17 лютого Україна, Польща та Велика Британія запустили новий тристоронній формат співпраці. Статися це мало раніше — ще на початку лютого, коли міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба анонсував, що заява пролунає під час візиту до Києва його колег з Варшави і Лондона.
Утім, на заваді став позитивний тест на коронавірус Ліз Трасс, очільниці МЗС Британії. Тепер же, нарешті приїхавши до Києва, Трасс оголосила: "Сполучене Королівствооролівство та Польща стоятимуть пліч-о-пліч з українським народом у зусиллях із захисту суверенітету та територіальної цілісності України", — і союз офіційно запустили.
У яких напрямках він працюватиме і як допоможе українській оборонній галузі, а ще — чим буде корисний Британії та Польщі, пояснює Суспільне.
Звідки взагалі ця ідея і що вона передбачає?
Вперше про створення нового альянсу заявила Ліз Трасс — 21 січня, під час візиту до Австралії. Тоді ж вона нагадала, що "Росія не засвоїла уроків історії" та що санкції Лондона у разі вторгнення РФ в Україну будуть жорсткими і синхронними з іншими союзниками. Утім, ідея об’єднання насправді належить Україні і з’явилася раніше, пояснював Дмитро Кулеба:
"З ініціативою започаткування такої тристоронньої співпраці в жовтні минулого року виступила Україна. Я вдячний колегам і друзям Ліз Трасс і Збіґневу Рау, які живо відгукнулися, і закипіла тристороння робота по лінії МЗС трьох країн".
У заяві представників трьох нині союзних держав йдеться про те, що країни мають "глибокі історичні зв’язки" і "спільну історію протистояння агресорам, які загрожують свободі в Європі". Мету союзу заява пояснює так: "Посилювати спільну роботу для забезпечення стабільності та посилення стійкості України, зміцнюючи демократію на кордоні у Східній Європі".
Тристоронній меморандум про співпрацю ще належить розробити, але нині сторони погодилися: буде координація підтримки Кримської платформи, співпраця у галузі кібер- та енергетичної безпеки, зміцнення стратегічних комунікацій.
Поки не дуже коректно говорити про цей союз як насамперед оборонний. Утім, питання безпеки і ймовірна військова співпраця і взаємодопомога у майбутньому можуть бути його аспектами. Насамперед тому, що кожна з країн-учасниць наголошує: прагне спільного протистояння "російській агресії, що триває" — у найрізноманітніший спосіб.
Ідея союзу є продовженням "стратегії малих альянсів", які в останні два роки просуває Україна. Найвідоміший приклад — Люблінський трикутник, регіональний союз між Литвою, Польщею та Україною, який має сприяти політичному, економічному, соціальному і навіть культурному полілогу між країнами.
Разом з Асоційованим тріо, до якого входять Україна, Грузія та Молдова, він має, серед іншого, наближати до реальності євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення України. Не варто забувати і про "Квадригу" — тут, правда, йдеться про двосторонню, зокрема й оборонну співпрацю із Туреччиною за участі міністрів закордонних справ та оборони.
Що від цього альянсу виграють усі три країни?
Що б не передбачав новостворений союз, він може бути корисним для України як ще один багатосторонній майданчик, де Київ зможе декларувати свої інтереси і розраховувати на підтримку у протистоянні російській агресії.
"Я гадаю, що жоден з форматів не зайвий — особливо якщо брати до уваги ситуацію, у якій ми зараз перебуваємо", — наголошує у розмові із Суспільним Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету імені І. Мечникова. Але що дасть цей альянс іншим його учасникам?
За рік після виходу з ЄС Сполучене Королівство визначило шлях у програмному документі "Глобальна Британія в епоху конкуренції. Комплексний огляд безпеки, оборони, розвитку і зовнішньої політики".
У ньому Росія визначена як головна загроза для НАТО та Британії — вірогідно, не в останню чергу через історію з отруєнням Скрипалів у Солсбері у 2018-му. А ще Лондон готовий узяти на себе визначальну роль у протистоянні гібридним загрозам РФ. У тому ж документі наголошується на підтримці територіальної цілісності України і готовності допомагати розбудовувати українські Збройні сили.
Підтримка Британії в умовах нинішньої загрози є продовженням цієї стратегії. Символічно, але важливо, що прем’єр Сполученого Королівства вперше відвідав Київ за останні понад 25 років.
Крім того, Британія вирішила збільшити обсяги фінансової допомоги Україні до 100 млн фунтів. До того ж, однією з перших вирішила надати Україні збройну підтримку у вигляді легких протитанкових засобів. Тепер же оролівство планує направити додаткові війська до кордонів НАТО.
"Чому Британія це робить? У них давно доволі складні відносини з Москвою. І, мабуть, для них логічно продовжувати той самий підхід, підтримувати Україну перед обличчям російської агресії. По-друге, зараз у них є намагання показати, що Британія може відігравати активну роль у світі: це ідея "глобальної Британії" за межами ЄС", — пояснює Володимир Дубовик.
Виконавча директорка Інституту безпеки Східної Європи Юлія Осмоловська зауважує, що і для Британії, і для Польщі ця ідея є продовженням системної підтримки членства України в ЄС, дарма що Британія наразі не є представником союзу.
"Східному партнерству передувала більш широка концепція, яку просувала Британія і Польща до 2009 року. Вона називалася "ширша Європа". Британія виступала в ній за розширення Європейського Союзу і включення до нього України. Тобто в британській політичній філософській думці завжди було розуміння, що Європейський Союз має розширюватися і Україна має належати до цього клубу", — каже експертка.
На її думку, з огляду на те, як вибудовуються наші відносини з Британією і Польщею, від нового союзу можна очікувати чогось більш "просунутого", ніж той рівень безпекового співробітництва, який нині Україна має з країнами-членами НАТО і Європейського Союзу.
Для Польщі, як зауважують оглядачі, новий тристоронній союз — це частково теж нагода посилити позиції в ЄС та зв’язки поза ним. Прем’єр Польщі Матеуш Моравецький пояснює, що основна цінність нового формату співпраці — посилення безпеки в регіоні. Для Польщі зайвим аргументом є події минулого літа й осені — гібридна атака мігрантами з боку режиму Лукашенка на польсько-білоруському кордоні.
"Для поляків ще одна проблема — присутність російських військ в Білорусі. Вони готуються до того, що це буде постійне базування російських військових частин на їхніх кордонах. Тож Польща тут "заворушилася" зокрема через розуміння: те, що відбувається нині довкола України, — не лише проблема України, але й Польщі, яка в усі останні десятиліття після завершення Холодної війни приділяла багато уваги східному напрямку зовнішньої політики", — каже Володимир Дубовик.
Тимчасовий замінник НАТО для України?
Оборонна складова у співпраці між трьома країнами може бути якщо не першочерговою, то усе ж важливою. Військовий експерт Олег Жданов пояснює Суспільному, що новий союз є внеском у систему колективної безпеки для протистояння з Російською Федерацією.
"Якщо ми дійдемо до оборонної галузі, гадаю, можна очікувати синхронізацію роботи воєнних штабів або воєнної ланки управління між трьома країнами. І якщо ми дійдемо до такої позиції як союзники, тоді можемо розраховувати на військову допомогу, не лише технічну, а й надання військ для виконання бойових задач щодо захисту країни-учасника такого договору", — прогнозує експерт.
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень та капітан 1 рангу у відставці, наголошує: тренд на малі союзи, зокрема й оборонні, продиктований особливостями системи безпеки, яка сформувалася після завершення Холодної війни. Світ із двополюсного став багатополярним, і безпекові інструменти, те ж НАТО, стають усе менш ефективними, а на зміну їм приходять невеликі союзи.
При цьому участь у союзі з Британією та Польщею не заперечує євроатлантичних прагнень України, а може бути альтернативою на коротко- і середньострокову перспективу, каже Перепелиця.
"Цей союз уникає труднощів, пов'язаних з рішеннями НАТО. Адже ми розуміємо: навіть якщо більшість країн підтримає членство України в НАТО, то Угорщина і Німеччина кістьми ляжуть, аби ми не були членом альянсу. А потрійний союз дає нам можливості зміцнювати оборону, отримувати міжнародну дипломатичну підтримку, зброю і воєнну допомогу", — говорить експерт.
У якому саме форматі може відбуватися воєнна взаємодія? Перепелиця нагадує, що є різні варіанти.
"У СРСР була така практика — укладати воєнні союзи. Але вони не включали колективної оборони. І такі угоди називалися "Про дружбу й співробітництво і взаємодопомогу". Колективна оборона і взаємодопомога — це дещо різні речі. Коли підписується договір про колективну оборону, це означає: якщо напали на Україну, Британія має оголосити війну Росії. А договір про взаємодопомогу означає, що Британія та Польща можуть надавати нам пряму воєнну допомогу".
Як варіант — навіть відправлення до України польських чи британських військових. Йдеться, наприклад, про бригади спецпризначенців, які зможуть брати участь у військових діях на боці України, що водночас не означатиме, що Лондон чи Варшава оголошують війну Росії.
Читайте також
"Головне те, чого прагне Україна та її мешканці. Це пріоритет для нас", — Матильда Ернкранс
"Створення нового світового порядку": посол України в Японії — про дипломатичні війни заради миру
Javelin для України, спільний небезпечний сусід і "держава у смартфоні" — інтерв'ю з послом Естонії
Військова допомога Україні на тлі загрози з боку Росії. Які країни допомагають озброюватися
