Міжнародна спільнота намагатиметься повернути Росію в "зернову угоду", оскільки транспортування Чорним морем є дешевшим способом експорту українського збіжжя, ніж інші шляхи. Про це каже Саманта Пауер — адміністраторка Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Ця організація відповідає за невійськову допомогу Сполучених Штатів іншим країнам. До 2017 року Пауер була послом США в ООН. Про наслідки виходу РФ з "зернової угоди", підтримку USAID України та про доцільність існування ООН в її нинішньому вигляді — в інтерв’ю Саманти Пауер Суспільному.
Цього тижня, якраз коли ви в Україні, Росія вийшла з так званої "чорноморської зернової ініціативи". "Зернові коридори" більше не працюють. Чим це загрожує світові?
З моменту запуску "зернової ініціативи" і до цього необдуманого рішення Росії у світі щотижня падали ціни на зерно. У рамках своєї роботи я їжджу до Сомалі, Кенії, Лівану, Єгипту, які залежать від імпорту українських пшениці та олії. Я побачила, що для найбідніших верств населення цих країн означало відновлення експорту. Очевидно, скорочення пропозиції на світовому ринку матиме вплив на найбільш вразливих.
Але це також матиме вплив і на українських фермерів. Одягаючи бронежилет, розміновуючи поля, або використовуючи дрони для обробки полів пестицидами, тепер вони не знають, чи зможуть вивести зерно на ринок. Вже зараз рентабельність сільського господарства викликає багато запитань. Витрати на транспортування, очікування в порту для перевірки — все це вже було дуже дорого для українських фермерів. Ми в USAID намагалися компенсувати частину цих витрат: забезпечити добривами, видавати позики, насіння, інше необхідне, щоб пережити цей важкий період. Але зараз, якщо Чорне море закрите, якщо ми не зможемо здійснювати масовий експорт, все буде набагато важче.
Володимир Зеленський сказав, що Україна, Туреччина та ООН можуть і самі забезпечити експорт українського зерна. Які альтернативні шляхи ви бачите?
Ті, які українці вибудували з початку повномасштабного вторгнення. Залізниця, Дунай, автошляхи. Те, що в цьому плані зробили українські підприємці, інженери та проєктувальники, вражає. За рік до повномасштабного вторгнення лише трохи більш як три мільйони метричних тонн сільськогосподарської продукції на рік вивозилися не через Чорне море. Тепер альтернативні шляхи допомагають вивозити три мільйони на місяць. Але ці маршрути не повністю компенсують те, що було раніше.
Я зустрічалася з президентом Зеленським. Він згадував про цей варіант — Україна, Туреччина, ООН. Проблема полягає, перш за все, в страхуванні, а також у тому, що Росія продовжує використовувати їжу як зброю. Я була в Одесі у вівторок (18 липня — ред). Якраз перед тим, як приїхала, по місту завдали ударів безпілотниками й крилатими ракетами. Я провела день у порту — він був порожній. Зараз кораблі й люди, які залежать від експорту, без роботи. Цими обстрілами Путін, очевидно, послав сигнал.
Перед міжнародною спільнотою стоїть завдання — як гарантувати, що все, що залишає чорноморські порти, буде в безпеці. І я, і президент Байден зосереджені на тому, щоб підштовхнути країни — зокрема, глобального Півдня, Африки — закликати Росію повернутися в угоду. Знаю, для багатьох українців це прозвучить наївно, особливо після атак у вівторок і середу.
Тобто ви вважаєте, що міжнародній спільноті треба намагатися повернути Росію в угоду?
Я думаю, що все ж буде дешевше експортувати будь-що через Чорне море. Це було дуже дорого торік. Але в порівнянні з тим, як це буде без згоди Росії і якщо росіяни обстрілюватимуть судна крилатими ракетами — це буде значно більш ризикованим. Краще, якщо результат принесе політичний і дипломатичний тиск.
США днями вирішили виділити додаткові 250 мільйонів доларів інвестицій в аграрний сектор України. Ці ресурси також використають для розширення альтернативних маршрутів, про які ми говорили — наприклад, для збільшення ємності річкових портів на Дунаї.
Цього тижня РФ вже кілька разів обстріляла Одесу. Зокрема росіяни атакували порт. Який сенс намагатися повернути Росію до виконання домовленостей? Хіба вона не продемонструвала цими обстрілами, що не буде нічого виконувати?
Я, безумовно, погоджуюся з вашим скептицизмом. Але президент Туреччини Ердоган вклав багато власного політичного капіталу в цю угоду, і вважаю, його лідерство було дуже важливим. Тож впевнена, він не збирається відмовлятися від угоди.
Що ще важливо, і тут я говоритиму з точки зори досвіду, який отримала на посаді посла в ООН — чотири роки я спостерігала, як Росія використовує брехню, примус і залякування, щоб спробувати збільшити політичну підтримку в ООН. Тепер вони використовують вже знайомі їм методи в Африці, щоб створити неправдивий наратив про війну. Росіяни зосереджені на тому, щоб отримати підтримку своєї точки зору в бідних країнах.
І тут я повертаюся до питання країн, які, можливо, не стали прямо на бік України в цій війні, але мають важелі впливу на Росію. Не факт, що це спрацює, і не всюди для цього використовуються наявні дипломатичні інструменти. Але, на мій погляд, тут справа менше в тому, чи зможуть Сполучені Штати переконати Путіна повернутися до "чорноморської зернової ініціативи". Є багато інших країн, які Путін прагне переконати щодо низки моментів, і країни, де Росія має своїх військових, зокрема ПВК "Вагнер". І коли ці країни скажуть: наші ціни зростають, нам потрібен цей експорт — знаєте, можливо, це матиме вплив. Якщо ні, ми повинні шукати альтернативні маршрути.
Минуло вже понад 500 днів від початку повномасштабного етапу російсько-української війни. Як за цей час змінилися виклики для Агентства США з міжнародного розвитку в Україні?
Наша робота після початку повномасштабного вторгнення спирається на те, що ми робили після Майдану. Українці тоді повстали й сказали: знаєте, у нас є гідність, для нас важлива незалежність, ми хочемо демократії, верховенства права, системи стримувань і противаг. USAID взявся інвестувати в ці сфери.
З огляду на масштаб вторгнення, очевидно, обсяги допомоги від USAID змінилися. Якщо говорити лише про пряму бюджетну підтримку, ми вже надали уряду України понад 19 мільярдів доларів на пенсії, зарплати вчителям, лікарям, державні послуги. Інша робота, яка, можливо, менш помітна — це підтримка незалежних ЗМІ, антикорупційних інституцій, судової реформи. І, що важливо, підтримка української економіки.
Ваші гасла про гідність стосувалися не лише того, щоб покласти край російському пануванню, багаторічним порушенням прав людини, — це також було про економічну гідність. Одна з тем, яку ми обговорювали з президентом Зеленським — як ми можемо розширити підтримку малих і середніх підприємств. Я вже згадала про підтримку українських фермерів. Також йдеться про підтримку жінок-підприємиць, людей, які втратили бізнес, зокрема на окупованій території — для нас важливо хоча б трохи допомогти їм з фінансуванням. Український уряд волів би покладатися не лише на пряму бюджетну підтримку донорів — в уряді хотіли б повернутися до моделі, за якої можна покладатися на податки, до традиційної економіки.
Технічний сектор. Він зріс на 6-7% з початку війни. "Дія", яку ви сприймаєте, як належне — ми, американці, хочемо вкрасти ваші телефони, бо не можемо повірити, що ви маєте все в одному місці. У середу я була в Бучі. Люди, що втратили домівки мають змогу скористатися послугою єВідновлення.
Відбудова — це значні зусилля, які знадобляться, коли Україна виграє війну. Система стримувань і противаг, чесні судді, громадянське суспільство, яке може прямо говорити й не боятися бути покараним — ця екосистема матиме вирішальне значення, коли інвестори будуть думати, чи їхати їм в Україну.
Українці вже побачили, як виглядає зима в умовах повномасштабної війни. Те, що зараз чую від багатьох — страх, що наступна зима може бути навіть гіршою за попередню. Цієї зими США вклали 400 мільйонів доларів у вирішення проблем, які виникли в України. Можливо, уряд або представники місцевої влади зверталися до вас за допомогою для наступного зимового сезону?
У перший день мого візиту я побувала на Київській ТЕЦ-5, яка зазнала великої шкоди внаслідок російських атак. Там лишилися пошкодження, які досі ремонтують. Ми говорили про те, як можна профінансувати ці ремонти. Також важливо переконатися, що школи, заклади охорони здоров’я мають резервне живлення. Умисні напади на цивільну інфраструктуру вважаються воєнними злочинами, але поки що це не зупиняло Путіна та його війська.
Ми маємо підійти до зими з чітким усвідомленням, що може на нас чекати. В USAID ми вже працюємо з українськими партнерами, щоб Міністерство енергетики завчасно провело закупівлі. Минулої зими було складно у стислі терміни отримати все, що знадобилося — мобільні електростанції, підстанції, запчастини. Тепер маємо трохи більше часу. Це не означає, що зима буде легкою. Але ми зі свого боку беремо відповідальність, щоб українці були готовими до того, що Путін може для вас готувати.
Ви — колишня пані посол США в ООН. За понад 500 днів великої війни українці мають багато запитань до цієї організації. Українська влада критикує систему ООН. Наприклад, міністр закордонних справ Кулеба виступив за те, щоб Росію виключили з Ради безпеки ООН. Чи це можливо?
Я, звичайно, розумію, чому українці розчаровані. Пам’ятаю ці словесні бої з тодішнім послом Росії в ООН Віталієм Чуркіним. Я називала засідання Радбезу ООН "перевернутим світом" — біле було чорним, нічого з того, що Росія говорила про Україну, не було навіть близьким до правди.
Але я розглядала ООН тоді й розглядаю її зараз як місце, де ми — люди, які знають факти — можемо говорити з великою аудиторією про те, що відбувається. 144 країни підтримали Україну. Для українців це може не звучати як багато — все ж в ООН 193 країни. Що з рештою? Більшість із таких країн просто ховаються під стіл, бо не хочуть створювати собі ворогів — це, можливо, маленькі або бідні країни. Попри все, ООН була майданчиком для мобілізації найбільшої глобальної коаліції країн, які проти агресії РФ.
Я вважаю, це абсурд, коли Росія використовує право вето в Раді безпеки, адже саме вона порушує Статут ООН. Але глобально не можна сказати, що світ не знає про те, що відбувається в Україні. Найвищі посадовці ООН говорять про це — наприклад, генеральний секретар ООН засудив рішення Росії вийти з "зернової угоди". Спостерігачі ООН із прав людини бачать ставлення Росії до людей, звірства, гендерне насильство. Все це задокументовано незалежними офіційними особами ООН. Ці матеріали одного дня будуть дуже важливими.
Цього тижня було засідання Ради безпеки ООН — якраз після того, як Росія вийшла з "зернової угоди". Представник РФ укотре мав 15 хвилин, щоб розповісти брехливу версію того, що відбувається в Україні. Цей "перевернутий світ", про який ви згадали, досі там. Російський посол має рівно такий самий статус, як, наприклад, посли США чи Британії. Який сенс в існуванні такої системи міжнародної безпеки?
Систему ООН створили після Другої світової війни. Країни-переможці отримали повноваження, які зберігаються донині. Бачити, як посол країни-постійного члена Ради безпеки ООН зловживає привілеєм власника права вето — жахливо. Нам потрібна міжнародна система, яка працює як для великих, так і для малих країн. Нам потрібен набір правил, які будуть виконуватися.
Неприємно і, думаю, боляче чути цю брехню, тут, в Україні. Коли ви — фермер, чия сільськогосподарська земля замінована, або коли тепер вам нема як відправити товари на ринок. Або коли ви втратили члена родини в боях за Бахмут. Я не можу сказати "Я розумію", бо не переживаю те, що українці. Але хочу, щоб ви зрозуміли: ніхто не вірить Росії — крім невеликої кількості країн, деякі з яких відчувають великий тиск із боку Путіна.
Я мала нагоду спостерігати за людьми на засіданнях Радбезу ООН — за тим, чого не показують по телебаченню. Коли говорить представник Росії, люди часто просто сидять у телефонах, гортають результати спортивних матчів, роблять покупки онлайн. Вони не слухають цього. Я розумію, це виглядає так, ніби ми даємо майданчик людям, які порушують Статут ООН, скоюють воєнні злочини й злочини проти людяності. Але це не має ефекту, якого варто побоюватися. Люди розуміють, що відбувається акт агресії.
Чи світ має реальні інструменти, щоб зупинити війну Росії проти України?
Думаю, частиною відповіді можуть бути зусилля США — вони мобілізують світові демократії, щоб ті надали Україні безпрецедентну допомогу у сфері безпеки. На кону не лише свобода та суверенітет України, але й увесь демократичний лад. Так, завжди є дискусії про те, які системи озброєння ще потрібні, — це не моя тема. Але єдність в НАТО, факт розширення Альянсу за рахунок Фінляндії й незабаром також Швеції у відповідь на російську агресію — це приклад коаліції, яка з’явилася на наших очах.
ООН заблокована, тому що Росія є постійним членом Ради безпеки. Але демократії світу об’єднуються — і для підтримки оборони України, але також для роботи на кшталт тієї, яку виконує USAID. А саме — у допомозі українцям побудувати демократичне та процвітаюче майбутнє.
Фінальним результатом цього тесту для наших глобальних цінностей і глобальних інституцій буде перемога України. Тому для мене важливо нагадувати людям у США, що перемога відбудеться не лише за рахунок систем Patriot (які, звичайно, є важливими), не лише завдяки артилерійським снарядам. Але й завдяки тому, що українці зможуть пережити зиму, молодь матиме роботу, українська інфраструктура отримає підтримку.
Тож так, ми живемо в сьогоденні, де невинній країні й невинному народу завдали болю. Українці воюють і на полі бою, і в тилу. Але також, борючись із викликами сьогодення, ми будуємо інше майбутнє. Яке означатиме остаточний провал сценарію Путіна.
