14 липня фільм "Ольга" отримав приз (SACD) за найкращий сценарій ювілейного 60-го Каннського тижня критики. Стрічка розповідає про 15-річну українську гімнастку, яка тренується у Швейцарії, але думками в Україні, де починається Євромайдан.
Фільм про події в Україні зняв французький режисер Елі Граппа. В інтерв'ю генеральному продюсеру телеканалу UA: КУЛЬТУРА Лук'яну Галкіну він розповів, хто надихнув його зробити фільм про події Євромайдану, чому головна героїня – Ольга з Луганська та чи дійсно швейцарці сприймають Україну так, як показано у фільмі.
"Я ставив собі політичні питання і був дуже занепокоєний"
Елі, чому вирішили розповісти історію про "Революцію гідності" або "Євромайдан"?
Коли я закінчив школу в 2015-му, я займався режисурою документальних фільмів про оркестри консерваторій, про які багато знав. І саме тоді познайомився з українською скрипалькою Іриною Тіно. Вона приїхала в Лозану перед початком Євромайдану. Вона мені розказала цю історію.
Тобто історія схожа на історію з вашого фільму?
Так, в основному, саме тому я й хотів розповісти цю історію. На той час я ставив собі політичні питання і був дуже занепокоєний тим, що вона мені розказала про революцію, новини, за якими вона слідкувала, про усі ті кадри, які можна було побачити в інтернеті, як ця інформація проникала в її життя і впливала на неї.
І саме тому ви так гарно розумієтеся на сучасній історії України?
Звичайно, під час подій на Майдані я стежив за розвитком подій в новинах, але все одно це було далеко. І лише пізніше, коли почав працювати над проєктом, мені було конче необхідно, щоби мене оточувало багато українців. Наприклад, соціолог Юлія Шукан, продюсер Артем Юрченко. Це дуже важливі люди. Наприклад, продюсер Сашко Чубко, завдяки якому я зустрівся з багатьма людьми, які були на Майдані. І це було дуже важливо для розробки фільму, щоб показати найкращу точку зору про Майдан, а не тільки мою швейцарсько-французьку точку зору.
Тобто ви вирішили показати часи революції в Україні, тому що знали про цей період? Адже наша історія наразі дуже сильно змінилася – йде війна, а ви розповідаєте історію про революцію, а не інші роки?
Так, я хотів зосередитися саме на тому, що відбувалося, адже вважаю, що все ще важливо показувати революцію й для того, що відбувається зараз. Адже революція посприяла втечі [Віктора] Януковича, а це мало багато наслідків для країни. І я хотів зосередитися саме на цьому періоді, показати його дуже детально.
"У фільмі висловлені думки не всієї Швейцарії, а окремих людей"
У фільмі є епізод, коли один зі швейцарських героїв розповідає про українську революцію і зображує все, як жорстке повстання. Чи правильно розумію, що таким є погляд швейцарців на життя в Україні?
Є такий момент, коли я хотів показати, наскільки відірваними від реалій можуть бути швейцарці. Деякі люди, такі, як тренер, турбуються про Ольгу, переживають, що відбувається в її країні. Але її сім'я в Швейцарії не розуміє, наскільки це важливо. Наскільки значний цей рух солідарності, який зібрав людей звідусіль і з різних політичних сторін. Я хотів показати, як сильно можуть відрізнятися думки різних людей.
Хочу уточнити, чи дійсно люди в Швейцарії так сприймають Україну?
Не хочу підводити всіх під одну мірку, в Швейцарії зараз різні думки з цього приводу. У фільмі висловлені думки не всієї Швейцарії, а тільки окремих людей. Те ж саме сказано і про саму революцію. Наприклад, в героїні дуже складні стосунки з матір'ю. Те, як вони розмовляють про Україну, є також наслідком їхніх особистих стосунків. Тому було важливо підкреслити, наскільки близькі стосунки в героїв фільму, а також показати, на основі чого складаються їхні погляди на ці події.
Головна героїня Ольга – молода українська спортсменка, яка постійно розмовляє російською мовою, чому?
Відповідь проста – вона народилася в Луганську. Її мама розмовляє російською, бо народилася в Маріуполі — Таня Мехіна. Я хотів, щоби герої користувалися своєю мовою, як зазвичай, своїми словами, реагували по-справжньому. Як для мене, так і для них було дуже складно це робити, якби вони говорили мовою, якою вони не розмовляють вільно.
Також я зрозумів, що це був спосіб розказати щось про цей період. Коли я розмовляв з Артемом, зрозумів – це час поставити цей факт під питання. Наприклад, в Києві деякі люди розмовляють не тільки українською, а й російською.
Так, це правда, все ще так є.
Вони також іноді розмовляють суржиком, я зняв епізод, коли між Ольгою та Сашою відбувається розмова суржиком, вони іноді розмовляють цією особливою мовою.
Це ціла історія співіснування мов.
"Було важливо показати справжній Майдан, а не відтворювати несправжні барикади"
Деякі епізоди фільму дуже схожі на документалістику. Ви спеціально так робили, не зважаючи, що це художній фільм?
Так, документальна частина дуже важлива, тому що було важливо показати гімнастику, як вона є, показати героїв у реальному житті, в реальних умовах, навіть якщо самі герої вигадані.
Фільмуючи гімнастичні змагання й тренування, ми повинні були показати ритм, тренування. Тому нам треба було адаптувати художній фільм під тренування в реальному часі. Звичайно, документальну частину також представляють кадри з Майдану, які взяті з архівів. І було справді важливо показати реальність, а не відтворювати несправжні барикади. Було важливо показати справжній Майдан.
Ви знаєте, що завдяки вашому фільму в Каннах цього року пролунав український гімн?
Правда?
Так, він був у вас в фільмі.
О, так, так, я просто подумав....
Це було дивовижно. Дякую вам за це.
Анастасія Будяшкіна, яка зіграла головну героїню Ольгу, чи правильно я розумію, що вона – непрофесійна акторка?
Вона не професійна акторка, вона справжня гімнастка (Анастасія Будяшкіна, гімнастка з Луганська, вихованка Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, – авт).
І це видно.
Так, і це важливо. Важливо працювати саме з гімнастами, бо в них є досвід, вони знають, що саме відбувається в центрі всіх подій, коли вони відірвані від світу і тренуються по 30 годин на тиждень, в той час як близько 5 тисяч людей спостерігають за ними з арени під час чемпіонатів. Саме вони мають цей досвід, тільки вони знають ці відчуття, і ви бачите, як вони грають.
Так, було важливо дати їм можливість показати своїх героїв, надати їм яскравості, а іноді і двозначності. Анастасія – молодець, вона надзвичайна, вона була така смілива під час зйомок.
Вона справді перевершила того персонажа, якого я написав, якого я уявляв. Вона надзвичайно яскраво доповнила цю героїню.
Вона досить емоційна і найбільше її цікавить спорт. Її тіло видавало найпотужніші емоції. Але чи важко було працювати з непрофесійною акторкою в художньому фільмі?
Ні. Могло бути важче працювати з професійними акторками та просити їх робити гімнастичні вправи.
Прикидатися, так?
Це було б складніше. Думаю, було легше працювати з людьми, які мають спортивний досвід. Я також багато чого навчився як режисер, працюючи з такими людьми. Також між нами повинна бути повна довіра, щоб гра видалася чудовою. Так що, ні, це більше захоплювало, ніж було важко.
"Ольга з Луганська, і це її місто"
На початку, а потім під час фільму Ольга носить толстовку з логотипом Кубку України з естетичної гімнастики Луганська, з логотипом змагань. Розумієте, про що я?
Так.
Ви вже говорили, що Анастасія родом із Луганська. Чи було це для вас щось на кшталт зв'язку з тим, що відбулося далі, з окупацією Луганська?
Звичайно. По-перше, зв'язком було те, що Анастасія родом з Луганська. Це був спосіб зробити "ніби оком змигнути", як ми говоримо у Франції. Вона з Луганська, і це її місто. Фільм починається з того, що було перед Євромайданом, а тепер ми знаємо, які події відбуваються в Луганську. Це був спосіб внести перспективу в її історію, те, що вона з Луганська. Будуть виникати питання про ідентичність України, тому, звичайно, це був спосіб ввести це в контекст.
Чудово, що ви це сказали, бо було не зовсім зрозуміло, що ваш персонаж Ольга – луганка. Позаяк ми знаємо, що її батько швейцарець та мати українка познайомилися в Києві, то люди чекали якихось зв'язків з Луганськом.
Для мого персонажа цим зв'язком є Луганськ та логотип чемпіонату. Насправді команда з гімнастики проводить багато зустрічей всередині країни, в Кіровограді (з 2016 року – Кропивницький), вони їздять до Луганська, до різних міст. Для мене ця толстовка була просто сувеніром з якогось чемпіонату.
"Мій фільм не про війну, а про те, що відбувається до війни"
Ви працювали з українським продюсером Сашком Чубком.
Так, він чудовий продюсер.
Але Україна в титрах не зазначається, це пов'язано з фінансуванням з боку Державного агентства України з питань кіно. У вас є досвід роботи з українськими кінематографістами. Розкажіть, чи важко було працювати між двома країнами, чи ви працювали в Україні в цей час?
Що стосується питання фінансування, я думаю, ви знаєте, що сталося з нашим фінансуванням.
Так. Це велика прикрість.
Прикро, але я також розумію, що у виробництво українських фільмів потрібно вкладати більше грошей, і я усвідомлюю це. Я не засмучуюся через це.
Вибачте, я хочу пояснити, що йдеться про Державне агентство України з питань кіно, яке відмовило у фінансуванні цього фільму. Таким чином у титрах фільмів, в яких йдеться про Україну та які розповідають про історію України, Україна не зазначається. Я думаю, важливо про це сказати.
Але коли ми їхали в Україну на фільмування, ми працювали лише з талановитими людьми. Уся команда, знімальна група та техніки, з якими ми працювали, – неймовірні люди. Я хотів би скористатися цією можливістю і сказати: "Щиро дякую за вашу роботу".
Вони справжні специ, як-то кажуть. Проте основна частина фільму знімалася у Франції та Швейцарії.
Зараз я хочу поставити досить складне запитання. Співзасновниця компанії Pulsar Content, яка займається продажем вашого фільму, дала інтерв'ю журналу Variety, в якому зазначила: “Грапп добре обізнаний про українську громадянську війну, і він зміг додати у свій фільм якісь вражаючі архівні кадри революції". Щоби прояснити, я хочу запитати вас особисто. Ви вважаєте, що в Україні йде громадянська війна?
Ні. Я думаю, що трапилось непорозуміння. Це дуже складна ситуація. Мій фільм не про війну, а про те, що відбувається до війни. Це про момент революції і про стосунки, які моя головна героїня в цей час має з людьми, яких вона знає. Мені, звичайно, довелося провести дослідження того, що сталося далі, що сталося на Сході, що сталося в Криму, але я не хотів би зазіхати на те, що знаю про ці події краще, ніж український народ.
Я мав запитати вас про цю цитату, бо ви зняли потужний фільм про Україну. Ви згодні з тим, що наша війна – це війна з Росією, чи дотримуєтеся іншої точки зору?
Звичайно, це війна з Росією. Мені здається очевидним, що Росія окупувала Крим і на Сході України йде війна.
У вас така історія з українськими кінематографістами і ви зняли такий видатний фільм, прем'єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі. Чи будете Ви ще працювати з українськими кінематографістами і робити фільми про Україну?
Моя наступна робота зовсім про інше, але я щиро сподіваюся, що знову працюватиму з Україною, з українськими партнерами та техніками. Мені дуже сподобалося працювати з ними. Я дуже сподіваюся, що мої стосунки з Україною та моя робота триватимуть. Знаю, що зараз у мене багато партнерів та друзів в Україні. Мої стосунки з Україною не завершені.
Читайте також
"Мало хто з українських режисерів міг зняти таке сильне проукраїнське висловлювання, як зняв хлопець з Франції Елл Грапп".
Сашко, ви брали участь в 11-му пітчингу Держкіно у 2019 році. Що сталося, що вам відмовили у фінансуванні?
На пітчингу в нашій секції змагалося багато проєктів, у тому числі Сергій Лозниця був у нашій категорії із проєктом художнього фільму "Бабин Яр". І ми, і Лозниця отримали підтримку за рішенням експертів і за рішенням Ради [з державної підтримки кінематографії], але тоді відбувалися політичні перестановки в керівництві держави, що впливало на всі органи, які стояли нижче.
Новий міністр [культури та інформаційної політики] Бородянський, який ще тоді, можливо, не сильно розумів, як працює на багато років вперед фінансування кіно, він, як йому тоді здавалося, справедливо сказав, що Рада перевищила обсяг фінансування на цей рік. Що вона завжди робила, тому що фільми робляться, і фінансування не все використовується, яке виділяється у цьому році.
І тому Раді під загрозою звільнення дали завдання скоротити кількість проєктів фактично вдвічі. На жаль, після перегляду списку проєктів, "Ольга" не потрапила до фінального списку, який, власне, отримав продукційне фінансування, що було дуже сильним ударом тоді по репутації України. І слава Богу, це був єдиний такий випадок, після цього більше так не робили, тому що так робити не можна.
Коли вже дали гарантії європейським партнерам, не можна їх забирати назад. Тому що під українські гарантії вони отримували фінансування у своїх країнах.
На той момент були дані гарантії європейським партнерам?
Ми мали лист від Держкіно англійською мовою для європейських продюсерів, яким підтверджувалося українське фінансування фільму.
Чи правильно я розумію, що така гучна міжнародна історія фільму, який в результаті отримав прем'єру в Каннах, була для цього проєкту передбачуваною?
Так, на пітчингу у 2019 році я доволі зухвало сказав, що фільм буде у Каннах, тому що французький продюсер цього фільму Том Дерфур кожного року – це якась магія – має два-три фільми в Каннах. Тому для нас не було несподіванкою, скажімо так, це було очікуваним, що "Ольга" стане каннським фільмом, про що ми потім писали у листах і міністру, і Раді.
Ми намагалися пояснити і запобігти цій ситуації, наскільки це було можливо, але, на жаль, Україна втратила можливість у Каннах. Але українська команда все одно є важливою частиною фільму.
Українська команда робила українську частину фільму, було багато знімань в Україні. Це повністю історія про Україну, і абсолютно патріотичне та проукраїнське кіно. Напевне, таке сильне проукраїнське висловлювання мало хто з українських режисерів міг зняти, як зняв цей хлопець з Франції Елл Грапп, який чомусь закохався в нашу країну після Майдану і 15 разів до нас приїжджав, і зробив цей фільм з такою любов'ю до України.
Ця закоханість відчувається, видно, що людина не просто фільмує на чужому матеріалі, а що цей матеріал їй близький і навіть болить.
До нас зараз приходять в Український павільйон на Каннському фестивалі багато іноземців – французи, європейці. Вони приходять і кажуть: "Дякуємо за фільм "Ольга". Ми плакали".
Коли ми працювали над цим проєктом у 2017, 2018, 2019 роках в Україні, нам багато людей казали: "Це вже не модно. Євромайдан – старі новини, нікому не буде потрібно". А ми бачимо, що фільм у Каннах у 2021 році, і європейці плачуть, приходять подякувати за те, що ми нагадали про цю історію, що вона так потужно показана, так емоційно і пробирає.
Ми сподіваємося, що українці також матимуть змогуВ Україні фільм "Ольга" вийде у широкий кінотеатральний прокат у лютому 2022 року. побачити цей фільм у широкому прокаті, і що, можливо, Україна не підтримала цей фільм на етапі виробництва, але вона підтримує його на етапі релізу і дистрибуції. Можливо, посольства України в усьому світі долучаться до цього.
На пітчингу у 2020 році ви відмовилися від фінансування. Це була наче ваша заява?
Це не була якась політична заява чи якась особлива позиція. Це було практичне рішення. Пітчинг відбувався доволі пізно, ми отримали б гроші під кінець тільки 2020 року. А річ у тому, що і ковід, і затримка у фінансуванні – це все затягнуло виробництво фільму. На рік відставали від графіка.
Тому було прийняте рішення знімати у серпні. Ми знімали в українських навчальних закладах, і якби ми ще відклали це на осінь чи на зиму, то не змогли б під час нової хвилі пандемії зайти у ці місця. Тоді фільм міг би не потрапити в Канни цього року, тому що знову б відклалося його виробництво.
Ми прийняли болюче рішення знімати і не чекати підтримки Держкіно. Звичайно, всі трохи попали на гроші, але це продюсерський ризик.
За моїми відчуттями це український фільм. Ти згоден з цим?
Абсолютно. Я не знаю, як так вийшло, що французький режисер зробив настільки український фільм, і в цьому велика заслуга української команди, і Pronto Film на чолі з Максимом Осадчим. Тобто ми фактично кілька років займалися цим фільмом без фінансування просто через те, що бачили, наскільки він важливий для України, наскільки він потрібний.
Цей фільм треба дивитися на великому екрані, я от вперше побачив його у Каннах на великому екрані, і це абсолютно інше відчуття. Там настільки зроблений гарно звук, музика, що він дуже-дуже потужний, тому якщо ви маєте можливість побачити його у кінотеатрах, це треба робити.
Читай більше
- Інтерв'ю з Сергієм Лозницею про "Бабин Яр", антисемітизм, Хржановського та прем‘єру в Каннах
- За лаштунками Каннського кінофестивалю: про місто, ціни, червоні доріжки та тести на ковід
- Каннський кінофестиваль 2021: програма, журі та "Особливий погляд" на Євромайдан
Що відомо про фестиваль
Каннський фестиваль проходить з 6 по 17 липня. На Золоту пальмову гілку у 2021 році претендують 22 стрічки. Фільмом відкриття цього року став драматичний мюзикл "Аннетт" Леоса Каракса з Маріон Котіяр і Адамом Драйвером, який також змагатиметься в основному конкурсі.
Оскільки минулого року фестиваль не проводився, цього року журі доведеться обирати найкращих серед найкращих. За останні два роки нові фільми зняли Франсуа Озон ("Все пройшло чудово"), Пол Верговен ("Бенедетта"), Жак Одіяр ("13-й округ Парижа), Вес Андерсон ("Французький вісник"). Не варто забувати і про режисерів, чиї імена поки що нічого не говорять широкому загалу. У 2019 році Золоту пальмову гілку отримав південнокорейський режисер Пон Чжун Хо, який краще за зіркових конкурентів зумів зловити нерв нашого часу (програма).
На фестивалі від України представлені два фільми – Сергія Лозниці, який йде поза конкурсом, та фільм режисера та сценариста Елі Ґраппа – "Ольга".
