Антологія українського альбому. Друга Ріка

Антологія українського альбому. Друга Ріка

Антологія українського альбому. Друга Ріка

Чи орієнтуєтеся ви в українських музичних трендах? Чи знаєте, хто їх започаткував? Суспільне та Радіо Промінь запустили спільний проєкт "Антологія. Український альбом", у рамках якого ми знайомимо або нагадуємо вам про історію становлення вітчизняного шоу-бізнесу. У дев’ятому матеріалі проєкту розповідаємо про, напевно, кращий альбом 2003 року ”Два”, гурту Друга Ріка. Як усе починалося та розвивалося, можна послухати в ефірі Радіо Промінь за посиланням.

2003 рік. Королівство Бельгія стало другою країною світу, в якій офіційно визнано одностатеві шлюби. Актор і колишній бодібілдер Арнольд Шварцнегер інавгурований як 38-й губернатор штату Каліфорнія. На великі екрани виходить друга “Матриця”, перший “Вбити Білла” і остання частина фентезі-трилогії “Володар перснів: Повернення Короля”. Найкращим світовим хітом стає пісня Крістіни Агілери “Beautiful”, тоді як в Україні усі рекорди б’є “Одна калина” Софії Ротару.

У 2003 році виходить програма “Шанс” – перше українське талант-шоу. Заспівавши на вулиці, можна потрапити на восьмигодинний марафон: на героя програми чекали студія, стиліст, хореограф, виступ у вечірньому ефірі, глядацьке голосування. Наш сьогоднішній герой став відомим аж ніяк не завдяки талант-шоу, проте він використав шанс стати рок-зіркою – і з 2003 року його пісні підхопила уся країна.

Second River

Валерій Харчишин родом з невеличкого міста Любар Житомирської області. Одразу після школи, він пішов до місцевого училища культури та мистецтв, а у 22 роки став директором відомої хорової капели “Орея”. Проте, маючи організаторські здібності та пристойну роботу, Валерія не полишають власні творчі амбіції.

У 1995 році він знайомиться з двома студентами педагогічного – Віктором Скуратовським та Олександром Барановським, а їх першою репетиційною базою стала пуста аудиторія на житомирському філфаку. Тоді хлопці називали себе “SecondRiver”, грали англомовний репертуар та мали шалений успіх серед студенток педінституту.

У 1998 році декілька демо-записів почув Володя Лучкін, нині тур-менеджер Океану Ельзи. Йому так сподобалась музика, що він одразу запросив житомирських хлопців на прослуховування для фестивалю “Майбутнє України”, та записати кілька пробних пісень на київській студії. Саме тоді назву колективу було змінено на Друга Ріка.

Друга Ріка

Гурт переїхав до Києва і почав робити перші кроки на столичній сцені. Одними з перших, з ким знайомляться хлопці у столиці, стають музиканти гурту Скрябін, які допомагають їм з кількома треками. Працюючи над матеріалом для свого дебютного альбому “Я є”, музиканти встигали ще й виступати на музичних фестивалях. Це був певний досвід, а інколи, якщо пощастить, і непоганий спосіб підзаробити.

Кожен музикант на початку кар’єри хотів отримати не статуетку, а справжні гроші. Ми за них одразу бігли купувати інструменти. Вітя Скуратовський, наприклад, до того моменту грав на зломаній гітарі з трьома струнами.
Валерій Харчишинфронтмен гурту Друга Ріка

Перший альбом Друга Ріка записувала у компанії однодумців, на студії Кузьми та Ростислава Домішевського. Альбом “Два”, на якому ми зупинимось детальніше, писали на студії відомого композитора та продюсера Євгена Ступки. Він працював з провідними вітчизняними виконавцями, зокрема з Океаном Ельзи, Іваном Дорном, ВВ, Іриною Білик. Проте, визнає Харчишин, працювати з ним було вкрай важко.

“Після записів з ним я був абсолютно виснажений. Чи то я фальшиво співав, чи він хотів знайти в мене те, чого не було. Одну пісню записували кілька місяців. Щодня ходив до студії, як до музичної школи”, – казав Харчишин.

Працюючи над альбомом “Два”, гурт видає окремий сингл – трек “Оксана”, який швидко стає мега-популярним на радіо і музичних телеканалах. Після довгої студійної роботи над новим матеріалом, на початку 2002 року у ротацію потрапила й друга абсолютно нова пісня гурту – “Математика”. Тоді хлопці були натхнені творчістю групи Maniac Street Preachers, і Харчишину дуже хотілось зробити щось подібне на соло в пісні Ocean Spray.

Вихід синглу супроводжувався відеокліпом, режисером якого став Андрій Толошний. Зйомки проходили у київському кінотеатрі “Флоренція”, що на Троєщині. Харчишин називає цей кліп вдалим, але все ж таки експериментом.

А от наступне відео – “Шансон”, то шедевр. Та й саму пісню, що музичні критики, що сам Валерій, справедливо вважають однією з найвдаліших на альбомі “Два”. Музику до неї написали ще в 1998 році у рідному Житомирі. Вона не була схожа на те, що Друга Ріка робила раніше, тому що тоді у тренді був тріп-хоп, і хлопці дуже надихалися цим жанром. Фронтмен згадує, що пісня була створена під впливом негараздів у особистому житті, коли він був у депресивному стані.

Незаслужено забута пісня, яка була незрозумілою програмним директорам радіостанцій. Радіо “Шансон” спочатку зацікавились, але потім зрозуміли, що це не про їх історію.
Валерій Харчишинлідер гурту Друга Ріка

На початку двохтисячних зірки світового масштабу ще неохоче їхали до України з гастролями. Одним з першопрохідців у 2001 році став Стінг, який навіть просив організаторів зняти частину суми зі свого гонорару, щоб його концерт змогли відвідати не тільки забезпечені глядачі. Тим не менш, у 2003 році столицю відвідали з концертами Роберт Плант, Лучано Паваротті та Дейв Гаан, вокаліст Depeche Mode.

Послухавши записи українських гуртів для розігріву публіку на концерті, серед десятків команд Дейв обрав саме Другу Ріку. На той концерт тоді зібрався повний київський Палац Спорту. Але перед тим, як шаленіти від пісень Девіда Гаана – українці із задоволенням підхопили хіти Другої Ріки. Однією із цих хітів була пісня “Вже не сам”.

Альбом “Два"

Тогочасним найпопулярнішим музичним фестивалем країни були “Таврійські Ігри”. На кілька днів маленьке місто Каховка Херсонської області перетворювалося на центр шоу-бізнесу, тому подія була дуже привабливою для музикантів. Тут була започаткована доволі почесна музична премія “Золота Жар-птиця”, і саме тут в 2003 році молода та амбітна Друга Ріка презентувала новий альбом “Два”.

Ще тоді, на першій презентації, і критики, і прихильники гурту відзначили одразу два треки як експериментальні. Разом з композицією “Шансон” такої честі удостоївся “Радіохіт” – одна з улюблених власних пісень Харчишина. Але насправді, її хотіли назвати “Radiohead”, на честь відомого британського гурту.

Після того, як другий альбом гурту з’явився на поличках музичних крамниць – у пресі почали друкувати захоплені рецензії. В них казали, що Друга Ріка, без сумнівів, колектив з непоганими перспективами. А якщо пощастить, то й з великим майбутнім.

Музичні критики не помилилися. Навесні 2019 року це один з небагатьох колективів, яким під силу зібрати київський Палац Спорту. У подальших планах гурту немає нічого надзвичайного – нові пісні, нові альбоми, нові концертні шоу та гастрольні тури. Але це вже буде зовсім інша історія.

Антологія українського альбому. Друга Ріка, диск "Два"

Антологія українського альбому

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди