"Погоджено! Європейська рада ухвалила рішення про надання статусу Україні та Молдові кандидата до ЄС. Історичний момент!" Цей твіт президента Європейської ради Шарля Мішеля проривається із багатогодинного засідання лідерів країн-членів ЄС у Брюсселі. Напружене чекання змінюється хвилею тріумфального смакування переможного моменту — такого жаданого для України на тлі її боротьби за євроінтеграцію поруч з іншою боротьбою — проти російської агресії.
Далі — публічні заяви Мішеля, голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн та лідерів держав ЄС. Більшість із них неодмінно згадує, що Україна гідна отриманого статусу ще й з огляду на захист європейських цінностей у війні. Тепер офіційно: статус кандидата хоча й передбачатиме, що Україні ще доведеться "підтягнутися" по низці реформ, втім найголовніше — по суті є обіцянкою, що одного дня країна неодмінно стане членом Європейського союзу.
За тим, як відбувався історичний для України саміт Євроради 23-24 червня ми стежили з Брюсселя. Розповідаємо, у якій атмосфері ухвалювалося рішення щодо України, які ще питання обговорили лідери та з якими результатами роз'їхалися додому.
Передчуття
Через скляну стелю Будівлі Європи — місці, де на саміти Європейської ради традиційно збираються лідери усіх країн ЄС — яскраве вранішнє світло заливає червону доріжку. По ній невдовзі почнуть крокувати глави держав Західних Балкан — ті, хто приїхав на саміт найпершими. Окрема частина дводенного саміту — зустріч ЄС-Західні Балкани, має зрушити з мертвої точки процес євроінтеграції Албанії, Сербії, Північної Македонії та Чорногорії. Усі четверо вже не перший рік є кандидатами на членство в ЄС, утім переговорний процес налагодити не вдається.
Під час прес-підходів на червоній доріжці перед початком саміту і лідери цих держав, і Шарль Мішель та глава європейської дипломатії Жозеп Боррель зауважують, що налаштовані на прогрес. А втім, у словах прем’єр-міністра Албанії Еді Рами відчувається образа: "Це ганьба з боку Болгарії, яка тримає в заручниках дві держави НАТО, Албанію і Північну Македонію, у розпал війни на задвірку Європи, а 27 країн сидять нерухомо в страшному прояві імпотенції".
Претензії Болгарії, яка ветує просування заявки Албанії та Північної Македонії — причина поганого настрою й іншого балканського лідера — президента Сербії Александра Вучича. Напередодні саміту він анонсував, що лідери трьох з чотирьох країн-кандидатів до ЄС на Балканах взагалі можуть бойкотувати саміт, виступаючи проти політики Брюсселя. До Сербії у ЄС є претензії ще й через небажання країни приєднуватися до антиросійських санкцій та невирішену проблему з Косовом. У трійці незадоволених могла опинитися ще й Македонія — утім, усі врешті-решт на саміт приїхали. Вкупі з чотирма кандидатами на відповідь про свою подальшу долю в ЄС чекали ще й Косово та Боснія і Герцеговина — країни-"кандидати в кандидати".
Питання Західних Балкан не таке далеке від України, як може здатися. Ба більше, в уяві деяких європейських політиків вони були тісно пов’язані. Серед аргументів, чому Україні зарано надавати статус кандидата на членство в ЄС був такий: це "нечесно" щодо балканських держав, які чекають на кроки з боку Брюсселя уже давно. Утім, такої риторики дещо поменшало після того, як лідери Албанії, Північної Македонії й Чорногорії самі у Києві заявили, що підтримають кандидатський статус для України.
Помітно, що найбільше питань до європейських лідерів, які крокують червоною доріжкою, утім, не стільки про Балкани, скільки про Україну та її шанси на кандидатство. А ще — про Грузію: грузинські журналісти, які працюють поруч з нами, невтомно запитують Олафа Шольца, Жозепа Борреля та інших високопосадовців, чому на їхню думку Грузію поки що не вважають гідною статусу кандидата. Напередодні Європейська комісія рекомендувала надати його Україні та Молдові, але не Грузії. Шарль Мішель на фінальній пресконференції сформулював максимально чітко: ЄС на перспективу готовий прийняти й Грузію, щойно вона впорається із відповідністю критеріям Європейської комісії.
Читайте також: Україна — ЄС: що ми маємо зробити у статусі кандидата і коли можливий вступ в Євросоюз
Після заяв лідери йдуть на кількагодинну робочу сесію — з’ясовувати питання довкола Західних Балкан. Тим часом на червоній доріжці перед пресою облаштовують фотозону для традиційного "сімейного фото" — позначки на підлозі у два ряди передбачають місце, де стоятиме на світлині той чи інший глава держави чи представник інституції ЄС. Обговорення затягується довше, ніж планувалося, і навіть на фотографування лідери виходять, продовжуючи перемовлятися й дискутувати. Утім, часу на фінальну пресконференцію щодо долі Західних Балкан немає — одразу ж починається саміт власне Європейської ради.
Згодом судячи з коментарів лідерів цих держав з’ясовується, що саміт Західних Балкан був не надто успішним: розблокувати вето Болгарії так і не вдалося, омріяного прогресу досягти теж. Еді Рама не стримував себе в емоціях під час спілкування з журналістами: говорив, що йому "шкода ЄС", що "країни Західних Балкан вступлять до ЄС до наступного століття". А ще радив Україні не надто радіти статусу кандидата — мовляв, ось як надовго з ним “зависла” його країна (з 2014-го Албанія є кандидатом на вступ до ЄС). І можна було б сказати, що саміт Балкан закінчився взагалі нічим, аж ось наступного дня ЗМІ повідомили обнадійливу звістку — парламент Болгарії нарешті погодився розблокувати шлях Албанії та Македонії до ЄС.
"Ukraine is Europe"
Поки європейські лідери говорили про долю балканських країн у Європейській раді, в іншій європейській інституції — Європарламенті — голосували за резолюцію щодо надання негайного статусу кандидата для Молдови та України. 529 голосів європарламентарів "за" засвідчили "лідерство, рішучість та бачення у контексті війни Росії проти України", наголосила голова Європейського парламенту Роберта Мецола.
В коментарі Суспільному вже на саміті Євроради Мецола зауважила, що надання Україні статусу кандидата — це "крок, який ми не вважали можливим ще п’ять місяців тому". Справді, шлях від подачі заявки до отримання статусу кандидата на членство в ЄС Україна встигла пройти у рекордно стислі терміни — менше, ніж за чотири місяці. "Послання надії, рішучості та сили з Україною, яка так хоробро й стійко боролася за цінності, які ми всі маємо, сьогодні було винагороджено цим історичним рішенням", — наголосила очільниця Європарламенту.
Таким інтенсивним темпом Україна рухалася не лише завдяки тому, що опинилася у центрі уваги ЄС через війну і великій дипломатичній роботі українських посадовців. Важливу роль тут зіграв і тиск громадськості, зокрема української спільноти в Брюсселі — головній столиці інституцій ЄС.
"Зараз в Брюсселі є декілька українських організацій та багато волонтерів, які допомагають організовувати акції, а також зустрічі з представниками інших держав для того, щоби говорити про статус кандидата для України в ЄС. Загалом тут уже звикли до українців і дуже добре до них ставляться. Ми знайомі з місцевою пресою, журналістами. Люди тут розуміють наше прагнення доєднатися до ЄС та перемогти у війні", — розповідає Анна Мисишин з Інституту інноваційного врядування, яка приїхала у дні саміту до Брюсселя.
Ми зустрічаємося з Анною неподалік Європейської ради. Щойно виходимо з будівлі — потрапляємо на акцію на підтримку України та надання їй статусу кандидата на членство в ЄС. Разом з Анною ще близько 60 людей з прапорами України скандують "Ukraine is Europe" ("Україна — це Європа"). Організатори акції у виступах наводять аргументи, чому Україна має отримати статус кандидата негайно і що вона справді до цього готова, а також наголошують, що європейським політикам давно час задуматися про відмову від енергоносіїв з Росії — адже поки не всі країни ЄС його підтримують.
Поруч з українцями у вишиванках та національних прапорах на акції чимало й іноземців. Є з десяток людей, загорнутих у прапори Грузії та з плакатами на підтримку євроінтеграції цієї країни. Андреа Кастаньєс, який приїхав з Італії й живе у Бельгії, на такі акції ходить регулярно. Він — у футболці в кольорах українського прапора, каже: йому просто важливо нагадувати собі й іншим, що "ми у центрі Європи справді дотримуємося наших цінностей". У його рідній Італії з цим складніше: хоча уряд Італії нині радше стоїть на позиціях підтримки України, а прем’єр Італії одним з перших виступав за статус кандидата в ЄС для України, значна частина італійців все ще зазнає суттєвого впливу російської пропаганди.
"Я перестав дивитися телевізор, читати італійські новини, тому що це дійсно безглуздо. Вони настільки занурені в російську пропаганду, що люди, які не мають прямого контакту з Україною, плутаються. І це велика загроза. Тому нам потрібна Україна в Європейському Союзі, тому що в багатьох західних країнах — Італії, Франції, Бельгії, ми наївні, коли мова йде про Росію. У нас справді є якесь романтичне сприйняття Кремля", — розповідає активіст.
Читайте також: "Кров, піт та дипломатія": яким був шлях України у кандидати на вступ до ЄС
На іншій акції на підтримку України, яка відбувається кількома годинами пізніше біля Європейського парламенту, я запитую у представника України при ЄС Всеволода Ченцова про те, що допомогло переконати уряди держав-скептиків. Його відповідь досить очікувана — справа в системній роботі дипломатів та громадянського суспільства.
"Насамперед це зміна сприйняття України в ЄС. Кожна столиця має свої підходи щодо процесу розширення, пов’язує чи не пов’язує його з іншими треками, наприклад, балканським. Процес вступу України буде поштовхом і в тому плані, щоби удосконалити, адаптувати процедури ухвалення рішень в ЄС, щоби союз був функціональним", — пояснює Всеволод Ченцов. Біля будівлі Європарламенту, де ми спілкуємося, поруч з прапорами країн-членів ЄС майорить тепер і український.
Кульмінація
Робоча сесія Європейської ради затягується: представники міжнародної преси чекають на оголошення остаточного рішення щодо статусу кандидата для України та Молдови. Це питання — як анонсували раніше — пріоритетне на порядку денному 23 червня. Наступного дня на сайті Євроради з’явиться відповідь на питання "Чому так довго?" — крім питання кандидатства на саміті продовжили обговорювати питання долі Західних Балкан, а також антиросійських санкцій, продовольчої безпеки Європи.
24 червня адженда оберталася здебільшого довкола внутрішньоекономічних питань ЄС. Але й без новин для України не минулося: Єврорада домовилася про виділення Україні нового пакету фінансової допомоги 9 млрд євро.
"Я глибоко переконана, що рішення, яке ми ухвалили сьогодні, зміцнює нас усіх, зміцнює Україну, Молдову та Грузію перед лицем російської агресії".
Про рішення ЄС щодо України ми дізнаємося, як і всі, з твітів європейських посадовців. Лідери союзу виходять із заявами вже приблизно за пів години. Остаточно можна видихнути після підтвердження від Шарля Мішеля. У прямому включенні перед пресконференцією лідерів ЄС я, здається, не особливо намагаюся приховувати радість від цієї новини. Це помічають колеги зі Словаччини — починають вітати нас. Слова привітання й підтримки продовжуються у виступах глав Європейських інституцій.
"Я глибоко переконана, що рішення, яке ми ухвалили сьогодні, зміцнює нас усіх, зміцнює Україну, Молдову та Грузію перед лицем російської агресії, і зміцнює Європейський Союз, тому що воно ще раз демонструє: Європейський Союз єдиний і сильний перед обличчям загроз", — каже Урсула фон дер Ляєн на підсумковому брифінгу за результатами першого дня саміту.
Водночас вона нагадує: попереду в кандидатів і тих, кого ЄС обнадіює європейською перспективою у майбутньому, ще непростий шлях реформ. У випадку України Єврорада підтримала перелік умов, обов’язкових для виконання для Києва, який раніше оприлюднювала Європейська комісія. Там — і про судову реформу, і про завершення комплектації антикорупційних структур, і навіть про захист прав національних меншин. Чіткого дедлайну виконання немає, утім наприкінці року Єврокомісія оцінюватиме, що Україна встигла виконати.
Поки у Києві відзначали довгоочікувану перемогу, від деяких лідерів ЄС прозвучали й доволі "отверезвливі" сигнали. Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що попереду в України ще "довга дорога" до ЄС, а рішення 23 червня було виправдано потребою стабілізувати сусідське середовище Євросоюзу. А прем’єр-міністр Бельгії Александр де Кроо наголосив, що статус кандидата для України — це лишень "початок початку", і на те, щоби стати членом Євросоюзу, Україні знадобиться не менше, ніж десять років.
Та беззаперечно хороша новина, озвучена головою європейської дипломатії Жозепом Боррелем, у тому, що процес подальшої євроінтеграції України розпочнеться "негайно". Це нагадування про те, що статус кандидата — це про взаємні зусилля та обов’язкову різнопланову підтримку України на її шляху до членства. Тепер взаємодія Києва та Брюсселя переходить на новий рівень. Здобуваючи статус кандидата, країна отримує, крім усього, ще й доступ до фінансових інструментів ЄС, які однозначно будуть вкрай потрібними Україні, особливо в умовах війни та повоєнної відбудови.
Грузини цього разу лишаються лише з відзначенням європейської перспективи їхньої країни, але без бажаного статусу кандидата. У зв’язку з цим на другий день саміту у Тбілісі вдруге за декілька днів зібралася масштабна акція протесту. Люди, обурені ненаданням Грузії статусу кандидата, вимагали відставки прем'єр-міністра Іраклі Гарібашвілі та формування нового уряду. Виступив перед протестувальниками й президент України Володимир Зеленський — пообіцяв допомогу Тбілісі на шляху до євроінтеграції.
У його ж країни — попереду шлях переговорів з ЄС та поступове "закриття" вимог Європейського союзу за близько 30 главами законодавчих аспектів, які треба адаптовувати до європейського законодавства. Здебільшого цей процес затягується на роки або й десятиліття, утім, хочеться сподіватися, що попри війну, це — не випадок України.
Читайте також
Спецпредставник ЄС з прав людини — про Стамбульську конвенцію, злочини Росії та реформи в Україні
Підтримка України у війні та статус кандидата до ЄС: підсумки візиту європейських лідерів до Києва
Статус кандидата до ЄС: що це змінить для України та чи допоможе закінчити війну
