачили, що у мене ступор, схопили мене і затягли в укриття за собою".
Зі слів Олексія, з 2014-го по 2015 рік виконував завдання під Авдіївкою та у Мар’їнці. 2016 року був демобілізований.
Нині боєць керує ударними дронами. Разом з побратимами корегують вогонь артилерії, допомагають піхотинцям та відпрацьовують позиції росіян. Брав участь у звільненні Херсонщини, потому почав працювати на Донецькому напрямку. Розповів, як зірвали штурм росіян.
"Туман сильний був. Ми злетіли для корегування й виявили рух двох російських військових. Вони саме йшли в окоп. Ми за ними прослідкували й виявили, що там траншея їхня, ціла рота там сиділа. Вони, судячи з усього, до штурму готувались. Ми тоді почали їх закидати, артилерія приєдналась".
Зі слів Олексія, небезпека – супутник військових, а найважчим вважає втрату побратимів. Після перемоги, сказав, найбільше мріє бути поряд з родиною у рідній країні.
