Фонд Сергія Притули запускає мегазбори на озброєння для військових, купує супутники, тисячі БПЛА та презентує український волонтерський рух у Європі і США. Під новий рік Суспільне поговорило з головою фонду Сергієм Притулою, про супутник ICEYE, бронетранспортери "Спартани", роботу БПЛА, виступ у Конгресі США, листи від дітей та про плани й прогнози на 2023 рік.
Яка доля супутника ICEYE, на який ви зібрали гроші?
Як казав наш класик: "У всякого своя доля і свій шлях широкий…" (Тарас Шевченко, — ред.). У нашого супутника і всього цього супутникового кейсу хороша доля і прекрасний шлях. Він проліг у Головне управління розвідки Міністерства оборони України, яке регулярно дає звіти про те, як це все працює. Зокрема після того, як доступ до бази супутникових знімків і власне управління цим супутником почало здійснюватися нашими спеціалістами, за кілька днів міністр оборони зробив допис у Facebook, де подякував українцям за це придбання, тому що воно дозволило за кілька днів знищити 60 одиниць російської техніки. У кінці листопада ГУР зробив заяву за підсумками роботи за два місяці: завдяки роботі супутникового сузір’я виявили 2 600 одиниць російської техніки, частину якої, звичайно, знищили.
Читайте також: Звільнені території, обміни, ракетні обстріли — 2022 рік у цифрах
Спочатку кошти збиралися на "Байрактари". Зрештою, ви отримали безкоштовно три "Байрактари", які прозвали народними, а кошти витратили на супутник. Що з ними зараз? Була ідея, щоб ці "Байрактари" промаркували, щоб усі були в курсі, що вони нищять ворога.
Вони були промарковані, турецька сторона "зашила" їх у вишиванку. "Трясця", "Ковінька", "Халепа" — так ми їх назвали. Вони були передані військовим та поставлені на бойове чергування.
Вони ще всі в строю?
Сподіваюся, так. У мене немає такого, щоб я кожного дня телефонував до командування повітряних сил із запитаннями: "Так, наші ще літають чи ні?". Нам обіцяли повідомити, якщо вони закінчаться.
На початку повномасштабного вторгнення ми бачили чимало відео про те, як "Байрактари" знищують ворога, зараз їх стало менше. Чому так?
По-перше, тренд пройшов. Зараз є HIMARS…
Тренд залишається дивитися, як знищують ворога…
Так, але зараз те, що виробляють наші військові зі скидами з дронів, — це перше, що несеться, принаймні, якщо відстежувати в мережі. Плюс росіяни навчилися досить ефективно працювати проти "Байрактарів" й іноді важко їх пробивати. Проте вони застосовуються по сьогоднішній день. Я це знаю, бо ми комунікуємо із військовими на предмет того, що вони потребують БПЛА для розвідки, для коригування вогню, і іноді виходить так, що на якійсь ділянці фронту, окрім "Байрактара", немає нічого.
Дивіться також: Українські військові зафільмували підрив складу окупантів під Сватовим
Ще один мегазбір 2022 року — бронетранспортери "Спартани". Ви збирали на 50, зрештою, українці скинулись на більше. Яка їхня подальша доля?
Процес триває і я не хочу передчасно "спалити" приємну емоцію. Я по кількості не буду казати, але: "Спартани", "Султани", "Самаритяни", "FV-432", "FV-434" і найсмачніше — "Шторм". Це все бронетехніка, яка завезеться згідно збору "На "Спартани". Тобто це будуть не тільки бронетранспортери для перевезення особового складу, а й ремонтно-евакуаційні, бронетранспортери з невеличкою системою ППО. І, власне, як я і обіцяв, коли останній "Спартан" по цій акції перетне кордон України, ми все покажемо.
Коли це може бути?
Не хочу забігати наперед, тому що є питання, які не від нас залежать, зокрема в царині експортних ліцензій, дозвільних документів тощо. Це ж треба бронетехнікою всю Європу переїхати, вона ж з Британії виїхала. Усе робиться, просто ще накладка вийшла через різдвяні свята. Людям було трошки не до нас, і нам доводиться на деякі речі чекати.
Читайте також: "Сьогодні він хоче прийняти Бога, а завтра йому йти у бій". Як служать українські капелани
Коли ви збирали на "Спартани", приблизно у цей же час про намір придбати такі ж бронетранспортери оголосили й у фонді Петра Порошенка. І тоді представники цього фонду або наближені до нього сказали, що незрозуміло, чому Сергій Притула заклав на "Спартани" суму втричі більшу, ніж вони. Чим відрізняється "Спартан", який придбав фонд Порошенка, від вашого?
Справа не в техніці, а у ціноутворенні. Наведу приклад. Припустимо, снаряди. Уявіть, що їх є мільйон на 152 мм. Україна звертається до тих, хто може їх продати. І купує, наприклад, один снаряд за 2 тисячі доларів. Купує їх 400 тисяч. Снарядів залишається 600 тисяч. І вони не стають дешевшими. І коли ти виходиш до продавця і кажеш: "Мені треба ще", він говорить: "Добре! Але тепер три тисячі за снаряд". Ти викупляєш ще 200 тисяч. І чим їх менше залишається, тим дорожчими вони стають.
Читайте також: "Російські чорти думають, що у них щось вийде" — боєць з Бахмута, який підписав прапор для Конгресу США
Тобто фонду Порошенка пощастило, що вони придбали "Спартани" раніше?
Так, не було ажіотажу. Я просто трохи розумію, як відбуваються ті чи інші процеси. Ті самі люди, які в Британії шукали для інших волонтерів ці броньовики, збирали їх і для нашого фонду. Просто це інша кількість, і коли ти виходиш з пропозицією придбати багато, там починаються вже певні маніпуляції всередині країни — великі продавці викупляють у маленьких і називають ціни, які вже кратно вищі, ніж середня. Тим не менше, ми вступили в цей процес, витримали, скажімо так, тиск великих продавців, не повелися на їхні ціни. І щоб до кінця було зрозуміло: уявіть, що ви заходите на ринок, де є ціна за одну і ту саму одиницю 30, 50, 70, 95. Ваші дії? Як ви скажете людям, скільки ви хочете закупити? Яку ціну поставите?
Середню.
Ви не можете поставити середню, тому що не знаєте кінцеву кількість, скільки ви візьмете.
Тобто ви маєте на увазі, що заявляєте максимальну ціну з тих, які є на ринку?
Так, тому що розуміємо, що ринок вище не стрибне, навіть у тій кількості, яку ми контрактуємо. Але якщо є можливість добрати знизу за дешевше, то краще так. Умовно кажучи, ліпше сказати 50, але привезти 70, ніж сказати 70, а привезти 50. У другому випадку точно би розірвали. У першому, сподіваюся, людям все ж таки сподобається.
Чи плануєте ви якісь мегазбори найближчим часом?
Насамперед нам потрібно закрити питання зі "Спартанами" та відзвітуватися по попередньому збору, який ми робили із Сергієм Стерненком.
"На помсту"? Загадкове формулювання. Можете пояснити, що це?
Є багато речей, які неможливо оприлюднити з безпекових питань. Тому що за це можуть декого вбити, може кудись прилетіти ракета. Ми законтрактували велику кількість БПЛА, які летять в один бік, несучи на собі велике корисне навантаження, і дрони-камікадзе українського виробництва. Мова йде вже не про 30, 50, 100 кілометрів. Йдеться про 450, 650, 800 кілометрів. Ось такий розмах.
Це в рамках збору на помсту?
Так.
Читайте також: "Союзники починають розуміти, що ми можемо перемогти" — Посол України в США
"Байрактари", "Спартани" — це великі збори, але у вас ще є щоденна робота фонду. За підсумками року що насправді було найпоширенішою одиницею, яку вам доводилося купувати?
Якщо брати абсолютні цифри, то це тактична медицина. Але якщо дивитися на всі напрямки, якими ми займалися, ми закумулювали за підсумками 2022 року близько 3,8 мільярда гривень. Мегазбори — це менше, ніж третина, від цього бюджету. Основну масу коштів виймає не така яскрава рутинна робота по закупках оптики, транспорту, засобів зв’язку тощо. 11 000 одиниць засобів зв’язку, радіостанцій різних типів, ретрансляторів, десь 3 800 дронів. Насамперед це цивільні дрони. БПЛА було дуже багато придбано за підсумками року. Майже 900 одиниць транспортних засобів ми доставили на передову. Мова йде про десятки мільйонів доларів. І це також є причиною того, чому така прискіплива увага зараз від державних та недержавних інститутів на Заході і до нашого фонду, і до волонтерського руху в Україні в цілому.
За підсумками місяця ви розповідаєте, скільки отримали пожертв, яку кількість одиниць техніки або спорядження законтрактовано, але, наприклад, на сайті фонду Притули у вас відсутній розділ "Звітність". Багато людей від вас вимагають звітності, можливо, договорів, ви кажете, що не все можете показати. Цим зумовлено, що у вас на сайті немає такого розділу?
Певною мірою так. Ми не хочемо підставляти постачальників, які нам забезпечують демпінгові ціни на певну номенклатуру. У нашому фонді працюють хороші закупівельники, у мене дуже крута директорка фонду, і вони знаходять ключики до сердець людей. Не хочу казати, що саме, але за тими цінами, які жоден інший фонд в Україні не купує цю номенклатуру. Якщо про це дізнаються інші учасники ринку, просто пришибуть тих дилерів, у яких беремо ми, або їм просто перестануть відвантажувати з країни-виробника те, що ми в них купуємо.
Дивіться також: Рік, коли ми стали сильними. 2022-й у фотографіях Суспільного
Я не великий прихильник "срачів" у волонтерському середовищі. Наприклад, ми дивимося на закупки наших колег і розуміємо, що ось тут люди придбали певні системи зв’язку, наприклад, по 700 євро за одиницю. Я знаю, що ми такі ж взяли по 435 євро. Я, звичайно, не можу виставити чеки і сказати: "Дивіться, які ми класненькі, а ці от не такі класненькі, як ми". Це скотство натуральне було б.
Але це тоді означає, що ви про ці одиниці й не будете звітувати?
Ми добре комунікуємо з донорами. Дивіться, ще одне. Ми працюємо в полі українського законодавства, яке регулює роботу благодійних фондів. У нас у фонді контролюючих органів більше, ніж людей, які питають, де чеки. Ми в такому фокусі уваги, починаючи від митниці і закінчуючи фіскалами, що люди, які просять звітності, повірте, у нас вона є, і ми її подаємо — поквартальну, річну і всяку іншу.
Які перекази на рахунок фонду вас найбільше розчулюють? Від дітей?
Насамперед. Не скажу, що не було ситуацій з дорослими, тому що приходили дідусі, яким за 80 років, і приносили, умовно кажучи, відкладене на смерть. А те, що діти виробляють з нами, це… Я вчора виставив у Facebook лист від хлопчика семи років. Він написав: "Я збирав на комп’ютер, але зараз війна, у мене тато десантник, мені комп’ютер не треба, просто тата постійно немає вдома, а він сказав, що ви знаєте, що з тими грошима робити. Бо ви їм купили вже машину і ще якісь військові штуки, тому я вам ці гроші віддаю, щоб ви щось купили, щоб швидше закінчилася війна". Читати це все, не тримаючи очей на мокрому місці, неможливо.
Читайте також: "Для того, щоб перемогти, треба вірити". Чого очікувати Україні від 2023 року
Але бувають ситуації, коли навпаки, розчулює, але до сліз від сміху. Приходить лист. Відкриваю. У листі — лист. Така матрьошка з листів. І лист на бланку військової частини, яку ми добре знаємо: "Шановний Сергію Дмитровичу, офіцер такий-то пише, я був уповноважений контролювати проведення всеукраїнської акції "Малюнок героям", діти намалювали багато малюнків, але ми отримали одного листа, де хлопчик вклав до малюнка один долар. Мабуть, автор листа хотів передати цей долар комусь із захисників, але ми не можемо це довести. Тому, порадившись з колегами…". Я собі уявляю, як офіцери ГУРа сіли, зібрали консиліум, що робити з цим доларом. Вони пишуть: "Ми вирішили звернутись до вас і — капслоком — ПОПРОСИТИ: перше — зарахувати один долар на рахунки благодійного фонду з використанням на потреби ЗСУ. Друге — оприлюднити у Facebook звіт про те, що долар зараховано і малюнок хлопчика Андрійка, будь ласка, всім показати". Нарізали задач, розписались і все. Я просто не встигаю з цим дописом вийти у паблік. А, ще попросили, щоб малюнок ми передали комусь із наших захисників. Якраз, коли я все це читав, приїхали хлопці з ППО забирати модульні будиночки. Я кажу їм: "Хлопці, будь ласочка, це вам". Сфоткав офіцера, голову замалюю, допис зроблю.
Ви такі листи, мабуть, усім фондом читаєте?
Насправді цей лист дуже довго йшов. Хлопчик поклав його в пакетик, пакетик поставив у машину, яка переганялася із заходу України, ми її мали віддати на 128 бригаду, але вона поїхала напряму в об’їзд фонду — ще тоді такі часи були. І офіцер їздив тою машиною, вони воювали, слава Богу, що машина не згоріла. Хлопчик раз в тиждень дзвонив і питав: "Ви вже передали листа чи ні?" І врешті-решт цей лист дійшов.
І ви, і ваші колеги з фонду "Повернись живим" нещодавно були у Вашингтоні, зокрема, виступали перед Конгресом. Переживали?
Звичайно. Я не часто виступаю в Конгресі. Це був перший раз. Ти відчуваєш велику відповідальність, тому що для цих слухань обрали всього кілька фондів. Автентично Україну приїхали представляти ми й "Повернись живим". І ще такий момент був, коли конгресмен, надаючи мені слово, не може вимовити ім’я… Коли я працював на будові в Англії 20 з гаком років тому, там були індуси і вони моє ім’я вимовляли як "Сахіх". Сахіх та й Сахіх, ну якщо їм було так зручно. А тут така поважна людина каже: "Сюрбій Притудулав…". Я думаю, ну окей, тепер розслаблюся, ти теж, певно, хвилюєшся.
Як це вам допоможе в роботі фонду?
Це дещо комплексніша історія, аніж точкове вирішення якихось закупівельних питань. Уся країна дивилася за візитом президента України і його виступом у Конгресі з неймовірно крутим спічем. Але окрім міжурядової комунікації, демократичні суспільства цінують точку зору громадянського суспільства. Часто буває, що влада може бути відірвана від народу і мати свій порядок денний. Наш фонд, зокрема, працює в прямому і в переносному сенсі в полях. У нас комунікація з військовими, починаючи від людини в окопі і закінчуючи міністром оборони. І з цивільними ми працюємо по деокупованих територіях, з територіальними громадами, в прифронтових зонах, з шпиталями, тобто тримаємо руку на пульсі.
Читайте також: "Там дійсно пекло на планеті": вінницький волонтер про поїздку у Бахмут
Вони намагаються нас зрозуміти глибше, вивчити, бо українське суспільство вони вважали відверто дещо пропащим, в якому не бачили перспектив, яке обирало завжди якихось поганих, корумпованих політиків. І раптом українське суспільство створює прецедент, якого немає в світовій історії. З оцим тотальним "сапортом" армії. Там підтримка армії — це справа держави: ми платимо податки, і якщо раптом армії чогось не вистачає, підем і відірвемо голови урядовцям. А тут ось цей потужний волонтерський рух, який як квінтесенція зрілості українського громадянського суспільства. І вони такі типу: "Так, ану ідіть сюди, будемо на вас під мікроскопом дивитися. Що ми таке упустили?". І ми приходимо і починаємо їх, перепрошую, клепати. Ми кажемо: "Альо! Давайте так. Ми не уряд. Ми не політики. Ми волонтерське середовище. А якщо ви хочете розуміти, про що кажуть українці, то будь ласка, ми не будемо дублювати роботу, наприклад, міністерства оборони, тому що у них є своя місія. Але ми говоримо від імені людей. Ми питаємося: "Ви нас 30 років вчили демократії. Ви приїжджали сюди, розказували про цінність людського життя, свободи слова, демократичних засад розвитку суспільства. А ми зараз за що воюємо? Не за те все, чого ви намагалися нас навчити? І зараз, коли ми стоїмо стіною і не пускаємо ту орду в Польщу, в Балтійські країни і так далі, ви ще міркуєте, що нам можна давати, а що ні?".
Постійна комунікація повинна бути на різних рівнях. Усе це буде, якщо працювати одночасно з кількох сторін. І це нам вдається. У США, коли ми приїхали, нам сказали, що ми якісь неправильні активісти: "Ви працюєте не за класичною схемою. Коли з України приїжджають активісти, вони роблять дві речі: просять гроші й хейтять владу. Ви приїхали, грошей не попросили і на рахунок комунікації з владою сказали: "We have no question to discuss". І їм сподобалося, що ми маємо зберігати монолітність і не влаштовувати махач на рівному місці під час війни.
Ваші прогнози на 2023 рік. До чого фонд Притули готується? Що від вас будуть просити військові?
Те саме, що і просили. Зараз одна з новостворених бригад виходить кількома батальйонами на передову і у них наче все гаразд по бронетехніці, і якусь арту дали, але ж БПЛА — ні, дрони — варто підсипати, з оптикою печаль-біда. Вони побудуть на передку два тижні і я точно знаю, про що перше будуть просити.
Ваші особисті очікування від війни у 2023 році? Чи вірите ви у звільнення Криму до літа, наприклад?
Я би казав нам, цивільним людям, позатуляти дзьобики і не дратувати військових. Тому що коли цивільний чоловік починає розмірковувати: "Я от вважаю, що зайдемо в Крим чи не зайдемо…" — це не хвіртку відкрити, це життями людей платити, і не мені займатися фантазуванням, наскільки швидко ми можемо це зробити. Тому нехай про це говорять ті, хто, власне, займається ділом. Якщо військові кажуть, що можуть це зробити, значить, наша справа як людей цивільних підставити плече і забезпечити їх усім, що вони попросять з того, що можемо дістати.
Читайте також
- ICEYE. Чи допоможе Україні фінський супутник, який придбав Притула
- "Союзники починають розуміти, що ми можемо перемогти" — Посол України в США
- Гроші, маскувальні сітки, донорство крові — чим та де можна допомогти армії
- "Росіянам буде важко з ним боротися". Інтерв’ю зі співрозробником українського дрона RAM II
