Чи відповідає дійсності конспірологічна теорія про участь США в розпаді СРСР? На це питання відповідає другий епізод документального серіалу Суспільного "Колапс. Як українці зруйнували імперію зла" — "Ніч гніву". Чи справді проголошення незалежності України було елементом сценарію спецслужб США? Як депутати Верховної Ради вперше підіймали питання проголошення Незалежності України? Суспільне розповідає про події 20 серпня 1991 року.
Читайте також: Як українці зрунували імперію зла. Епізод перший. День страху.
Серпень 1991 р., Москва
Після ДКНСДКНС або "ГКЧП" — Державний комітет з надзвичайної ситуації. Це самопроголошений орган, який планував усунути прездента країни Михайла Горбачова та зберегти СРСР. Серед путчистів були вищі керівники СРСР: віце-президент Геннадій Янаєв, голова Ради Міністрів Валентин Павлов, міністр оборони Дмитро Язов, голова МВС Борис Пуго, голова КДБ Володимир Крючков. Номінальним лідером ДКНС був Геннадій Янаєв. 19 серпня здавалося, що події продовжують розвиватися за найгіршим сценарієм. Але дещо змінилося. Страх та розгубленість зникли. Чимдалі більше людей долучалося до протестів.
Чому саме серпень? 29 липня КДБ підслухало конфіденційну розмову Горбачова з керівником Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим та президентом Росії Борисом Єльциним у резиденції в Ново-Огарьово про новий союзний договів. Ця розмова примусила Крючкова діяти швидше. Новий союзний договір мав бути пов’язаний не тільки з реструктуризацією відносин між центром і республіками, але також зі зміною уряду, розповідає історик, автор книги "Остання імперія" Сергій Плохій. Після 20 серпня шеф КДБ Крючков, міністр оборони Язов та прем’єр-міністр Павлов — усі вони втрачали владу. Новим прем’єр-міністром мав бути Назарбаєв і члени уряду мали б погоджуватися з Єльциним та Горбачовим.
Але була ще й інша причина — параноя Крючкова: шеф КДБ був переконаний, що у США був план розвалу СРСР. І в цьому плані значну роль мала зіграти Україна. 1 серпня Джордж Буш мав прилетіти в Київ.
27 липня, за три дні до прильоту Буша в Київ, на стіл Леоніда Кравчука лягає доповідна КДБ:
"Секретно, особисто… іноземці виходять із розробленого в США прогнозу, відповідно до якого допускається можливість розпаду СРСР. Припускають, що спочатку відокремлюються Литва, Латвія, Естонія, Грузія, потім — Вірменія й Молдова, а надалі — й Україна. Внесення до цього переліку України ґрунтується на тому, що нібито дедалі більше жителів республіки приходять до ідеї її незалежності, а Верховна Рада УРСР послідовно ухвалює закони, що закладають правове підґрунтя повністю суверенної держави".
Леонід Кравчук, голова Верховної Ради України, перший президент України: "Я думаю, вони хотіли поінформувати, не перевіряючи мою позицію. Що, мовляв, ви будете спілкуватися зі Сполученими Штатами Америки — треба знати й позицію Сполучених Штатів Америки".
Проте Євген Марчук, міністр з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР у 1991 році, вважає, що без погодження з Москвою б цю інформацію Кравчуку не направили і це була не просто інформування. Доповідна шефа КГБ УРСР генерала Миколи Галушка могла виглядати по-різному: і як рутинне інформування, і як перевірка Кравчука на лояльність. У Москви були причини не дуже довіряти Кравчуку.
Прем’єр-міністр Польщі у 1991 році Ян Кшиштоф Белецький добре пам’ятає, як зустрічався із Кравчуком у січні 1991 року на Економічному форумі в Давосі. Розмова була конфіденційною: "Я, звичайно, погодився. А потім, на мій подив, через кілька хвилин розмови, Кравчук раптово запитав, чи Польща змогла б визнати незалежність України".
Леонід Кравчук, голова Верховної Ради України, перший президент України: "Таке запитання я ставив не тільки перед прем’єр-міністром Польщі, я в приватному порядку, в розмовах з тими людьми, яким міг довіряти. Тому, що запитання було непросте".
Ян Кшиштоф Белецький, прем’єр-міністр Польщі 1991 р.: "Тоді я, здивований, сказав: "Так, звичайно, певні кроки повинні бути виконані, але це, безумовно, у нашому життєвому інтересі".
Таємний рапорт ЦРУ "Наслідки альтернатив майбутнього СРСР". Цей документ датований 27 червня 1991 року. А за місяць його зміст стає не тільки відомим у СРСР. Його зміст повідомляють Кравчуку.
Рапорт ЦРУ передбачав 4 варіанти розвитку подій у СРСР. Перший – "хронічна криза": ані остаточного колапсу, ані суттєвого прогресу у вирішенні проблем країни... Другий – "зміна системи": система змінюється з відносно невеликим насильством, слов’янські республіки та республіки середньої Азії формують ядро нової держави, балтійські країни, Грузія, Вірменія і Молдова стають незалежними. Варіант третій – "відкат": твердолобі ретрогради з війська, КДБ та КПРС запроваджують надзвичайний стан, демократичні реформи й незалежністні процеси в республіках зупиняються. Четвертий варіант – "розпад": насильницький, хаотичний розпад системи, республіки стають незалежними, частина республік перетворюються на демократичні, частина – стають більш авторитарними, починаються війни між деякими республіками.
Чи міг шеф КДБ сприйняти аналіз імовірного сценарію розпаду СРСР за розробку плану дій?
Сергій Плохій, історик, автор книги "Остання імперія": "Нам відомо сьогодні, що американські плани Холодної війни, ніколи, ні на початку війни, ні наприкінці Холодної війни не передбачали й не ставили як мету розвал Радянського Союзу".
Роман Попадюк, заступник помічника президента США, заступник прессекретаря Білого Дому з питань зовнішньої політики 1991 рік: "Мені не відомо про жоден план Сполучених Штатів зруйнувати Радянський Союз, окрім традиційної ворожнечі, що була між нами протягом Холодної війни: тоді ми намагались усіма способами захиститись від Радянського Союзу".
Катерина Ющенко, співробітниця економічного комітету Конгресу США, віцепрезидентка фундації "Україна-США" 1991 р.: "Я пам’ятаю, як у 88-му році мене запросили на маленьку розмову, там було 30-40 людей, із Генрі Кіссінджером. Я запитала: чи буде Україна незалежною? Він засміявся і каже: "Я швидше побачу Каліфорнію незалежною від Сполучених Штатів, ніж Україну". Всі говорили, що ще Радянський Союз дуже сильний".
1 серпня 1911 року. Візит Джорджа Буша в Україну
США мали наступну модель: Балтійські республіки залишають Радянський союз, Україна — залишається. Радянський Союз на чолі з Горбачовим на міжнародній арені зостається, як молодший партнер США. Саме такою була ідея промови Буша, яку готували для цієї поїздки, підкреслює Сергій Плохій.
Вільям Сафайр у колонці New York Times глузливо називає цю промову "Chicken Kiev Speech". Це гра слів, яка сполучає два значення її назви: "Котлета по-київськи" та "Спіч київського боягуза".
Джордж Буш, 41-й президент США, промова Києві 1 серпня 1991 року: "Свобода — це не те ж саме, що незалежність. Американці не будуть підтримувати тих, хто шукає незалежності, щоб замінити радикальну тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допомагатимуть тим, хто сприяє самогубному націоналізму, побудованому на засадах етнічної ненависті. Ми підтримаємо тих, хто хоче побудувати демократію".
Леонід Кравчук, голова Верховної Ради України, перший президент України: "Буш сказав, що незалежність України — це не головне, що треба не поспішати, а що треба допомагати Горбачову проводити перетворення або реорганізацію в Радянському Союзі. От головне завдання України. Що викликало обурення в Верховній раді, коли виступав Буш. І це був гул. Він відчув це".
Українську діаспору в Америці ця промова дуже збентежила. Слова про "суіцідальний націоналізм" голова фундації "Україна — США" Надія Макконнел вважає абсолютною кремлівською пропагандою: "Наближення громадянської війни, профашизм, антисемітизм, атомний хаос — вони навіювали страх на ідею незалежності України".
Існує версія, що ці слова з’явились саме після зустрічі Буша з Горбачовим. "Він його переконав, що етнічні протистояння в республіках доведуть до великого кровопролиття і, можливо, навіть до ядерної війни", — згадує Катерина Ющенко.
Промова "Котлета по-київськи" розчарувала багатьох українців. Натомість американці відчули, якими є насправді настрої в українській столиці.
Сергій Плохій, історик, автор книги "Остання імперія": "У Вашингтоні боялися повторення Югославії, де вже йшла війна. При тому, що Радянський Союз був другою за кількістю боєголовок, навіть, першою супердержавою. Тобто, питання було повторення Югославії, але тепер з ядерними боєголовками".
Роман Попадюк, заступник помічника президента США, заступник прессекретаря Білого Дому з питань зовнішньої політики 1991 рік: "Я думаю, було два головних занепокоєння. Перше — до чого це приведе. Коли Союз розпадеться, яким він стане? Я гадаю, одне з питань, яке хвилювало багатьох людей, була проблема атомної зброї".
Сценарій розпаду СРСР був очевидним не лише для аналітиків ЦРУ. І КДБ не могло цього не зауважити. Рівно за рік до візиту президента США до Києва, КДБ поклало на стіл Кравчуку іншу доповідну: "…керівник "Солідарності", депутат польського сейму пан Міхнік вважає, що "розпад Радянського Союзу неминучий".
Адам Міхнік, шеф-редактор "Gazeta Wyborcza" в 1991 р.: "Я був переконаний, що якщо така динаміка продовжиться, цей Радянський Союз розвалиться тому що, коли комунізм зміниться як ідеологія, як більшовицький проєкт — то перестануть існувати сили, які могли б зв’язати ці речі. Залишиться чистокровний великоросійський колоніалізм. Цього замало. Щось рушило з місця, і радянська імперія повністю стала анахронічною".
У секретному документі КГБ було зафіксовано ще одне спостереження агентури в Польщі: "За заявою міністра праці та соціальної політики Яцека Куроня…теперішні процеси у СРСР характеризуються загостренням сепаратистських тенденцій, і Радянський Союз як федерація на сьогодні утримується виключно на членстві в ній української РСР. Події в Україні (…) свідчать про можливість виходу республіки зі складу СРСР, що може призвести до ліквідації федерації взагалі".
Активістка "Солідарності" та дружина Яцека Куроня Данута Куронь згадує, що Яцек висловлював думки про розпад Радянського Союзу ще в 1988 році, писав про конфлікт у владі, програні економічні перегони та перегони озброєнь через Афганістан, де Радянський Союз зазнав поразки. За словами Яцека, почалися дуже чіткі сепаратистські рухи радянських республік. " Він навіть побився об заклад з американськими політологами, що це відбудеться протягом трьох років, і так справді сталося. Він виграв це парі" — сміється Данута Куронь.
20 серпня 1991 р., 11:17, Київ
Джордж Буш провалив "виховання" Верховної Ради України. У Києві депутати почали готуватися до проголошення незалежності.
Народний депутат Україні, член Народної Ради Володимир Філенко згадує: зібрались у Спілці письменників. Радянський політв’язень Левко Лук’яненко заявив колегам: "Після вчорашнього, після вчорашньої пресконференції Янаєвами побачили, що Янаєв і не Сталін, і не Наполеон".
Іван Заєць, народний депутат України, Народна Рада 1991 р.: "Саме 20-го числа і відбувся перелом. Перелом у свідомості, у виробленні тактики нашої Народної ради. Чорновіл говорив, що страйки можна починати тільки тоді, коли справді цей рух загальноукраїнський". А я кажу: "Ні".
У той час, коли на засіданні Народної Ради в Києві лунають перші заклики проголосити незалежність, у Москві ДКНС приймає рішення про штурм Білого Дому. У Києві не могли цього знати, але далі шукали ознаки підозрілих пересувань військових. І вони були.
Євген Марчук, міністр з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР 1991 р.: "Десь із траси Полтава — Київ. Повідомляє нам, що рухається колона військових на Київ. А там у Кременчуці десь за пів року до цього, десантно-штурмова була, здається, дивізія, яка була недавно виведена із підпорядкування київського воєнного округу на пряме підпорядкування Москві".
З Москви накази про підготовку резервів та техніки надходили, зокрема, до Харкова. "Телефонні дзвінки прийшли: відправити на Москву курсантів і доповісти особисто. Ну, чого ж я буду відправляти курсантів, зняти 600 чоловік, вони мені б могли знадобитися тут в Україні, в Харкові, мені як начальнику управління внутрішніх справ", — згадує народний депутат України, член комуністичної більшості в 1991 році Олександр Бандурка. Тоді Бандурка дзвонить Кравчуку і питає, як бути. І той відповідає: в Києві ДКНС немає. "І я зрозумів, що ми можемо, як кажуть, проігнорувати московські команди. Зрозумів, що Україна буде приймати свої рішення і вести свою політику", — каже Бандурка.
20 серпня 1991 р., 15:00 — 21:50, Москва — Київ
ДКНС замислював штурм Білого Дому. Операція "Грім" була запланована на третю ночі. На позиції вирушити війська мають опівночі. Передбачалося, що будівлю захоплять за 15 – 20 хвилин.
Марія Бурмака, співачка та композиторка: "Ми поїхали до Білого Дому, там були танки. Ми питали у цих хлопців, які були на танках, вони казали, що це Таманська дивізія. Вони єдналися з тими людьми, які туди прийшли. Бо я дуже добре пам’ятаю, що ми купували пиріжки і їх цими пиріжками вгощали".
У Києві в цей час відбувається мітинг проти ДКНС. Міліцейські гучномовці намагаються заглушити спікерів та просять людей розійтись.
Тим часом в Москві командири "Альфи" вивчають ситуацію навколо Білого Дому: захисники будівлі налаштовані рішуче, їх дуже багато. Внаслідок штурму загине величезна кількість людей, включно з Єльциним, знаменитостями та іноземними кореспондентами. Втрати самої "Альфи", на їхню думку, становитимуть до половини особового складу.
Артемій Троїцький, керівник відділу музичних програм на російському телерадіо 1991 р. "Це була одна із найкращих ночей у моєму житті. Кращої вечірки у моєму житті, краще такої нічної авантюри в моєму житті, напевно, не було. Це була неймовірна, захоплива ніч".
З Москви напруження передавалося до Києва. Пізно ввечері з будинку письменників не розходяться політики та журналісти.
Левко Лук’яненко, народний депутат, політв’язень СРСР, промова 20 серпня 1991 р.: "Можливо, що з історичної точки зору — це відбувається хірургічна операція. Можливо, що в ході цієї операції буде втрачено кілька крапель крові, але свобода України — це настільки велика цінність, що нас не повинно це лякати, тому ми повинні докладати усіх зусиль для розширення нашої роботи, як протидії цим заколотникам".
21 серпня 1991 р., 01:01, Москва
У Москві під час спроби зупинити БТРи в тунелі на перетині Садового кільця з новим Арбатом гинуть троє захисників Білого Дому.
Дізнавшись про перші жертви в Україні депутати намагаються зібрати засідання Верховної Ради. "Перші жертви — це був ще сигнал, що та сторона налаштована не зупинятися. Я серед ночі почав обдзвонювати кого зміг з народних депутатів", — згадує Володимир Філенко.
"Нам потрібно підставити плече росіянам, тому треба скликати Верховну Раду, — так говорив Ігор Рафаїлович із Кравчуком, — згадує Іван Заєць телефонний дзвінок голові Верховной Ради. — Кравчук сказав: почекаймо до ранку, "ранок вечора мудріший", як кажуть москалі. І на цьому все затихло".
Виробництвом серіалу "Колапс. Як українці зруйнували імперію зла" на замовлення Суспільного мовника займалася команда кінематографістів документалістів з Esse Production House. Режисер серіалу — Сергій Лисенко, сценарист — Олександр Зінченко. Оператор — Сергій Михальчук. Продюсер та автор ідеї — Ярослав Лодигін. Продюсери — Віталій Шеремєтьєв, Ольга Безхмельниціна, Ірина Бубнова, Сергій Недзельський.
