Сім років тому, проросійські бойовики на Донбасі та регулярна російська армія оточили українських військових поблизу Іловайська Донецької області. 29 серпня президент РФ Володимир Путін закликав відкрити “зелений коридор” для виходу українських бійців. Натомість бойовики і кадрові військові РФ відкрили вогонь, по колонах що виходили. Це стало однією із найбільших трагедій в сучасній історії України.
Суспільне поспілкувалось із очевидцями цих подій.
Як потрапили до Іловайська
Військовий медик Всеволод Стеблюк був на Донбасі від початку липня 2014. Згадує, до Іловайська його батальйон “Миротворець” відправили 22 серпня. Зайшли до міста в День Незалежності. І одразу зайняли залізничне депо.
"Ми були в одній із найгарячіших точок, це Залізничне депо. Воно перебувало на межі між підконтрольною і непідконтрольною частинами Іловайська. Між нами і терористами відстань була максимум 400 метрів".
Того дня російські регулярні війська перейшли кордон України й оточили війська, в Іловайську. Єгор Воробйов на той час був воєнним кореспондентом. Згадує, що в той день бійці підбили російський танк, та покликали його зняти про це сюжет.
"Там були всі документи екіпажу, пакувальні листи із печатками, карти кредитні цих бійців, купа документів", – каже Воробйов.
Далі цей танк потрапив до полковника Євгена Сидоренка. У 2014-му він займався ремонтом та відновленням техніки. Через 2 дні після захоплення бойової машини Сидоренко самотужки, без екіпажу, виїхав на "трофейному" танку на допомогу українським військовим.
Євген розповідає, що перед колоною росіян пересів з місця механіка-водія на місце командира і відкрив вогонь з кулемета. Завдяки цьому українським військовим вдалося підбити три російські бронемашини й зупинити наступ.
"Не було в мене часу шукати когось. Тоді я вирішив надати допомогу будь-яким способом, щоб спробувати зупинити цю колону. Бо весь блок-пост був би просто знесений", – розповідає Сидоренко.
Вихід з оточення
Уночі 29 серпня президент Росії Володимир Путін у офіційному зверненні "к ополчению Новороссии" фактично закликав підконтрольних РФ бойовиків та російські війська відкрити гуманітарний коридор. Уранці українські військові покинули Іловайськ та почали вихід. Але потрапили під масований обстріл.
Читайте також: Розслідування подій в Іловайську: ОГПУ підозрює керівництво АТО у "низці помилок"
Колона Всеволода Стеблюка була розбита. Він сам разом із пораненими покинув авто і лежав на полі. Через 4 години, він побачив що наближається російський офіцер. Медик дістав посвідчення Червоного хреста, одягнув жилет та підійшов. Офіцер дозволив забрати поранених. Того дня Стеблюк врятував 17 людей. Знайти спільну мову офіцером РФ йому допомогла зокрема фотокартка діда, який пройшов Другу Світову війну.
За 2 дні Всеволод самотужки врятував близько 90 українських бійців. Усіх цих людей Стеблюк спасав на старенькому ЛуАЗі, якому військові, через гучний двигун, дали прізвисько "Жужа".
***
Журналіст Єгор Воробйов виїздив разом зі своїми колегами на одному із інкасаторських автомобілів ПриватБанку батальйону "Дніпро-1".
"Ми проїхали перший блок-пост. Стояли буряти, махали руками, пропустили без проблем. Але по рації вже було чути, що накривають другу колону. І пішла команда "прориватись з боєм"”, – говорить журналіст.
Броньований автомобіль витримав влучання. Пізніше група вирішила покинути авто і залишитись у лісосмузі. Наступного дня вони натрапили на російських військових. Опісля Воробйов провів 39 днів у полоні.
***
Полковник Євген Сидоренко до 29 серпня зумів зібрати екіпаж для трофейного російського танку. На ньому й проривався з оточення. Під час боїв танк витримав 3 влучання. А за цей час Сидоренко разом з екіпажем вивели із ладу кілька російських бойових машин. Танк відремонтувати не мали змоги, тому вирішили дочекатись сутінок.
"Через прилади нічного бачення ще погано видно, а приладами денного бачення вже майже не видно. У цей час ми почали висуватись", – розповідає Сидоренко.
Після цього вони змогли вийти назустріч українським військовим.
Чим живуть зараз
Євген Сидоренко залишився в армії й нині працює в управлінні забезпечення наземним озброєнням армії. Кілька днів тому, в День Незалежності Зеленський нагородив його званням Герой України.
"Війна не завершилась. Навпаки, у мене з'явилась мотивація нікуди не уходити, а навпаки зробити все, що надалі повинно привести нас до перемоги", – розповідає Сидоренко.
Єгор Воробйов пішов із журналістики, зараз має свою PR-агенцію.
Після Іловайська Стеблюк залишився в Збройних силах, згодом працював у Міністерстві в справах ветеранів, а з вересня викладатиме в Медичному університеті.
"Довелось побачити більше ніж хто-небудь, адже бачив і тіла, і поранених і сам в цьому всьому... Усе пройшов. І полон, і приниження. Пройшов повз посттравматичний стресовий розлад... Потім успішно з цим боровся, вилікувався”, – ділиться Стеблюк.
На запитання, що у вас змінив Іловайськ, Всеволод Стеблюк зачитує рядки своєї пісні:
"Кров'ю скроплені, а не водою
Ми святими не стали, не грішними,
Просто ми опаленні війною
Назавжди, назавжди стали іншими".
За офіційними даними, під Іловайськом загинуло 366 українських бійців, 429 були поранені, понад 300 – потрапили у полон (на цей час у полоні залишається 41), зникло безвісти понад 500 людей (на цей час залишається безвісти зниклими 93), Збройні Сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 мільйонів гривень.
Дивіться також: "Місто воїнської слави". Фоторепортаж Суспільного до річниці Іловайської трагедії
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
