Близько третьої ночі 6 червня російські військові підірвали частину дамби Каховської ГЕС. Вода з водосховища почала надходити у міста і села вздовж берегів Дніпра.
На правобережжі, що контролюється Україною, від ранку 6 червня почалася евакуація, організувалися притулки й гуманітарна підтримка. Окупований Росією лівий берег опинився в пастці води.
Російська окупаційна адміністрація Олешок заявила, що в місті найскладніша ситуація з затопленням з усіх населених пунктів лівого берега Дніпра. Уже до вечора низинна частина приватного сектора Олешок майже повністю пішла під воду. 7 червня місцеві повідомили Суспільному, що вода почала підступати й до верхньої частини міста, куди ще вчора евакуювали людей з приватних будинків. Допомога від окупаційної адміністрації так і не надійшла. Люди рятують одне одного самі.
Суспільне записало історію жінки, яка кілька годин просиділа на горищі свого будинку в Олешках, чекаючи на допомогу.
Ми з родиною вчора були в себе вдома, в півтораповерховому будинку. Нас було пʼятеро — я, мої батьки, двоє дітей.
Вода в наш провулок стала прибувати стрімко, оскільки поруч знаходиться озеро. В котрій це було, я не памʼятаю. Течія була дуже сильною.
Ми піднялися на горище і сиділи там кілька годин. В цей момент просто хотілося врятувати дітей. Я вже ні про що не думала. Надула матраци й рятувальні круги про всяк випадок.
Під вечір до нас дісталися мій кум і сват. Вони спершу допомогли вивезти стареньких сусідок і потім повернулися за нами. На той час перший поверх будинку повністю пішов під воду.
Ми з дітьми злазили на вулицю драбиною, яка лежала в нас на горищі. Від будинку йшли пішки. Мій кум і сват пройшли до нас через двори, де ще можна було пройти й так само назад. Дорогою ми зустріли російських військових. Вони несли наші сумки. Потім я провалилася під воду по груди й вони допомогли мене витягнути. Потім ми дійшли туди, де води ще не було і звідти нас машиною забрали в район Олешок з багатоповерхівками.
Низькі будинки на той час вже не було видно взагалі. Суцільне море. У нашому районі, коли нас забирали, залишалися люди з трьох будинків, у декого з них інвалідність. Ситуація критична, бо місцями вода сягає вже другого поверху, деякі старі будинки почали обвалюватися, деякі повністю під водою.
Речі в нас є лише ті, що самі встигли взяти. Ніхто нічого нам не давав. Люди, в яких є човни, допомагають родичам і сусідам, але росіяни забирають човни.
Мешканців приватного сектору вивозять в частину міста, де є багатоповерхівки. Дехто звісно не пускає до себе постраждалих, але є люди, які пускають, відкривають пусті квартири.
Зараз ми у кума, на другому поверсі пʼятиповерхового будинку. Вода вже дійшла до підʼїзду. За цими будинками сусіди бачили човен з тілом загиблого чоловіка. Це просто страх.
Окрім евакуації зараз ніякої допомоги не потрібно. Водою і їжею ми запаслися. Виїхати можливості немає, оскільки всі шляхи затоплені. Є один шлях через Великі Копані. Люди намагалися їхати так поки не було багато води, але росіяни поставили блокпости. Людей не випустили та повернули назад.
Тому якщо дійде до квартири, де ми зараз, будем підійматися на верхні поверхи. Ще вище.
