"Україна заслужила право на європейську перспективу". Ці слова президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, виголошені 17 червня після засідання Єврокомісії, підкреслили багаторічні зусилля України на шляху до Європи. 23-го червня у Брюсселі зберуться лідери країн-членів Євросоюзу, аби вирішити європейську перспективу України, а також Молдови та Грузії. Саме це на практиці означає статус кандидата на вступ до Євросоюзу. Більше про масштабність пройденого Україною шляху у матеріалі Українського радіо.
Ставлення до України
"В Європейському Союзі до наших європейських прагнень спочатку ставлення було вельми скептичним. Дуже довго ми виходили на саму ідею підписання Угоди про асоціацію. Але скажу відверто, що відкривають лише тим, хто стукає у двері. І ми доволі голосно стукали, і за часів, коли я був міністром закордонних справ вдалося домовитися з президентом Ніколя Саркозі — тодішнім головуючим в ЄС.
Звичайно, це був перший крок в напрямку євроінтеграції. Він зайшов зі скрипом. Дуже довго все узгоджувалося. На це пішло практично кілька років. І від Європейського Союзу в якийсь момент було позитивне ставлення щодо України. Але тоді українці чомусь повірили в популістичні гасла президента, який в останній момент від ідеї укладання угоди відмовився. І потім ми знаємо, як пішли події далі", — розповідає Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках.
Зміни в риториці
Після Революції гідності настав новий переломний момент — Україна таки підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, а згодом отримала і безвіз. Попри це, українським дипломатам довелося і далі пробиратися крізь перешкоди стереотипів та страхів серед еліт Євросоюзу. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну процеси пришвидшилися в рази. Там, де на погодження рішень витрачалися місяці, тепер усе вирішується за лічені дні. Поза тим, голоси скептиків досі мають силу.
"Тло тих подій, з якими стикнувся світ, і не тільки виключно Україна, визначає певну зміну риторики великої кількості наших партнерів: і проактивну більш мобілізовану позицію одних, і, можливо, менш публічну позицію скептиків. Це точно відображається сьогодні як зміна в порівнянні з тим, як розвивалися події при отриманні Україною безвізу.
Читайте також: Спецпредставник ЄС з прав людини — про Стамбульську конвенцію, злочини Росії та реформи в Україні
Що стосується того, наскільки зараз ми дійшли до консенсусу з точки зору надання нам кандидатського статусу, то все ж таки є країни-скептики. Вони й коли ми працювали над безвізом, виставляли додаткові умови для того, щоб зробити останній крок, постійно відкладаючи його. І зараз звучать голоси тих країн, які в принципі не зацікавлені в розширенні Європейського Союзу. Або тих країн, які одночасно з ухваленням цього рішення намагаються запропонувати якісь комплексні рішення. Наприклад, розв'язати проблеми Західних Балкан, узалежнюючи позицію стосовно України від того, як буде розвиватися ситуація з просуванням на євроінтеграційному треці країн того регіону. Але, очевидно, загальне тло є набагато більш сприятливим з точки зору ухвалення потенційного рішення для України", — каже Іванна Климпуш-Цинцадзе, віцепрем'єрка з європейської та євроатлантичної інтеграції України у 2014-19 роках, а нині очільниця Комітету Верховної Ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Прогрес України
Природу такого ставлення пояснює старший аналітик дослідницького центру "Європейські цінності" у Празі Давід Стулік. Протягом 12-ти років він був речником делегації Європейського Союзу в Києві:
"У порівнянні з попереднім періодом до 2014 року, дійсно, Україна зробила прорив щодо реформ та пристосування до європейських стандартів. Але цей прогрес міг бути набагато більшим. Звісно, в таких ключових питаннях, як судова реформа чи боротьба з корупцією можна було зробити набагато більше. І це є речі, які зараз дратують навіть деяких друзів України в ЄС. Ще залишається багато домашніх завдань, які Україна має зробити".
Як писали заявку на кандидатство
28 лютого, Україна офіційно подала заявку на вступ до Євросоюзу за спеціальною спрощеною процедурою. Писали її в екстремальних умовах, згадує Іван Нагорняк, радник віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції: "Ввечері 27 лютого ми писали заявку і це все відбувалося під сирени".
Як заповнювали опитувальник
8-го квітня, через тиждень після звільнення Київщини від російських військ, до української столиці прибули Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та Високий представник Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. Це був не лише жест підтримки. Європейські високопосадовці привезли опитувальник, необхідний для надання Україні статусу кандидата в ЄС.
Його заповнили у найкоротші терміни. Інші країни це робили протягом кількох років, Україна впоралася за тижні.
Читайте також: Підтримка України у війні та статус кандидата до ЄС: підсумки візиту європейських лідерів до Києва
"Зараз графік просто неймовірний. Мені здається, що настане 24 червня, ми обов'язково отримаємо статус кандидата, і декілька днів нам точно доведеться відпочити. Особливо виснажливим був процес підготовки відповідей на опитувальник Європейської комісії. Коли його передали, президент сказав, що ми маємо лише тиждень на підготовку. До речі, в Європейській комісії визнали, що ми дуже швидко і дуже якісно проробили свою роботу", — розповідає Іван Нагорняк.
Рекомендації Європейського парламенту та Європейської комісії
8-го червня резолюцію із закликом надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС ухвалив Європейський парламент. А 17-го червня таку рекомендацію дала і Європейська комісія. Як зауважує Давід Стулік, це важливі рішення, адже своє слово мають сказати ще лідери держав-членів Євросоюзу.
"Європейський парламент відображає політичну волю в ЄС. Це такий "голос народу". Але в цих питаннях Європейський парламент не має практичних повноважень. Його рішення і підтримка більш символічні й частково політичні. Європейська комісія — це виконавчий орган, який готує багато позицій для країн ЄС, готує різні звіти, спостерігає за тим, як Україна виконує зобов'язання. Але вирішує не Європейська комісія, хоча її оцінки та висновки мають потім вплив на позицію країн-членів ЄС. Тому треба насамперед дивитися на країни-члени Європейського Союзу", — каже він.
Пророблена робота
Варто розуміти, що у кожної країни Євросоюзу свій підхід і набір аргументів на користь України.
"З кінця травня й буквально до середини червня урядова делегація на рівні спецпредставників президента України здійснювала візити у майже всі держави-члени ЄС. Віцепрем'єр-міністерка Ольга Стефанішина очолювала цей процес. Ми донесли позицію, що це рішення не є технічним в контексті того, наскільки ми готові до переговорного процесу. Це є також рішення геополітичного масштабу. Тобто це важливий меседж для українського суспільства, наскільки воно буде далі сподіватися та стояти на європейську майбутньому і як багато зусиль воно готове далі докладати, щоб виконувати проєвропейські реформи. Тобто зовсім інакші будуть стимули тоді в суспільства і влади здійснювати такі кроки, які необхідні для вступу", — Іван Нагорняк розповідає, як комунікували з державами ЄС.
Читайте також: Статус кандидата до ЄС: що це змінить для України та чи допоможе закінчити війну
Скептики
Найбільші економічні двигуни й авторитети Європейського Союзу — Франція та Німеччина — не зважаючи на скепсис підтримують надання Україні статусу кандидата. Про підтримку заявила й Угорщина, попри свою не зовсім дружню риторику щодо України. Але несподіванка чекала з іншого боку. Про застереження щодо кандидатства України заявили Швеція, Данія, а також Нідерланди. Їхню мотивацію аналізує Давід Стулік.
"Так іноді буває, що ваші щирі друзі вам бажають всього найкращого, тому ставлять більш жорсткі умови для того, щоб ви досягли прогресу. Тобто ці країни вважають, що насамперед Україна ще має показати своє прив'язання до європейських цінностей, до нових стандартів і має просунутися у ключових реформах щодо правосуддя, боротьби з корупцією. Щоб Україна як правова держава ще більше відповідала статусу кандидата. Тобто вони не є противниками, але бажають ще більше допомогти Україні на шляху реформ. Ці реформи не потрібні ЄС. Вони потрібні насамперед Україні. Тому я б навіть вважав за корисне, що ці країни тиснуть на українську владу, щоб вона виконала всі зобов'язання, які взяла на себе в Угоді про асоціацію", — пояснює Стулік.
Однак і ці країни, зрештою, оголосили про підтримку кандидатства для України.
"Президент України поговорив з данськими засобами масової інформації. Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква спілкувався з прем'єр-міністром країни. Наскільки мені відомо, ситуація завдяки таким контактам трошки змінилася. І ми маємо надію на позитивну позицію. По Нідерландах Міністерство закордонних справ також зробило відповідну роботу. І вже є меседжі про те, що Нідерланди не скажуть "Ні" кандидатству України", — Іван Нагорняк розповідає, як вдалося переконати Данію, Швецію та Нідерланди.
Що дає кандидатство
Отримання статусу кандидата на вступ до ЄС — це початок уже іншої, але не менш великої та складної історії. Перше, що він дає — це офіційне закріплення перспективи вступити до Євросоюзу.
"Кандидатство — це для нас заякорене майбутнє у Європейському Союзі. Я вважаю, що це і частково відповідь на безпекові виклики, з якими Україна навіть після завершення війни може стикатися з таким сусідом, як РФ. Європейський Союз був заснований частково і як безпековий проєкт. Отже, він буде нам допомагати вибудовувати спроможність захищатися в набагато більш ефективний спосіб", — пояснює Іванна Климпуш-Цинцадзе.
"Зараз Україна в контексті політики Європейського Союзу перебуває на платформі політики сусідства, яке не передбачає перспективи вступу в ЄС. Тобто в нас була Угода про асоціацію, де визнавали європейський вибір України, але уникали європейської перспективи. Натомість статус кандидата — це перехід на зовсім інший рейтинг. Це є платформа політики розширення Європейського Союзу. Ми будемо трактуватися всередині Європейського Союзу як країна, яка обов'язково стане членом ЄС в майбутньому. І відповідно до цього також будуть формуватися політики в самому Європейському Союзі. Тобто з урахуванням того, що Україна рано чи пізно туди приєднається. Відповідно до цього будуть консультації різних інституцій Європейського Союзу в контексті процесу прийняття рішень в ЄС. І це зовсім інший механізм", — каже Іван Нагорняк.
Разом із тим, майбутнє членство в Євросоюзі передбачатиме низку завдань та викликів для України. І ухилитися від них навряд чи вдасться.
"Ми будемо місцем для популізму. Але він буде швидко розбиватися о дуже конкретні зауваження, заперечення, застереження з боку Європейської комісії. Насамперед її країн-членів. Тому, що вони вже мали досвід, коли деякі країни прийняли авансом, а потім це для всього Союзу ставало проблемою. Думаю, Євросоюз зробить аналіз помилок і не буде повторювати їх в майбутньому. Безвідносно до того, про яку країну йдеться", — говорить Володимир Огризко.
Читайте також: "Росія не зможе утримувати території, які захопила" — аналітик Том Купер про бої на Донбасі й контрнаступ на Херсонщині
Терміни просування від кандидатства до членства
Саме тому у своїх висновках Європейська комісія зазначила, що до початку перемовин Україна повинна виконати деякі умови: запровадити законодавство про процедуру добору суддів Конституційного Суду, посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні, ухвалити антиолігархічний закон. І це навіть до початку офіційних перемовин. Виконання Україною поставлених завдань безпосередньо вплине і на терміни просування від кандидатства до членства, пояснює Володимир Огризко.
"Чим швидше ми зрозуміємо, що пройти між крапельками не вийде і все одно треба відповідати певним критеріям, тим скоріше зробимо практичні кроки у цьому напрямку. Якщо будемо говорити, що ми за євроінтеграцію, але у нас будуть правоохоронці "кришувати" злочини на митниці, то про яку євроінтеграцію може йтися? Так само якщо ми будемо говорити про правосуддя в Україні, а судова система буде приймати рішення по дзвінках звідкись. Тому нам треба не про роки роздумувати, а про практичні дії влади, яка реально хоче, щоб Україна стала членом Євросоюзу", — каже Огризко.
На думку Іванни Климпуш-Цинцадзе, шлях від кандидатства до членства у Євросоюзі залежатиме не лише від України, а й від процесів у самому ЄС:
"Дуже невдячна справа називати якісь терміни, оскільки реалізація цілі залежить від низки факторів. Коли і як ми завершимо війну з Росією, наскільки реальною буде єдність політичних керівників України, щоб справді робити реформи, а не тільки кидатися гаслами й вимагати чергового кроку від Європейського Союзу. І, безумовно, важливо як буде розвиватися ситуація всередині Європейського Союзу, зокрема з точки зору ухвалення рішень".
Головування Чехії в ЄС
З 1-го липня в Євросоюзі головуватиме Чехія. Як це може допомогти у перемовинах, пояснює Давід Стулік:
"Чехія, яка є відданим адвокатом України на рівні ЄС, буде головувати в Союзі. Це модератор і основне його завдання — знаходити компроміс. У чеського уряду максимальне бажання допомогти Україні якнайшвидше рухатися в бік ЄС. Але треба розуміти, що це головування лише на пів року. І сам шлях до ЄС раніше займав у різних країн від декількох років. І навіть десятків років".
Читайте також: Росія вивозить крадене українське зерно під своїми документами до Туреччини — посол Боднар
Що кандидатство означає для українців
Якщо говорити про статус кандидата у вимірі того, що це означає для українців, тут цілий набір: починаючи від фінансових інструментів і до можливості побудувати суспільство без корупції.
"Статус кандидата — це вже той випадок, коли країну залучають до низки програм, проєктів — до того, що реально починає зв'язувати дві сторони. В Європейському Союзі є багато можливостей фінансової підтримки України. І якщо ми цей статус отримаємо, то двері відкриватимуться. Мало того, зважаючи на справді унікальну ситуацію у зв’язку з війною, від ЄС ми зможемо отримати реальну підтримку у відбудові, а це дуже конкретні справи: дороги, мости, житло, інфраструктура. Тому я думаю, що тут у нас можливостей буде більш ніж достатньо для того, щоб відчути, що таке дружня європейська підтримка", — говорить Володимир Огризко.
Читайте також
Сто днів. Ключові події повномасштабної війни Росії проти України
"Це претензії до усього НАТО". Чому Туреччина проти Швеції та Фінляндії в Альянсі
Саміт ЄС в Брюсселі: що говорили про Україну та як погоджували шостий пакет санкцій
