Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

З села – у місто. Чому молодь їде в міста у пошуках щастя? Як розбиваються “рожеві окуляри” міського життя-”свята”, чому для декого історія Попелюшки стає реальністю, а в декого “карета перетворюється на гарбуз” і змушує повернутися до села?

Про вікові, соціальні та психологічні аспекти міграції молодих людей із сіл до міст в ефірі Радіо Культура ведуча Тетяна Трощинська дізналась від кандидатки психологічних наук, віцепрезидентки Асоціації політичних психологів України Ірини Губеладзе.

Які вікові рамки у досліджень, що ви проводили серед молоді?

У своєму досліджені ми орієнтувалися на молодь від старшокласників, студентів і працюючої молоді до 25 років. Ми свідомо не брали старшу категорію, хоча до 35 років люди теж вважаються “молоддю”. Завданням дослідження було встановити, що спонукає сільську молодь переїздити до міста. Як усі розуміють, найбільший пік такого переїзду припадає саме на закінчення школи, вступ до інститутів, університетів, пошук роботи.

Якщо говорити про ідентичність, то ця категорія формується протягом життя, вона динамічна. Наші дослідження показали, що сільські старшокласники мають ілюзорне уявлення, яке воно – міське життя. Бо дуже часто вони бувають у місті на свята, їздять до родичів, і в них складається враження, що місто – це суцільне свято, там дуже багато всього цікавого, яскравого. Переїхавши до міста жити, вони розуміють, що є зовсім інший бік, який вони не бачили і до якого не були готові.

Читайте також: "Чому ми потерпаємо від низької самооцінки і як її підвищити"
Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

Що вони шукають в уявному місті-святі?

Основною причиною, що спонукає сільську молодь переїжджати до міста, яку вони самі називають, – пошук роботи або освіта. Це нові можливості, зокрема щодо розваг, нові місця для відпочинку.

При цьому, коли вони описують сільську місцевість, то це – чисте повітря, спокійний спосіб життя. Цікаво, що у дівчат співпадають показники щодо того, чи переїхати, чи лишитися вдома. Тоді як у хлопців розрив сильніший, бо хтось змушений їхати у місто – здобувати освіту чи знайти роботу, але якби у них був вибір, вони хотіли б лишитися в селі. І це фактично та група ризику, якій дуже важко адаптуватися в місті.

Чому такий розрив бажань?

Є соціальні норми, і діти ростуть згідно з ними. І батьки, і вчителі транслюють ідею того, що якщо ти переїдеш до міста, в тебе буде більше можливостей. Тобто сам факт переїзду вже вважається успіхом. І потім вже ніхто не питає у людини, яка переїхала, чи все в неї добре, де вона живе, як харчується, чи є поряд близькі люди. Це вже нікого не цікавить.

У результаті люди, які переїжджають, не можуть адаптуватись успішно. Якась частина живе у місті в злиднях, некомфортних умовах. Водночас вони не мають можливості повернутися в село, бо люди там вже впевнені в їхній успішності, а якщо ти повертаєшся, то ти – неуспішний.

Це і є соціальний тиск?

Так, він насправді також спонукає переїжджати. Культура села більш традиційна, не така гнучка і не динамічна. Основна ідея – ти маєш їхати у місто, бо в селі нема чого робити, тут важка робота і таке інше.

Читайте також: "Як усе на світі стало токсичним і що з цим робити"
Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

Є міська анонімність – ніхто не знає, як ти живеш…

Це дуже суттєва відмінність сільського та міського середовища. У селі ти так чи інакше весь час перебуваєш під пильним оком громади. Там є “зовнішній” контроль і тиск на твоє життя та поведінку. Декому це досить некомфортно відчувати. Але буває і так, що коли молоді люди, залежні від “зовнішнього” контролю, переїздять до міста, вони стикаються з відчуттям того, що всім одне до одного байдуже. На ґрунті цього вони можуть чинити асоціальні дії, адже ніхто тебе не знає, не контролює – роби що хочеш.

Чим відмінні сільська та міська молодь?

Окрема частина дослідження була присвячена саме цьому. Основними характеристиками для сільської молоді є працьовитість, щирість, певною мірою – наївність. Менша освіченість – дуже суперечливе питання, бо хоча селянин і приїздить до університету з меншим рівнем знань, за рахунок своєї самоорганізованості й працьовитості до п’ятого курсу він не тільки вирівнюється, а й вибивається в лідери. Це фіксують викладачі, це дуже помітно вже після третього курсу. І міські жителі бачать сільську молодь щирішою, працьовитішою, навіть більше ніж себе бачить такою сама сільська молодь. Відчувається їхня занижена самооцінка і невпевненість у своїх силах – можливо, не так одягаються, можливо, не так сприймають якісь соціальні норми міста. А міська молодь частіше описується в таких категоріях, як сучасна, розумна, динамічна. Але при цьому – нещира. Взагалі більше негативних рис приписується.

Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

Який вплив радянського спадку на сприйняття нинішнього села? І на те, як себе сприймають селяни?

Вплив радянського минулого – тема не нова. Особливо в частині міграції. Найбільший пік міграції відбувався у 70-х роках, і ця культура передається з покоління в покоління. Вважається, що бути селянином – погано, бо це важка праця, низькооплачувана. Хоча ми можемо покращувати життя в селі, вже є сучасні розробки, техніка. Але село залишається бідним. Значно біднішим за місто. Тому батьки, бажаючи найкращого своїм дітям, хапаються за всі можливості – купують диплом, віддають в армію, аби тільки дитина поїхала з села.

Щодо психотипу, то тут краще говорити про певні психологічні особливості, які впливають на успішність чи неуспішність адаптації. І нам вдалося виокремити щонайменше чотири таких стилі чи стратегії адаптації. Якщо зараз подивитися на людей, які обіймають топові, керівні позиції, то це, як правило, вихідці з села. Це люди, які опинилися в умовах відсутності підтримки батьків, яким ні на кого було розраховувати. Вони більш адаптивні, гнучкіші, комунікабельні, не бояться ризикувати.

Є люди, які непогано почуваються в місті, але сумують за селом, сільським життям, природа їх тягне – в них відбувається така адаптація. Є люди, які не змогли, знову ж таки, через індивідуальні особливості, знайти своє місце у місті. І тут теж два варіанти: або людина погано почувається у місті, не знаходить там собі застосунку, але і в село не повертається, або усвідомлює невдалу спробу переїзду та їде додому, де організовує щасливе життя в сільській місцевості.

Читайте також: "12 речей, яких варто навчитись, аби стати кращими та щасливішими"
Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

На кого орієнтується молодь?

Ще 10-15 років тому діти орієнтувалися здебільшого на батьків і вчителів. Якщо вчителька казала: “Дітки, навчайтеся сумлінно і вступите до університету”, то більшість і намагалася краще вчитися.

Зараз ситуація істотно змінилася. Є реальність, але є й інтернет – доступ до інформації, яким може бути життя. І дуже часто вона спантеличує. Бо ми орієнтуємося на певні ідеальні моделі, яким це життя може бути – легким, сповненим розваг, яскравості. Але всі ми живі люди й розуміємо, що для того, аби чогось досягти, треба докласти певних зусиль. У ситуації з сільською молоддю ця прірва відіграє злий жарт – коли є глибоке невдоволення умовами, в яких ти живеш, і є якась красива, ідеальна картинка, до якої ти прагнеш. Вона може посилювати інфантильність. А може й навпаки – давати певні орієнтири того, як можна влаштуватись.

Амбіції? У чому пошук?

При опитуванні молоді основна перспектива – навчання, здобуття освіти, бажання мати роботу з гідною заробітною платою. Також окремо виділяли можливості самореалізації, відпочинку, розвиненої інфраструктури. Мало хто говорив про створення сім’ї. Сільські мешканці більш впевнені, що успіху можуть досягти люди, які мають зв’язки, а міські мешканці говорять, що успіху досягає людина, яка працює, “крутиться-вертиться”, і меншою мірою покладаються на допомогу інших.

Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах

“Корінні” кияни, одесити тощо – часто насправді з корінням із села. То чому багато хто все одно не пристосовується до міських умов?

Фактично є певні культурні, соціальні традиції як у сільському, так і в міському житті. І вони – різні. Темп життя, способи комунікації. Тут питання в тому, наскільки людина відмовилася від минулого, яке знала з дитинства. Той, хто переїжджає до міста, переймає міську культуру, темп, спосіб комунікації. Але є речі, які були закладені в людину з дитинства її ріднею, найближчими людьми, і вони залишаються з нею. Просто на цю соціальну основу нашаровуються всі інші, зовнішні норми.

Безумовно, можливостей в місті більше. Як у психологічному сенсі, так і в соціальному, побутовому, економічному. У тебе завжди є вибір, ким бути, ти менше піддаєшся зовнішньому тиску. У селі цих можливостей бракує. Сьогоднішнє життя настільки динамічне, що якщо ти плануєш якісь визначні події на рік, то це вже добре. Але повторю, має бути внутрішній стрижень. Якщо ти впевнений в собі, то здатен переглядати цей план. Батьки можуть дати якусь базову опору, а далі ти мусиш вибудовувати життя самостійно, щомиті моделювати його.

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІнше