Конституційний суд України у вересні 2021-го року виніс рішення про те, що засудження людей до довічного позбавлення волі без можливості зміни чи перегляду таких вироків – неконституційне, а також зобов’язав Верховну раду внести зміни у Кримінальний кодекс. Зараз процедури перегляду подібних вироків в Україні не існує. Це не дозволяє, на думку експертів, допомогти ув’язненим, які потрапили у хвилю “свавільних” засуджень і які насправді не скоювали злочини, за які відбувають покарання. Чи дійсно довічне ув’язнення суперечить основному закону, та про тих, кому все ж таки вдалось звільнитись після багатьох років ув’язнення, – в матеріалі Суспільного.
***
До довічного позбавлення волі в Україні засуджені понад 1500 людей. Такий вид покарання українські суди встановлюють лише у виняткових випадках за скоєння особливо тяжких злочинів. Серед них: умисне вбивство, скоєне з особливою жорстокістю, повторне зґвалтування малолітніх, скоєння теракту, що призвів до смерті багатьох людей, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що потягло за собою загибель людей чи інші тяжкі наслідки, посягання на життя правоохоронців чи журналістів.
Засуджені до довічного позбавлення волі утримуються в особливих умовах. У камері довічники проводять по 23 години на добу, живуть по двоє. Одну годину на добу вони можуть "гуляти" у кімнаті з решіткою замість стелі. Працювати таким бранцям заборонено. Юристка Тетяна Козаченко розповідає, що у її підзахисного, довічно позбавленого волі, за роки відбування покарання у крові виявили перебільшений рівень ртуті. "Умови нелюдські, – каже Козаченко. – Коли у нього брали аналізи крові, то рівень ртуті перевищував у тисячі разів допустиму норму. Це говорить про те, що створюються спеціальні умови, за яких людина може померти, тобто людину в таких умовах вбивають, і перевірити це чи встановити надзвичайно важко", – додає правниця.
Помилувати довічно ув’язненого може президент України. Клопотання про помилування можна подати після 20 років відбуття покарання. За всю історію незалежної України таких випадків було лише два: 10 квітня 2018 року з Качанівської виправної колонії №54 звільнили Любов Кушинську, яка відбувала довічне ув’язнення за подвійне вбивство. Жінку тоді помилував п’ятий президент України Петро Порошенко. Кушинська стала першою жінкою в Україні, яку помилували після довічного вироку. У колонії вона відсиділа 27 років і 9 місяців.
Інший помилуваний Порошенком – Ігор Назаренко, якого у 1996 році суд Автономної республіки Крим засудив до розстрілу, але через оголошений на той час мораторій на розстріли чоловіку замінили покарання на довічне ув’язнення. Назаренка, заарештованого у 1995 році, звинувачували за статтями "вбивство, вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку" і "шахрайство", скоєні на території Криму.
За словами координатора програм харківської правозахисної групи Гельсінської Спілки Андрія Діденка, частина людей, які засуджені на довічний термін ув’язнення, не скоювали злочинів, тому Офісу президента потрібно створити комісію, яка буде розслідувати справи свавільно засуджених довічників.
"Коли суспільство знає про те, що десятки людей відбувають довічний термін безневинно, без жодного шансу, без жодної перспективи на звільнення, це не нормально", – наголошує Діденко.
Одна із таких справ – справа кримського татарина Рашитбека Ісакова. Озброєні люди в масках увірвалися в його будинок у Джанкої у 2002 році. Його звинуватили у вбивстві сім'ї ромів: чоловіка, жінки та їхньої п'ятирічної доньки. Пізніше з’ясувалось, що це були співробітники міліції міста Севастополь. У 2005-му чоловіка засудили до довічного позбавлення волі.
Щоб "вибити" із Рашидбека зізнання, його вивозили в ліс і катували, розповідають правозахисники та адвокат. До Європейського суду з прав людини вони підготували скаргу. Ісаков стверджує, що вбивства не скоював. Чоловік відбуває покарання у Ладижинській 39-й виправній колонії.
"Я ніякого відношення до цього вбивства не маю, я ніколи не був у Севастополі. Я пробував навіть піти на те, щоб мене перевірили на детекторі брехні чи застосували гіпноз", – каже Рашитбек.
Механізму перегляду вироків до довічного позбавлення волі в Україні на сьогодні немає. Конституційний суд нещодавно виніс рішення, що відсутність такої можливості є неконституційною. Суд зобов’язав Раду внести зміни у Кримінальний кодекс України. Зміни до кримінального процесуального кодексу вже були розглянуті у першому читанні, й зараз цей законопроєкт готується до другого читання, розповідає постпред Верховної ради у Конституційному суді Ольга Совгиря.
Рішення суду про неконституційність ґрунтується на документах міжнародного права, зокрема, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Статуті Організації Об’єднаних Націй та Всесвітній декларації людських прав. Совгиря додає, що відсутність можливості переглянути рішення суду вироків довічного позбавлення волі порушує право людини на гідність.
"Коли людина засуджується до довічного покарання, вона повинна розуміти, що є якісь стимули, щоб бути перевихованою для того, щоб повернутися до нормального чи умовно нормального життя через якийсь проміжок часу. Якщо таких стимулів у неї немає, це прирівнюється до різновиду катування і нелюдського поводження".
У тому, що вироки повинні мати можливість бути переглянутими, переконана і юристка Тетяна Козаченко. "Частина людей невинні, а частина людей засуджені за старою репресивною системою при відсутності належних доказів або несуть більшу відповідальність, неспіврозмірну з тим, що вони зробили, і тому такі вироки повинні мати дієві інструменти і механізми перегляду", – зазначає вона.
Зараз у Верховній раді лежать законопроєкти № 4048, №4049 щодо можливості дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. У березні 2021 року їх ухвалили у першому читанні. Законопроєкти дають можливість замінити довічне покарання на строковий термін. Згідно з ними, якщо засуджений вже відбув покарання 15 років, то суд може встановити новий термін покарання – від 15 до 20 років позбавлення волі. Тобто в сукупності засуджений має відсидіти 30 або 35 років. У таких змінах немає сенсу, адже довічно засуджені можуть не дожити до звільнення, каже голова підкомітету з питань діяльності органів юстиції, органів виконання покарань та пробації Комітету Верховної ради з питань правової політики Ігор Фріс.
"Виникає питання, як бути з тими людьми, які на сьогодні вже відсиділи 30 років, їм додадуть нових 20, нових 15, чи вони можуть вийти одразу. Це питання ставлять правозахисники, і хотілося б, щоб ми знайшли регуляторний момент з цього приводу", – каже Фріс.
Невирішеним також залишається питання, який механізм зміни вироків застосовувати до тих ув’язнених, які були засуджені до 2012 року, за старим кримінальним кодексом. Тоді на довічне позбавлення волі "відправляли" без третьої інстанції, зауважує Андрій Діденко: "Коли діяв старий радянський каральний кодекс, то особи, які звинувачувалися в тяжких і особливо тяжких злочинах, в тому числі там, де міра покарання або смертна кара, або довічне позбавлення волі, то за першої інстанцією їх судили обласні суди які мають статус апеляційного", – каже Діденко. Після 2012 року в Україні ввели новий кримінальний кодекс і дали можливість звертатися в Касаційний суд: "Тоді діяв старий кодекс 63-го року, там не було третьої інстанції, була тільки перша інстанція, апеляція і все, і вони сідали на довічку. Багато термінів довічних змінювалися касаційною інстанцією, яка переглядала ці вироки. І багато людей змінювали на строкові терміни відбуття покарання", – каже Ігор Фріс.
Узгодженого проєкту закону, який скорочує термін довічного ув'язнення, поки що в депутатів немає, додає нардеп. "Коли ми знайдемо відповіді на всі ці питання, і знайдемо порозуміння з представниками правозахисних організацій, з депутатами, з фахівцями в області кримінального права, оді ми віддамо цей законопроект в зал".
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
