"Я хочу гідно поховати свого чоловіка, але його тіло лишилось на полі бою". Вдова кропивницького бійця

"Я хочу гідно поховати свого чоловіка, але його тіло лишилось на полі бою". Вдова кропивницького бійця

"Я хочу гідно поховати свого чоловіка, але його тіло лишилось на полі бою". Вдова кропивницького бійця
фото Юлії Канцер

8 квітня у Луганській області внаслідок мінометного обстрілу загинув боєць з Кропивницького, сержант Сергій Канцер. Побратими чоловіка не змогли винести його тіло з поля боя, бо рятували свої життя, розповіла Суспільному вдова Юлія Канцер. Каже, нині понад усе хоче забрати тіло чоловіка та гідно з ним попрощатись.

Воював за Україну з 2014 року

38-річний Сергій Канцер служив у зоні антитерористичної операції з 2014 року, пережив Дебальцеве. Спершу воював у складі 40 батальйону, потім за контрактом у 57 бригаді 17 батальйону.

"24 січня цього року у Сергія закінчився контракт і він його підписав знову. Через місяць, коли почалось повномасштабне російське вторгнення в Україну, він уже був на передовій. Цього дня чоловік зателефонував мені о 10:00 ранку і сказав, що почалась війна. Попросив, щоб ми з дітьми переїхали з міста у село до моїх батьків та були разом".

"Я хочу гідно поховати свого чоловіка, але його тіло лишилось на полі бою". Вдова кропивницького бійця
Юлія та Сергій Канцери з спільним сином Іваном та дітьми від попередніх шлюбів. фото Юлії Канцер

Юля пригадує, незважаючи на поганий зв'язок, щодня спілкувалися з чоловіком по телефону. Востаннє 7 квітня, напередодні його смерті.

"Він мені подзвонив вранці і спитав: – "Що ви там, моя люба?", – так він любив мене називати. Ми дуже мало поговорили, не було зв'язку. Наступного дня вранці я прокинулась і мені було дуже важко на душі, хотілося плакати, просто ком стояв у горлі. О 12-й мене набрала дружина його побратима і після її слів: "Я не знаю, як тобі це сказати", – я все зрозуміла, мого чоловіка більше немає".

Тіло Сергія не змогли забрати з поля бою

За словами Юлії, в цей день почала з'ясовувати, як можна забрати тіло Сергія, щоб поховати його у Кропивницькому. Але п'ятеро побратимів сказали, що не змогли забрати його з поля бою. Нині ця територія окупована.

"Звісно я мала надію, що може тіло забрали і відвезли у морг. Я чекала бодай якогось сповіщення. Мені написав майор Роман Шелесько, який потім теж загинув, що рятували в першу чергу поранених солдатів. Я розумію, що там просто пекло. Розумію, що навіть якщо звернутись по допомогу до волонтерів, ніхто не буде ризикувати своїм життям. У мене тепер одна надія на ЗСУ, які виженуть російську погань за територію України і можливо тоді ми заберемо тіло, якщо його не спалять у крематорії, які возять з собою росіяни".

"Я хочу гідно поховати свого чоловіка, але його тіло лишилось на полі бою". Вдова кропивницького бійця
Подружжя Канцерів. фото Юлії Канцер

Хочу, щоб син приходив на могилу до тата

Юлія Канцер одружилась зі своїм чоловіком у 2019 році. Виховували спільного сина Івана, якому нині 2,5 роки. До війни на сході України військовий працював продавцем-консультантом у магазині побутової техніки. Був товариський та добрий, мав багато друзів.

"Я просто хочу єдиного – гідно поховати свого чоловіка. Хочу, щоб мій син міг прийти до нього на могилу. Щоб він розумів, що його батько віддав своє життя за наш спокій. Іванові лише 2,5 роки і тепер для нього тато є лише на фотокартці".

Читайте також

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди