Два роки тому українські захисники організовано відійшли з Лисичанська — місто оточили російські окупаційні сили. За словами тодішнього керівника Луганської ОВА Сергія Гайдая, ЗСУ вдалося вийти з міста без втрат. Захисники зайняли більш укріплені позиції. Суспільне Донбас згадує ті події.
Цей матеріал вперше був опублікований 3 липня 2023 року. Публікуємо його повторно.
Початок повномасштабного вторгнення у Лисичанську
24-річний волонтер Владислав Гуртовий перебував в Лисичанську з перших днів повномасштабного вторгнення. За словами чоловіка, у перший місяць в місті ще можна було купити продукти, працювали банкомати. Згодом обстріли посилювались — ставало все складніше,
"Декілька етапів, на мій погляд, було. Перший — ще працювали магазини. Це був березень, ще можна було купити найнеобхідніше та на початку можливо ще було зняти готівку. Потім обстріли посилюваливались кожного день, кудись влучає — й поранені були люди, й магазини почали закриватись", — згадує переселенець з Лисичанська Владислав Гуртовий.

"Обстріли були постійні, ми також декілька разів надавали самі медичну допомогу. Бо було таке, що ми видаємо гуманітарну допомогу, починаються обстріли. Люди — хто в підвал, хто в приміщення — у нас на базі школи був легкоатлетичний манеж, він розташований у підвалі й там у нас постійно мешкало більше 100 людей", — згадує він.

Один з обстрілів Владислав згадує детально: російські війська обстріляли людей, які набирали воду у криниці в Лисичанську. Тоді загинули 8 людей, 21 людина дістала поранення.
"Було декілька криниць, де люди могли набрати воду, бо води не було десь з березня-початку квітня. Люди на велосипедах, або на машині, або пішки з баклажками йшли набирали воду. У кожному районі була своя криниця. Люди набирали воду — і по криниці поруч влупили", — згадував Владислав Гуртовий.

За словами чоловіка, з кожним днем евакуюватись з міста ставало складніше через те, що росіяни постійно обстрілювали дорогу з Лисичанська до Бахмута. В один з таких днів Владислав потрапив під обстріл.
"Це був мабуть самий важкий день у моєму житті, дуже важко це згадувати. Ми виїхали з французьким журналістом у госпіталь, там забрали важкопораненого чоловіка, забрали вагітну жінку, двох дівчат. На Білогорівці попав під обстріл, метрів за 70 так щільно лягало: в дзеркало заднього виду бачив, що з'являються воронки", — переповідав ті події чоловік.
Окупація Лисичанська: перебіг подій та боїв за місто у червні та липні 2022 року
Вивозити людей з міста централізовано, великими організованими групами стало неможливим приблизно в ті дні, що їх згадував Гуртовий. 7 червня 2022 року тодішній начальник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай повідомив про це офіційно: у Луганській області припинена евакуація, росіяни обстрілюють "дорогу життя", так називають трасу з Лисичанська до Бахмута.
8-10 червня 2022 року Сили оборони України продовжували стримувати натиск російських військ на Сєвєродонецькому фронті. Бої за Сєвєродонецьк, Лисичанськ та навколишні населені пункти тривали. Проте 12 червня 2022-го окупанти знищили другий міст між Лисичанськом та Сєвєродонецьком і почали масовано обстрілювати третій, останній — що був між містами. "Я так розумію, що окупанти хочуть відрізати можливість або вивозити людей з Сєвєродонецька, або підвозити БК та підкріплення", — казав тоді Гайдай.
Відтоді РФ почала штурмувати Сєвєродонецьк з кількох напрямків. Попри те, що ускладнилась логістика, шляхи сполучення з містом залишалися. На 15 червня 2022-го українські військові контролювали промислову зону Сєвєродонецька — периметр території, який сполучається із Лисичанськом. Сили оборони тоді ще намагались "вичавити" окупантів з Сєвєродонецька.
Вже 18 червня очільник обласної військової адміністрації заявив, що РФ підтягнула резерви і готується до наступу на Лисичанськ. Росіяни закріплювались у населених пунктах неподалік, а місто обстрілювали з авіації, артилерії, танків.
24 червня українські сили отримали наказ відійти від Сєвєродонецька.
Для Лисичанська, що за десять кілометрів від Сєвєродонецька, цей відхід Сил оборони означав ще сильніші атаки та руйнування. Лисичанськ став наступною ціллю.
На той момент у майже стотисячному місті залишались близько 15 тисяч людей, вивозити жителів Лисичанська могли волонтери та поліцейські, але не масово — невеликими групами.
У Лисичанськ стало неможливим доставляти гуманітарну допомогу. Вже 25 червня війська РФ намагались заблокувати Лисичанськ з півдня. А 29 червня розпочались бої на околицях міста.
3 липня 2022 року, коли російські війська взяли під контроль Золотарівку та штурмували Верхньокам'янку, українські захисники були вимушені залишити Лисичанськ, задля збереження особового складу. За даними тодішнього очільника Луганської ОВА Сергія Гайдая, вдалося вийти з Лисичанська без втрат і зайняти більш укріплені позиції.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram