Кравець, швачка, закрійник, психолог, менеджерка, піарниця – так про себе кажуть волонтери зі спілки “Нескорені”з Олександрівської громади Кіровоградської області. Спілка існує з 2014 року і, окрім волонтерів, об’єднує військових. Бійці зі спілки зараз майже всі на війні. Волонтери ж відкрили швейний цех, де шиють одяг й інші речі для фронту.
Кожного року, 5 грудня, волонтери в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтерів, заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй в 1985 році.
Олена Чипіга
Спілка об’єднала волонтерів і бійців Олександрівки у 2014 році – коли на схід України прийшла війна. За словами секретарки спілки Олени Чипіги, спочатку збирали продукти й відвозили їх на фронт. Також шукали гроші, щоб придбати військову амуніцію.
Офіційно об’єднання зареєстрували 1 квітня 2020 року. А вже через два роки розпочалася повномасштабна війна. “24 лютого у нас змінилося все. Змінилася країна, змінилися ми”, – каже Олена Чипіга. Частина членів спілки пішла на фронт. Натомість прийшли нові волонтери.
Нині спілка налічує понад 30 людей. Відразу ж після нападу Росії почали надходити прохання від військових щодо забезпечення футболками, плащами, розвантажувальними жилетами, евакуаційними ношами. “Постала потреба знову збирати гроші. Нам було простіше самим пошити це все. Спочатку допомагали місцеві кравчині, але з часом стало зрозуміло, що треба створювати окремий швейний цех”.
Володимир Шабанов
Ольга Черкас і Володимир Шабанов приєдналися до спілки уже після 24 лютого. Ольга – вчителька початкових класів, Володимир займається тваринництвом. За словами Олени Чипіги, якраз Володимир і дав старт швейному напрямку в спілці: він за освітою закрійник одягу. Сам чоловік каже: “Я 30 років тому закінчив професійно-технічне училище, і тут мені довелося згадати це все”. Перші швейні машинки за гроші, зібрані в громаді, купили в Київській області. За словами Володимира, там через бойові дії ательє якраз розпродавало майно. З часом частина “київських” машинок, яким уже було по 30-40 років, зламалася. Окрім того, навіть справні машинки не тягнули роботу з деякими тканинами. Потрібно було нове обладнання, і волонтери вирішили шукати фінансування через грант.
Ольга Черкас
Участь в конкурсі мінігрантів стала чимось таким, що волонтери досі не робили, розповідає Ольга Черкас. Конкурс у рамках Програми підтримки волонтерів Кіровоградщини проводила Асоціація сприяння самоорганізації населення завдяки фінансовій підтримці National Endowment for Democracy (NED). Олександрівські волонтери отримали мінігрант розміром 95 тисяч гривень. Цього вистачило для трьох нових швейних машинок. Ще одну купили за гроші, зібрані жителями громади.
Матеріали для пошиття в перші місяці війни купували за власні гроші, згадує Ольга Черкас. Потім, щоб залучити місцевих жителів, почали влаштовувати акції. Одна з перших називалась "Купи футболку військовому". Усі охочі мали купити футболку за 100 гривень, її потім волонтери передавали на фронт. Таким чином купили 370 виробів на 37 тисяч. “Люди не хотіли ні щоб їх фотографували, ні щоб про них писали. Вони просто хотіли допомогти військовим”.
Потім "Нескорені" запустили акцію "Дві футболки". Набір коштував 200 гривень. Одну замовник залишав собі, іншу відправляли бійцям. Під час акції “Утепли військового” зібрали 132 тисячі гривень на тканину, з якої потім пошили термобілизну й флісові кофти для бійців.
Ольга Черкас говорить, через волонтерство довелося освоїти кілька професій. “Мені потрібно вчитися кроїти – я стаю й крою. Приходять біженці, які приїхали з-під обстрілів, і я їх заспокоюю, так ми стаємо психологами. Тут треба вигадати, там домовитися – це вже менеджер. І так постійно. Ти залучений в купі справ. Ти стаєш компетентний у тих справах, про які навіть не замислювався. Ти – волонтер, і вже завдяки цьому ти розвиваєшся".
"Ми – єдиний народ"
В Олександрівці постійно формують посилки для фронту. Ольга Черкас розповідає, повідомляють у соцмережах, що потрібно та час вирушення. Список стандартний і рідко змінюється: усе ще необхідні продукти швидкого приготування, кава, чай, енергетичні напої, вологі серветки, шкарпетки й сірники. І люди приносять або щось зі списку, або гроші. На прохання волонтерів відгукуються жителі громади, кілька підприємців — власників крамниць. За частину швейних машинок заплатив благодійник – колишній фермер. Випічку для фронту готують в одному з супермаркетів, пекарні, яку ще кілька років тому відкрили переселенці з Донбасу, дитсадку, лікарні та школі.
Зворушливі випадки пов’язані з пенсіонерами, розповідає Олена Чипіга – один дідусь приніс 30 палок ковбаси й мішок хліба. “Отаку ковбасу хлопці їстимуть? Кажемо – так. Пішов і купив".
Також в акціях волонтерів беруть участь і самі військові, які приїжджають у відпустку чи на лікування. Ольга Черкас розповідає, як вони це пояснюють: "У мене зараз є можливість собі купити футболку. А хлопці на фронті не можуть. Тому я їм куплю, а ви довезете".
"Це якраз говорить про те, що ми єдиний народ, — говорить Ольга Черкас. Коли кожен робить свою роботу і не розповідає іншим, як працювати, бо він знає краще. От тоді ми тримаємося. Я вважаю, що ми надійний тил, бо ми робимо все, що в наших силах".
Читайте також
- Гуртожиток для переселенців в Олександрівці на Кіровоградщині, який місцеві облаштовували самотужки – відкрили
- У Новоукраїнці на Кіровоградщині працівниці дитсадка шиють на фронт дощовики
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
