Тренер Михайла Романчука - про медалі Олімпіади-2020, вплив пандемії та подальші плани

Тренер Михайла Романчука - про медалі Олімпіади-2020, вплив пандемії та подальші плани

Тренер Михайла Романчука - про медалі Олімпіади-2020, вплив пандемії та подальші плани НОК

Ексклюзивне інтерв'ю Петра Нагорного для Суспільне Спорт.

Петро Нагорний - український тренер з плавання, який виховав першого за останні 17 років медаліста Олімпійських ігор, Михайла Романчука. Тандем Нагорний - Романчук працює разом з дитинства спортсмена. А Ігри в Токіо стали для них уже другими спільними.

Суспільне Спорт записало ексклюзивне інтерв'ю з Петром Нагорним ще в Токіо, після обох медалей Михайла Романчука, а також двох виходів у фінали його іншого підопічного Сергія Фролова. Публікуємо повний текст інтерв'ю.

  • Наскільки для вас важливі ці дві медалі, адже Ви вкладали у Михайла свої знання з самого малечку?

"Ми до цього йшли – прагнули цього, ставили поступово певні задачі. Все починалося з чемпіонатів України, як і в звичайних дітей, потім дійшли до юнацького чемпіонату Європи. Так і працювали потихеньку. Працювали над технікою та функціональною підготовкою, його програма тренувань постійно вдосконалювалась. Він виконував всі задачі. Ось і все".

  • Як вплинуло на Вашу роботи відтермінування Олімпіади на 2021 рік?

"У 2020 році, коли стало відомо, що перенесли Олімпіаду, це наклало свій відбиток. Але я, як тренер, завжди йому казав: «Я керую процесом, а ти просто його виконуєш». Я сказав: «У нас два варіанти – не плавати і дати тобі відпочити. Не знаю наскільки, коли закінчиться пандемія. Але я абсолютно не впевнений в тому, який ти вийдеш після цього». Я йому сказав: «Ці напрацювання, які ти виконував протягом багатьох років можна потім просто не відновити». І зараз можу сказати: Олімпійські Ігри показали, що деякі атлети, які не плавали, виступили досить посередньо. Нам дали добро на підготовку – це мер Хмельницького, він дав нам можливість тренуватись. Мені довелося приїхати в Хмельницький, адже Михайло жив там із дружиною. Було непросто, тому що не мали певної цілі. Але якось я знаходив слова підтримки, переконання.

У певний момент було дуже складно, і я навіть почав розчаровуватись у всьому цьому. Але у вересні ми з ним знову сіли та поговорили на підвищених тонах. В основному говорив я. Запропонував йому деякі варіанти, але все ж таки ми залишились працювати разом. І ось він всі задання на сезон, якщо дивитись, по закінченню Олімпіади, я вважаю, виконав непогано. Можливо, хотілося б краще, але я задоволений тим, що на 800 метрах у нас є медаль. Тому що у 2019 році ми приїздили в Південну Корею [на чемпіонат світу] за двома медалями, а повернулися з однією. Що сталося там у 2019 році мені самому складно сказати. Тішить те, що я знайшов потрібні слова і за добу до основної дистанції1500 метрів вільним стилем налаштував його так, щоб він був другим. Наразі в нас дві медалі – я цим задоволений. Я вважаю, що це ще один крок вперед".

Михайло РоманчукAP

Михайло Романчук

  • Чи були шанси випередити Роберта Фінке?

"В останній сезон підготовки до Олімпійських ігор було враховане те, що фінали будуть проходити зранку. Я свою програму будував так, щоб основна робота була зроблена зранку. Також мені було відомо, коли буде фінал, у який день, тому ми в неділю так само відпрацьовували всі основні нюанси. Але все ж таки треба розуміти, що є біологічний годинник організму - це виявилося не так просто, непросто змінити фізіологічний ритм організму. У мене не вийшло. Хоча всі серії, які ми зробили вранці, він плив набагато швидше, ніж плив ввечері завжди. Я не скажу, що ми робили не так. Усе як завжди з сезону в сезон. Але все ж таки я вважаю, що фінальний час 14:40 – це вранішній результат. Якби ми не старались, якщо порівняти з американцями, там все таки в них більше вечір, ніж ранок. А в нас це ранок, і це треба враховувати, якби там не було. Тому що в травні місяці Михайло проплив 14:39 в Будапешті на чемпіонаті Європи: якщо дивитись, як воно має йти і Олімпійські ігри закінчуються найкращим результатом, то так воно і було. На 800 метрів встановив національний рекорд, а якщо дивитися, що вся підготовка велася на 1500 метрів, то безумовно, мало вийти так само краще. Але маємо те, що маємо. Нічого не зробиш.

Він мені казав, як плив вісімсот, що він проплив ввечері настільки легко, що можна було зробити поворот і плити далі. Ті ж слова Михайло сказав мені і після кваліфікації в запливі на 1500 метрів. Безумовно, як він плив зранку вісімсот, я бачив помилки. Це такі маленькі нюанси, які пересічному вболівальнику непомітні. Я бачив, що ламається і техніка, і якість. Це все не так, як мало бути. Зараз так само на половині дистанції я їх бачив.

Мене німець – тренер Флоріана Веллброка привітав, і я його у відповідь, але і він, і я розуміємо, що це не ті результати. У Веллброка найкращий результат у цьому сезоні – 14:36. Він показав його у квітні. Тому тренери, які готують таких атлетів, вони прекрасно все розуміють: чому такий результат, чого він коштує і чому так та чому не так.

Передаю «привіт» експертам, які знають, як підготувати. Я можу їм тільки порадити, або станьте поруч зі мною або зробіть щось подібне. А критикувати і розповідати про тактику, як треба було проплити. Це все пробували, і я знаю чим це все закінчується. Я рідко пишу в соцмережах, але пишу: «Давайте кожен почне сам із себе». Тоді все стане на свої місця".

  • Ви готові підготувати Михайла Романчука до наступних Олміпійських ігор в Парижі?

"Коли починався сезон, я йому казав так: «Можливо, ти хочеш мене змінити, як тренера? І, можливо, я вичерпав себе, як тренера?» Тому що він уже доросла людина. Я кажу, що зміна тренера – це нормально. Все ж таки це досвід, і кожен тренер має свою межу. Я йому так і сказав: «Якщо ти хочеш, я з розумінням поставлюсь. Це абсолютно нормально». На що він сказав: «Ні, ми продовжуємо працювати разом». Це був один раз, коли ми говорили у вересні. Так, на підвищених тонах в основному говорив я. Він слухав, і я йому кажу: «Ти подумай, я тобі даю просто шанс, поки є час. Такого атлета візьме будь-який тренер та країна. Єдине, що вони не знають, що з тобою робити – це вже інше питання. Але я тобі даю можливість зробити крок першому. Тому що це психологічно легше». А так, як я ставлюсь до нього, якби там не було, як до дитини, тому я його розумію та даю такий шанс. Він не скористався, сьогодні поговоримо. Захоче завтра далі готуватись, будемо готуватись".

  • Чи продовжить свої виступи Сергій Фролов?

"З Сергієм Фроловим я працюю протягом шести років. Я дуже задоволений тим, як він зараз проплив. Я дуже вдячний йому, що протягом шести років допомагав мені в підготовці Михайла. Тому що такий об’єм роботи, таку функціональну роботу дуже непросто виконати одному. І я йому буду безмежно вдячний завжди. Один із чинників того, що Михайло так ріс – це Сергій Фролов. Так само і він спрогресував завдяки Романчуку. Коли я брав Сергія Фролова, то на його спортивній кар’єрі вже можна було ставити хрест. До речі, хочу зазначити, коли він повернувся від закордонного спеціаліста, уже ніхто йому ніяких прогнозів на майбутнє не давав. Але тим не менш, якщо так подивитись, то це найвіковіший стаєр в світі. Мій досвід і мої напрацювання дають змогу зробити висновок, що навіть у такому віці можна зробити результат. Багато спеціалістів це поставлять під питання. Адже 29 років для стаєра – це досить багато. Я дуже вдячний Сергію Фролову.

Сергій ФроловНОК

Сергій Фролов

Ще хотів би підкреслити, що ми протягом чотирьох років працювали в клубі «Енерго Стандарт». Я вдячний президенту клубу Костянтину Григоришину, що вони надали можливість нам працювати в таких, скажімо так, «тепличних» умовах. Я не дуже сприймаю ці «тепличні» умови, але все ж таки вдячний йому. Це тому, що там були закордонні спеціалісти, такі, як Джеймс Гібсон, які дали мені можливість трохи по-іншому побачити тренувальний процес. Я їздив з ними на змагання, спостерігав за іншими командами, за підготовкою інших атлетів. У них різні програми, різні підходи, у тому числі й дисципліна. За це я йому дуже і дуже вдячний. Ми досить довгий час там відпрацювали. Я не хочу сказати, що якби не «Енерго Стандарт», то Міша не показував би таких результатів.

Ви розумієте, підготовка – це ланцюг, який складається з багатьох частинок. І оце все являється підготовкою атлета. Тому цей клуб став однією з частинок. Досвід, атлети та атмосфера, яка була там, я намагався її зберегти. Хоча клуб завершив своє існування у 2020 році, я переговорив з Федерацією плавання, а вона донесла мої прохання до Міністерства і це дозволило зберегти подібні умови. Керувався тим, що за стільки років ми там вже звикли. Я не хотів би шукати нові бази, тому ми продовжили там працювати. Але останні два місяці ми були в Дніпрі. Досить все аскетично, нічого надзвичайного, що доводить і такий варіант підготовки має місце на життя".

  • Медалі Михайла Романчука призведуть до нового буму в дитячих секціях з плавання?

"У нас всі люблять розказувати, що в нас немає басейнів, немає умов і це все дуже погано. Я на це відповідаю, що басейни завтра не з’являться, а результат я хочу робити зараз і сьогодні. Мене дуже тішить і радію, коли висвітлюється на табло список фіналістів, там є два українці. Це моя робота, я хочу, щоб на інших дистанціях була така ж ситуація. Треба намагатись використовувати ті умови, які у нас є. Намагатись готувати атлетів так, щоб було не соромно за те, як вони виступають. Це так, можливо, ми в чомусь програємо. Але все ж треба намагатись, а не чекати, доки побудують басейни. Нічого не буде, бо немає ні напрацювань, не знань, не вмінь і все. А те, що у нас історія багата, і те, що в нас діти талановиті. У юнацькому спорті, діти пливуть швидше, але зупиняються на рівні юнацького спорту. Почекайте, але ж Михайло прийшов звичайною дитиною, не вмів плавати. Він же не одразу почав пливти і такі функції показувати. Він же не одразу почав демонструвати таку техніку. Це все напрацювання, треба вставати і працювати кожен день, сім днів на тиждень, так, як ми і працювали.

НагорнийНОК

Мені все ж таки здається, що не вистачає знань. Вони все ж таки десь або стерлись, або немає бажання далі рости. Ви розумієте, я вже про це казав, читаючи лекцію закордоном, що тренер вказує шлях. Я вернусь до того вересня, коли я йому казав, що «ти, можливо, хочеш поміняти тренера». Я завжди йому казав: «Я йду попереду, я тобі показую. Я тобі розказую, яка задумка, як її треба реалізувати і для чого це робиться». Щоб він розумів, що він виконує це не в порожнечу. Для цього тренер і стоїть поруч з бортиком, а спортсмен реалізовує його задуми. Я вважаю так. Кожен раз перед серйозним стартом я ставлю собі запитання: «Чи задоволений я тими задумами, які я обрав на цей сезон? Скільки відсотків на мій погляд було реалізовано?»

Було таке, що я захворів на Covid-19, і вони полетіли без мене на 10 днів. Це було перед чемпіонатом Європи у Будапешті. Мені довелося залишитися вдома. Так, як я не міг нікуди вийти, то були думки, сидячи вдома, чи правильну концепцію на сезон я обрав. Це постійні сумніви, це постійний пошук, на жаль, не все складається так, як хотілося б. Бачив, як працюють тренери закордоном, в них у групі 20 спортсменів одного напрямку. Безумовно, там можна експериментувати в різних напрямках. Я б теж так хотів, але я маю два атлети. Тобто права на помилку в мене просто немає".

Категорії
БіатлонБоксКомандні види спортуВелоспортДзюдоВодний спортГімнастикаВелоспортФормула-1ХокейЛегка атлетикаТрансляція ЧС з футзалу