Кількох днів не вистачило премʼєр-міністерці Юлії Свириденко до річниці на посаді очільниці уряду. 12 липня після розмови з президентом Володимиром Зеленським стало відомо, що вона залишає премʼєрське крісло. Для більшості урядовців та депутатів ця новина стала раптовою — як і для Свириденко. Принаймні вона не розраховувала, що це станеться так швидко. При цьому, за словами співрозмовників Суспільного в уряді, вона розуміла, що це може статися найближчим часом.
Рік прем'єрства Свириденко не був спокійним: невдовзі після її вступу на посаду відбулась спроба позбавити незалежності Національне антикорупційне бюро й Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, згодом стало відомо про операцію "Мідас" – найбільший корупційний скандал в енергетичній сфері за час повномасштабного вторгнення. Та Свириденко вдалося зберегти керованість уряду. Також у здобутки вона може записати й історичне відкриття для України першого кластера для вступу в ЄС і погодження кредиту на 90 мільярдів євро.
Втім, більшість співрозмовників Суспільного сходяться на одному – Свириденко не стала премʼєркою, яка додала щось нове в українську політику чи економіку.
Суспільне зʼясовувало, чому Зеленський вирішив змінити Свириденко, попри її велику лояльність до президента, як Свириденко управляла Кабміном та чи змогла стати самостійною персоною в українській владі.
Неочікуване звільнення
12 липня президент Зеленський зустрівся у своєму офісі з премʼєркою-міністеркою Юлією Свириденко. На зустрічі він сказав, що планує відправити її послом України до США — відповідно, їй треба буде залишити посаду премʼєра. За даними джерел Суспільного в ОП, це викликано тим, що "найімовірніше, доведеться змінювати посла в Сполучених Штатах". Також джерела додають, що роботою премʼєрки Зеленський задоволений і претензій не має. Причиною зміни посади для Свириденко, за даними "Інтерфакс-Україна", може бути прохання чинної послині у США Ольги Стефанішиної завершити дипломатичну службу з особистих причин.
Джерела в Офісі президента вказують, що на посаді послині у США може бути винятково "сильна фігура". А Свириденко має досвід комунікації з адміністрацією Трампа, коли вона разом із чинними міністрами економіки Соболевим та віцепремʼєром Качкою, а тоді її заступниками по Міністерству економіки, узгоджувала подробиці угоди про корисні копалини.
Окрім того, стосунки з Трампом в України почали налагоджуватись — результатом чого стала заява президента США про можливість передачі Києву технологій з виробництва ракет до системи ППО Patriot.
Станом на 13 липня невідомо, чи погодилась Свириденко на пропозицію очолити посольство України у США. Однак процес зміни премʼєра стартував. Одразу після зустрічі зі Свириденко президент зустрівся з головою Нафтогазу Сергієм Корецьким, міністром енергетики Денисом Шмигалем, міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком, міністром оборони Михайлом Федоровим та мером Харкова Ігорем Тереховим. Щонайменше з частиною із них президент говорив як із потенційними кандидатами на посаду премʼєра. Нині, як кажуть джерела Суспільного в уряді й парламенті, найімовірнішим кандидатом на премʼєрське крісло є Корецький.
Як для Корецького, так і для Свириденко, потенційне призначення і, відповідно, звільнення, стало несподіванкою — принаймні, те, як швидко все це відбулося. Хоча саме "відчуття" майбутніх змін в уряді, як стверджують джерела Суспільного в Кабміні, було щонайменше з кінця травня. А в липні президент Зеленський взагалі взяв Корецького на саміт НАТО в Туреччині, де в його присутності зустрівся з президентом США Дональдом Трампом. Премʼєр-міністерка Свириденко ж залишилась в Україні.
Також джерела Суспільного розповіли, що Зеленський розглядав можливість змінити премʼєра перед опалювальним сезоном, який через російські атаки простим не буде. В пріоритеті був кандидат із досвідом роботи в енергетичній галузі.
Початок зі скандалів
Прихід Свириденко на посаду премʼєр-міністерки відбувався значно довше, ніж її звільнення. Вперше чутки про можливу зміну тодішнього очільника уряду Шмигаля зʼявились ще влітку 2024 року, але зайняти крісло премʼєра у Свириденко вийшло лише через рік, 17 липня 2025-го.
За словами співрозмовників Суспільного, головним лобістом зміни Дениса Шмигаля та призначення Свириденко був тодішній очільник Офісу президента Андрій Єрмак. Але назвати Свириденко людиною Єрмака ні тоді, ні тим паче зараз ― не можна. Як зазначають джерела, наближені до ОП, лояльність до Єрмака за його каденції загалом була однією з головних умов роботи у владі. "Зараз політичної незалежності не існує. Ти або працюєш із Зеленським, або проти. Якщо працюєш із Зеленським ― ти працюєш з Єрмаком", – розповідали Суспільному співрозмовники у липні 2025 року, коли Єрмак очолював Офіс президента.
У липні 2025-го Володимир Зеленський затвердив кандидатуру Свириденко. 17 липня Верховна Рада проголосувала за її призначення та часткове оновлення уряду. Колишні заступники Свириденко стали міністрами: Тарас Качка — віцепремʼєром з євроінтеграції, Олексій Соболев — керівником обʼєднаного Міністерства економіки, екології та сільського господарства, а заступник міністра фінансів Денис Улютін став міністром соціальної політики. Інші міністри або залишились на посадах, або змінили одне міністерське крісло на інше.
Перші тижні премʼєрства Свириденко могли запамʼятатись блокуванням призначення обраного комісією керівника Бюро економічної безпеки та її заявою в інтервʼю Bloomberg, що проблема корупції перебільшена. І вже за кілька годин після публікації цього інтервʼю Верховна Рада проголосувала за ліквідацію незалежності САП та НАБУ, а президент Зеленський це рішення схвалив.
Наслідком цього стали найбільші протести від початку повномасштабного вторгнення. "Картонковий майдан" вимагав повернення незалежності антикорупційних органів. Влада пішла на поступки й задовольнила вимоги мітингувальників.
За тиждень скандалу довкола антикорупційних органів Свириденко публічно не ставала на їхній захист — натомість повторювала тези Офісу президента щодо можливого втручання Росії в роботу САП і НАБУ.
Тоді ж, наприкінці липня у медіа вперше зʼявляється інформація, що за атакою на САП та НАБУ може стояти голова ОП Андрій Єрмак. А її причинами називали можливі розслідування щодо найближчого оточення президента.
При цьому, опоненткою антикорупційних реформ Свириденко не назвеш. У перші тижні свого премʼєрства вона зробила кроки, які антикорупційні організації однозначно схвалюють. Так, за словами голови антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасії Радіної, позитивною стала ініціатива Свириденко щодо звільнення тодішньої очільниці Агентства з розшуку та управління активами (АРМА) Олени Думи та перезавантаження агентства. Також після громадського тиску уряд все-таки призначив обраного конкурсною комісією колишнього детектива НАБУ Олександра Цивінського на посаду голови Бюро економічної безпеки.
Вихід із тіні Єрмака
Поворотною подією для премʼєрства Свириденко стала спецоперація САП та НАБУ "Мідас" щодо корупції у сфері енергетики. Точніше — наслідки, які спричинила ця справа.
10 листопада НАБУ й САП оприлюднили матеріали, з яких випливає, що завдяки схемам відкатів співвласник студії "Квартал 95" Тимур Міндіч та колишній віцепремʼєр-міністр Олексій Чернишов брали участь у відмиванні й виведенні грошей з Енергоатому під час будівництва укриття енергообʼєктів.
Спочатку уряд на чолі зі Свириденко відреагував заявою про повне перезавантаження сфери енергетики, зокрема оновлення наглядових рад компаній. Окремо уряд відсторонив керівництво Енергоатому й запустив аудит компанії. Пізніше Кабінет міністрів запровадив санкції на підозрюваних Тимура Міндіча й Олексія Цукермана.
Також внаслідок розслідування втратив посаду тодішній міністр юстиції та колишній міністр енергетики Герман Галущенко, який фігурував у записах розслідування. Пішла у відставку й тодішня очільниця Міненерго Світлана Гринчук. Пізніше Галущенко також отримав підозру за розкрадання коштів в Енергоатомі.
Проте головним наслідком справи для управління країною стала відставка Андрія Єрмака. Тут Свириденко, попри твердження щодо її лояльності, бере активну участь у лобіюванні цього звільнення — повідомили Суспільному джерела, наближені до ОП. За даними "Української правди", разом зі Свириденко активну участь у відстороненні Єрмака брали, зокрема, тодішній міністр цифровізації, а нині міністр оборони Михайло Федоров, тодішній керівник ГУР, а нині голова ОП Кирило Буданов, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, голова податкового комітету Данило Гетманцев та голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Щоправда, співрозмовники Суспільного кажуть, що Свириденко радше долучилася до вже наявного "руху опору", ніж очолила його.
Як наслідок, 28 листопада Зеленський звільнив Єрмака з посади. Пізніше колишній голова ОП отримав підозру від НАБУ. Антикорупційні органи підозрюють його в будівництві маєтків на виведені гроші з Енергоатому.
Звільнення Андрія Єрмака змінило центри впливу у владі, кажуть співрозмовники Суспільного в парламенті. Якщо раніше цим центром був Єрмак одноосібно, зараз до президента мають доступ, а відповідно, і вплив, теперішній очільник ОП Кирило Буданов, міністр оборони Михайло Федоров та керівник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія. А також мала Свириденко.
Повна лояльність до президента
Попри більшу самостійність після звільнення Єрмака, незалежною у своїх діях прем'єркою Свириденко не стала. За даними джерел Суспільного, Свириденко не може відмовити президенту в його пропозиціях. Показовим у цьому моменті є питання варіацій кешбеку та підтримки в 1000 гривень, які ініціює президент. За словами народних депутатів із фракції "Слуги народу", ці ініціативи мають електоральний ефект, тому президент у них і зацікавлений. Уряд Свириденко витрачає на частину цих виплат гроші з резервного фонду. Результатом цього, за словами опозиційних партій, стало спустошення фонду.
На захист прем'єрки джерела Суспільного в уряді запевняють, що запропонований Кабміном варіант видачі, приміром, кешбеку на пальне був найдешевшим для бюджету варіантом подолати кризу, викликану війною США та Ізраїля з Іраном. Адже були також ідеї скасувати ПДВ чи акциз на пальне, що призвело б до ще більших витрат.
Проте самостійність в умовах війни ускладнена, розповідають співрозмовники у владі. Окрім цього, сама система моновлади, яка зʼявилась в Україні після президентських і парламентських виборів 2019 року породила факт того, що всі орієнтуються на Зеленського та його офіс, як того хто вирішує основні призначення та напрямок розвитку країни.
"Звісно, Свириденко могла б бути самостійнішою в якихось питаннях. Можна було б відстоювати свої рішення чи вносити їх [на розгляд]. Адже важливо, яке коло людей обговорюватиме політику і в якому настрої, — каже на правах анонімності нардеп зі "слуг". — Тобто це історія, в яку, вибачте за політичний сленг, можна грати навіть в умовах моновлади".
Інший співрозмовник із фракції розповів, що міністри зараз на деякі питання у сфері їхніх міністерств можуть відповісти: "Я на це не впливаю". Так буває, якщо президент чи ОП мають з цього питання інше бачення. Відтак свобода дій як уряду, так і Свириденко, значно обмежена.
Хоча є й ті, хто відзначає прогрес Свириденко у впливі на державні процеси. “У неї вже є досвід. Вона вже себе відстояла, затвердила як прем'єрка й має позицію, — каже Суспільному співрозмовник із керівництва "Слуги народу". — Вона не та міністерка економіки, яка сиділа із записником і все нотувала. Зараз у неї вже є своя гра. Не в сенсі політичної гри, а своєї позиції”.
Робочі моменти
Уряд Свириденко здебільшого складався з міністрів, які були й в уряді Шмигаля. Та й сам він залишився в Кабміні, спочатку на посаді міністра оборони, а потім ставши першим віцепремʼєром та міністром енергетики. Його, а також теперішнього міністра оборони Михайла Федорова, називають самостійними міністрами з прямим доступом до президента. Тому Свириденко в їхню роботу майже не втручалась.
У випадку Шмигаля це також аргументували його досвідом роботи в уряді, каже голова енергетичного комітету парламенту Андрій Герус. "Шмигаль має апаратну вагу й бюрократичний досвід. Більшість питань він сам доводить до рішень. Потім, можливо, узгоджуючи ці рішення зі Свириденко", — каже він.
За словами співрозмовників у Кабміні, Свириденко, порівняно зі Шмигалем, підняла в уряді темп роботи. Вона ставить коротші дедлайни й вимагає швидко розв'язувати поставлені завдання.
Більшість питань в уряді Свириденко, за словами співрозмовників, вирішують на рівні міністерств. На засіданнях Кабміну зазвичай голосують майже без обговорень. Також зазначають, що Свириденко краще контролює міністрів, ніж Шмигаль.
"Юлія Анатоліївна дає жорсткі дедлайни. У неї чітко побудований менеджмент. Вона контролює, покладає відповідальність, і нам треба добігати до цього. Іноді це складно, але під час війни інакше не можна", — каже співрозмовник Суспільного в уряді.
Кілька співрозмовників із різних галузей описують Свириденко як таку, що працює майже без відпочинку.
Постійна парламентська криза
Одразу після голосування Ради за ліквідацію незалежності САП і НАБУ, а потім повернення їхньої самостійності, у Верховній Раді почала проявлятись парламентська криза. Із серпня 2025 року парламентарі час від часу провалюють євроінтеграційні законопроєкти чи навіть не відвідують парламент у необхідному для голосування складі.
Представники різних фракцій та груп називають різні причини цієї кризи. Це і бажання парламенту бути субʼєктом, а не лише виконавцем рішень Офісу президента, і початок політичних ігор, і недостатня комунікація депутатів з міністрами, і небажання брати на себе політичну відповідальність за непопулярні рішення.
Свириденко намагалась вести з парламентом діалог. Спершу сконцентрувалася на монобільшості, у перший день премʼєрства відновивши Раду коаліції — координаційний майданчик, де розглядають питання, які має монобільшість. Очолив цю раду нардеп Данило Гетманцев.
За його словами, зараз у цьому форматі уряд обговорює всі великі реформи – зокрема, пенсійну, підняття зарплат учителям та допомогу прифронтовим територіям. За рік Рада коаліції зібралась близько 15 разів.
"Теми обговорюються відверто та дуже глибоко. Це дозволяє уникнути якихось питань, які раніше були між урядом та парламентом. Напевно, цьому посприяли й певні зміни й на рівні Офісу президента, — міркує Гетманцев. — У комплексі це дозволяє працювати разом на результат, а не займатися політичними процесами".
За словами співголови фракції "Європейська солідарність" Ірини Геращенко, співпраця Свириденко з Верховною Радою покращилась саме після відставки Єрмака. “Буданов налаштований на активнішу комунікацію з парламентом. Він і сам зустрівся з керівництвом фракції, як і його заступники”, — розповіла Геращенко. Що ж стосується Свириденко, то опозиціонерка не вважає її самостійною фігурою, хоч певна співпраця між нею та "ЄС" усе ж була.
Заступниця голови фракції "Голос" Юлія Сірко розповіла Суспільному, що останні пів року, після того, як монобільшість перестала пробуксовувати в голосуванні за законопроєкти, Свириденко почала кожного пленарного тижня відвідувати погоджувальну раду. На запитання від фракції Свириденко реагувала конструктивно — однак запитання були більше не до неї, а до окремих міністрів.
"Але сказати, що вона керувала Кабінетом міністрів ефективно на 100 відсотків… Я думаю, що ні. Були міністри, які взагалі не з'являлися й не вважали за необхідне спілкуватися з комітетами, — каже Сірко. — Тому багато законопроєктів вносилися до сесійного залу без тлумачення, що в них усередині".
Проблемами під час голосування в парламенті є й популістичні ідеї з ОП, які доводиться реалізовувати уряду. Так, у березні після підняття цін на нафту Свириденко погодила фінансування кешбеку на пальне для населення. Тоді ж парламентарі мали голосувати за урядовий законопроєкт, яким на вимогу Міжнародного валютного фонду піднімали податки. Депутати тоді обурювались, чому уряд роздає гроші, я парламент має, навпаки, через податки забирати гроші в населення.
Загалом співрозмовники Суспільного в парламенті основи парламентської кризи вбачають не так у діях уряду, як у тому, що депутати почали більше займатись політикою, накопичилися образи, а дисципліна поміж "слуг" та інших депутатів знизилась.
Що вдалося за рік
Попри заяви Свириденко про повне перезавантаження енергетичного сектору, це відбулось лише частково. Так, наглядові ради Енергоатому та "Оператора ГТС України" оновили. Проте виконувач обов'язків керівника Енергоатому Павло Ковтонюк, який фігурує на плівках у справі "Мідас", залишається на посаді. Як і керівник Державної інспекції ядерного регулювання України Олег Коріков, який підтримав лобійовану Германом Галущенком добудову Хмельницької АЕС, на відміну від свого попередника, якого Галущенко звільнив. Також не реформовано Нацкомісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її поточний склад також сформувався за каденції скомпрометованого міністра енергетики.
"Свириденко не має впливу на перезавантаження в енергетиці, адже ці рішення приймають не в уряді, а в ОП", — пояснює Суспільному співрозмовник з енергетичної галузі.
Щоправда, інші співрозмовники зазначають, що ситуація в енергетиці покращилась. Уряд готується до майбутньої зими, а корупція в галузі стала меншою.
Загалом, за словами заступниці виконавчого директора з юридичних питань організації Transparency International Ukraine Катерини Риженко, уряд скоріше наздоганяв антикорупційні реформи, які вимагає від нас ЄС, аніж самостійно їх ініціював. "Це розчаровує і показує, що боротьба з корупцією часто не є пріоритетом у представників уряду", — каже вона.
Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський критикує Свириденко за те, що її Кабмін не розробив чіткого економічного бачення розвитку країни. Хоча й додає, що в умовах війни фокус премʼєрки був на тому, щоб ліквідовувати та долати наслідки, які спричинила війна.
"Під час війни економічна політика, підтримка бізнесу не є найбільшою частиною роботи прем'єр-міністра. Чому? Тому що є дуже багато кризових ситуацій, спричинених війною, на які потрібно реагувати, — каже Вишлінський. — Адже потрібно забезпечити максимально прийнятну якість життя в країні. Бо якщо в тебе немає електрики, тепла, води, то бізнес фізично не зможе відновити свою діяльність і якусь працездатність персоналу в цих умовах".
Були серед співрозмовників Суспільного й ті, хто раніше критикував призначення Свириденко на посаду премʼєрки, а тепер змінив свою думку. Передусім це голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев. Він нагадує, що за час премʼєрства Юлії Свириденко Україна отримала кредит від ЄС на 90 мільярдів євро, а також відкрила кластери для вступу до Євросоюзу.
"Чи можна працювати краще? Безперечно, потрібно працювати краще. Чи нічого не робить уряд? Неправда, — каже тепер Гетманцев. — Уряд робить кроки, спрямовані на підтримку розвитку і ВВП, і добробуту".
Суспільне зверталось по коментар до Юлії Свириденко. На момент виходу матеріалу відповіді від неї не отримали.
