Як усе на світі стало токсичним і що з цим робити

Як усе на світі стало токсичним і що з цим робити

Як усе на світі стало токсичним і що з цим робити

У 2018 році Оксфордський словник оголосив словом року прикметник toxic (токсичний). Воно актуальне й досі.

Знайома ситуація? Заходиш у Facebook, а там, здається, не залишилось адекватних дописувачів: усі або стали токсичними, або жаліються на токсичність. Бачиш новину, а від її заголовку вже тіпає — і навіть не відкриваючи, можна здогадатись, наскільки там будуть токсичні коментарі.

Що ж це за навала така — токсичність, і як із нею впоратись? Пояснюємо, радимо, рятуємо ваше ментальне здоров’я.

Токсична історія

Як усе на світі стало токсичним та що з цим робити

Дослідження "токсичності" тих чи інших речей датується 16 сторіччям, коли лікар та філософ Парацельс виголосив свою знамениту формулу: "Ліки і отрути — суть одна й та сама, все залежить від дози". Тобто токсичність — це питання дозування, а не самої есенції. Навіть вода може бути токсичною, якщо випити її забагато. Утім, саме слово підказує, що в ньому заключається більш лиховісне значення. Запозичене від грецького "toxikon", що означало отруту на кінці стріли, прикметник "токсичний" позначав якусь небезпечну речовину з дуже конкретним походженням або призначенням.

Так було аж до середини 20-го століття, поки в 1962 році не вийшла праця американської біологині та письменниці Рейчел Карсон "Мовчазна весна". Книжка викликала занепокоєння у цілого світу, адже її авторка дуже ретельно простежила вплив синтетичних пестицидів, які використовувались у сільськогосподарьских культурах, на дику природу й поведінку людей. Саме відтоді "токсичність" почали розуміти як влучну метафору для того непомітного, на перший погляд, тиску, який безпосередньо впливає на наш настрій, переконання та вчинки.

І на момент, коли в 2003 році Брітні Спірс випустила хіт "Toxic", у якому жалілася на "отруйну" поведінку коханого, це слово вже породило солідний "багаж знань" в області популярної психології. Токсичні родичі, токсичні лідери, токсичні друзі — усе, що не подобалось або спричиняло дискомфорт, можна було називати саме так. Зараз цей термін набув другого (чи вже третього?) свого життя в інтернет-середовищі, де точиться справжня війна за уникнення всього токсичного.

Токсична маскулинність

Як усе на світі стало токсичним та що з цим робити

Найбільш поширеним висловом у зв’язку з "токсичністю" сучасного суспільства стало поняття "токсичної маскулинності". Цей концепт виник і набув поширення у 1980-х (спочатку в США, а далі — в усьому світі) в часи поширення ідеології під назвою New Age. Її послідовники чимось нагадували хіппі 1960-х, але були більш радикально налаштованими до сьогодення. Нью-ейджери вірили, що для чоловіків настав час переосмислити їхню "природну маскулинність", позбавити її тих "фірмових ознак", які раніше завжди асоціювалися з цією статтю.

"Хлопці не плачуть" — сповідники New Age не погоджувалися з цим та іншими стереотипами стосовно чоловіків і вважали, що їм давно пора покласти край. Ідея набула мовзачного поширення ще й як реакція на другу хвилю фемінізму, війну у В’єтнамі та суспільні заворушення: чоловіки раптом почали обирати «пасивний шлях» і, так би мовити, позбавлятися "токсичної маскулинності". Але, як це часто буває, проінтерпретована на різний лад ідея втратила своє початкове значення і, замість об’єднати людей, розділила їх на різні фронти.

Термін "токсична маскулинність" мав на меті позбутися розмежування "негативних" і "позитивних" чоловічих ознак. Тепер же він слугує для нескінчених протистоянь ліберально налаштованої частини суспільства й консерваторів, які розуміють поняття дуже по-різному.

З точки зору консерваторів, "токсична маскулинність" — це критика чоловічих ознак та особливостей життєдіяльності взагалі. Далі вже йде розмежування між лібералами: одні намагаються пояснити: не вся маскулинність токсична. Але знаходяться більш радикальні активісти, які підливають масла у вогонь і стверджуть, що будь-який вияв маскулинності токсичний. Усе це перетворилося на безкінечне поле онлайн-баталій в коментарях соцмереж. І дійшло до того, що сам інфопростір, в якому ми знаходимось (Facebook, Twitter, ЗМІ) став токсичним.

Що токсичне, а що ні?

Для того, щоб не губитись і дійсно зрозуміти природу "токсичності", не треба реагувати на саме лише слово. Якщо розбирати "токсичність" онлайн-середовища, можна зрозуміти, що це зовсім не раптовий, а цілком закономірний процес. Уся 400-річна історія ЗМІ — це дуже довгий шлях від передачі інформації до повного залучення аудиторії.

Спочатку авторитетні газети, журнали та навіть (колись) і сайти віщали "згори вниз" — тобто важливою була сама інформація, а реакція на неї та контекст не враховувались. У середині 20-го сторіччя медіатеоретик Маршал Маклюен виголосив, що тепер "медіа — це і є меседж", і з тих пір його слова все активніше підтверджуються. Не так важливо, що саме показують по телевізору — важливо просто дивитись телевізор, який сам по собі впливає на глядача.

Пости у Facebook, в яких користувачі звертаються до Facebook як до міфічної постаті ("тобі справді цікаво, про що я думаю, фейсбуче?"). Газетні "запитання від читачів" на окремій сторінці просто перейшли у коментарі, де є необмежений простір для творчості і немає жодної відповідальності. А такі обставини неминуче призведуть до певного рівня "токсичності". Якщо читач сам може бути автором, перше, що йому потрібно, — увага публіки. А як простіше за все її привернути? Ну ви вже, мабуть, зрозуміли.

Тож у "токсичному інтернеті" насправді немає нічого дивного: не треба розвивати це в якусь страхітливу теорію. Потрібно бачити прямий причинно-наслідковий зв’язок, коли метафорична токсичність порушує бар’єр між реальним і нереальним, образним.

Наприклад, токсичним можна назвати начальника, який, перевтомлюючись на роботі, ображає підлеглих і доводить їх до такого стресу, що вони буквально можуть хворіти й потерпати від безсоння. Ці люди, у свою чергу, можуть стати токсичними колегами або токсичними друзями/коханцями.

Як позбутися токсичного мислення?

1. Почекати і подивитися, що станеться далі. Ми часто відчуваємо потребу реагувати на складні чи неприємні ситуації або людей "просто зараз", тому можемо робити чимало необачних кроків. Психологи радять замість цього просто дозволити собі перечекати і подивитися, що відбуватиметься далі. Якщо вам прийшла погана звістка у Facebook чи Telegram, не відповідайте одразу.

2. Не шукати винних. Постійний аналіз минулих подій, самозвинувачення або, навпаки, намагання перекласти провину на когось іншого рідко є продуктивними. Погані речі й непорозуміння частіше стаються через низку подій або факторів — як ефект доміно. Як правило, жодна людина не є повністю винною в кінцевому результаті.

3. Незалежно від того, що сталося, найгірша проблема — навіть не наш власний гнів, а агресія. Він створює хмару емоцій, яка заважає нам вирішити питання конструктивно. Впоратися з гнівом допоможе медитація, прогулянка, фізичні вправи — все, що дасть можливість заспокоїтися, перш ніж діяти або говорити з ким-небудь. Важливо пам’ятати, що самі по собі ці прояви — нетоксичні. Треба вчитись не просто кричати і гніватись на людей, а захищати свої права та встановлювати межі.

Не додумуйте за інших. Це ще одна порада, щоб не зациклюватись на негативі. Запитайте себе: якби інші спробували з'ясувати, що ви думаєте чи які ваші справжні мотиви, їм би це вдалося? Скоріш за все, більшість оточуючих гадки не має, що відбувається у вашій голові. То навіщо намагатися з'ясувати, що думають інші? Більше шансів, що ви дійдете хибних висновків, а це — колосальна (та марна) втрата часу й енергії. Можна згадати чудове висловлювання на цю тему американського письменника Джона Стейнбека: "Коли людина запитує в іншої, що вона думає з того чи іншого приводу, їй хочеться, щоб співрозмовник усього лише підтвердив її власну думку".

5. Ваші думки не є фактами. Не ставтеся до них навпаки. Іншими словами, не вірте всьому, про що думаєте. Так, ми відчуваємо емоції, неспокій, напруженість, страх і стрес. Часто все це навіть проявляється фізично — і ми спочатку гуглимо симптоми усіх хвороб, а потім сприймаємо це як ознаку того, що наші думки є реальними фактами. Хоча реальна дійсність і наше уявлення про неї — геть не одне й те саме.

6. Ви не чарівник. Чули пісню Rag’n’Bone Man "Human"? "I'm only human after all, don't put your blame on me" ("Зрештою, я лише людина — не покладайте на мене провину"). Так і в житті. Згадуючи вчорашню сварку, ми часто думаємо, що можна було би зробити інакше, аби їй запобігти. Але те, що сталося вчора, залишилося в минулому — так само, як і те, що сталося тисячі років тому за часів цивілізації майя. Ми не здатні змінити минуле. Тож, як кажуть американці, "get over it and move on" — "змирись і йди далі".

7. Пробачте людей, які заподіяли вам біль. Не треба випестувати свої страждання та робити з них культ. Так, погані речі трапляються. Але хіба це те, що визначає вас? Прощення — це не те, що ми робимо для іншої людини. Ми прощаємо, щоб мати змогу жити далі, не озираючись у минуле з болем. Іншими словами, вчіться пробачати заради самих себе.

8. Наповніть простір вашого розуму якісно іншими думками. Зробіть це, щоб викинути погані, темні роздуми з голови. Уявлення потужних яскравих образів — не забавки. На думку психологів, це дійсно допомагає зупинити циркуляцію стресових думок в нашій свідомості. Ось один образ, який радять вчителя медитації: уявіть, що ви перебуваєте на глибині синього океану, і просто споглядайте, як дрейфують ваші думки. Уявіть собі, що ви і є глибокий, спокійний океан.

9. Надішліть їм свою милість. Коли не можете перестати думати про когось, хто зробив вам зле, психологи рекомендують таку вправу з візуалізації. Уявіть, як посилаєте цій людині красивий промінь (або кулю) білого світла. Помістіть її в кулі світла. Оточіть цим світлом, поки ваш гнів не зникне. Спробуйте, це дійсно працює і допомагає викинути погані думки з голови.

Виберіть хоча б один або декілька з описаних способів, щоб зруйнувати циклічність токсичного мислення і розбити розумовий шаблон, що виникає, якщо ви не можете позбутися поганих думок. Кращі результати досягаються при багатократному повторенні. І благаємо, припиніть сваритись у Facebook. Адже коли ми поливаємо одне одного брудом, токсичність стає нормою. Вам до снаги це зупинити. Примаймні ви можете не множити токсичність навколишнього середовища.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСпортСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди