Перше фотоательє на території нинішньої Кіровоградській області з’явилося в Бобринці. А в Єлисаветграді з 1864 по 1924 рік працювало не менше 36 професійних майстрів. Про це Суспільному розповіла кропивницька гідеса, членкиня громадської організації "Екскурс-Інформ" Марина Віннік.
7 січня – день народження фотографії. Так вирішили французькі академіки на своєму засіданні в Парижі в 1839 році. Фізик Франсуа Араго розповів ученим про винайдення дагеротипів – найперших фотокарток. Їх робили за допомогою міді, срібла і йоду. Відкрив цей принцип Луї Дагер. До України фотографування дійшло в 1840 роках.
"Машина часу"
Кропивничанка Марина Віннік захопилася історією фотографії у 2020 році. Тоді восени відбулося ювілейне, п’ятдесяте Всеукраїнське свято театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти", і кропивницькі гіди влаштували театралізовану екскурсію.
Відтворювали образи колоритних єлисаветградців – режисера Марка Кропивницького, актриси Марії Тобілевич, дружини купця пані Барської, поета Йосипа Шевченка, фотографа Ізраїля Бріля. Екскурсії стали популярними, і їх повторили влітку наступного року.
"У нас була машина часу, на якій ми переміщалися в минуле століття. І от фотографи Давид Харлаб і Ізраїль Бріль стали для мене дуже цікавими особистостями. Я зацікавилася і стала читати про них", – каже Марина Віннік. Обох фотографів – Бріля у 2020 році й Харлаба у 2021 – зобразив кропивницький гід Василь Левицький.
Перше фотоательє в Кіровоградській області
Зі слів Марини Віннік, усю інформацію про історію фотографії в Кіровоградській області дізнавалася з робіт кропивницьких краєзнавців Володимира Поліщука й Олени Класової, статті журналістки Ольги Степанової, книги дослідника Миколи Цуканова "Єлисаветградська фотографія. Погляд у минуле".
"З книги Володимира Поліщука я дізналася, що в 1864 році в повітовому місті Бобринець було відкрите поліційне фотоательє, – розповідає Марина Віннік. – Там робили портрети злочинців. Про це написано в багатьох підручниках з криміналістики". Зі слів гідеси, майстерню відкрили в Бобринці, бо саме він на той час був повітовим містом. Єлисаветградський повіт у той період не існував: Єлисаветград був у військовому відомстві й вважався містом військових поселень.
Бобринецьке фотоательє розташували в будинку, де вже був суд. І саме в цьому суді працювали писарями Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий, коли жили в Бобринці.
Єлисаветградські фотографи
Давид Харлаб, Ізраїль Бріль й Еммануїл Плетцер стали найвідомішими фотографами в Єлисаветграді у другій половині позаминулого і на початку минулого століття, розповідає Марина Віннік. Їхні салони розташовувалися на центральних вулицях – нинішніх Театральній і Великій Перспективній. Наприклад, фотосалон Давида Харлаба працював на розі вулиць Театральної й Володимира Панченка. Зараз це приміщення ресторану. Фотографи намагалися обирати будинки з високими вікнами, щоб вистачало сонячного світла. Слово "фотоательє" тоді не вживали. Замість цього говорили "портрет-кабінет", "візит-портрет", "портрет-сувенір". "Назви були дуже цікавими, – каже Марина Віннік. – "Рембрандт", "Рафаель", "Кабінет-Вікторія".
Усі фотографи робили якісні фото і майстерно їх оформляли, каже Марина Віннік. Найпопулярніший формат мав назву "візит-портрет". Ці світлини розміщували в альбомах. Фотокартки більшого розміру називали кабінетними портретами. Потім з’явився формат "поштова картка" (фотографії-листівки). Були жанрові фото – наприклад, у національному одязі. За рік у фотомайстерні Еммануїла Плетцера робили чотири тисячі фотокарток, Давида Харлаба – вісім тисяч. "У 1898 році містянин Гольденберг відкрив у Єлисаветграді склад фотографічного приладдя, – каже Марина Віннік. – Мені здається, якщо була потреба в складі, значить, був попит на такі речі".
Цікава історія пов’язана з фотографуванням Марка Кропивницького. "Марко Кропивницький робив фотокартки в фотоательє Давида Харлаба на вулиці Дворцовій, – розповідає Марина Віннік. – Коли він вийшов звідти зі знімками, його зупинили дві панянки, які саме їхали на бричці. Одна з них – Марія – дуже подобалася Кропивницькому, і він перед цим їй освідчився. Але Маріїн батько був категорично проти, й дівчина відмовила Марку. Марія запитала, що Марко робить біля фотоательє. Він показав свої фотографії. Дівчина йому каже: "Марку, прошу тебе, подаруй мені один знімок". А він на це відповів: "Я перепрошую, але ти відмовилася від оригіналу, тому копію я тобі не дам. Ось така цікава історія пов’язує Марка Кропивницького, дівчину Марію й Давида Харлаба".
Читайте також
- Як Богдан Хмельницький пов'язаний з Кіровоградщиною і що про нього думають сучасні історики.
- Від галереї в приміщенні церкви до обласного закладу. Музей мистецтв у Кропивницькому відзначив 30-річчя.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
