Вранці 8 квітня 2022 року російські війська вдарили авіацією по залізничній станції у Краматорську, де тисячі людей чекали на евакуаційні потяги. Внаслідок удару "Точкою-У" 61 людина загинула, серед них семеро — діти. 109 — отримали травми. Віктор Романов був одним із тих, хто організовував виїзд людей. Внаслідок ракетного удару загинув один із його товаришів по волонтерству. Після цього він з дружиною та трьома дітьми, молодшій з яких на той час було три місяці, ухвалив рішення покинути рідне місто. Нині сім'я мешкає у Кропивницькому.
Через декілька годин після повномасштабного вторгнення російської армії 24 лютого 2022 року шість громадських організацій Краматорська об'єднались в громадську асоціацію "Все буде добре". Донецька військова адміністрація визначила Краматорськ, як місто, з якого евакуйовували людей з Луганської та Донецької областей.
"Рубіжне, Лисичанськ, Слов'янськ, Ізюм, Торецьк, Волноваха — щодня хоч один автобус з кожного з цих міст приїжджав на вокзал Краматорська, — розповідає Віктор. – Людей, які не поміщалися в один потяг, садили в наступний. Вони йшли до Львова, Хмельницького, Ужгорода, Одеси".
Завдання волонтерів організації "Все буде добре" полягало в тому, щоб перемістити людей з автобусів на потяги, допомогти перенести речі, забезпечити елементарне харчування. Тоді, щоб позначити волонтерів, вони надягли футболки місцевої футбольної команди. "Люди питали, на скільки ми їдемо? Наша домовленість між волонтерами була така: "Слухайте офіційні джерела". Ми тоді й Арестовича слухали. Бо люди брали інформацію й з проросійських каналів, тож ми говорили, що все буде добре".
Волонтери також розвантажували потяги, які доставляли необідне для військових і цивільних.
За два дні до вибуху з краматорського вокзалу було евакуйовано найбільшу кількість людей – 8,5 тисяч, говорить Віктор Романов. "Тобто могло бути набагато більше постраждалих. 6 квітня вся територія вокзалу була забита людьми, один до одного. Ця цифра зафіксована до 19-ї години, бо наставав комендантський час".
До цього дня у Краматорську чули лише повітряні тривоги. "Ми на них не дуже реагували, – розповідає Віктор. – Коли потяг подавали на посадку, а волонтер завів у вагон свою групу – десь 20-25 осіб – найближче укриття далеко, то люди відмовлялись іти у сховище. Тому всі дуже чекали відправки потяга. Як таких обстрілів у місті не було, ми чули звуки боїв поблизу".
Найважче для волонтерів було пережити 15-20 хвилин після того, як він посадив людей у вагон, говорить Віктор. "Потяг поїхав. До волонтера просто не можна було підходити, бо у нього не було сили спілкуватись.Він людей відправив. А сам залишився тут. Після цих 15 хвилин, коли він мав отямитись, волонтер знову починав формувати нові групи для евакуації".
8 квітня, коли обстріляли вокзал, Віктор не чергував. Вранці відправили небагато потягів, тож він мав прийти туди на 13-ту годину. "Я дізнався про те, що сталось від свого однокласника, який живе поруч вокзалу. А в чаті, де ми спілкувались із волонтерами, прочитав, що загинув Роман Семенцов. Йому було десь 40 років".
Вокзал офіційно закрили – там працювала поліція, прокуратура. Віктор з родиною евакуювались через сусіднє місто Слов'янськ. З ним була дружина, молодша донька, яка народилась 5 січня 2022 року, старша — їй 12 років, сину 7. "Там на вокзалі не було такої організації евакуації цивільних як у Краматорську, було багато військових. Тож вони нам допомогли сісти у потяг. Чекали відправки десь дві з половиною години, бо були бої біля Барвінкового, потяги не пускали. Потім дали дозвіл, ми помолились, і поїхали".
Віктор народився у Краматорську та прожив у цьому місті 36 років. Нині зупинились в Кропивницькому у родичів. "Тут влаштували дітей у школу, — говорить він. – Відвідуємо усі заходи, які влаштовує місцева влада, діти відвідують Дитячо-юнацький центр, гуртки, ходили до психологів. Ми сприймаємо Кропивницький як другу домівку. Це місто схоже на Краматорськ. Але я планую повернутись".
До евакуації з Краматорська родину спонукав обстріл вокзалу, говорить Віктор. Він розцінює цей напад, як злочин проти людяності: "Я закінчував Слов'янський технікум залізничного транспорту. Тому добре розумію, що залізниця, вокзал – це є об’єкт стратегічної уваги. Був цілеспрямований удар по скупченню людей. Хоча інформацію про евакуацію намагались приховувати, було багато повідомлень в мережі. Росія вдарила цілеспрямовано. Щоб більше вбити людей".
Нині Віктор — офіційний волонтер ЗСУ – надає послуги транспортування гуманітарної та військової допомоги.
Читайте також
- У кропивницькій прокуратурі фіксують воєнні злочини російської армії
- "За агресією людини, травмованої війною, ховається біль",– кризовий психолог з Кропивницького
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
